Перша сторінка
Мапа сайту
Зворотній зв'язок
Персональний сайт Славіка Бігуна
Людяність і оптимізм, професіоналізм і довершеність

ЮрХіт

ЮрПолітика. Скасування призначення голови Верховного Суду України В. Онопенко суддею – проект ПР. Обгрунтування

01.02.2010

Тема: судова влада в Україні, боротьба за владу | judicial power in Ukraine, power fight

1 лютого 2010 року в ВР України зареєстровано Проект Постанови про скасування Постанови Верховної Ради України «Про обрання судді Верховного Суду України» (№ 6025, ініціатори Бондик В.А., Колесніченко В.В.).

Нагадаю, що 22 липня 2009 року за № 5008 зареєстровно проект Постанови про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування обставин порушення Конституції та законів України, зловживання владою та службовим становищем Головою Верховного Суду України Онопенком Василем Васильовичем (ініціатор законопроекту: Лук'янов В.В.). За даними сайту ВР України цей проект повернуто суб'єкту ініціативи 23.09.2009 року.

Далі – тексти пояснювальних записок обох законопроектів.

Пояснювальна записка 01.02.2010

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Постанови Верховної Ради України «Про скасування Постанови Верховної Ради України «Про обрання судді Верховного Суду України»

1. Обґрунтування необхідності прийняття Постанови

Підставою для внесення даного проекту Постанови Верховної Ради України є ситуація, яка, наразі, склалася у судовій системі і є особливо небезпечною під час виборчого процесу.

Відповідно до Конституції України Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції. Однак, це не дозволяє Голові найвищого судового органу судів загальної юрисдикції вчиняти відкритий тиск на суддів та суди.

Голова Верховного Суду України особисто, своїми непрофесійними діями, нехтуючи волею Президії Вищого адміністративного суду України, Ради суддів адміністративних судів України та Конференції суддів адміністративних судів, які у відсутність встановленого законом порядку призначення суддів на адміністративні посади і звільнення з цих посад  висловили довіру Пасенюку О.М., призначивши його після спливу терміну повноважень Голови Вищого адміністративного суду України виконуючим обов’язки голови цього суду, намагається дезорганізувати роботу суду та узурпувати судову владу в свої руки.

Низка рішень, прийнятих суддями під впливом Голови Верховного Суду України, за декілька годин до початку голосування, з порушеннями чинного законодавства України, могли призвести до зриву виборчого процесу. Судді постійно знаходяться під тиском з боку Голови Верховного Суду України та керівництва Ради суддів України.

Під час виборчого процесу, який характеризується особливим загостренням боротьби між кандидатами на пост Президента України вкрай важлива чітка робота всієї системи судів в межах чинного законодавства на засадах принципу верховенства права. З огляду на події, що сталися в судовій гілці влади, за останній місяць чітко простежується намагання політичних сил шляхом спонукання до прийняття незаконних рішень та використання судів досягти своєї мети. У відповідності з чинним законодавством, до компетенції адміністративних судів віднесено вирішення ключових спорів, пов’язаних з виборчим процесом. Стабільна робота адміністративних судів вкрай важлива для забезпечення основних конституційних прав громадян обирати і бути обраним. Голова Вищого адміністративного суду України неодноразово звертався до Верховної Ради України, Президента України, Генерального прокурора України з проханням розглянути ситуацію, яка склалася у Вищому адміністративному суді України та вжити заходів на відновлення принципу незалежності суду та суддів.

Саме бажання захистити суддів від будь якого впливу як зовнішнього так і впливу зсередини судової системи було підставою задля внесення зазначеного проекту Постанови Верховної Ради України.

Такі дії Голови Верховного Суду України спрямовані виключно на дестабілізацію роботи судової системи в угоду інтересам певних осіб  мають бути припинені. Саме тому, народні депутати України вкотре вирішили повернутися до питань, які у 2007 році розглядала Тимчасова слідча комісія Верховної Ради України з питань з'ясування обставин прийняття Радою суддів України рішення про призначення суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад. Так, у попередньому звіті Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України затвердженому Постановою Верховної Ради України від 27 червня № 1221- IV наведено результати вивчення питання щодо законності обрання Онопенка В.В. суддею Верховного Суду України безстроково. За результатами розгляду вищенаведених порушень чинного законодавства України, Верховна Рада України доручила відповідному Комітету з урахуванням матеріалів Тимчасової слідчої комісії звернутися до Вищої ради юстиції щодо порушення суддею Верховного Суду України Онопенком В.В. присяги судді. Крім того, до Вищої ради юстиції з цього ж приводу неодноразово звертався Заступник Генерального прокурора України з пропозиціями про звільнення Онопенка В.В. з посади судді.

Підставою для вищенаведеного був той факт, що Постанову Верховної Ради України від 17 жовтня 2002 року № 185-IV «Про обрання судді Верховного Суду України», якою Онопенка В.В. було обрано суддею Верховного Суду України було прийнято з порушенням вимог закону.

Так, обрання Онопенка В.В. у жовтні 2002 року суддею Верховного Суду України безстроково супроводжувалось грубими порушеннями чинного законодавства.

Згідно з інформацією архівної справи №06-1/3-1, яка містить документи про розробку Постанови Верховної Ради України від 17 жовтня 2002 року № 185-IV «Про обрання судді Верховного Суду України» , на момент обрання, Онопенко В.В. більше 11 років не був суддею. Відповідно до частини четвертої статті 91 Закону України «Про судоустрій України» особи, з часу звільнення яких з посади минуло більше п’яти років перед обранням на посаду зобов’язані здавати кваліфікаційний іспит. Однак, інформація щодо складання ним такого іспиту у матеріалах відсутня.

Водночас, відповідно до частини першої ст.61 Закону України «Про судоустрій України», судді обираються Верховною Радою України за поданням Голови Верховного Суду України (голови відповідного вищого спеціалізованого суду).

Всупереч вимогам Закону України «Про судоустрій України», Онопенка В.В. було обрано Верховною Радою України на підставі листа Голови Верховного Суду України В.Ф. Бойка (вих.4/398 від 11.10.2002р.). Зазначений лист не пройшов відповідних реєстраційних процедур у Верховній Раді України, не містить навіть вхідного номеру Верховної Ради України. Текст такого листа також не відповідає вимогам чинного законодавства України. Окрім того, у нижньому колонтитулі листа Голови Верховного Суду України міститься примітка «D\Мої документи\list\онопенко.doc», що може означати, що даний документ щодо обрання Онопенка В.В. суддею безстроково було надруковано на комп’ютері самого ж  Онопенка В.В.

В поданні Комітету Верховної Ради України з питань правової політики зазначено, що Комітет розглянув зазначене питання на підставі подання Верховного Суду України. Таке подання в матеріалах особової справи відсутнє. В матеріалах архівної справи зазначеної постанови також відсутня декларація про доходи за останній рік Онопенка В.В.

Висновок Вищої кваліфікаційної комісії суддів України також не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки не завірений належним чином, у ньому відсутні підписи членів цієї Комісії, що викликає сумніви. Що таке питання дійсно розглядалося на засіданні Вищої кваліфікаційної комісії. Окрім того, частина перша статті 61 Закону України «Про судоустрій України» визначає, що судді обираються Верховною Радою України безстроково на підставі рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Таким чином, правова природа висновку Кваліфікаційної комісії суддів України замість рекомендації – не відома. Жодним чином не завірена і довідка про роботу в минулому Онопенка В.В.

         Відповідно до вимог ч.2 ст.127 Конституції України, ст. 5 Закону України «Про статус суддів» професійні судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

         Постанови Верховної Ради України, у тому числі і постанови про обрання суддів набирають чинності з моменту прийняття, відповідно, починаючи з 16 жовтня 2002 року включно, Онопенко В.В. набув статусу професійного судді та мав виконувати відповідні вимоги щодо несумісності.

         І знову ж таки – порушення чинного законодавства. З невідомих підстав, Онопенко В.В. продовжував виконувати повноваження народного депутата України – Голови Комітету Верховної Ради України впродовж до 5 жовтня 2006 року. Майже чотири роки нинішній Голова Верховного Суду України зухвало порушував Конституцію України та чинне законодавство України.

         Окрім того, саме той період, 29 вересня 2006 року Онопенка В.В. було обрано на посаду Голови Верховного Суду України. Хоча відповідно до Регламенту Пленуму Верховного Суду України, затвердженого Постановою Пленуму Верховного Суду України від 10 червня 2002 року № 7, Голова Верховного Суду України обирається з числа суддів Верховного Суду України, на цю посаду було обрано Онопенка В.В., який на той час все ще перебував народним депутатом України та Головою Української соціал-демократичної партії.

         Іншими словами, з огляду на вищенаведені порушення, Комітет Верховної Ради України з питань правової політики не мав жодних законних підстав приймати до розгляду документи щодо обрання Онопенка В.В. суддею Верховного суду України. Документи, оформлені з порушенням Закону підлягали поверненню.

         Однак, можливо через те, що Головою Комітету Верховної Ради України з питань правової політики у той час був особисто Онопенко Василь Васильович, зазначені матеріали були прийняті, розглянуті на засіданні Комітету та передані на розгляд Верховної Ради України.

         Зазначимо також, що під час розгляду питання обрання Онопенка В.В. суддею Верховного Суду України безстроково на вечірньому пленарному засіданні Верховної Ради України, народних депутатів України також не було проінформовано про невідповідність матеріалів щодо обрання Онопенка В.В. вимогам чинного законодавства України.

         Іншими словами, народних депутатів України було дезінформовано, і, як наслідок – відбулася підміна фактичного волевиявлення народних депутатів України.

         З огляду на вищевикладене, Постанова Верховної Ради України від 17 жовтня 2002 року № 185 «Про обрання судді Верховного Суду України» прийнята з порушенням чинного законодавства України, всупереч Конституції України, а відтак, підлягає скасуванню як незаконна.

        

2. Цілі й завдання прийняття Постанови

 

Метою прийняття даного проекту Постанови є приведення актів Верховної Ради України у відповідність з діючим законодавством України та збереження принципу незалежного функціонування судової системи.

 

3. Загальна характеристика і основні положення Постанови

 

Проектом Постанови Верховної Ради України пропонується скасувати Постанову Верховної Ради України від  17 жовтня 2002 року
№ 185-IV «Про обрання судді Верховного Суду України» як таку,  що не відповідає Конституції і законам України.

 

4. Стан нормативної бази у даній сфері державного регулювання

 

Питання зазначені у даній Постанови Верховної Ради України Конституцією України та Законом України «Про судоустрій України».

 

 

 

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація норм Постанови не потребує витрат з Державного бюджету України.  

6. Прогноз соціально-економічних наслідків прийняття Закону

Прийняття даної Постанови сприятиме покращенню функціонування судової системи України.

Народний депутат України                                     В.А. БОНДИК

                                                                       В.В. КОЛЕСНІЧЕНКО

 

 

Пояснювальна записка 22.07.2009

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Постанови Верховної  Ради України «Про

утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування обставин порушення Конституції та законів України, зловживання владою та службовим становищем Головою Верховного Суду України Онопенком Василем Васильовичем»

 

1. Обґрунтування необхідності прийняття Постанови

Підставою для утворення Тимчасової слідчої комісії є документально підтверджена інформація про численні факти порушення Конституції та законів України, зловживання владою та службовим становищем Головою Верховного Суду України Онопенком В.В., зокрема при призначенні його на цю посаду, а також під час виконання повноважень судді Верховного Суду України.

 Така інформація міститься в офіційних документах, численних публікаціях у засобах масової інформації, повідомленнях та заявах службових осіб органів державної влади та окремих громадян.

З цієї інформації вбачаються ознаки зловживання Головою Верховного Суду України Онопенком В.В. владою та службовими повноваженнями, а також вчинення інших протиправних дій.

Зокрема, йдеться про: порушення вимог закону при призначенні Онопенка В.В. в жовтні 2002 року на посаду судді Верховного Суду України; одночасне виконання ним протягом 4 років повноважень судді та народного депутата України; порушення законодавства при обранні Онопенка В.В. у жовтні 2006 року Головою Верховного Суду України; узурпацію влади при призначенні суддів на адміністративні посади в судах та звільнення з цих посад; сприяння шляхом організації винесення завідомо неправосудних рішень вчиненню тяжких та особливо тяжких злочинів так названою «бандою Капітонова», організація винесення суддями нижчестоящих судів неправосудних рішень у господарських та цивільних справах тощо.

У результаті таких дій грубо порушуються не тільки конституційні права та свободи громадян, а й підриваються принципи та основи судової влади в Україні, що є відвертими проявами загрози національній безпеці держави.

Зокрема, призначення Онопенка В.В. у жовтні 2002 року суддею Верховного Суду України безстроково супроводжувалось грубими порушеннями чинного законодавства. Оскільки він з листопада 1991 року до жовтня 2002 року не працював суддею, його призначенню на посаду судді Верховного Суду України згідно з п. 4 ст. 91 Закону України „Про судоустрій” повинен був передувати кваліфікаційний іспит. Утім, за наявними даними, Онопенко В.В. такого іспиту в 2002 році не складав, як не складав і присяги судді. У матеріалах про його призначення міститься висновок Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, у якому в порушення вимог п. 3 ст. 91 вказаного Закону не зазначено, чи здавав кандидат на посаду судді цей іспит взагалі.

         Крім того, в документах, що є у нашому розпорядженні, йдеться про те, що матеріали про призначення Онопенка В.В. суддею Верховного Суду України безстроково містять не передбачене ст. 61 Закону України „Про судоустрій” подання Голови Верховного Суду України, а лише його лист, який не відповідає вимогам закону. До того ж, як зазначено у рекомендації Комітету Верховної Ради України з питань правової політики, цим Комітетом було розглянуто подання не Голови Верховного Суду України, а іншого суб’єкта – Верховного Суду України. Утім, і це подання в матеріалах про призначення Онопенка В.В. відсутнє.

         Як вбачається, Онопенком В.В. не долучено до матеріалів і обов’язкової декларації про доходи кандидата в судді.

         Усупереч вимогам статті 5 Закону України „Про статус суддів” та пункту „б” статті 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією”, після призначення суддею Верховного Суду України безстроково Онопенко В.В. продовжував до жовтня 2006 року залишатись народним депутатом України. Виконуючи свої депутатські повноваження, він очолював Комітет Верховної Ради України з питань правової політики, який саме і готував усі документи на призначення Онопенка В.В. суддею Верховного Суду України безстроково.

         Згідно з частиною 1 статті 4 Регламенту Пленуму Верховного Суду України, затвердженого Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 10.06.02, Голова Верховного Суду України обирається з числа суддів Верховного Суду України. Утім, чи можна вважати суддею Верховного Суду України народного депутата України, який не складав своїх повноважень? Чи є суддею Верховного Суду України особа, яка, будучи народним депутатом України, не могла легітимно виконувати повноважень судді?

         Таким чином, Верховним Судом України майже три роки керує особа, незаконно обрана на цю посаду.

Прагнучи створити передумови для втручання окремих політичних сил у правосуддя, Онопенко В.В., який до призначення на посаду Голови Верховного Суду України, був народним депутатом України від Блоку Юлії Тимошенко, доклав зусиль до формування нового порядку призначення суддів на адміністративні посади в судах та звільнення їх з цих посад.

Так, рішенням Конституційного Суду України № 1-рп/2007 від 16.05.07 визнано неконституційним положення частини 5 статті 20 Закону України „Про судоустрій України” про призначення суддів на адміністративні посади та їх звільнення з адміністративних посад Президентом України, та наголошено, що ці питання мають бути врегульовані в законодавчому порядку, тобто саме шляхом прийняття відповідного закону. Однак Верховна Рада України до цього часу не прийняла жодного закону, який би регулював зазначені питання.

Користуючись цим, Рада суддів України 31.05.07 прийняла рішення № 50 „Щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції та звільнення з цих посад”, яким визначила, що саме вона є єдиним повноважним суб’єктом здійснення функцій призначення та звільнення суддів з адміністративних посад.

Відтак за два роки на адміністративні посади голів судів та їх заступників на підставі подань, внесених особисто Головою Верховного Суду України Онопенком В.В., було нелегітимно призначено майже 700 осіб.

Набувши у такий протиправний спосіб статусу керівників, ці судді постановляють рішення, що відносяться до компетенції голів судів та їх заступників, і здійснюють адміністративне керівництво судами, отримуючи за це заробітну плату з державного бюджету України.

Нелегітимно призначені голови місцевих судів здійснюють організаційне керівництво діяльністю суду, видають накази і розпорядження, приймають на роботу і звільняють працівників апарату суду, присвоюють їм ранги державних службовців, застосовують щодо них заохочення і накладають дисциплінарні стягнення, представляють очолювані ними суди у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадянами і організаціями та безпідставно здійснюють інші передбачені законом повноваження.

Крім того, вони розглядають заяви про відвід суддів, а голови апеляційних судів ще і виносять постанови про накладення арешту на кореспонденцію та зняття інформації з каналів зв’язку, скасовують та змінюють постанови у справах про адміністративні правопорушення.

Наділення себе не властивими повноваженнями з призначення суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад Голова Верховного Суду України Онопенко В.В. та підконтрольна йому Рада суддів України виправдовували тим, що 1 червня 2007 року закінчувалися повноваження більше ніж 300 голів і заступників голів судів загальної юрисдикції, і зволікання з призначенням суддів на вакантні посади до законодавчого врегулювання цього питання нібито могло призвести до „дестабілізації судової системи, ускладнень в організаційному керівництві діяльністю судів, а отже – до погіршення стану правосуддя в державі та захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина”. Однак ці доводи не можуть бути виправданням для незаконних дій, до яких вдалися Онопенко В.В. та його оточення.

Ще 26.05.05 Голова Верховного Суду України Маляренко В.Т. надіслав до апеляційних судів України листа № 1-5/454 з роз’ясненням вимог ч. 7 ст. 20 Закону України «Про судоустрій України», відповідно до якого у разі закінчення повноважень судді, який займав адміністративну посаду, його обов’язки на підставі ст. ст. 24, 28, 29, 41, 42 Закону України „Про судоустрій України” виконують відповідно: перший заступник голови, заступник голови або старший за віком суддя, про що вони зобов’язані видати відповідний наказ в суді.

Таким чином, законом передбачено чіткий порядок заміщення суддів, що обіймали адміністративні посади, а тому посилання на те, що рішення № 50 від 31.05.07 „Щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції та звільнення з цих посад” нібито направлено на стабілізацію судової системи, є необґрунтованим та протизаконним. Наведене яскраво свідчить про те, що в ланці судової влади триває банальна рейдерська атака, метою якої є встановлення незаконного контролю за роботою підпорядкованих судів шляхом призначення «потрібних» керівників. І атаку цю очолює не хто інший, як Голова Верховного Суду України Онопенко В.В., який особисто вирішує, щодо кого з суддів йому вносити подання на призначення на адміністративну посаду.

Функції призначення суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад не властиві Раді суддів України і виходять за межі її повноважень, визначених статтями 102, 103, 116 Закону України „Про судоустрій України”. А призначаючи суддів на адміністративні посади, Рада суддів України взагалі порушує вимоги ст. ст. 6, 19 Конституції України, оскільки діє поза межами повноважень і не у спосіб, передбачений законом.

Одним із головних завдань суду в державі є охорона законів, а не вигадування нових для власних потреб. А єдиним органом, який Основним Законом України наділений повноваженнями тлумачити закони, є Конституційний Суд України. Утім, з метою виправдання власних протиправних дій Онопенко В.В. та Рада суддів України привласнили повноваження Конституційного Суду України та вдалися до тлумачення вимог ст. ст. 102, 103, 116 Закону України „Про судоустрій України”, перекручуючи їх зміст на свою користь.

Протиправні зазіхання Онопенка В.В. на чинний правовий порядок не обмежуються лише діяльністю його у Верховному Суді України.

Відповідно до вимог чинного законодавства, Голова Верховного Суду України за посадою входить до складу Вищої ради юстиції України, одним із завдань якої є постійна робота щодо формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі. Однак Онопенко В.В., неналежним чином здійснюючи повноваження члена Вищої Ради юстиції України, тривалий час не з'являвся на її засідання, у т.ч. і ті, на яких повинні були розглядатися його подання про призначення кандидатів на посади суддів та звільнення суддів за загальними обставинами. Через відверте ігнорування ним засідань Ради були створені перешкоди у виконанні Радою своїх повноважень.

Пояснюючи свою позицію публічно, Онопенко В.В. 11.09.07 заявляв, що «не вбачає правових підстав у роботі Вищої ради юстиції», звинувачуючи цей конституційний орган, членом якого він є, у функціонуванні поза правовими засадами та у заполітизованості. Обвинувачуючи Раду через мас-медіа, Онопенко В.В. жодного разу не скористався встановленою Регламентом Ради процедурою висловити свою незгоду з її рішеннями шляхом внесення окремої думки, що свідчить про відвертий популізм. Такі його дії суперечать вимогам чинного законодавства, вони не тільки спрямовані на свідоме блокування роботи Ради, а й становлять загрозу для здійснення правосуддя у державі.

Публічні зави Голови Верховного Суду України Онопенка В.В. про те, що він не бажає брати участі у роботі Вищої ради юстиції, є нічим іншим, як умисним ігноруванням вимог закону та присяги члена Вищої ради юстиції, згідно з якою він повинен сумлінно, чесно і неупереджено виконувати свої обов’язки. 

Невідвідування Онопенком В.В. засідань Вищої Ради юстиції України у 2007 році призвело до того, що Вища Рада юстиції України була змушена звернутись до Пленуму Верховного Суду України з відкритим листом про притягнення Голови Верховного Суду України до встановленої законом відповідальності. Утім, будь-якої реакції з боку Верховного Суду України це звернення не отримало.

Останнім часом широкого розголосу в мас-медіа набули відомості про втручання Голови Верховного Суду України Онопенка В.В. у порядок вирішення окремих господарських та цивільних справ, що призводило до винесення завідомо неправосудних рішень, а у деяких випадках навіть сприяло вчиненню злочинів.

Так, під час розслідування кримінальної справи за обвинуваченням членів так названої «банди Капітонова», досудове слідство у якій провадить Генеральна прокуратура України, ряд свідків на допитах прямо вказали, що для своїх рейдерських захоплень Капітонов О.О. використовував завідомо неправдиві рішення судів про вирішення цивільних спорів на свою користь, які він отримував за особистого сприяння Голови Верховного Суду України Онопенка В.В. Сума винагороди Онопенку В.В. становила півтора мільйони доларів США, як зазначено у статті «Прокурорський предел. ДОКУМЕНТЫ», опублікованій на сайті «Обозреватель» (http://obozrevatel.com/news_print/2009/7/2/310625.htm).

Безперечно, ці дані потребують ретельної перевірки слідчою комісією, з огляду на статус особи, щодо якої надано показання.

Як зазначено в іншому джерелі (стаття «ЗАО «Верховный суд». Спросить Онопенко», опублікована на сайті «ТЕМА», http://tema.in/ua/print/1838.html), вирок апеляційного суду Миколаївської області у кримінальній справі за обвинуваченням Гіржева та Доценка в умисному вбивстві з корисливих спонукань Дмитра Іванова було за надуманими мотивами скасовано Верховним Судом України в лютому 2007 року також не без участі Голови Онопенка В.В., зацікавленість якого в цьому рішенні склала сто тисяч доларів США.

Зазначена інформація, якій свого часу правової оцінки надано не було, також потребує ретельної перевірки.

Останнім часом сумнівної відомості набуло прізвище колишнього народного депутата України від БЮТ В. Лозінського. Але мало кому відомо, що саме В. Лозінський за потурання Онопенка В.В. та його підлеглих – В. Барбари та О. Потильчака - не без успіху «вирішував» у найвищих ешелонах судової влади деякі господарські спори.

Отже, як стало відомо одному з народних депутатів України, 09.06.09 Вищий господарський суд України залишив у силі рішення господарського суду м. Києва від 13.10.08 та Київського господарського апеляційного суду від 03.12.08 про визнання за ЗАТ ВК «Укрнафтобуріння» права користування надрами. 10.06.09 до Верховного Суду України надійшла касаційна скарга ВАТ «Укрнафта», а вже 18.06.09 ця скарга була розглянута судовою колегією з господарських справ під головуванням В. Барбари. Суддею-доповідачем у справі був О. Потильчак. За вказівками Голови Верховного Суду України В. Онопенка скарга підлягала задоволенню. Утім, після порушення щодо Лозінського кримінальної справи матеріали за касаційною скаргою були терміново передані іншому судді з аналогічними вказівками Голови Верховного Суду України (стаття «», опублікована на сайті «», ).

За час перебування Онопенка В.В. на посаді Голови Верховного Суду України рівень корумпованості судової системи досяг небувалих досі меж. З року в рік все більше суддів опиняються на лаві підсудних за вчинення службових злочинів. Закон України «Про боротьбу з корупцією» покладає на керівників відомств обов’язок вживати заходів, направлених на боротьбу з корупцією. Утім, статистика свідчить про ухилення Онопенка В.В. від виконання цього обов’язку.

На думку заступника керівника служби з питань діяльності правоохоронних органів – голови Департаменту взаємодії з правоохоронними органами Секретаріату Президента України І. Жилки, Голова Верховного Суду України Онопенко В.В. має подати у відставку у зв’язку з глибоким рівнем корумпованості судової системи. Як зазначив        І. Жилка, ряд керівних посад в системі судової влади займають родичі Онопенка В.В., що є неприпустимим у правовій державі (стаття «Секретаріат Президента: Онопенко – в ацтафку!», опублікована на сайті «Городской дозор 2009» з посиланням на матеріали УНІАН, http://dozor.kharkov.ua/vlast/1029763.html).

В цей час Генеральна прокуратура України проводить перевірку відповідності даних щодо доходів Голови Верховного Суду України В. Онопенка, викладених у його декларації про доходи, з реальним станом. Приводом до цього стало одержання даних про нерухоме майно, яким володіє високопосадовець. Мається на увазі маєток у передмісті Києва (Бортничі, пр. Ялинковий, 5), наявність якого можливо приховується. У разі підтвердження інформації про розбіжності даних декларації про доходи та дійсного стану речей дії Голови Верховного Суду України можуть бути розцінені як корупційні (стаття «Прокуратура ответила за Кузьмина», сайт «Обозреватель», http://obozrevatel.com/news_print/2009/6/30/310190.htm).

Ці та інші факти свідчать про вкрай тривожну ситуацію, що складається у діяльності Голови Верховного Суду України Онопенка В.В. Вони вказують на ознаки системних та небезпечних зловживань, які посягають на конституційні права фізичних і юридичних осіб та створюють загрозу національній безпеці України. У зазначених фактах вбачаються ознаки злочинів, передбачених статтями 343 (втручання в діяльність працівника правоохоронного органу),  364 (зловживання владою або службовим становищем), 365 (перевищення влади або службових повноважень), 366 (службове підроблення), 368 (одержання хабара), 376 (втручання в діяльність судових органів) Кримінального кодексу України.

Зазначена вище інформація потребує об‘єктивної та всебічної перевірки, а у разі її підтвердження – відповідного правового реагування. Така перевірка з боку правоохоронних органів є неможливою з огляду на службовий статус Голови Верховного Суду України, яка є для інших правоохоронних органів (у тому числі СБУ, прокуратури та МВС) найвищою судовою інстанцією. Крім того, суддя чинним законодавством наділений «недоторканним» імунітетом, що дозволяє представникові цієї професії успішно ухилятися не тільки від будь-яких перевірок, а й від досудового слідства. Як наслідок –  Голова Верховного Суду України В. Онопенко має фактично необмежену недоторканність, і його дії є недосяжними для дії закону, який передбачає відповідальність за службові зловживання.

Виходячи з цього, а також враховуючи великий суспільний інтерес і значущість вищезазначених питань, а також те, що вказана вище протиправна діяльність реально загрожує національній безпеці України, виникла нагальна та гостра необхідність у здійсненні парламентського контролю за Головою Верховного Суду України Онопенком В.В. шляхом розслідування цих питань.

Для цього слід утворити колегіальний тимчасовий орган парламентського контролю – тимчасову слідчу комісію.

2. Цілі і завдання прийняття акта

Основною метою прийняття постанови є створення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування обставин порушення Конституції та законів України, зловживання владою та службовим становищем Головою Верховного Суду України Онопенком В.В., основним завданням якої є розслідування обставин порушення Конституції та законів України Головою Верховного Суду України Онопенком В.В. з дня призначення його суддею Верховного Суду України до теперішнього часу.

3. Загальна характеристика та основні положення проекту

Проектом постанови передбачається створення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування обставин порушення Конституції та законів України, зловживання владою та службовим становищем Головою Верховного Суду України Онопенком В.В.

Кількісний склад Тимчасової слідчої комісії пропонується встановити у кількості 11 (одинадцять) народних депутатів України.

Пропонується визначити термін діяльності Тимчасової слідчої комісії – 6 місяців з дня прийняття цієї Постанови. Звіт Тимчасової слідчої комісії про виконану роботу заслухати не пізніше шести місяців з дня прийняття цієї Постанови.

                4.         Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у даній сфері правового регулювання є Конституція України, Регламент Верховної Ради України, Закон України „Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України" та інші закони та нормативно-правові акти.

Прийняття проекту не потребує внесення змін до чинного законодавства України.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття цієї постанови не потребуватиме додаткових витрат з Державного бюджету України.

6. Прогноз соціально-економічних наслідків прийняття акта

Прийняття проекту постанови дозволить провести повне і всебічне розслідування питання, що становить великий суспільний інтерес.

 Народний депутат України                                         В. В.  Лук’янов 





 

Статистика

Rambler's Top100

Створено в
студії

~~ <*))>< ~ fishdesign