Перша сторінка
Мапа сайту
Зворотній зв'язок
Персональний сайт Славіка Бігуна
Людяність і оптимізм, професіоналізм і довершеність

ЮрХіт

ЮрІсторія.. Засуджений до смертної кари неюрист, генеральний прокурор України – Микола Скрипник

23.01.2010

Тема: М. О. Скрипник, генеральний прокурор, міністр (нарком) юстиції України (УРСР) | M. O. Skrypnyk, general prosecutor, (narkom) minister of justice of Soviet Ukraine

Микола Олексійович Скрипник [13 (25) І 1872, ст. Ясинувата, тепер місто Донецької області – 7.VII 1933, Харків] – український радянський державний і партійний діяч, академік ВУАН з 1929.

Навчався у Петербурзькому технологічному інституті, де з 1900 прилучився до соціал-демократичного руху. Працював у різних більшовицьких організаціях європейської частини Росії.

Неодноразово заарештовувався. Загалом був засуджений царським судом до 34 років ув’язнення і один раз до страти. Після Лютневої революції 1917 – на партійній роботі в Петрограді, брав участь у більшовицькому жовтневому повстанні. У грудні 1917 призначений народним секретарем праці УСРР. Пізніше став народним секретарем торгу і пром-сті, а з 4 березня до кін. квітня 1918 був головою уряду радянської України. У квітні очолив Надзвичайне повноважне посольство УСРР до РСФРР, яке декларувало в Москві самостійність радянської України. Був головою організаційного комітету зі скликання І з’їзду КП(б)У, однак його підходи до створення і вибору принципів функціонування партійного об’єднання, детерміновані самим фактом існування української державності, були відхилені.

В 1919 Скрипник увійшов до складу Робоче-селянського уряду УСРР народним комісаром державного контролю і Верховної соціалістичної інспекції. Після розгрому денікінщини повернувся до виконання обов’язків на посаді народного комісара робочо-селянської інспекції. У 1921–22 був народним комісаром внутрішніх справ. Одночасно очолював Всеукраїнську комісію з історії Жовтневої революції та КП(б)У (Істпарт) і Головне архівне управління при Наркомосвіті.

У 1922– 27 – народний комісар юстиції і (з 1923) генеральний прокурор республіки.

Значним був внесок Скрипника у вирішення питань національно-державного і культурного будівництва, коли він у березні 1927 – лютому 1933 очолював народний комісаріат освіти. Паралельно займав посаду директора Всеукраїнської асоціації марксо-ленінських інститутів (ВУАМЛІН), керував Асоціацією істориків, був секретарем фракції ВУАН, завідувачем кафедрою націоального питання Українського інститу марксизму-ленінізму (Харків).

Активний провідник політики українізації державного апарату в УСРР. Велика заслуга Скрипника в організації енциклопедичної справи в республіці (з 1927), він був першим головним редактором Української Радянської Енциклопедії. Неодноразово обирався членом ВЦВК і ЦВК рад СРСР та ЦВК рад України і ВУЦВК.

У лютому 1933 звільнений з посади наркома освіти і призначений головою Держплану і заступником Голови РНК УРСР. В умовах розпочатої тоді ж кампанії по звинуваченню у націоналістичних збоченнях покінчив життя самогубством.

Скрипник – автор багатьох наук. праць і публікацій з національно-державного будівництва.

Тв.: Статті й промови, т. 1–2, 4–5. Х., 1929–31; Статті й промови з нац. питання. Мюнхен, 1972; Вибр. твори. К., 1991. Літ.: Шляхами заслань та б-би (Док-ти до життєпису т. Скрипника). Х., 1932; Бабко Ю., Білокобильський І. Микола Олексійович Скрипник. К., 1967; Кошелівець І. Микола Скрипник. Мюнхен, 1972; Розумний В. Г. М. О. Скрипник – наркомюст і Ген. прокурор Укр. РСР в 1922–1927 рр. «Проблеми правознавства», 1973, в. 26; Мацевич П. Микола Скрипник. Біогр. повість. К., 1990; Мейс Д., Солдатенко В. Ф. Нац. питання у житті й творчості Миколи Скрипника. УІЖ, 1996, № 2–3; Скрипник Микола Олексійович. До 125-річчя з дня народження. Мат-ли «круглого столу» в Ін-ті історії України 24 січ. 1997 р. К., 1998; Солдатенко В. Ф. Незламний. Життя і смерть Миколи Скрипника. К., 2002. 

 В. Ф. Солдатенко, „Юридична енциклопедія”





 

Статистика

Rambler's Top100

Створено в
студії

~~ <*))>< ~ fishdesign