Як правозахисник^*, утверджую і захищаю права людини.

Значення прав людини, які виникають незалежно від держави, зумовлене гарантованими можливостями, зокрема й законними, їх реалізації. Держава, в особі носіїв державної влади, має потенціал і спокусу бути порушником прав людини, однак, в цивілізованому світі вона бере на себе обов’язок дотримуватися прав людини. 

В силу недосконалості людської природи й сама людина є порушником прав (іншої) людини. Однак, держава, користуючись владою, примусом здатна скоювати порушення прав людини, що є демонстрацією масштабності опосередкованої зневаги людини до людини.

Людина, чиї права порушено, може змиритися з цим, або ж навпаки – боротися за них.

Моє завдання як правозахисника – добиватися у судових чи позасудових процесах визнання й виконання прав людини загалом і конкретної людини зокрема.

Веду правозахисні справи не з метою отримання прибутку (не підприємницька діяльність), відтак обираю справи, які мають значення для самого утвердження прав людини.

Також висвітлюю хроніку судових процесів із захисту прав людини, зокрема в Європейському суді прав людини, прагнучи утвердити правозахисну діяльність. Також викладаю курс із Європейського права прав людини.

^* Розрізняю поняття «правозахисник» і «адвокат» за українським правом: під останнім розумію спеціальний правовий статус особи, під першим розумію зміст діяльності з захисту індивідуальних прав людини (діяльність якою займається не кожен адвокат), а також захист права як такого - проти сваволі.