Перша сторінка
Мапа сайту
Зворотній зв'язок
Персональний сайт Славіка Бігуна
Людяність і оптимізм, професіоналізм і довершеність

ЮрХіт

ЮрНаука. Захист дисертації „Міжнародно-правові аспекти розвитку діалогу між цивілізаціями” (Р. В. Губань, 18.12.2009). Відгук

17.12.2009

Тема: юридична наука | legal scholarship, міжнародне право | international law, діалог цивілізацій | dialog of civilizations, філософія права | philosophy of law

18 грудня 2009 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.03 по захисту дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держави і права імені В. М. Корецького НАН України за адресою (01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4) відбудеться захист ГУБАНЯ Радима Васильовича на тему „МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ДІАЛОГУ МІЖ ЦИВІЛІЗАЦІЯМИ” (спеціальність 12.00.11 – міжнародне право).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат подається нижче.

Робота виконана у відділі міжнародного права та порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України.

Науковий керівник:   

  • доктор юридичних наук, професор МЕРЕЖКО Олександр Олександрович, Університет економіки та права "КРОК", завідувач кафедри міжнародного права

Офіційні опоненти:     

  • доктор юридичних наук, професор ТИМЧЕНКО Леонід Дмитрович, Науково-дослідний центр з проблем оподаткування Національного університету Державної податкової служби України, начальник відділу вивчення міжнародного досвіду у сфері оподаткування
  • кандидат юридичних наук ВИХРИСТ Сергій Михайлович, Університет економіки та права "КРОК", заступник декана юридичного факультету

ВІДГУК

на автореферат дисертації

ГУБАНЯ Радима Васильовича

„МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ДІАЛОГУ МІЖ ЦИВІЛІЗАЦІЯМИ”,

поданої на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 – міжнародне право

Актуальність теми дисертації є обґрунтованою. Дисертант, зокрема, обґрунтовано відзначає, що „актуальність обраної для дослідження теми зумовлена тим, що прискорення процесів глобалізації і зміна геополітичних реалій … випереджають процес розробки міжнародних і національних політико-правових та філософсько-правових моделей у даній сфері” (С. 1).

Рецензент поділяє думку дисертанта про те, що „розробка даної теми необхідна насамперед для вивчення історії та філософії міжнародного права” (С. 3). Відзначимо наступність у дослідженні філософсько-правових ідей, закладених в основі міжнародного права, здійснювану під науковим керівництвом проф. О. О. Мережко.

Обґрунтованим є і методологічний підхід автора, за яким „дослідження побудоване на принципі методологічного плюралізму, відповідно до якого при аналізі діалогу між цивілізаціями в міжнародному праві як комплексного явища юридичної дійсності необхідно спиратися на цілий ряд наукових методів і підходів, а не віддавати виняткову перевагу методології юридичного позитивізму” (С. 5).

Разом із тим, низка положень автореферату дисертації спонукає питання та дискусію, можливо, варті уваги під час прилюдного захисту в науковому товаристві.

1.           Щодо питання про значення поняття „сучасної цивілізації” для типології правових систем. Дослідник у підсумку подає „поняття сучасної цивілізації з урахуванням міжнародно-правового аспекту цього явища, що складається з об'єктивної і суб'єктивної основ”. Зокрема, він відзначає такі елементи „об'єктивної основи” цивілізації, як політичні, економічні, соціальні, культурні, правові характеристики, включаючи релігійний чинник як визначальний…” „Щодо правового чинника, то, – на думку дослідника, – кожній цивілізації притаманні власні правові цінності, які разом з іншими цінностями даної цивілізації все більше відстоюються на міжнародному рівні” (С. 6).

У цьому зв’язку запитання: яке значення вказаного поняття цивілізації для цілей класифікації правових систем у межах теорії права?

2.           Щодо значення міжнародного права в діалозі цивілізацій як засади вирішення міжнародних конфліктів. В сучасній аналітичній літературі можна зустріти думку про те, що в найближчі десятиріччя зменшуватиметься роль міжнародного права, зокрема і в вирішенні міжнародних конфліктів. Події останнього часу доводять, що, образно кажучи, „сила права” поступається „праву сили”.

Запитання: оскільки в принципі діалог може бути й не мирним, які перспективи, на думку дисертанта, забезпечення (зокрема і правового забезпечення) діалогу саме відповідно до духу міжнародного права?

3.           Щодо значення розуміння філософії права для з’ясування змісту поняття „філософсько-правовий світогляд”. Дисертант зазначає, що „діалог між цивілізаціями – це діалог між представниками різних філософсько-правових світоглядів як на локальному, національному, так і на міжнародному рівнях” (С. 14).

Водночас, дослідник в авторефераті дисертації не зазначає розуміння філософії права, що формує поняття „філософсько-правовий світогляд”. Уявлення про предмет філософії права істотно різняться: це й, наприклад, „ідея права як поняття та його здійснення” (Гегель), „ідея права” як антиномія таких цінностей, як доцільність, справедливість та правова певність (Г. Радбрух), право в його співвідношенні та розрізненні з законом (В. Нерсесянц); найзагальніші (гранично загальні) об'єктивні закономірності виникнення, структури, функціонування й розвитку того явища, яке відображається терміно-поняттям „право” (П. М. Рабінович); філософія права також може розумітися як пошук смислів права, уявлення про належне право (яким воно повинно бути в порівняні з тим, яким воно є); зрештою, філософія права може різнитися за різними напрямами філософії (як наприклад, аксіологічна філософія права чи аксіологія права, антропологічна філософія права, феноменологічна філософія права тощо). Потребує визначення й те, чи є, зокрема, і на думку дисертанта, філософія права наукою чи світоглядом?

Оскільки розуміння філософії права має визначальне значення для встановлення змісту поняття „філософсько-правовий світогляд”, тому воно потребує конкретизації.

Загалом дисертаційне дослідження носить самостійний та оригінальний характер, відзначається науковою новизною. Вищевказане дає підстави стверджувати, що Р. В. Губань заслуговує на присвоєння наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.11 – міжнародне право.

Рецензент 

В. С. Бігун, науковий співробітник Інституту держави і права ім. В.М.  Корецького НАМ України, кандидат юридичних наук зі спеціальності 12.00.12 – філософія права

 

Автореферат дисертації, наданий автором

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО

ГУБАНЬ Радим Васильович

 УДК 341.231.12:261.6

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ

РОЗВИТКУ ДІАЛОГУ МІЖ ЦИВІЛІЗАЦІЯМИ

Спеціальність 12.00.11 – міжнародне право

 

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

 

Київ – 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі міжнародного права та порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України.

Науковий керівник:    доктор юридичних наук, професор

                                         МЕРЕЖКО Олександр Олександрович,

                                         Університет економіки та права "Крок",

                                         завідувач кафедри міжнародного права

 

Офіційні опоненти:      доктор юридичних наук, професор

                                         ТИМЧЕНКО Леонід Дмитрович,

                                         Науково-дослідний центр з проблем оподаткування

                                         Національного університету Державної податкової

                                         служби України,

                                         начальник відділу вивчення

                                         міжнародного досвіду у сфері оподаткування

 

                                         кандидат юридичних наук

                                         ВИХРИСТ Сергій Михайлович,

                                         Університет економіки та права "Крок",

                                          заступник декана юридичного факультету

 

 

Захист відбудеться “___” ___________ 2009 р. о ___ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.03 по захисту дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держави і права імені В. М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

 

Автореферат розіслано “___” ___________ 2009 р.

 

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради                                                        Т. І. Тарахонич

 

 

 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

 

Актуальність теми дослідження. Початок третього тисячоліття засвідчив необхідність розвитку діалогу між цивілізаціями та необхідність пошуку відповідних правових форм його здійснення. Актуальність обраної для дослідження теми зумовлена тим, що прискорення процесів глобалізації і зміна геополітичних реалій (особливо факт розпаду СРСР та Варшавського блоку, що призвів до закінчення “Холодної війни”) випереджають процес розробки міжнародних і національних політико-правових та філософсько-правових моделей у даній сфері.

Актуальність обраної теми зумовлена також необхідністю винайдення ефективних міжнародних, регіональних та національних інструментів нормативного регулювання, які здатні зафіксувати і виразити в правових формах основи толерантності таким чином, аби це сприяло міжцивілізаційному та міжконфесійному діалогу.

Необхідно також зауважити, що потреба діалогу між цивілізаціями усвідомлюється і світовим співтовариством. Прикметно, що третє тисячоліття розпочалося саме з року, присвяченого діалогу між цивілізаціями, який був проголошений Генеральною Асамблеєю ООН. У період 2002-2007 років тема діалогу між цивілізаціями була проголошена ЮНЕСКО пріоритетною. Міжкультурний діалог через освіту, науку, культуру і ЗМІ є середньостроковою стратегією ЮНЕСКО на 2008-2013 роки. 2008 рік у Європейському Союзі був також проголошений Роком міжкультурного діалогу, а Рада Європи ще в 2005 році проголосила міжкультурний діалог політичним пріоритетом. У 2007 році Генеральна Асамблея ООН знову звернулася до проблеми діалогу між цивілізаціями і проголосила 2010-й рік Міжнародним роком зближення культур.

Розробка даної теми необхідна насамперед для вивчення історії та філософії міжнародного права, а також таких його галузей, як право міжнародних організацій та міжнародне право захисту прав людини.

Стан недостатньої врегульованості міжетнічних та міжрелігійних процесів може призвести до небезпечних наслідків, у тому числі з огляду на поліетнічність та поліконфесійність населення України. Тому розробка та прийняття відповідних нормативно-правових актів і формування виваженої правової політики та системи органів управління й контролю в цій сфері також є доцільною.

Окремі аспекти визначення суті та генезису діалогу між цивілізаціями відображені у творах російських юристів-міжнародників дореволюційного періоду А. С. Вязігіна, В. Е. Грабаря, В. П. Даневського, Ф. Ф. Мартенса. Цим аспектам також були присвячені праці сучасних українських учених Х. Бехруза, О. В. Буткевич, В. М. Кампо, О. О. Мережка, Н. М. Оніщенко, Ю. В. Павленка, Н. В. Скотної, Г. Й. Удовенка, О. І. Харитонова, Є. О. Харитонової, Г. В. Щокіна, російських В. Д. Зорькіна, Б. Н. Кузика, Є. Б. Черняка, Ю. В. Яковця, Л. І. Медведка, американських Ф. Бегбі, П. Бергера, С. Хантінгтона, А. Етціоні, арабських М. Б. Разі, А. Х. Шаукі, А. К. Абулмагда, Х. Аюба, С. Гідаята, А. Джаліла та інших.

Проблема реформи Ради Безпеки ООН розглядалася в працях радянських юристів-міжнародників С. Б. Крилова, Г. І. Тункіна, В. Н. Федорова, німецьких Г. Плойгера, Г. Хофмана та інших. Проблемами захисту права людини на свободу віросповідання в міжнародному праві, яка є одним з аспектів діалогу цивілізацій, займалися українські вчені В. Н. Денисов, В. В. Мицик, І. І. Лукашук, вірменський А. В. Марухян, французький Ж. П. Віллем, арабський З. С. Сааді.

Проблемам захисту прав людини в правовій сфері та проблемі міжконфесійної толерантності в Україні приділяли увагу М. В. Палій, В. М. Петрик, Г. Л. Сергієнко.

В українській науковій літературі розглядалися окремі аспекти діалогу між цивілізаціями. Водночас вітчизняній науці бракує ґрунтовних та  комплексних міжнародно-правових досліджень із визначеної проблематики. Тому для України проведення даного дослідження є актуальним і необхідним з наукової та практичної точок зору.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є частиною науково-дослідницької роботи відділу міжнародного права та порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, а саме теми “Застосування норм міжнародного права у внутрішньому правопорядку України”, що здійснюється в рамках розробки проблеми “Україна в системі сучасного міжнародного правопорядку: теорія і практика” (номер державної реєстрації 0100U000800).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз міжнародно-правових аспектів діалогу між цивілізаціями, виявлення міжнародно-правових стандартів співробітництва держав, а також розробка пропозицій для заповнення прогалин в існуючих механізмах міжнародно-правового та національно-правового регулювання.

Для досягнення означеної мети дослідження автор ставить перед собою такі завдання:

визначити поняття “цивілізація” та “діалог між цивілізаціями” з точки зору історичної генези цих понять та сучасної науки;

простежити генезис діалогу між цивілізаціями в міжнародному праві;

розробити періодизацію розвитку діалогу між цивілізаціями в міжнародному праві;

вказати на основні шляхи, які сприяли діалогу між цивілізаціями;

дослідити питання про співвідношення між принципами міжнародного права та діалогом між цивілізаціями;

проаналізувати, як діалог між цивілізаціями віддзеркалюється в резолюціях Генеральної Асамблеї ООН та документах ЮНЕСКО;

розглянути підходи до реформи Ради Безпеки ООН у контексті діалогу між цивілізаціями;

запропонувати авторську модель реформи Ради Безпеки ООН з урахуванням необхідності забезпечення діалогу між цивілізаціями;

дослідити розвиток права на свободу віросповідання в міжнародному праві як необхідну передумову діалогу між цивілізаціями;

обґрунтувати необхідність імплементації засади толерантності в національну систему права;

дослідити міжнародно-правові аспекти ролі освіти в контексті поширення ідеї толерантності;

спираючись на міжнародний досвід, розробити конкретні рекомендації, спрямовані на вдосконалення українського законодавства у сфері забезпечення міжконфесійного порозуміння.

Об'єктом дисертаційного дослідження є міжнародно-правові відносини, пов'язані з діалогом цивілізацій.

Предметом дисертаційного дослідження є міжнародно-правова доктрина, зміст нормативно-правових актів (міжнародно-правових – універсальних, регіональних й локальних; актів законодавства держав, які досліджуються з метою визначення міжнародних стандартів і моделей здійснення діалогу між цивілізаціями).

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають принципи і положення, які базуються на філософських, загальнонаукових і спеціальних методах дослідження. Дослідження побудоване на принципі методологічного плюралізму, відповідно до якого при аналізі діалогу між цивілізаціями в міжнародному праві як комплексного явища юридичної дійсності необхідно спиратися на цілий ряд наукових методів і підходів, а не віддавати виняткову перевагу  методології юридичного позитивізму.

 Водночас з метою розкриття теми дисертації, а також виходячи з характеру поставлених завдань, в основу нашого дослідження покладено насамперед формально-юридичний метод наукового дослідження, який дозволяє нам акцентувати увагу на суто юридичному боці діалогу між цивілізаціями та відокремити від неї політичні й моральні аспекти, а також провести аналіз юридичного змісту міжнародних універсальних, регіональних та національних правових актів.

Формально-логічний метод був використаний з метою формулювання визначення понять “цивілізація” та “діалог між цивілізаціями”.

За допомогою методу історичного аналізу в роботі був досліджений генезис діалогу між цивілізаціями в історії міжнародного права, проаналізовані його  джерела і попередні історичні форми.

За допомогою діалектичного методу в дослідженні продемонстровані взаємозв'язок і динаміка розвитку міжнародного світопорядку і правової форми його регламентації.

У дисертаційному дослідженні суттєве значення має також метод системного аналізу.

Системний підхід дає можливість виявити ту основну системну якість, завдяки якій усі суперечливі інтереси різних цивілізацій можуть бути зрозумілими як єдине ціле. Такий підхід дає можливість аналізувати цінності, які мають загальноцивілізаційне значення і є аксіологічною основою сучасного міжнародного права.

У роботі також використано метод прогнозування та моделювання для розробки практичних рекомендацій з формування дієвого механізму регулювання міжцивілізаційних відносин на міжнародному і національному рівні.

Наукова новизна одержаних результатів характеризується тим, що дана дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням діалогу між цивілізаціями в контексті міжнародного права.

Крім того, наукова новизна визначається сучасною постановкою проблематики діалогу цивілізацій, яка потребує дослідження ряду важливих, ще практично не вивчених або недостатньо вивчених питань.

Наукову новизну становлять наступні висновки, положення та рекомендації, які відображають особистий внесок автора:

уперше:

- дано поняття сучасної цивілізації з урахуванням міжнародно-правового аспекту цього явища, що складається з об'єктивної і суб'єктивної основ. Об'єктивною основою є політичні, економічні, соціальні, культурні, правові характеристики, включаючи релігійний чинник як визначальний; суб'єктивну основу становить самоідентифікація особи щодо належності її до тієї чи іншої цивілізації. Щодо правового чинника, то кожній цивілізації притаманні власні правові цінності, які разом з іншими цінностями даної цивілізації все більше відстоюються на міжнародному рівні. Це знайшло вираження і в міжнародному праві, насамперед у праві Організації Об'єднаних Націй та її міжнародно-правовій практиці; 

- встановлено, що в рамках Організації Об'єднаних Націй розвивається діалог між цивілізаціями, відображений у відповідних резолюціях Генеральної Асамблеї, що є органом всіх держав-членів ООН, а також створених на їх основі інституційних механізмах, включаючи Альянс цивілізацій, що є форумом для досягнення міжцивілізаційного консенсусу; 

- показано, що діалог між цивілізаціями став можливим із встановленням у Статуті ООН основоположних його принципів, серед яких найбільше значення в цьому аспекті належить принципу заборони застосування сили або погрози її застосування в міжнародних відносинах;

- обґрунтовано необхідність розроблення та прийняття ООН із залученням ЮНЕСКО конвенції, спрямованої  на розширення права осіб та груп осіб на свободу віросповідання, базою для чого може слугувати Декларація про ліквідацію всіх форм нетерпимості й дискримінації на основі релігії чи переконань 1981 р.;

- обґрунтовано положення про те, що в процесі реформи Ради Безпеки ООН, котра визнана одним із невідкладних завдань у сучасний період, необхідно віддзеркалити принцип представництва основних цивілізацій.

  дістало подальшого розвитку:

- концепція діалогу між цивілізаціями в частині існування тісного зв¢язку з  принципом поваги до прав людини, який має враховувати специфічні права та інтереси представників різних цивілізацій. У правовому значенні це пов¢язується з Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 р. (ст. 31), в якому формування  Комітету з прав людини має здійснюватися не тільки на справедливій географічній основі, але й з урахуванням представництва різних форм цивілізації та основних правових систем;

- положення про те, що поняття терпимості, яке визначено в Декларації принципів терпимості, прийнятої у 1995 р. ЮНЕСКО, необхідно розуміти як таке, що має створювати юридичні гарантії міжконфесійного та міжцивілізаційного діалогу;

- положення про те, що, виходячи з рішень Європейського суду з прав людини у справах  “Серіф проти Греції”, “Аґґа проти Греції”, “Вища духовна рада мусульманської громади проти Болгарії”,  в яких на державу покладається обов¢язок сприяти міжконфесійному порозумінню, при вирішенні відповідних судових справ необхідно враховувати цей принцип як обов¢язковий.

удосконалено:

- розуміння еволюції розвитку міжнародного права в сучасний період, яке не може ігнорувати належності держав до різних цивілізацій, виходячи з мирного діалогу між ними з метою запобігання міжнародним конфліктам; 

- методологічні підходи до подальшого  розвитку теорії та практики міжнародного права з огляду на аналіз правових явищ з точки зору впливу на їх форму та зміст цивілізаційних чинників.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані автором результати можуть бути використані в таких напрямах:

науково-теоретичному – для поглиблення наукових знань та створення необхідної теоретичної бази в питанні діалогу між цивілізаціями, а також для подальшого розвитку вітчизняних досліджень на дану тему;

практичному – для вдосконалення існуючих і розробки нових нормативних актів, для приведення чинного законодавства України у відповідність з нормами міжнародного права, а також з урахуванням відповідних рішень Європейського суду з прав людини. Основні результати дисертаційного дослідження можуть використовуватись у діяльності державних органів (Міністерство закордонних справ, Міністерство освіти і науки України, Міністерство юстиції, Рада національної безпеки та оборони). Пропозиції щодо реформи Ради Безпеки ООН були надіслані Президентові України, в Міністерство закордонних справ України та до Представництва ООН в Україні;

навчальному процесі – при розробці й викладанні курсів та спеціальних курсів з міжнародного права у вищих навчальних закладах (наприклад, з теорії та філософії міжнародного права, міжнародного захисту прав людини, права міжнародних організацій), а також у процесі підготовки підручників і навчальних посібників з міжнародного права;

інформаційно-просвітницькому – з метою запобігання виникнення суперечок на основі релігійних переконань, подоланні стереотипних та упереджених поглядів на проблеми міжконфесійного діалогу і проблеми дискримінації.

Апробація результатів дисертації. Положення та висновки дисертаційного дослідження обговорювались у відділі міжнародного права та порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Окремі положення дисертації оприлюднені автором у доповідях на міжнародних, всеукраїнських, міжвузівських науково-практичних конференціях, зокрема:

Всеукраїнська наукова конференція. Юридичні читання молодих вчених (23–24 квітня 2004 р., м. Київ, НПУ ім. М. П. Драгоманова; тези опубліковані); Міжнародна науково-практична конференція “Діалог між ісламом та християнством” (11 жовтня 2005 р., м. Київ, МАУП; тези опубліковані); VII Всеукраїнська науково-практична конференція “Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість” (15–16 квітня 2004 р., м. Київ, Європейський університет; тези опубліковані); Міжнародна наукова конференція “ХХІ століття: альтернативні моделі розвитку суспільства. Третя світова теорія” (28–29 травня 2002 р., м. Київ; тези опубліковані); Друга міжнародна науково-теоретична конференція “ХХІ століття: альтернативні моделі розвитку суспільства. Третя світова теорія” (28–29 травня 2003 р., м. Київ; тези опубліковані); Міжвузівська науково-теоретична конференція, присвячена 11-й річниці Академії муніципального управління (10 квітня 2006 р., м. Київ; тези опубліковані); Міжвузівська науково-теоретична конференція, присвячена 10-й річниці Академії муніципального управління (22 лютого 2005 р., м. Київ; тези опубліковані); П'ята міжнародна науково-теоретична конференція «ХХІ століття: альтернативні моделі розвитку супільства. Третя світова теорія» (26-27 травня 2006 р., м. Київ; тези опубліковані); Всеукраїнська науково-практична конференція «Становлення і розвиток української державності» (27 жовтня 2006 р., м. Київ; тези опубліковані); Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 5-річчю створення юридичного факультету Національного аграрного університету (17-18 листопада 2006 р., м.  Київ; тези опубліковані); Всеукраїнська науково-теоретична конференція «Організаційні і правові аспекти реформування державної влади на сучасному етапі в Україні» (29 березня 2007 р., м. Київ; тези опубліковані); Міжнародна наукова конференція «Треті юридичні читання»  (25-26 квітня 2007 р. м. Київ; тези опубліковані); Шоста міжнародна науково-теоретична конференція «ХХІ століття: альтернативні моделі розвитку супільства. Третя світова теорія» (8-9 червня 2007 р., м. Київ;  тези опубліковані); Міжнародна науково-практична конференція «Захист прав людини на сучасному етапі» (7 грудня 2007 р., м. Київ; тези опубліковані); Науково-практична конференція за міжнародної участі «Європейські орієнтири муніципального управління» (14 березня 2008 р., м. Київ; тези опубліковані); Міжнародна наукова конференція «Четверті юридичні читання» (3-4 квітня 2008 р., м. Київ; тези опубліковані); Международная научно-практическая конференция «Модернизация и развитие системы дополнительного профессионального образования» (16-19 июня 2008 г., г. Новосибирск; тези опубліковані); Международная научно-практическая конференция «Политика и право: проблемы интеграции и пути их решения» (27-28 марта 2008 г., г.  Новосибирск; тези опубліковані); Всеукраїнська науково-теоретична конференція «Філософські, методологічні та психологічні проблеми права» (31 січня 2009 р., м. Київ; тези опубліковані); Міжнародна наукова конференція «П'яті юридичні читання» (23-24 квітня 2009 р., м. Київ; тези опубліковані)

Публікації. Основні результати дослідження викладено в 43 публікаціях, п'ять з яких опубліковані у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України; у навчальному посібнику.

Структура дисертаційної роботи. Відповідно до цілей, завдань, об’єкта і предмета дослідження дисертація складається зі вступу, трьох розділів, шести підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 233 сторінки, включаючи список використаних джерел у кількості 412 найменувань, поданих на 36 сторінках.

 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

 

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, зазначаються зв¢язок роботи з науковими програмами, планами, темами, характеризується стан її наукової розробленості, визначається мета і завдання дослідження, об’єкт і предмет дослідження, методологічна основа дослідження, розкриваються наукова новизна і практичне значення отриманих результатів, ступінь висвітлення теми дисертації у наукових доповідях і публікаціях автора, а також викладені дані про апробацію, структуру і обсяг дисертаційного дослідження.

Розділ 1 “Поняття та генезис діалогу між цивілізаціями в міжнародному праві” складається з двох підрозділів, висновків до розділу, в яких дається визначення поняттям “цивілізація” та “діалог між цивілізаціями”, а також досліджується генезис діалогу між цивілізаціями в міжнародному праві.

У підрозділі 1.1. “Поняття цивілізації та діалогу між цивілізаціями” здійснено аналіз теоретико-правових, філософсько-правових та історико-правових ідей щодо розуміння поняття “цивілізація”, розглядається проблема класифікації цивілізацій, а також критерії такої класифікації.

Поняття “цивілізація” є багатовимірним. Формування змісту цього поняття пройшло декілька етапів. Спочатку поняття “цивілізація” вживалося з метою протиставлення невихованості варварству, потім воно починає вживатися для того, аби відокремити суспільства, де діє засада верховенства права від тих суспільств, де така засада не діє. 

Згодом поняття “цивілізація” використовувалося з метою підкреслити ступінь індустріального розвитку суспільства. До речі, таке розуміння поняття цивілізації було характерне не лише для європейської наукової традиції, але й для арабської.

Паралельно із таким розумінням поняття “цивілізація” почало формуватися інше, суть якого полягала в розкритті багатоманітності світу в його соціальних і культурних вимірах. Крім того, варто зауважити, що поняття “цивілізація” також вживається і щодо всього людства.

Питання визначення критеріїв локальних цивілізацій у науці все ще залишається дискусійним. Існують різні погляди на те, що ж слід вважати головним критерієм локальної цивілізації.

Однак, з нашої точки зору, найоптимальнішим критерієм могла б бути система політико-правових та етичних цінностей, оскільки цивілізація не є чимось сталим і статичним, а політичні, економічні, соціальні і культурні аспекти цього явища зазнають змін. Основою ж даної системи цінностей є релігія, яка визначає етику, політико-правові цінності і, врешті, створює аксіологічну основу системи права.

Незважаючи на те, що існує значний масив наукової літератури, в якому йдеться про необхідність діалогу між цивілізаціями, питання визначення поняття діалогу між цивілізаціями ще й досі залишається малодослідженим.

Визначення поняття “діалог між цивілізаціями”, яке міститься в ст. 1 резолюції 56/6 Генеральної Асамблеї ООН, на нашу думку, є надто загальним, має декларативний характер і не розкриває повністю змісту цього поняття. Хоча як позитивний момент можна відзначити, що в ньому наголошується на тому, що згаданий діалог проходить не лише між цивілізаціями, але й у точці їхнього дотику.

У підрозділі 1.2. “Генезис діалогу між цивілізаціями в міжнародному праві” досліджено основні чинники, які мали найбільший вплив на процес формування діалогу між цивілізаціями.

У період стародавнього світу стан війни розглядався як природний стан суспільства. І хоча в цей період траплялися приклади укладення мирних договорів, проте ці договори були наслідком рівноваги сил і, як правило, свідчили про неспроможність ведення війни на даному етапі, а не про небажання її ведення.

Із поширенням християнства на межі стародавнього світу та середніх віків набуває поширення ідея про відмову від ведення війни (Климент Олександрійський, Тертуліан, Оріген, Лактацій, Василій Великий), однак проголошення християнства державною релігією змінило погляди церкви на війну.

Переважна більшість істориків міжнародного права доходять висновку, що війна в середні віки вважалася цілком нормальним явищем і обмежувалася нормами скоріше морального, ніж юридичного характеру.

Однак у цей же час ідея необхідності заборони війни в міжнародних відносинах привертає все більшу увагу вчених. Втім, в цей же період частина науковців і керівників держав дотримувалась думки про нездійсненність цієї мети (Вольтер, Пуфендорф, Фрідріх ІІ, Людовік ХIV).

У ХІХ ст. , незважаючи на те, що ідея обмеження права на ведення війни (jus ad bellum) серед юристів-міжнародників ставала дедалі популярнішою, все-таки право на війну продовжувало існувати.

Важливим кроком до заборони війни в міжнародних відносинах став Паризький договір 1928-го року (Пакт Бріана-Келлога), якому, однак, не вдалося відвернути початок Другої світової війни.

Однак вважається, що заборона війни як такої знаходить своє втілення в Статуті ООН.

У цьому підрозділі також були проаналізовані принципи сучасного міжнародного права в контексті діалогу між цивілізаціями. Ми дійшли висновку, що діалог між цивілізаціями повністю узгоджується з принципами сучасного міжнародного права, а також що тільки на принципах міжнародного права можливим є справжній діалог між цивілізаціями.

Розділ 2 “ООН і діалог між цивілізаціями” складається з двох підрозділів, висновків до розділу, в яких розглядається відображення концепції діалогу між цивілізаціями в документах ООН, а також проблема реформи Ради Безпеки ООН у контексті діалогу між цивілізаціями.

У підрозділі 2.1. “Діалог між цивілізаціями в документах ООН”,  спираючись на історичний метод, у хронологічному порядку розглянуто       відображення концепції діалогу між цивілізаціями в документах ООН.

Серед документів ООН концепція діалогу між цивілізаціями була передусім відображена в резолюціях Генеральної Асамблеї ООН. Першою резолюцією, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН, яка була присвячена діалогу між цивілізаціями, стала резолюція 53/22 1998-го року, якою 2001-й рік був проголошений «Роком діалогу між цивілізаціями під егідою Організації Об'єднаних Націй».

Необхідність проведення діалогу між цивілізаціями як імперативу ХХІ ст. була відображена і в такому документі ООН, як «Декларація тисячоліття».

Ухваливши 1999-го року резолюцію 55/23, Генеральна Асамблея ООН рекомендувала урядам розширити свої освітні програми, які стосуються виховання поваги до різних культур і цивілізацій.

Резолюція 56/6 стала визначальною серед резолюцій Генеральної Асамблеї ООН з проблем діалогу між цивілізаціями. У ній визначалися мета, принципи та учасники діалогу між цивілізаціями, а також відповідна програма дій.

З метою сприяння розвитку діалогу між цивілізаціями 2001-го року ЮНЕСКО прийняла Загальну декларацію про культурне розмаїття.

Незважаючи на увагу, яку Генеральна Асамблея ООН у своїй діяльності приділяла діалогу між цивілізаціями, і на прийнятий нею ряд резолюцій, потрібно зауважити, що ці резолюції мають дещо абстрактний характер і не розкривають належним чином суті діалогу між цивілізаціями, наслідком чого є відсутність дієвих заходів на рівні світового співтовариства з її реалізації.

На наш погляд, з метою визначення правових засад здійснення діалогу між цивілізаціями, необхідно почати розробку спеціальної конвенції, безпосередньо присвяченої діалогу між цивілізаціями, у якій йшлося б про обов'язок держав сприяти міжконфесійному порозумінню, оскільки резолюції Генеральної Асамблеї ООН не мають обов'язкової юридичної сили для держав-членів Організації Об'єднаних Націй навіть за умови їхнього одностайного схвалення.

У підрозділі 2.2. “Реформа Ради Безпеки ООН у контексті діалогу між цивілізаціями” йдеться про необхідність дотримання цивілізаційного критерію при реформуванні Ради Безпеки ООН.

1993-го року Генеральна Асамблея прийняла резолюцію 48/26, в якій, посилаючись на суттєве збільшення кількості членів ООН, а також на відповідні зміни в міжнародних відносинах, постановила заснувати Робочу групу відкритого складу для розгляду всіх аспектів питання про розширення членського складу Ради Безпеки, а також інших питань, які стосуються Ради Безпеки.

Незважаючи на те, що Робоча група відкритого складу розпочала роботу 13 років тому, однак до цього часу реформа Ради Безпеки ООН так і не була проведена.

Після 10 років діяльності Робоча група, посилаючись на складність питання, не спромоглася запропонувати чіткі критерії реформування Ради Безпеки ООН.

Власний проект реформи Ради Безпеки запропонував і Генеральний секретар ООН Кофі Аннан.

Існує також п'ять проектів резолюцій Генеральної Асамблеї ООН з  проблем реформування Ради Безпеки ООН. Ко-спонсором одного з них є Україна.

Основна ідея зазначених вище проектів зводиться до простого збільшення кількості членів Ради Безпеки ООН.

Якщо Кофі Аннан пропонував збільшити лише кількість постійних членів Ради Безпеки з 5 до 11, враховуючи представництво регіонів у цьому органі, то Робоча група не спромоглася остаточно визначитися з кількістю членів в оновленій Раді Безпеки ООН.

У проектах резолюцій Генеральної Асамблеї ООН також не міститься якісно нових пропозицій, які б уможливили ефективне проведення реформи Ради Безпеки ООН. У такому випадку важко було б уникнути конкуренції з боку держав того чи іншого регіону за місце в Раді Безпеки ООН. Саме ця конкуренція, а також бажання деяких регіонів “взяти реванш” (насамперед Африки) призводять до уповільнення темпів проведення реформи Ради Безпеки ООН. Ще однією перепоною на шляху проведення реформи Ради Безпеки ООН стало “право вето”, яким часто зловживали постійні члени Ради Безпеки ООН.

Не менш важливою проблемою є необхідність вироблення спільної позиції щодо майбутньої реформи Ради Безпеки ООН її нинішніми постійними членами. Керуючись власними геополітичними інтересами, постійні члени Ради Безпеки ООН підтримують одні держави у їх прагненні стати членами Ради Безпеки ООН і заперечують проти інших.

У зв'язку з невизначеністю критеріїв проведення реформи Ради Безпеки ООН, а отже, і складністю здійснення цієї реформи, ми пропонуємо у процесі її проведення керуватися цивілізаційним підходом.

Насамперед тому, що цивілізаційний критерій є одним із найстабільніших (на відміну від політичного чи економічного); по-друге, такий принцип дасть можливість бути представленим у Раді Безпеки ООН мусульманській цивілізації, оскільки всі інші цивілізації мають територіальну базу: країну (Китай, Індія, Японія) або континент (Африка, Латинська Америка). Формування Ради Безпеки ООН на основі цивілізаційного критерію буде сприяти також тому, що у Раді Безпеки ООН будуть представлені інтереси більшої кількості населення планети, що надасть рішенням Ради Безпеки ООН більшої легітимності й авторитету в очах значної частини міжнародної спільноти.

Запропонована нами модель реформи Ради Безпеки ООН дасть можливість опосередковано впливати на діяльність Ради Безпеки ООН невеликим державам.

До того ж застосування цивілізаційного підходу в процесі реформування Ради Безпеки ООН сприяло б проходженню через Генеральну Асамблею ООН проекту реформи, яка відповідно до ст. 108 Статуту ООН має бути підтримана 2/3 членів Генеральної Асамблеї ООН.

Розділ 3 “Діалог між цивілізаціями і права людини” складається з двох підрозділів, висновків до розділу, в яких розглядається діалог між цивілізаціями в контексті прав людини в міжнародному і національному праві.

У підрозділі 3.1. “Діалог між цивілізаціями і права людини в міжнародному праві” розглядається розвиток права на свободу віросповідання, оскільки свобода віросповідання є необхідною передумовою діалогу між цивілізаціями.

Міжнародно-правовий захист свободи віросповідання бере початок від Аугзбурзького миру 1555-го року. Однак якщо відповідно до цього договору першочерговими визнавалися інтереси не населення, а місцевого монарха, то після укладення Вестфальського миру 1648 р. ситуація змінюється на користь громадян.

Згодом проблема захисту права на свободу віросповідання перемістилася в площину двосторонніх і багатосторонніх міжнародних договорів.

Однак, незважаючи на весь цей масив міжнародно-правових документів, а також на наявність гарантій від дискримінації за ознакою релігії, закріплених у Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948-го року, Римського Статуту міжнародного кримінального суду, необхідність прийняття конвенції про ліквідацію всіх форм нетерпимості і дискримінації у сфері релігійних переконань ще залишається нагальною. Крім того, з кожним роком ця необхідність відчувається дедалі гостріше, оскільки в сучасному світі значний відсоток збройних конфліктів і широкомасштабних переміщень виникає в тому числі і з причини релігійної напруги.

На наш погляд, найкращим засобом для уникнення як локальних, так і глобальних конфліктів має бути профілактика цих конфліктів, насамперед за допомогою освіти та поширення ідей толерантності.

У підрозділі 3.2. “Діалог між цивілізаціями і права людини в національному праві” розглядається необхідність вироблення відповідного правового механізму, який би запобігав виникненню правопорушень унаслідок міжконфесійного протистояння і не суперечив нормам міжнародного права.

У сучасному світі, коли у переважній більшості держав населення не є однорідним, а складається з представників різних цивілізацій (до речі, це стосується й України) проблема правового регулювання діалогу між представниками різних цивілізацій в межах однієї держави стає дедалі актуальнішою.

Досить продуктивною є також ідея законодавчої заборони образи релігійних святинь. Державним інститутам необхідно звернути увагу на редакційну політику. Так, наприклад, Спеціальна служба лексикологів при Єврокомісії заборонила вживати словосполучення “ісламський терорист”.

Заборона на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі міститься в ст. 37 Конституції України, а також в інших нормативно-правових документах. Однак, незважаючи на те, що відповідно до Закону України “Про захист суспільної моралі” нагляд і контроль за додержанням вимог цього закону покладено на значну кількість державних органів, проте у нормативно-правових актах, які визначають діяльність цих органів, норм, що покладають на них обов'язок сприяти міжконфесійному порозумінню, – немає.

Із запровадженням у навчальному процесі вивчення предметів духовно-морального спрямування, необхідно звернути увагу на відповідність викладання тих чи інших предметів конституційній засаді відокремлення церкви від держави.

У Висновках дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо міжнародно-правових аспектів розвитку діалогу між цивілізаціями. Вирішення цього наукового завдання знайшло своє втілення у положеннях та пропозиціях, основними з яких є такі:

Цивілізація – це складне динамічне соціальне явище, яке необхідно розглядати у двох аспектах: суб¢єктивному та об¢єктивному.   Вираженням суб'єктивного аспекту є самоідентифікація особи чи певної соціальної групи, яка належить до тієї чи іншої цивілізації, об'єктивного – політичні, економічні, соціальні, культурні, юридичні критерії; проте основним критерієм є релігія, яка суттєво впливає на зміст правової системи. Діалог між цивілізаціями – це діалог між представниками різних філософсько-правових світоглядів як на локальному, національному, так і на міжнародному рівнях.

З огляду на такий критерій, як ставлення до правомірності ведення війни, розвиток діалогу між цивілізаціями пройшов чотири етапи: період стародавнього світу, період середніх віків, новий час та новітній період.

Аналіз Статуту ООН, Декларації про принципи міжнародного права 1970 р., Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі 1975 р. свідчить, що концепція діалогу між цивілізаціями відповідає цим міжнародним документам, сприяючи розвитку саме мирних відносин між народами, які представляють різні цивілізації.

Засада діалогу між цивілізаціями  пов'язана з необхідністю забезпечення мирного співіснування в сучасний період.

Обґрунтовуються теорії розвитку міжнародного права на міжцивілізаційній основі, а також пропонується створення, з урахуванням цього, нового світового порядку.

Концепція діалогу між цивілізаціями знайшла вираження в низці резолюцій Генеральної Асамблеї ООН, а також у документах ЮНЕСКО та інших міжнародних організацій. Окремі аспекти концепції діалогу між цивілізаціями визначено в  Загальній декларації про культурне розмаїття 2001р. та Конвенції ЮНЕСКО про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження 2005 р. Усе це спонукає до пошуку більш дієвих і конкретних моделей ровитку  концепції діалогу між цивілізаціями в міжнародному праві.

Однією з причин гальмування здійснення реформи Ради Безпеки ООН є брак нових концептуальних підходів до її проведення, що мають виходити за межі “механічного” збільшення кількості постійних та непостійних членів цього важливого органу. Пропонується в процесі здійснення реформування керуватися цивілізаційним підходом, що дасть змогу представити в Раді Безпеки ООН різні правові системи, пов¢язані з різними цивілізаціями. Такий підхід може позитивно позначитися на значному підвищенні авторитету рішень Ради Безпеки ООН.

У рамках ООН при обранні суддів Міжнародного суду ООН, як відомо, існує вимога про те, що вони повинні представляти «головні форми цивілізації і основні правові системи світу» (ст. 9 Статуту Міжнародного суду ООН).  Тому було б доцільно застосувати цей підхід і при реформуванні Ради Безпеки ООН.

Про усвідомлення необхідністі брати до уваги особливості цивілізацій у сфері міжнародних відносин та міжнародного права свідчить утворення у 2005 році в системі ООН «Альянсу цивілізацій», метою якого є насамперед сприяння взаєморозумінню і розвитку різних культур і релігій світу. Разом з тим необхідним є розвиток статусу цього органу в міжнародному праві, який має базуватися на розширенні його повноважень. 

У міжнародному співтоваристві відбувається зростання авторитету  «Альянсу цивілізацій», про що свідчить той факт, що ряд країн-членів ООН (зокрема Велика Британія, Іспанія, Російська Федерація, Туреччина) розробили національні плани реалізації стратегії «Альянсу цивілізацій», яка полягає в зміцненні взаєморозуміння і співробітництва між державами і народами, що представляють різні культури і релігії, і в процесі цього – надання допомоги в боротьбі з силами, які поглиблюють поляризацію суспільства і розпалюють екстремістські настрої.

Однак, незважаючи на те, що Україна також належить до «Групи друзів» «Альянсу цивілізацій», у якій нині налічується 80 держав і міжнародних організацій, що підтримують цілі «Альянсу» і діяльність яких спрямована на розширення сфери міжкультурного і міжрелігійного взаєморозуміння і співробітництва, а також на те, що останніми роками в Україні суттєво збільшилась кількість злочинів, скоєних на національному, релігійному та расовому ґрунті, відповідна національна стратегія не була запропонована. Тому нагальною є потреба в розробленні такої стратегії.

Важливе місце в розвитку діалогу між цивілізаціями належить міжнародним неурядовим організаціям. Зокрема, цією діяльністю займаються Світовий суспільний форум «Діалог цивілізацій», «Діалог Євразія» та ін.

Незважаючи на наявність міжнародно-правових документів, які гарантують право на свободу віросповідання, проблему порушення цього права так і не вдалося остаточно вирішити. З огляду на це, актуальним є розроблення і прийняття спеціальної конвенції, присвяченої розширенню права на свободу віросповідання, в якій потрібно віддзеркалити сучасний досвід реалізації цього права, узагальнений, зокрема, в ряді рішень Європейського суду з прав людини та судовій практиці держав.

Прийняття в 1995 р. Генеральною конференцією ЮНЕСКО Декларації принципів терпимості свідчить про зростання стурбованості світової спільноти такими явищами, як расизм, ксенофобія та дискримінація за релігійною ознакою.

Тому міжнародне співтовариство повинне більш точно визначити зміст засади толерантності в міжнародному та внутрішньому праві для того, щоб подолати згадані негативні явища.

Імперативним обов¢язком держав має стати дотримання плюралізму та забезпечення взаємної толерантності між релігійними громадами, що випливає з таких рішень Європейського суду з прав людини, як рішення у справах “Серіф проти Греції”, “Аґґа проти Греції”, “Вища духовна рада мусульманської громади проти Болгарії” тощо.

Одночасно перед світовим співтовариством стоїть завдання юридичного закріплення та розвитку засади толерантності в межах міжнародного та національного права.

Концепція діалогу між цивілізаціями перебуває в стадії розвитку і потребує розроблення нових міжнародно-правових та національних механізмів її реалізації в контексті процесів глобалізації.

 

Основні результати дисертаційного дослідження відображено в таких публікаціях автора:

1.                 Губань Р. В. “Європейський концерт” чи “діалог цивілізацій” (до реформи Ради Безпеки ООН) / Р. В. Губань // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 12. – С. 140–145.

2.                 Губань Р. В. Генезис концепції діалогу між цивілізаціями в міжнародному праві / Р. В. Губань // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 1. – С. 6–10.

3.                 Губань Р. В. Концепція діалогу між цивілізаціями у резолюціях Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй / Р. В. Губань // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 2. – С. 142–145.

4.                 Губань Р. В. Принципи міжнародного права і концепція діалогу між цивілізаціями / Р. В. Губань // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 2. – С. 142–145.

5.                 Губань Р. В. Розвиток права на свободу віросповідання у міжнародному праві в контексті концепції діалогу між цивілізаціями / Р. В. Губань // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 3. – С. 142–145.

6.                 Губань Р. В. Міжнародне публічне право. Концепція діалогу між цивілізаціями : навч. посібник / Губань Р. В. – К. : Академія муніципального управління, 2007. – 173 с.

7.                 Губань Р. В. Криза сучасного міжнародного правопорядку / Р. В. Губань // Юридичний журнал. – 2007. –  № 10. – С. 50–55.

8.                 Губань Р. В. Проблеми реалізації проектів реформи Ради Безпеки ООН / Р. В. Губань // Юридичний журнал. – 2007. – № 11. – С. 64–74.

9.                 Губань Р. В. Проблема правового обмеження ЗМІ в розпалюванні міжконфесійних конфліктів / Р. В. Губань // Юридичний журнал. – 2008. – № 1. – С. 50–55.

10.             Губань Р. В. Концепція діалогу між цивілізаціями в міжнародному праві і проблема тероризму / Р. В. Губань // Юридичний журнал. – 2008. – № 3. – С. 35–39.

11.             Губань Р. В. Право на свободу віросповідання та освіту / Р. В. Губань // Юридичний журнал. – 2008. – № 4. – С. 86–87.

12.             Губань Р. В. Хіджаб як право на індивідуальність (досвід Туреччини) / Р. В. Губань // Юридичний журнал. – 2008. – № 5. – С. 60–62.

13.             Губань Р. В. Правове регулювання міжкультурного діалогу в Європейському Союзі / Р. В. Губань // Юридичний журнал. – 2009.- № 1. – С. 63–64.

14.             Губань Р. В. Еволюція принципу мирного співіснування в сучасному міжнародному праві / Р. В. Губань // Юридичний журнал. – 2009. –№ 4. – С. 90.

15.             Губань Р. В. Альянс цивілізацій: зустріч у Стамбулі / Р. В. Губань // Юридичний журнал. – 2009. – № 5. – С. 135–136.

16.             Губань Р. В. Правова політика Ради Європи щодо міжкультурного діалогу / Р. В. Губань // Юридичний журнал. – 2009. – № 6. – С. 96–98.

17.             Губань Р. В. «Альянс цивілізацій»: проблема розроблення національних стратегій» / Р. В. Губань // Юридичний журнал. – 2009. – № 7–8. – С. 54.

18.             Губань Р. В. Конституційна юстиція України і проблеми діалогу між цивілізаціями / Р. В. Губань // Юридичний журнал. – 2009. – № 9. – С. 136.

19.             Губань Р. В. Українська жінка в політиці і суспільстві у світовому контексті: перспективи на майбутнє / Р. В. Губань // Уряду України, Верховній Раді України, Президенту України. Жінка в Україні / [під ред. А. І. Комарової]. – К. : Ін-т проблем людини, 1999. – С. 71–79.

20.             Губань Р. В. Становище жінок у мусульманському світі / Р. В. Губань // Людина і політика. – 2000. – № 1 (7). – С. 69–71.

21.             Губань Р. В. Міжнародні неурядові організації міст-побратимів і концепція діалогу між цивілізаціями / Р. В. Губань // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія «Управління». Вип. 2. Правові та фінансові механізми муніципального управління / За заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка.- К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2007. – С. 111-117.

22.             Губань Р. В. Критерії визначення локальної цивілізації (філософсько-правовий аспект) / Р. В. Губань // Науковий вісник Академії муніципального управління. Серія “Право” Вип. 1 (3).- К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2007.- С. 157-164.

23.             Губань Р. В. Місце жінки в номосі / Р. В. Губань // Міжнародна наукова конференція «ХХІ століття: альтернативні моделі розвитку супільства. Третя світова теорія». 28-29 травня 2002 р. м. Київ. - C. 208-210.

24.             Губань Р. В. Право жінки на свободу у “Зеленій книзі” Муаммара Аль-Каддафі / Р. В. Губань // Друга міжнародна науково-теоретична конференція «ХХІ століття: альтернативні моделі розвитку супільства. Третя світова теорія». 28-29 травня 2003 р. Київ. - С. 322-325.

25.             Губань Р. В. Погляди Мухаммеда Абу-Хеджлеха щодо взаємодії міжнародного і національного права в юридичній науці країн Близького Сходу / Р. В. Губань // VII Всеукраїнська науково-практична конференція «Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість». Київ, 15-16 квіт. 2004 р. Європейський університет. - С. 208-210.

26.             Губань Р. В. Критерії цивілізаційного підходу до вивчення історичного процесу (на прикладі ісламської цивілізації) / Р. В. Губань // VII Всеукраїнська науково-практична конференція «Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість». Київ, 15-16 квіт. 2004 р. Європейський університет.- С. 33-34.

27.             Губань Р. В. Загальна ісламська декларація прав людини як юридична база мусульманського правопорядку / Р. В. Губань // Всеукраїнська наукова конференція «Юридичні читання молодих вчених». 23-24 квітня 2004.- Київ. НПУ імені М. П. Драгоманова. - С. 200-203.

28.             Губань Р. В. Роль і місце територіальної громади в процесі діалогу цивілізацій (міжнародно-правовий аспект) / Р. В. Губань // Міжвузівська науково-теоретична конференція, присвячена 10-річчю Академії муніципального управління. 22 березня 2005 р. Київ. - С. 53-57. 

29.             Губань Р. В. Концепція діалогу між цивілізаціями в документах ЮНЕСКО / Р. В. Губань // Міжнародна науково-практична конференція «Діалог між ісламом та християнством». Київ, 11 жовтня 2005 р. МАУП. - С. 59-65.

30.             Губань Р. В. Міжнародно-правовий вимір “карикатурної кризи” / Р. В. Губань //  Міжвузівська науково-теоретична конференція, присвячена 11-й річниці Академії муніципального управління. 10 квітня 2006 р. Київ. - С. 35-38.

31.             Губань Р. В. Міжнародно-правовий аспект демократизації системи глобального управління у світлі третьої світової теорії / Р. В. Губань // П'ята міжнародна науково-теоретична конференція «ХХІ століття: альтернативні моделі розвитку супільства. Третя світова теорія». 26-27 травня 2006 р. Київ. – С. 52-56.

32.             Губань Р. В. Група високого рівня з реалізації ініціативи “Альянс цивілізацій” (проблеми діяльності) / Р. В. Губань // Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 5-річчю створення юридичного факультету Національного аграрного університету. 17-18 листопада 2006 р. Київ.- С. 315-317.

33.             Губань Р. В. Конституційна доктрина України і діалог цивілізацій / Р. В. Губань // Всеукраїнська науково-теоретична конференція «Організаційні і правові аспекти реформування державної влади на сучасному етапі в Україні». 29 березня 2007 р. Київ. - С. 56-64.

34.             Губань Р. В. Концепція діалогу між цивілізаціями та проблема расизму в міжнародному праві / Р. В. Губань // Міжнародна наукова конференція «Треті юридичні читання». 25-26 квітня 2007.- К. НПУ імені М. П. Драгоманова. – С. 60-62.

35.             Губань Р. В. Третя світова теорія та діалог цивілізацій (міжнародно-правовий аспект) / Р. В. Губань // Шоста міжнародна науково-теоретична конференція «ХХІ століття: альтернативні моделі розвитку супільства. Третя світова теорія». 8-9 червня 2007 р. Київ. - С. 67-70. 

36.             Губань Р. В. Міжконфесійна толерантність у рішеннях Європейського суду з прав людини та законодавстві України / Р. В. Губань // Міжнародна науково-практична конференція «Захист прав людини на сучасному етапі». 7 грудня 2007 р. Київ. - С. 70-74.

37.             Губань Р. В. Концепція діалогу між цивілізаціями в міжнародному праві і проблеми колоніалізму / Р. В. Губань // Науково-практична конференція за міжнародною участю «Європейські орієнтири муніципального управління». 14 березня 2008 р. Київ. - С. 153-154.

38.             Губань Р. В. Проблема реформи Ради Безпеки ООН і позиція України / Р. В. Губань // Всеукраїнська науково-практична конференція «Становлення і розвиток української державності».  27 жовтня 2006 р. Київ.- С. 241-247.

39.             Губань Р. В. Концепція діалогу між цивілізаціями в міжнародному праві і права людини / Р. В. Губань // Міжнародна наукова конференція «Четверті юридичні читання». 3-4 квітня 2008 р. - Київ. - С. 375-377.

40.             Губань Р. В. Диалог между цивилизациями и его роль в современной системе образования / Р. В. Губань // Международная научно-практическая конференция «Модернизация и развитие системы дополнительного профессионального образования». 16-19 июня 2008 г. Новосибирск. - С. 37-38.

41.             Губань Р. В. Диалог между цивилизациями в резолюциях Генеральной Ассамблеи ООН / Р. В. Губань // Международная научно-практическая конференция «Политика и право: проблемы интеграции и пути их решения». 27-28 марта 2008 г. Новосибирск. - С. 92-94.

42.             Губань Р. В. Цивілізаційний підхід у праві: зміна парадигм / Р. В. Губань // Всеукраїнська науково-теоретична конференція «Філософські, методологічні та психологічні проблеми права». 31 січня 2009 р. Київ. - С. 47-48. 

43.             Губань Р. В. Тегеранська декларація про діалог між цивілізаціями як концепт міжнародно-правової позиції ісламської цивілізації / Р. В. Губань // Міжнародна наукова конференція «П¢яті юридичні читання». 23-24 квітня 2009 р. - Київ. - С. 344-346.

 

Губань Р. В. Міжнародно-правові аспекти розвитку діалогу між цивілізаціями. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 – міжнародне право. – Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – Київ, 2009.

Дисертація присвячена міжнародно-правовим аспектам розвитку діалогу між цивілізаціями. Розглянуто еволюцію понять “цивілізація” та “діалог між цивілізаціями” та сформульовано авторське визначення понять “цивілізація” та “діалог між цивілізаціями”. Досліджено міжнародно-правові аспекти генезису діалогу між цивілізаціями.

Розглянуто відображення концепції діалогу між цивілізаціями в документах ООН, а також запропоновано застосувати цивілізаційний підхід у процесі реформи Ради Безпеки ООН.

Крім того, досліджено питання впливу концепції діалогу між цивілізаціями на розвиток інституту прав людини як в міжнародному, так і в національному праві.

Ключові слова: діалог між цивілізаціями, принципи міжнародного права, ООН, реформа Ради Безпеки ООН, права людини, право на свободу віросповідання.

 

Губань Р. В. Международно-правовые аспекты развития диалога между цивилизациями. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.11 – международное право. – Институт государства и права им. В. М. Корецкого НАН Украины. – Киев, 2009.

Диссертация посвящена международно-правовым аспектам развития диалога между цивилизациями. Рассмотрена эволюция понятия «цивилизация», классификация цивилизаций, а также критерии такой классификации. Сформулировано авторское определение понятий «цивилизация» и «диалог между цивилизациями».

Исходя из отношения к правомерности ведения войны, выделено четыре этапа развития диалога между цивилизациями: период древнего мира, период средних веков, новое и новейшее время. Сказано, что в период древнего мира состояние войны рассматривалось как естественное состояние общества. В то же время, в период средних веков приобретает популярность идея отказа от войны. Еще более популярной эта идея становится в новое время, но только с принятием Устава ООН война была запрещена в международном праве.

В диссертации также проанализировано соотношение диалога между цивилизациями с принципами современного международного права. В результате анализа мы пришли к выводу, что диалог между цивилизациями не только соответствует им, а что реализация и развитие данной концепции возможно исключительно на основании этих принципов. Кроме того, можно говорить о тенденции эволюции принципа мирного существования в современных условиях к мегапринципу диалога между цивилизациями.

Анализируется концепция диалога между цивилизациями в документах ООН, а также в документах ЮНЕСКО.

Речь идет также о создании и деятельности «Альянса цивилизаций». Делается вывод о том, что Украина, как член «Группы друзей» «Альянса цивилизаций», также, как и другие страны, должна разработать национальный план для реализации стратегии «Альянса цивилизаций».

Кроме того, существует ряд международных неправительственных организаций, целью которых является поощрение диалога между цивилизациями. Среди них такие, как Международный общественный форум «Диалог цивилизаций», международная общественная оранизация «Диалог Евразия» и другие.

Рассматривается возможность реформирования Совета Безопасности ООН с учетом концепции диалога между цивилизациями. С точки зрения автора, это позволит ускорить процесс реформирования этого органа ООН, а также позитивно скажется на авторитете его решений.

Автор пришел к заключению, что в процессе глобализации и массовой миграции населения необходимо выработать соответствующие правовые инструменты как на международном, так и на национальном уровнях с целью предупреждения правонарушений, связанных с межконфессиональными противоречиями.

Основные предложения и выводы, сформулированные в диссертации, могут быть использованы в процессе преподавания следующих курсов: международное публичное право, теория и философия международного права, международная защита прав человека, право международных организаций.

Ключевые слова: диалог между цивилизациями, принципы международного права, ООН, реформирование Совета Безопасности ООН, права человека, право на свободу вероисповедания.

 

Guban R. V. International legal aspects of the development of the dialogue between civilizations. – Manuscript.

Thesis for obtaining the scientific degree of the Candidate of Legal Sciences in the field of 12.00.11 – International Law. – V. M. Koretsky Institute of State and Law of the National Academy of Sciences of Ukraine. – Kyiv, 2009.

The thesis is devoted to the international legal aspects of the development of the dialogue between civilizations. Classification of civilizations, and also criteria of such classification are considered. Author's definition of concepts of «civilization» and «dialogue between civilizations» is formulated. Development of the dialogue between civilizations in international law is analysed. Several stages of development of the dialogue between civilizations are considered: the period of the ancient world, the period of the Middle Ages, and contemporary period. In the dissertation the relationship of the concept of the dialogue between civilizations and principles of contemporary international law is analysed. Attention is also paid to the analysis of the concept of dialogue between civilizations in the documents of the UNO. The possibility of the reform of the Secutiry Council of the UNO in the context of the concept of dialogue between civilizations is examined. The concept of the dialogue between civilizations has also been considered within framework of the institution of human rights both on international, and on national levels.

Key words: dialogue among civilizations, principles of international law,  UNO, reform of Security Council, human rights, freedom of religion.





 

Статистика

Rambler's Top100

Створено в
студії

~~ <*))>< ~ fishdesign