ЮрПостать. Стучка Петро Іванович – 145 років із дня народження
15.08.2010
СТУЧКА Петро Іванович (14(26).08.1865, Ризький повіт Ліфляндської губернії, тепер Латвія – 25.01.1932, Москва) – російський і латиський політичний і державний діяч, правознавець.
Закінчив 1888 юридичний факультетПетербурзького університету. Працював у Ризі помічником присяжного повіреного, займався пропагандою марксистських ідей.
1897 Стучку заслано на 5 років у В’ятську губернію. Під час Лютневої революції 1917 – член Петрогр. к-ту РСДРП(б) і більшовицької фракції Петроградської ради робочих і солдатських депутатів.
Після Жовтневої революції 1917 був призначений народним комісаром юстиції у першому радянському уряді (1917–18). Брав активну участь у створенні радянської судової системи, один з головних авторів проектів декретів № 1 і № 2 «Про суд» (1917 і 1918), Інструкції про революційні трибунали (1918), Положення про народні суди (1918).
У 1918–19 – голова уряду радянської Латвії, очолював комісію з розробки латиської конституції (прийнята І з’їздом рад Латвії у січні 1919). Після падіння радянської влади в Латвії (кінець 1919) Стучка повернувся в Росію.
З 1921 – заступник народного комісара юстиції, а в 1923–32 – голова ВС РСФРР.
Одночасно читав лекції з правової тематики у вузах Москви, був обраний професором Московського державного університету, очолював Московський інститут радянського права. Разом з Є. Б. Пашуканісом був співорганізатором перших у Радянському Союзі юридичних наукових установ. З їх ініціативи підготовлено і видано першу в СРСР «Енциклопедію права і держави» (т. 1–3, 1925–27).
Займався проблемами теорії держави і права, цивільного, кримінального та «судочинного» процесуального права. Праці: «Революційна роль права і держави», «Вчення про державу і конституція РРФСР» (обидві – 1921), «Курс цивільного права» (т. 1–3, 1927–31) та ін.
У своїх працях Стучка сформулював ряд основоположних ідей щодо поняття і сутності права. Стучка виступав проти нігілістичного ставлення до права, сформулював необхідність справедливого суспільства з новим правом і законністю. Вважав помилковим суто нормативістське розуміння права Г. Кельзеном. Визначив синтететичне поняття права як форми організації суспільних відносин, що складається з органічно пов’язаних норм права, правових відносин та правосвідомості. Розвиток радянського права пов’язував з удосконаленням законодвства, його кодифікацією, формуванням правосвідомості й правової культури суспільства. Підкреслював роль юридичної науки в цьому процесі.
Літ.: Гринберг О., Клява Г. О теоретическом наследии П. И. Стучки. «Изв. вузов. Правоведение», 1964, № 9; О теоретическом наследии П. И. Стучки в современной правовой науке. Рига, 1965; Гребнева Н. «Руководствуясь революцинонным правосознанием…». «Бюллетень м-ва юстиции Рос. Федерации», 2002, № 1.
Є. В. Назаренко, «Юридична енциклопедія».
