Перша сторінка
Мапа сайту
Зворотній зв'язок
Персональний сайт Славіка Бігуна
Людяність і оптимізм, професіоналізм і довершеність

ЮрХіт

ЮрПодія. 355 років від дня народження Християна Томазія

01.01.2010

Тема: ЮрСлава | JurSlava, відомі правознавці | prominent legal scholars

Християн Томазій (Thomasius) (1.І 1655, м. Лейпциг – 23.ІХ 1728, м. Галле) – німецький правознавець.

Юридичну освіту здобув в університеті Франкфурта-на-Одері, де 1679 захистив докторську дисертацію. З 1681 – викладач філософії і права в Лейпцигському університеті.

Від 1694 Томазій займав кафедру права в університеті м. Галле.

Теоретик природного права.

Правові й політ. погляди виклав у працях: «Встановлення божественної юриспруденції» (1688), «Про право євангелічних князів у богословських спорах» (1696), «Основи природного права і права народів» (1705), «Серйозні, але добрі й розумні думки та спомини Томазія з приводу різних вибраних судових суперечок» (1720) та ін.

Томазій відмежовувався від теологічних підходів до сутності права. Божествене право не заперечував, але вважав, що його дія стосується виключно духовного, внутрішнього світу людини, її суто особистих переконань. Це право ні формою, ні змістом не пов’язане з природним правом, яке поширюється на сферу публічну, зовнішню. Саме воно є предметом науки правознавства, залишаючи право божественне схоластиці, теології. Природне право дароване Богом, і на цьому функція Всевишнього в даному процесі закінчується. Сутність природного права вкорінена у самій природі людей і реалізується в основному природному законі, що є стрижнем державного устрою, суспільного правопорядку і моральних відносин, – законі всезагального прагнення до щастя і торжества любові.

Значну увагу Томазій приділив відмежуванню моралі від права. На його думку, в основі поведінки людини мають бути три правила: 1) вчиняй так, як повинні вчиняти інші; 2) роби іншим те, що ти хочеш, аби вони робили тобі; 3) чого ти не хочеш, щоб інші тобі робили, того й ти їм не роби. Перше правило Томазій вважав правилом чесної поведінки, відносячи його виключно до моральної сфери; друге – правилом достойної поведінки, яке стосується і моралі, і політики; третє – правилом правомірної поведінки, правилом справедливості, яке й становить основу сфери права. Лінію розмежування між нормами моралі й нормами позитивного права Томазій проводить шляхом розрізнення понять «порада» і «наказ». Порада походить від учителя, наставника і спрямовується на дух. переконання людини, породження в її душі відчуття внутрішнього, позитивного обов’язку, усвідомлення потреби визначеної поведінки. Наказ формулюється державою, правителем і зорієнтований на примус, на спонукання до зовнішнього, негативного обов’язку під страхом або з надією, залежних від волі законодавця, на запобігання несправедливості, на охорону порядку в державі й суспільстві.

Об’єкт моралі – громадяни мудрі, розумні, сумлінні, об’єкт права – тупоголові, безтолкові, несумлінні. Завдання мудрого законодавця – підпорядкувати останніх розум. правилам поведінки, а також ще трьом правилам-директивам: 1) стримувати негативне бажання (користолюбство, честолюбство тощо), тобто захищати внутрішній світ особи; 2) спонукати до гуманних вчинків, тобто охороняти зовнішній світ індивіда; 3) зупиняти в діях, спрямованих на підрив основ цього зовнішнього світу. Перша директива мала виконуватися шляхом застосування поради, друга – за порадою і наказом, третя – виключно через наказ, тобто через позитивний закон. Частина природних прав людини не потребує закріплення у позитивних законах, інша частина підлягає унормуванню державою. Але позитивне право підпорядковується як моралі, так і природному праву.

Оригінальним у вченні Томазій є розуміння свободи. Він вважав, що у первісному стані, на відміну від природного права, її бути не може, оскільки справжня свобода має своїм джерелом не тільки Богом дарований людині розум, а й позитивне право, яке шляхом примусу обмежує свавілля у суспільстві. Отже, справжня свобода – це поєднання природної духовної рівності людей, їх природних прагнень і діяльності із зовнішнім, позитивним правом. Нетрадиційною є і думка Т. про можливість досягнення повної рівності у свободі, хоча це, на його погляд, справа далекого майбутнього, коли людство ліквідує приватну власність, яка не є природним правом і стала головною причиною зла і несправедливості, поділу суспільства на багатих і бідних.

У поглядах на виникнення і сутність держави Томазій був послідовником С. Пуфендорфа. На його погляд, в основу суспільного договору при утворенні держави покладено три нормативні акти: 1) ухвала про об’єднання людей в одне соціальне ціле; 2) закон про форму правління; 3) договір про обрання правителів і підпорядкування їм підданих. Найкращою з відомих форм державного правління Томазій вважав освічений абсолютизм, а обов’язком освіченого монарха – бути «дійсно моральною особою», ставити мораль над правом, особливо позитивним.

Літ.: Деборин А. М. Социально-полит. учения нового  и новейшего времени, т. 2. Очерки социально-полит. мысли в Германии кон. ХVII – нач. ХVIII в. М., 1967; Деев Н. Н. Разграничение права и морали в естественноправ. учении Христиана Томазия. «Проблемы гос-ва и права на совр. этапе», 1974, в. 8; Мироненко О. М. Права і свободи людини у політ. і прав. вченнях мислителів Німеччини. К., 1995; Баскин Ю. Я. Проблема свободы в философии права Христиана Томазия. «Изв. вузов. Правоведение», 1999, № 2.                                                  

О.М. Мироненко, „Юридична енциклопедія”





 

Статистика

Rambler's Top100

Створено в
студії

~~ <*))>< ~ fishdesign