Перша сторінка
Мапа сайту
Зворотній зв'язок
Персональний сайт Славіка Бігуна
Людяність і оптимізм, професіоналізм і довершеність

ЮрХіт

ЮрНаука. Друге видання вибраних праць проф. С. І. Максимова «Філософія права: сучасні інтерпретації» (анотація, зміст, рецензія)

12.04.2012

Тема: юридична наука | legal scholarship, праці вчених-юристів | legal scholars’ publications, філософія права, філософія правосуддя | philosophy of law, legal philosophy

Вийшло друком друге видання вибраних праць відомого українського філософа права професора Сергія Івановича Максимова. Книгу видано в харківському видавництві «Право». Щирі вітання автору з виданням й натхнення на подальші дослідження та публікації.

  • Максимов С. І. Філософія права: сучасні інтерпретації: вибр. праці: статті, аналіт. огляди, переклади (2003-2011) / С. І. Максимов. – 2-ге вид., допов. – X. : Право, 2012. – 432 с. (Бібліотека міжнародного часопису «Проблеми філософії права»).

У збірці представлено вибрані праці доктора юридичних наук, професора С. І. Максимова, опубліковані в міжнародному часопису «Проблеми філософії права» та в інших юридичних виданнях з актуальних питань філософії права, в інтерпретації яких знайшов відображення, зокрема, його досвід як учасника п'яти всесвітніх конгресів з філософії права. Поряд із науковими статтями до видання також включено аналітичні огляди матеріалів цих конгресів та переклади праць провідних західних філософів права - їх учасників. Для науковців, викладачів вузів, аспірантів і студентів юридичних та філософських спеціальностей.

Зміст

Від автора 5

Передмова до другого видання 8

Розділ 1. Статті, що були опубліковані у часопису «Проблеми філософії права» 9

  • 1.1.    Філософія права як сфера співпраці юристів і філософів 9
  • 1.2.    Философия права как проблема философии права 16
  • 1.3.    Кантівський проект правового суспільства і нові демократії 27
  • 1.4.    Ідея правової держави в контексті становлення і розвитку європейської правової культури 39
  • 1.5.    Концепция дуальной природы права Роберта Алекси 57
  • 1.6.    Эриху Юрьевичу Соловьеву – 75 лет 68
  • 1.7.    Евгению Викторовичу Булыгину - 80 лет 73

Розділ 2. Право і верховенство права у філософському осмисленні 79

  • 2.1.    Мировоззренческо-методологические подходы к осмыслению права 79
  • 2.2.    Верховенство права в державному управлінні 106
  • 2.3.    Універсальне і національне у ціннісному вимірі права 115
  • 2.4.    The Kantian Project of the Law Governed Society and New Democracies 121
  • 2.5.    Конституційний принцип верховенства права: загальне та особливе 133
  • 2.6.    Права людини: універсальність та культурна різноманітність 141
  • 2.7.    Методологічні основи правового виховання 150
  • 2.8.    До питання про засади права: спроба систематизації 161
  • 2.9.    Лекція професора С. Максимова: вступ до курсу «Філософія права» 170

Розділ 3. Всесвітні конгреси з філософії права (2003-2011): аналітичні огляди 188

  • 3.1. Право и политика в поисках баланса (XXI Всемирный конгресс Международной ассоциации философии права и социальной философии) 188
  • 3.2.    Право і справедливість у глобальному суспільстві: XXII Всесвітній конгрес з філософії права і соціальної філософії 199
  • 3.3.    XXIII Конгрес Міжнародної асоціації філософії права і соціальної філософії «Право і правові культури у 21-му столітті: відмінності та єдність» 211
  • 3.4.    XXIV Конгрес із філософії права і соціальної філософії «Глобальна гармонія та верховенство права» 223
  • 3.5.    XXV Всесвітній конгрес із філософії права і соціальної філософі) «Право, наука, технологія» 235

Розділ 4. Праці провідних зарубіжних філософів права 243

  • 4.1.    Роберт Алекси. Природа философии права 243
  • 4.2.    Евгений Булыгин. К проблеме объективности права 257
  • 4.3.    Энрико Паттаро. Реалистский подход к объективности норм и права 268
  • 4.4.    Юрген Хабермас. Кантовский проект конституционализации международного права. Есть ли у него будущее? 286
  • 4.5.    Мануэль Атиенза. Евгений Булыгин и теория юридической аргументации 303
  • 4.6.    Франциско Лапорта. Глобализация и верховенство права. Некоторые сомнения вестфальца 316
  • 4.7.    Ауліс Аарніо. Хто ми? Про соціальну, культурну та правову ідентичність 345
  • 4.8.    Роберт Алекси. Дуальная природа права 360
  • 4.9.    Евгений Булыгин. Алекси между позитивизмом и непозитивизмом 379
  • 4.10.   Роберт Алекси. Между позитивизмом и непозитивизмом? Третий ответ Евгению Булыгину 394
  • 4.11.   Роберт Алексі. Існування прав людини 412

Додаток

Петро Рабінович. Вагоме свідчення крокування сучасної вітчизняної філософії права до світового правознавчого простору 426

Від автора

У цій книзі відображений певний етап моєї творчості, який хронологічно охоплює період після захисту докторської дисертації до нинішнього часу (2003-2010) і збігається з такими важливими для мене й усіх українських філософів права подіями, як заснування фахового міжнародного часопису «Проблеми філософії права» (членом редколегії та постійним автором якого я є) і створення Всеукраїнської асоціації філософії права та соціальної філософії (ВАФПСФ). Остання подія надала мені можливість стати членом Міжнародної асоціації філософії права і соціальної філософії (^Я) та брати участь у всесвітніх конгресах з філософії права (2003-2009), які проводяться під егідою цієї асоціації. Змістовно цей етап стосується дослідження природи права, сутності верховенства права, особливостей правової культури у контексті процесів глобалізації, яке здійснюється з позицій філософії права - дуже старої і водночас вічно молодої науки.

Філософія права як філософське осмислення права зародилася у давнину, особливого розквіту досягла в Західній Європі у ХУН-ХУІІІ століттях у період панування так званого юридичного світогляду. Наприкінці XIX - на початку XX століття вона стала необхідним елементом підготовки юристів і продовжує функціонувати в системі гуманітарного знання сучасності. У наший країні після відомої втрати культури філософсько-правових досліджень за радянських часів спостерігається значний підйом інтересу до філософії права і навіть певний філософсько-правовий «бум». Публікуються монографії, наукові статті, підручники з філософії права, а в дослідженнях теоретиків права філософська складова посідає значне місце.

З 1997 року наказом Вищої атестаційної комісії України філософія права отримує статус самостійної спеціальності – 12.00.12, з якої можуть присуджуватися наукові ступені як з юридичних, так і філософських наук. Таке рішення безумовно сприяло справжньому «дисертаційному буму» у цій галузі знання. За даними В. С. Бігуна, відповідального секретаря «Проблем філософії права», в Україні за період з 1997 до першої половини 2010 року за спеціальністю «філософія права» було захищено ІЗ докторських і 62 кандидатських дисертацій, переважна більшість яких – з юридичних наук (з філософських наук захищено лише 2 докторські і 5 кандидатських).

Проте для того, щоб кількість дисертаційних досліджень переросла в їх якість і виявила свою практичну затребуваність, необхідна атмосфера відкритого обміну думками, вимогливого і водночас доброзичливого, тобто атмосфера наукового дискурсу з питань філософії права, яки й орієнтується на найкращі зразки філософсько-правової рефлексії. Тому найкращою школою мислення, на мій погляд, є участь у дискусіях як національного, так і міжнародного рівня (як безпосередня, так і опосередкована, у формі аналізу позицій та аргументації за публікацією матеріалів цих форумів). Саме так свого часу я був вражений тематикою і глибиною виступів на Всесвітньому конгресі Міжнародної асоціації філософії права і соціальної філософії, присвяченому проблемам правової антропології, з матеріалами якого я ознайомився з публікації В. С. Нерсесянца у журналі «Советское государство и право» за 1986 рік. Саме ця публікація зародила в мене мрію стати учасником такого форуму. Мрія здійснилася у 2003 році, коли я перший раз узяв участь у Всесвітньому конгресі в м. Лунд, Швеція, і занурився в атмосферу справжнього філософсько-правового дискурсу, в якому і професор філософії, і суддя-практик знаходять можливості для взаєморозуміння, 3 того моменту я намагаюсь передати цю атмосферу правової комунікації найвищого ґатунку в своїх оглядах матеріалів конгресів і відобразити проблеми, які обговорюються в сучасній філософії права, виявити тенденції її розвитку.

Тематика чотирьох останніх всесвітніх конгресів, у яких мені пощастило брати участь - «Право і політика у пошуках балансу» (Лунд, Швеція, 2003), «Право і справедливість у глобальному суспільстві» (Гранада, Іспанія, 2005), «Право і правові культури у 21-му сторіччі: відмінності та єдність» (Краків, Польща, 2007) та «Глобальна гармонія і верховенство права» (Пекін, Китай, 2009), що відображає головні проблеми і тенденції сучасної філософії права, зумовила головний напрям моїх досліджень у цей період, а саме - природа права і філософії права, верховенство права, права людини і правова культура у національному і глобальному вимірах. Осмислення актуальних питань, які обговорювалися на цих світових філософсько-правових форумах (хоча й далеко не всіх), знайшло відображення у моїх публікаціях у «Проблемах філософії права», а також в інших фахових часописах, зокрема у «Віснику Академії правових наук України», «Праві України» та ін. Ці статті, а також огляди матеріалів конгресів і переклади доповідей на них найвідоміших філософів права сучасності й становлять зміст книги. Кожен із цих авторів, переклади праць яких публікуються, є живою легендою, а їх тексти – справжньою школою правової думки. Особливої теплоти і поваги заслуговує уродженець м. Харкова Еугеніо (на іспанський лад) Булигін, професор Університету Буенос-Айреса, президент ІУЯ у 1999-2003 роках, який багато зробив для підтримки Всеукраїнської асоціації філософії права і міжнародного часопису «Проблеми філософії права».

У заключній частині подається інформація про міжнародний часопис «Проблеми філософії права», у межах додатку до якого здійснюється публікація цієї книги: огляд минулих номерів та анонс наступного, а також інформація про незвичайний проект «Сповідь про право. Моя філософія права».

Я щиро вдячний відомим вітчизняним теоретикам права, рецензентам – Олександру Віталійовичу Петришину і Петру Мойсейовичу Рабіновичу, а також Миколі Івановичу Козюбрі за цінні поради і підтримку не тільки цієї книги, а й усієї моєї творчості на терені філософії права, моїм колегам-філософам права – Антону Антоновичу Козловському і Степану Степановичу Сливці за розуміння і співпрацю, а також усім, з ким довелося працювати і спілкуватися в цей непростий, але й цікавий час створення засад правового суспільства в Україні. Особлива вдячність моєму вчителю Еріху Юрійовичу Соловйову – за інтелектуальну і моральну підтримку, ректору Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, президенту Національної академії правових наук України Василю Яковичу Тацію – за створення сприятливих умов для наукової творчості, професійного росту і гідного життя, виконавчому директору Міжнародного фонду «Відродження» Євгену Костянтиновичу Бистрицькому за інтелектуальну і фінансову підтримку проектів, пов'язаних із закордонними поїздками.

м. Харків, вересень 2010 р.

Додаток

ПЕТРО РАБНОВИЧ (Петро Мойсейович Рабінович - доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України, професор кафедри теорії та філософії права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка)

ВАГОМЕ СВІДЧЕННЯ КРОКУВАННЯ СУЧАСНОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА ДО СВІТОВОГО ПРАВОЗНАВЧОГО ПРОСТОРУ (Рабінович П. Вагоме свідчення крокування сучасної вітчизняної філософії права до світового правознавчого простору // Право України. - 2011. - № 11-12. -С. 429-432.)

Нині у вітчизняному правознавстві відбуваються вельми важливі процеси, які є наслідком його певних здобутків. З-поміж останніх одним із найважливіших слід назвати подолання його ізольованості (обумовленої свого часу відомими причинами ідеологічного характеру) від європейської та й, зрештою, світової юридичної науки. Відомо, що раніше в цій сфері контакти і специфічний «діалог» відбувалися переважно у вигляді запрограмованої однобічної й зазвичай неконструктивної критики «буржуазних» поглядів.

Та тепер ситуація радикально змінюється. Крок за кроком українське правознавство долає колишню ізольованість. Так чи інакше, голос вітчизняних дослідників загальної теорії та філософії права все частіше звучить і поза межами країни.

Одним із яскравих свідчень цієї тенденції може слугувати нова книга доктора юридичних наук, професора кафедри філософії Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» Сергія Івановича Максимова*".

Ця збірка (яка вже діставала позитивні відгуки у вітчизняній фаховій літературі [1, с. 281-283; 2, с. 306-313)) складається з чотирьох розділів. Перші два вміщують авторські статті, опубліковані у міжнародному часописі «Проблеми філософії права» та в інших періодичних виданнях. Вони репрезентують результати досліджень С. І. Максимова у «найгарячіших» точках філософсько-правового дискурсу. Йдеться, насамперед, про окреслення предмета філософії права; про сучасне осягнення чи не найвидатнішого з огляду позитивного для долі людства сценарію його розвитку - кантівського проекту світової співдружності правових суспільств; про осмислення поняття «права людини» як фундаментальної категорії права з відповідним «виходом» на проблематику верховенства права в державному управлінні.

У проблематиці предмета філософії права автор аналізує спільне й відмінне у підходах філософів і юристів, апелює до точки зору відомого німецького теоретика права Р. Алексі, який наполягає на переважно філософському підґрунті предметної специфіки філософії права (с. 16).

Стосовно ідей І. Канта, які розглядаються у контексті «нових демократій» (тобто насамперед пострадянських держав), у С. І. Максимова отримують розвиток саме ті, котрі - з огляду на автономію особистості та активізацію неінституційних структур - набувають значення основоположних ідей у напрямку формування «правового суспільства» як втілення рівноваги громадянського суспільства і правової держави, а відповідно й рівноваги спонтанних та раціональних його засад, свободи і порядку (с. 31). Саме таким може бути шлях досягнення миру в світовому масштабі, що його, як відомо, першим запропонував людству кенігсберзький геній, а сьогодні його розглядають, уточнюють і конкретизують провідні філософи права (зокрема, Ю. Габермас, точка зору якого на цю проблему стала відомою українському читачеві завдяки здійсненому професором С. І. Максимовим перекладу відповідної праці цього видатного сучасного німецького філософа).

Що ж до погляду на права людини, то автор звертає особливу увагу на необхідність міжкультурного діалогу задля поєднання у цій сфері універсального та специфічно-культурного в сучасних умовах глобалізації (с. 14]).

У третьому розділі книги зібрано аналітичні огляди чотирьох Всесвітніх конгресів з філософії права, в яких автор брав безпосередню участь, ставши у такий спосіб начебто «послом» України у світових філософсько-правових форумах. Йдеться про конгреси: XXI -«Політика і право — в пошуках балансу» (2003 р., м. Лунд, Швеція), XXII - «Право і справедливість у глобальному суспільстві» (2005 р., м. Гранада, Іспанія); XXIII - «Право і правові культури у XXI столітті: відмінності та єдність» (2007 р., м. Краків, Польща); XXIV - «Глобальна гармонія та верховенство права» (2009 р., м. Пекін, КНР). (Принагідно зауважу, що авторський огляд роботи і XXV конгресу -«Право, наука, технологія» (2011 р., Франкфурт-на-Майні, Німеччина) вже теж був опублікоаанийТ^Г • бою) [3, с. 391-397].)

Отож з 2003 р. ми почали отримувати, так би м «репортажі» з переднього краю всесвітньої загальної … юриспруденції та філософії права, в яких компетентно розподілено не тільки про відповідні різноманітні погляди та концепції, що іск^ОСЯ у сучасному світі, а й про те, як вони коректуються, відшліфовуються під час міжнародних дискусій.

Ці «вікна» в європейський та всесвітній філософсько-правовий простір С. І. Максимов розширює (у розділі IV) перекладами праць провідних фахівців, з декотрими з яких у нього склалися й особисті ділові стосунки. Тут ми маємо нагоду знайомитися з міркуваннями стосовно права, його природи, соціальної ролі та інших питань таких авторитетів сучасності, як А. Аарніо (Фінляндія), Р. Алексі (Німеччина), М. Атієнза (Іспанія), Є. Булйгін (Аргентина), Ю. Габермас (Німеччина), Ф. Лапорта (Іспанія), Е. Паттаро (Італія).

При цьому, якщо зважити на безпосереднє спілкування автора не тільки зі згаданими науковцями, але й також із К.-0. Апелем (Німеччина) та з провідними російськими теоретиками права і філософами (В. С. Нерсесянцом, Е. Ю. Соловйовим, Д. А. Керімовим, В. Г. Графським, А, Б. Поляковим), то висловлені у рецензованій книзі власні погляди С. І. Максимова на вузлові проблеми філософії права набувають додаткової наукової ваги.

А де ж критичні зауваження рецензента стосовно обговорюваного твору ? - може залигати читач. - Адже без них ми маємо не власне рецензію, а радше, лише реферативно-інформативний його переказ...

Отож - аби дотриматись «законів жанру» (рецензійного) - спробую висловити такі зауваження, але у вигляді певних побажань щодо вітчизняних наукових пошуків у царині філософії права. (Утім ті побажання адресуватимуться не тільки автору, але й - ризикну припустити — іншим копегам та й, зрештою, самому собі.) А саме:

  • з методологічш-поняттєвого апарату науки філософії права не варто вилучати класичні категорії й закони діалектики, яким, гадаю, не загрожує «старій«», відмирання, забуття; вони не повинні виключатись із науково-дослідного обігу. Без них будь-який філософсько-правовий дискурс ризикує стати збіднілим, нефундаментальним;
  • характеристика стану світової філософії права у ХХ-ХХІ ст. буде навряд чи досить активною й адекватною, якщо оминати певні напрацювання у ній здійснені свого часу на платформі історико-матеріалістичної парадигми соціальної філософії радянськими та деякими іншими теоретиками права. Ці напрацювання, ясна річ, мають піддаватись диференційованій оцінці, проте не замовчуватись цілком, не здаватись, так би мовити, «оптом» в історико-правовий архів як начебто суцільний непотріб (Скажімо, незайве було би наново осмислити а) тривалу змістовну дискусію щодо співвідношення об'єктивного й суб'єктивного у праві, проведену на початку 70-х рр. минулого століття ленінградським журналом «Правоведение» і підсумовану професором П. О. Недбайлом, та б) «круглі столи» з проблематики праворозуміння, організовані у 70-80-х рр. журналом «Советское государство и право».);
  • саме з огляду на величезне розмаїття, небувалу строкатість, «мозаїчність» існуючих нині у світі філософсько-правових концепцій, актуалізується - як ніколи раніше - необхідність їх класифікування на певні види, групи, напрями як за відомими («класичними») підставами, так і за додатковими, новітніми критеріями, підставами, Такі класифікації завжди полегшують інтерпретацію, оцінку й вивчення різноманітних концепцій;
  • характеристику тієї чи іншої філософсько-правової позиції, «школи» навряд чи можна вважати достатньо ґрунтовною і повною, якщо не виявляти її конкретно-історичну соціальну (у найширшому сенсі) обумовленість її виникнення та поширення, а також її об'єктивну соціальну значимість для існування і розвитку відповідного суспільства чи його певних осередків у конкретній історичній ситуації. Теоретик не має права залишатися байдужим, морально нейтральним до реальних чи можливих наслідків імплементації певних концепцій у соціальну практику; спроба їх прогнозування — його прямий фаховий обов'язок;
  • коли йдеться про зарубіжні філософсько-правові погляди, то недостатньо обмежуватись лише інформаційно-повідомницьким їх переказом, відтворенням (хоча останнє є, ясна річ, абсолютно необхідним кроком, - однак кроком тільки-но першим). Не можна уникати їх соціально-сутнісної й наукознавчої оцінки, навіть якщо би вона «загрожувала» бути, так чи інакше, критичною. Та й, мабуть, не все, що культивується за кордоном в означеній сфері, слід вважати взірцевим - таким, що цілком заслуговує на беззаперечне сприйняття і перенесення на вітчизняну правознавчу «територію».

Ось до яких міркувань спонукала мене нинішня книга професора С. І. Максимова. И у цьому, дозволю собі стверджувати, теж виявляються її очевидні актуальність та евристичність.

Додаток

Використані матеріали

  1. Атоян О. Філософсько-правовий контекст, параметр різноманіття та єдності // Вісн. Акад. прав, наук України.
  2. Титов В.Д., Литвинов О. М. Філософія права: про спробу енциклопедичного огляду сучасного стану осмислення феномену права з висвітленням, свого погляду … // Вісн. Луган. держ. ун-ту внутр. справ їм. Е. О. Дідоренка. - 2011. - № 1. 3. Право України. - 2011. - № 8.

 

 





 

Статистика

Rambler's Top100

Створено в
студії

~~ <*))>< ~ fishdesign