Перша сторінка
Мапа сайту
Зворотній зв'язок
Персональний сайт Славіка Бігуна
Людяність і оптимізм, професіоналізм і довершеність

ЮрХіт

ЮрПостать. Дж. Остін про суверенну владу та звичку їй підкорятися як джерело права

03.03.2010

 

Тема: видатний вчений-юрист / prominent legal scholar

Остін (Austin) Джон (3.IIІ 1790, Крітинг-Міл, графство Суффолк – XII 1859, м. Вейбридж, графство Суррей) – англійський юрист і філософ права.

Навчався 1812–17 в університетах Геттінгена і Берліна.

Служив офіцером, працював адвокатом (1818–26).

Був професором правознавства Лондонського ун-ту (1826–32), викладав право в іноземних навчальних закладах. Займався громададською діяльністю. Певний час (до 1848) жив у Франції та Німеччині.

В основі вчення Остіна лежать утилітаризм, близький змістом до вчення І. Бентама, і позитивізм, аналогічний вченню франц. філософа О. Конта. Сферою дослідження для Остіна слугував емпіричний бік правової діяльності.

Для Остіна право – сукупність норм (правил), які встановлюються «однією розумною істотою, що має владу над іншою розумною істотою, для керівництва нею».

Джерелом права, за Остіна, є, з одного боку, суверенна влада (однієї особи чи установи), а з іншого – звичка більшості підкорятися цій суверенній владі. Відтак, якщо норми (правила) встановлюються не суверенним за своєю суттю органом (наприклад, громадською думкою) чи органом, який не визнається більшістю як суверенний (напр., окупаційна військова влада), то такі норми не можуть бути розглянуті як норми позитивного права.

Рішення судів (судові прецеденти) можуть бути, на думку Остіна, нормами позитивного права, але за умови, що вони визнаються більшістю підвладного суверену населення.

Остін заперечував природно-правову теорію (у т. ч. теорію природних прав людини), не визнавав також теорію народного суверенітету. В цьому виявився вплив, який справили на вченого представники німецькі школи історичного права Ф. К. Савіньї та Г. Гуго, лекції яких він слухав.

Погляди Остіна багато в чому позначилися на формуванні сучасних напрямів у правознавстві, зокрема, аналітичної юриспруденції.

Основні праці: «Царина визначеного права» (1832), «Лекції з юриспруденції, або Філософії позитивного права» (1861).

Літ.: Еаstwood R. А., Кееton G. W. The Аustinian Тheories оf Law and Sovereignty. London, 1929; Саmрbеll E. М. John Austin and Jurisprudence in Nineteenth Century England. London, 1959.                                       

А. Д. Машков, Юридична енциклопедія.

Див. також:





 

Статистика

Rambler's Top100

Створено в
студії

~~ <*))>< ~ fishdesign