Перша сторінка
Мапа сайту
Зворотній зв'язок
Персональний сайт Славіка Бігуна
Людяність і оптимізм, професіоналізм і довершеність

ЮрХіт

ЮрПублікація. Як провчити міністра і чому юриста малюють чортом

12.05.2008

Мої тривалі спостереження за німцями (й зокрема німецькими юристами) кульмінували, в такій, з-поміж інших, гіпотезі: німці – глибокі моралісти й водночас розчаровуючі реалісти. Вони щосили прагнуть втілити в життя раціоналізовані гострим розумом ідеали. Які щоразу розбиваються об розчаровуючу (цей глибокий розум) реальність. «Осад» від цього – розчарування (звідси й такий сум, песимізм й серйозність німців) й ще один урок з моралі.

Так трапилося й цього разу в історії з німецьким екс-міністром внутрішніх справ і депутатом Бундестагу від соціал-демократів Отто Шілі (Otto Schily).

На початку травня 2008 року прес-служба Бундестагу повідомила про рішення Президії парламенту: Отто Шілі зобов’язано сплатити майже 22 тисячі євро штрафу. За що ж парламент так „обрадував” екс-міністра?

Як відзначили на засіданні президії парламенту в лютому 2008 року, Шілі „мав юридичних клієнтів, від яких із 1 січня 2006 року отримав виплати про які був зобов’язаний повідомити, проте цього не зробив”. Цим екс-міністр і нинішній депутат порушив депутатський регламент.

Відповідно депутату дали час до 28 березня 2008 року, аби той повідомив про отримані суми доходу. Це був вже не перший встановлений для екс-міністра строк. Й щодо такого обов’язку сумніву не було: конституційність норми про те, що депутат зобов’язаний повідомляти про свої доходи, отримані не від основного заняття, підтвердив Федеральний конституційний суд ФРН.

За повідомленнями ж преси, юрист Шілі отримав за період з березня по вересень 2007 року від концерну Siemens суму в розмірі 140 000 євро. Неповідомлення про свої доходи депутат пояснив обов’язком конфіденційності. Зрештою, він таки визнав, що в середньому отримував 7 000 євро в місяць. Відтак, очікувалося, що Бундестаг зобов’яже його сплатити 44 000 євро. Це складає половини суми річних добових депутата Бундестагу.

Зрештою, Бундестаг встановив суму штрафу в 22 000 євро. Цікавими в цьому зв’язку є два моменти: по-перше, сума штрафу складає менше половини суми максимального штрафу, по-друге, Шілі не зобов’язаний наступної сесії знову подавати інформацію про своє заняття та доходи. Ось такий результат.

Цікавими, точніше, – слідуючи заявленій вище термінології, – ідеалістичними й водночас реалістичним можна назвати коментарі звичайних німців. Один з них відзначив: „його слід було засудити, при цьому до штрафу, що багаторазово перевищує 140 000 тисяч про які йдеться. Інакше, не навчаться ці високопоставлені панове нічого”. Ще одна думка: «чому це мені, каже один німець, встановлюють строк подання відомостей і сплати податку і якщо я його пропускаю, то в мене виникають серйозні проблеми, а Шілі й іншим це сходить з рук». Ще один коментар: „В Німеччині ніколи не буде справедливості. Допоки відповідні покарання за порушення закону не отримуватимуть усі, доки все й надалі так продовжуватиметься. Випадок Шілі – не виняток й так буде надалі. Жаль, що наші політики не виконують своєї функції бути взірцем”.

Так думають у Німеччині. А що, подумалося мені, в Україні думають не так? Якщо так, то чим же ми відрізняємося від німців у цьому плані? Можливо тим, що в нас наразі, як у них, юристів карикатурно не зображають чортами: такими хитрими й всюдисущими. А як же зображають у нас юристів? Здається, що спостереження доведеться продовжити. Може ви ними з нами поділитися?

 

Публікація [посилання], зі скороченнями:

Славік Бігун. Як провчити міністра і чому юриста малюють чортом (колонка редактора) // Юридична газета. — 2008. — № 18-19 (153-154) (13.05). — С. 3.





 

Статистика

Rambler's Top100

Створено в
студії

~~ <*))>< ~ fishdesign