Перша сторінка
Мапа сайту
Зворотній зв'язок
Персональний сайт Славіка Бігуна
Людяність і оптимізм, професіоналізм і довершеність

ЮрХіт

Філософія прав людини: вийшов переклад збірки праць провідних дослідників

13.02.2009

Теми: Філософія права. Філософія прав людини. Новинки літератури.

Філософія прав людини / За редакції Ш. Ґосепата та Ґ. Ломанна; Пер. з нім. О. Юдіна та Л. Доронічевої. – К.: Ніка-Центр, 2008. – 320 с. (Серія «Зміна парадигми»; Вип. 12). (Інфо на сайті видавництва: www.nika-centre.kiev.ua/novinki.html)

„Статті переважно є переробленим викладом змісту доповідей, що були представлені на міжнародному симпозіумі в Берліні у травні 1995 року і викликали на ньому дискусію. У такій фор­мі вони друкуються вперше. Ми доповнили їх статтею Ернста Тугендгата” (С. 31).

Німецькі редактори Ш. Ґосепат та Ґ. Ломанн пишуть (С. 16):

„На жаль, філософія не може самостійно впоратися з темою прав людини. Хоч би яким було філософське розуміння прав людини, останні є також правами, визначеними конкретними державами та міжнародними угодами (основні права, суб'єктивні права, міжнародні права). З погляду на це вони є важливою темою теорії права, теорії демократії та теорії міжнародної політики. Уні­версальне розуміння прав людини призводить до того, що будь-яка їхня філософська тематизація стикається з різноманітними проблемами культурних відмінностей та вимагає співпраці з від­повідними спеціальними науками різних культур. Пропонована збірка враховує проблеми, пов'язані з правами людей, проте, звіс­но, неможливо відповісти на всі запитання у повному обсязі. Так, поза увагою залишилися аспекти, що стосуються історії ідей, ре­лігієзнавства, культурно-порівняльні студії, специфічні юридичні проблеми інституціоналізації та впровадження прав людини. За межами обговорення залишися також дискусії з приводу окремих прав.

Основне місце відведено концептуальним питанням. Саме то­му збірка і називається «Філософія прав людини». Філософські, понятійні та аргументативні роз'яснення є засадничими, оскільки вони визначають концептуальні вектори. Автори обмежили себе трьома тематичними царинами, у яких концептуальні питання та (С. 17) пов'язані з ними інтуїції мають бути випробувані конкретними проблемами. У книзі зібрані тексти з філософії та правознавства з таких тем: «Соціальна та міжнародна справедливість», «Демо­кратія і права людини» та «Універсальність, конкретизація і реля­тивність». Таким чином, ця збірка ставить перед собою завдання посприяти за допомогою дискусії між різними позиціями та дис­циплінами досягненню кращого щодо дотеперішніх наукових по­зицій розуміння прав людини стосовно сучасних проблем”.

Зміст статей. Концептуальні питання визначення прав людини (С. 27 і далі)

„Отфрид Гьоффе виходить з проблеми міжкультурної значущості прав людини і розвиває моральний підхід до обгрунтування прав людини через «трансцендентальний обмін», що концептуально тлумачить права людини як взаємне забезпечення дієздатності. Оскільки всі мають бути єдині щодо трансцендентальних інтер­есів, міжкультурна значущість, а також і деякі з соціальних прав людини краще піддаються тлумаченню як такі, що можуть бути обгрунтовані морально.

Ернст Туґендгат починає з аналізу поняття прав людини. Твердження, що права людини існують універсально, означає, що держава, котра їх не гарантує, є нелегітимною. Політична влада у добу модерну може бути виправдана як легітимна лише тоді, коли вони доводить, що рівною мірою враховує інтереси всіх. Для такої легітимації недостатньо однієї демократії. Має бути також гарантована свобода кожному окремому індивіду. Туґендгат хоче довести, що розуміння свободи як лише негативної свободи, яке лежить в основні класичних ліберальних концепцій прав люди­ни, є недостатнім, оскільки захист лише негативної свободи не відповідає інтересам кожного індивіда. Розширення до поняття позитивної свободи є все ще недостатнім, оскільки поза увагою залишаються ті, хто, навіть якщо їм надати таку можливість, не­здатні скористатися своєю свободою. Визнання прав цих осіб означає моральний стрибок. Оскільки інваліди, люди похилого віку та діти взагалі не мають змоги укласти певну угоду, а неімущі не мають змоги укласти чесну угоду, контрактне обгрунтування прав людини має бути відхилене.

Ґеорґ Ломанн насамперед зупиняється на недоліках та складно­щах, що виникають, коли права людини передусім тлумачаться як моральні права (Тугендгат) або як юридичні права (Габермас), що підводить до питання, коли взагалі люди «мають» права людини. Виходячи з тези, що (моральні) «слабкі» права спочатку специ­фічним чином «випливають» із взаємних моральних зобов'язань, оскільки вони засновані на взаємності, Ломанн визначає права людини як підклас моральних прав та розвиває диференційовану концепцію, що у три кроки враховує моральний, юридичний та історико-політичний виміри прав людини.

Петер Коллер також виходить із визначення понятійних струк­тур прав людини, аби потім на тлі теорії «морального поділу пра­ці» показати відмінності в обсязі значущості прав людини. Звідси виводиться пропозиція щодо змістових зобов'язань, які відповіда­ють правам людини.

Андреас Вільдт також виступає з критикою попередніх виступів щодо «моральних прав», щоб потім запропонувати власний підхід, який дає змогу точніше витлумачити, що означає «мати» права людини, а також їх універсальність та фундаментальний характер. Отже, можна точніше визначити зв'язок між правами людини та справедливістю, а також - через посилання на принцип відмін­ності Джона Ролза - краще відмежувати та обгрунтувати соціальні права людини.

 

Соціальні права людини та справедливість

Штефан Ґосепат пропонує тезу про те, що права людини, зо­крема соціальні права, можуть бути найпереконливіше обґрунто­вані та конституйовані за допомогою принципу справедливості соціального поділу. У рамках загальної концепції моралі та права можна виділити принаймні три принципових обгрунтування со­ціальних прав людини: «захист свободи», «задоволення засадни-чих потреб» та «дистрибутивна справедливість». Однак для всіх трьох позицій провідною ідеєю виступає справедливість. Тому є одностороннім намагання тлумачити права людини лише як за­безпечення свободи або як мінімальний стандарт задоволення за-садничих потреб. Натомість, за Госепатом, моральна вимога спра­ведливої частки благ та тягарів у світовому масштабі конституює принцип, з якого випливають суб'єктивні права людини як такі, що вимагають морального визнання. Із цього правового прин­ципу розподільчої справедливості можна вивести три класи прав (свободи, права участі та соціальні права), що відповідно повинні мати однакове значення як моральні і як позитивні права.

Демократія та права людини

Ернст-Вольфганґ Бьокенфьорде починає з питання, чи права людини залежать від демократії або чи можлива їх реалізація та­кож за інших державних форм. Під демократією він розуміє певне забезпечене процедурами здійснення влади конкретним народом, яке спирається на соціокультурні, структурно-політичні та етичні передумови. Оскільки він тлумачить права людини згідно з прин­ципами природного права як переддержавні та універсально об­грунтовані права, їх значущість не повинна обмежуватися демо­кратією як певною та пов'язаною з конкретними передумовами державною формою. Звідси він визначає умови здійснення дер­жавної влади, необхідні для їх правової значущості: «поділ влади та контроль влади, включаючи незалежне правосуддя».

Роберт Апексі представляє диференційовану тезу стосовно зв'язку між демократією та правами людини, яка певною мірою знаходиться посередині між позиціями Бьокенфьорде та Габерма-са. Для Алексі права людини є специфічними моральними пра­вами, інституціоналізація яких є необхідною як на міжнародній, так і на внутрішньодержавній царині, оскільки лише таким чином можна забезпечити їх впровадження та дійовість. Проте позаяк права людини є правом на самозахист щодо державного свавілля, слід запитати, якого виду державного устрою (формальна правова держава, демократична правова держава, демократична конститу­ційна держава) вони потребують. Співмірно з моральним змістом демократична конституційна держава є кращим способом інсти-туціоналізації трансформації прав людини у позитивні права.

Альбрехт Веллмер звертається до проблем, що постають у зв'язку з трансформацією прав людини у громадянські права. Проблематичність пов'язана не тільки з партикуляризацією, якої у цьому разі не можна уникнути. Так і застосування основних прав У демократії потребує процесу інтерпретації та прийняття рішен­ня, що може належним чином бути врегульований лише через взаємодію демократичної громадськості та демократичних інсти­туцій. Універсалізм прав людини вимагає внутрішньої кодифікації прав людини для негромадян і водночас зовнішньої універсалізації демократичних громадянських прав. Цей процес, оскільки він пов'язаний з трансформацією та частковим послабленням певних культур, звісно, не може відбуватися без проявів несправедливості і тому не є вільним від певної моральної амбівалентності.

Рональд Дворкін ставить у своїй статті запитання, чому існує право людини на демократію. Виходячи з обігового розуміння де­мократії, в основі якої лежить статистичне поняття народу, для цього немає підстав. Адже як можна пояснити, чому меншість має підкорятися закону, який був прийнятий більшістю, тоді як, на думку меншості, він є несправедливим? Обігове міркування, що демократичні закони та конституції є компромісами і громадяни (громадянки) мають іти на компроміси, видається Дворкіну не­задовільною, оскільки такі засадничі політичні цінності як сво­бода, рівність, народний суверенітет, лишаються без пояснення. Натомість Дворкін пропонує тлумачити демократію як спільну справу: кожна людина дивиться на себе як на частину спільноти, має місце колективне почуття відповідальності за колективні де­мократичні рішення. Дворкін як ліберал прагне надати значущості цій комунітарній концепції демократії тією мірою, якою йдеться про моральну спільноту, що розглядає таку рівну повагу як най­вищу політичну цінність. Із цієї провідної ідеї далі можна - як це робіть Дворкін у своїх працях - вивести класичні громадянські права, серед яких — і право на політичну участь.

Універсальність, конкретизація та релятивність

Сьюзен Моллер Окін намагається, спираючись на емпіричні ви­падки, розкрити конфлікт між типами прав людини, що зазвичай вважають засадничими та безпроблемними: у всьому світі жінки все наполегливіше виступають за свої основні права (на тілесну недоторканність, особисту свободу та соціальну підтримку) і ви­магають їх як права людини. Однак при цьому вони все частіше вступають у конфлікт з іншою сучасною течією: запереченням універсальності на користь культурного та релігійного самовиз­начення. Посиланням на нього все частіше виправдовують об­меження та порушення прав жінок, наприклад, при обрізанні клітора. Тому Моллер Окін ставить питання щодо відносної цін­ності права людини на релігійну свободу, зокрема, враховуючи той часто нехтуваний факт, що зазвичай люди не обирають вільно релігію як вільні автономні індивіди, а натомість проходять крізь процес соціалізації всередині релігії.

Генрі Шу, виходячи з конфлікту між універсальними і партикулярними концепціями прав людини, демонструє, які завдання стоять нині перед адекватною теорією права. Шу звертає увагу на напади поборників культурних відмінностей на надмірну аб­страктність універсальних концепцій права. Ці теорії ігнорують непіддатливі конкретні проблеми. Передусім слід специфікувати багатоманітні обов'язки, що відповідають окремим правам. Для цього потрібно, з одного боку, проартикулювати, що означає дій­сне забезпечення тієї чи іншої правової вимоги, і тут слід вра­хувати політичні, соціологічні, історичні та економічні наукові знання. З іншого боку, Шу пов'язує з цією міждисциплінарною емпіричною справою надію, що солідарність і суспільна єдність можуть сформуватися тоді, коли ми разом розмислимо, на яких засадах ми можемо осмислено об'єднатися, коли ми знаємо, які обов'язки для кого із цим пов'язані.

Томас Поґґе розробляє та захищає статтю 26 Декларації прав людини ООН: здійснення прав людини залежить головним чином від гнучкої структури (національних, але передусім) міжнародних інституцій, і тому наша моральна відповідальність полягає в то­му, щоб реформувати цю структуру з метою кращого розв'язання проблем, пов'язаних з правами людини. Тезою про те, що права людини насамперед є вимогами глобальних інституцій, Поґґе за­перечує поширену і, як він уважає, непереконливу думку, згідно з якою кожний індивід розглядається як адресат прав людини”.

Зміст (С. 5-6)

Андрій Рєпа. Права людини: філософія долання перешкод...........7

Ґеорґ Ломанн та Штефан Ґосепат. Вступ...............................15

1.  Загальна декларація прав людини — політичний вплив і потреба у

філософському проясненні.....................................................................15

2.  Концептуальні роз'яснення.......................................................................18

3.  Соціальні права людини та питання справедливості..............................21

4. Демократія і права людини.......................................................................24

5.  Універсальність, релятивність та диференційованість прав людини......26

6.  Зміст статей.................................................................................................27

7.  Подяка.........................................................................................................31

 

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ

Отфрид Гьоффе. Трансцендентальний обмін — фігура

легітимації прав людини?.............................................................32

1.  Міжкультурний дискурс.............................................................................32

2. Трансцендентальні інтереси, часткова антропологія...............................35

3. Трансцендентальний обмін........................................................................37

4.  Соціальні права чи право людини на вимогу виконання зобов'язань?.. 40 Література........................................................................................................47

Ернст Туґендгат. Спір про права людини...................................48

Ґеорг Ломанн. Права людини між мораллю та правом.................59

Вступ та постановка питання........................................................................59

I.  Понятійні та змістовні визначення прав людини....................................60

II.  Права людини як моральні права (Ернст Туґендгат)

чи як юридичні права (Юрген Габермас)...............................................63

III.  Чому кожна людина наділена правами людини?..................................71

IV.  Розрізнення у визначенні прав людини — посередницька позиція......76

Петер Коллер. Сфера значущості прав людини............................87

I.  Ідея прав людини в русі.............................................................................87

II.  Структура прав людини............................................................................90

III.  Моральний поділ праці...........................................................................93

IV.  Моральна недосконалість.........................................................................97

V.  Обсяг значущості прав людини................................................................100

VI.  Права людини у недосконалому світі....................................................104

Андреас Вільдт. Права людини і моральні права.......................110

1.  В якому сенсі права людини є моральними правами?...........................111

2.  Поняття та критерії прав людини............................................................119

Література.......................................................................................................126

СОЦІАЛЬНІ ПРАВА ЛЮДИНИ ТА СПРАВЕДЛИВІСТЬ

Штефан Ґосепат. До обґрунтування соціальних прав

людини.........................................................................................129

1. Моральна концепція прав людини..........................................................131

Зміст

2. Три альтернативні стратегії обгрунтування (соціальних) прав

людини.....................................................................................................138

Література.......................................................................................................160

ДЕМОКРАТІЯ ТА ПРАВА ЛЮДИНИ

Ернст-Вольфганг Бьокенфьорде. Чи є демократія

необхідною вимогою прав людини?..........................................163

І.............164    II.............165    III.............170

Роберт Алексі. Інституціоналізація прав людини

в демократичній конституційній державі..................................172

I.  Поняття прав людини...............................................................................172

II.  Права людини в демократичній конституційній державі.....................181

Альбрехт Веллмер. Права людини та демократія.......................190

Рональд Дворкін. Свобода, самоврядування та воля народу

Чи можлива сьогодні демократія?..............................................213

І.............213      II.............215      III.............219      IV.............225

УНІВЕРСАЛЬНІСТЬ, КОНКРЕТИЗАЦІЯ ТА РЕЛЯТИВНІСТЬ

Сьюзен Моллер Окін. Конфлікт між основними правами Права жінок та проблеми релігійних і культурних відмінностей ...........................................................227

1.  Права жінок як права людини.................................................................230

2.  Суперечність між культурною й релігійною ідентичністю

та правами жінок.....................................................................................236

3.  Культурно-релятивістські заперечення до універсалізму прав

людини в ісламському контексті...........................................................239

4.  Формування особистості жінок та права жінок як права людини........243

Генрі Шу. Права людини та культурні відмінності.......................254

Конкретні випадки конвергенції..................................................................257

Джерела абстракції........................................................................................263

Надкультурні соціальні практики.................................................................272

Томас Поґге. Права людини як моральні вимоги

до глобальних інституцій............................................................282

І.............282     II.............283     НІ.............286      IV.............293

V.............296    IV.............298   VII.............300

Вибрана бібліографія........................................................................301

Покажчик імен..................................................................................312

Автори................................................................................................314

 





 

Статистика

Rambler's Top100

Створено в
студії

~~ <*))>< ~ fishdesign