Перша сторінка
Мапа сайту
Зворотній зв'язок
Персональний сайт Славіка Бігуна
Людяність і оптимізм, професіоналізм і довершеність

ЮрХіт

ЮрПостать. Франсіско Суарес і його внесок у філософію права та міжнародне право

04.01.2010

Тема: видатні правознавці | prominent legal sсholars

ФРАНСІСКО СУАРЕС (Suаrez) (5.І 1548, м. Гранада, Іспанія – 25.ІХ 1617, м. Лісабон, Португалія) – іспанський теолог і правознавець.

У 1561–64 вивчав канонічне право в ун-ті м. Саламанки. Протягом 1570–80 викладав філософію у цьому ж університеті, а також в університеті м. Сеговії, теологію – в університетах міст Вальядоліда та Авіли. З 1580 Суарес викладав теологію у Рим. колегії Ватикану, а з 1585, повернувшись до Іспанії, він працював (до 1593) професором теології в університетах міст Алькали та Саламанки (1593– 96). У 1596 після завоювання Португалії іспанцями за дорученням короля Суарес створив кафедру теології в університеті м. Коїмбри, яку очолював до 1617 (з перервою у 1603– 06, коли перебував у Римі).

Суарес зробив значний внесок у розвиток доктрини міжнародного права класичного періоду; він належить до видатних попередників Г. Гроція. Питання міжнародного права висвітлені Суарес у трактаті «De legibus, de Deo legislatore» («Про закони, про Бога – законодавця», 1612), предметом якого є аналіз jus naturale (лат. – природного права) та jus gentium (лат. – права народів). Суарес – перший, хто ясно зрозумів двозначність терміна jus gentium. В одному значенні це право, якого всі народи і нації (лат. populi et gentes) повинні дотримуватися у своїх взаєминах (лат. inter se – між собою), в другому – це право, якого державна спільнота або королівство (лат. civitas vel regnum) дотримується у себе (лат. intra se – в середині) і яке для однаковості та зручності теж називається jus gentium. У другому значенні воно є цивільним правом, яке кожна нація встановлює для себе.

Отже, для Суарес jus gentium у міжнар. розумінні означало відмінність від цивільного права. Вчений пояснює зв’язки між націями передусім існуванням природного права священного походження. Воно тільки доповнюється jus gentium, що його вчений розглядає як «людське» і як «посередницьке» між «природним правом» та «цивільним правом». За Суаресом jus gentium у його міжнародних аспектах становить невелику кількість норм. Але саме виявлений Суарес зв’язок jus gentium з природним правом є принципово новим баченням відносин між д-вами. Доповнення природного розуму як джерела природного права людським jus gentium було для нього практичною необхідністю. Суарес також досліджував поняття справедливої війни, значення арбітраж. влади у канонічних і світських держава тощо.

Автор праць: «Метафізичні дослідження» (1597), «Про доброчесність і стан сумніву» (1608–09), «Захист католицької віри проти англіканського відхилення» (1613), «Суть теології» (1606–20), «Про душу» (опубл. 1621), «Про благодать» (т. 1, 3 опубл. 1619; т. 2 опубл. 1651) та ін.

Тв.: Opera omnia, v. 1–28. Paris, 1856–78.

Літ.: Nussbaum A. A Concise History of the Law of Nations. N.Y., 1947; Svarlein Q. An Introduction to the Law of Nations. N.Y.–Toronto–London, 1955.          

Джерела: Денисов В. Н. Юридична енциклопедія. Додаткова інформація





 

Статистика

Rambler's Top100

Створено в
студії

~~ <*))>< ~ fishdesign