Перша сторінка
Мапа сайту
Зворотній зв'язок
Персональний сайт Славіка Бігуна
Людяність і оптимізм, професіоналізм і довершеність

ЮрХіт

ЮрПодорож. Де спідниця личить чоловікам

30.08.2009

Тема: Шотландія, Абердин, апробація результатів дослідження

Наприкінці серпня 2009 року на запрошення Університету Абердина (Шотландія) мав честь узяти участь у семінарі та літній школі „Громадянство, громадянське суспільство та верховенство права”. Зокрема, представив результати свого дослідження з філософії правосуддя в частині зв’язку суддівської філософії та верховенства права. Зазначене було метою поїздки, але не єдиним контекстом.

Шотландець.

Загалом візит до Шотландії вдався. Він, треба сказати, був під загрозою зриву. Запрошення надійшло від Університету Абердину – відвідати семінар і літню школу для докторантів. Отримавши його 5 серпня, 6 подав документи на візу й отримав її в останній робочий день перед від’їздом. Й те –  завдяки сприяння Університету, точніше організаторів Ллойда Додда (Lloyd Dood) та Тревера Стека (Trever Stack). Отож уже ввечері 24 серпня – у День Незалежності – я був вже в Абердині, гранітовому місті Шотландії.

У літаку – дорогою до Шотландії – поруч зі мною опинився шотландець на підпитку. Кен, розробник нафтових родовищ років за 45, летів із Ліберії додому. Завдяки алкоголю та ейфорії від повернення додому, він перебував у хорошому настрої і щиро поширювався про Шотландців. І між тим – про те, що Ліберія років за 10 стане світовим лідером. І що  Абердин, даруйте за цитату, „лайново” керується. А українці – в Україні він теж бував – гостинний народ. Як і шотландці. Донька в нього – теж юристка. Зрештою, ми так наче здружилися, коли я розповів про себе і що вперше в Шотландії, що він запропонував свою допомогу – довести мене до Університету (в суботу – неділю вибратися з льотовища можна хіба що таксі).

Внутрішній дворик King's College, на стіні напис про те, що тут викладав Томас Райд. На задньом плані: образи коня та лева із кольорами Шотландії та Англії

Коли я вибрався з паспортного контролю, Кена вже не було. Зате на мене чекав Ллойд, який й відтак довів, що шотландська гостинність, – принаймні в випадку моєму та моїх колег по заходу, – справа не лише шотландців. Зрештою, ми ще з одним колегою Лукашем Албанські з Польщі добралися до Університету. Й поселилися в резиденції поблизу Кінгс-коледжу. Вдалося навіть прогулятися, поговорити й навіть почастуватися кількома грамами шотландського віскі.

З віскі взагалі-то все вдалося. Подібно до французького вина, аби сповна його оцінити, шотландське віскі варто його пити на своїй же батьківщині. Згодом, у кінці першого дня нам дали посмакувати 12-ти та 15-ти річне віскі. Хм… я взагалі не любитель таких алкогольних напоїв, але в цьому щось було – пити віскі в Шотландії. Сентиментально.

Наступного дня почався перший із чотирьох днів доволі інтенсивної наукової роботи. Загалом близько 40 учасників – більше 20 докторантів та до десятка вже захищених докторів і кілька місцевих професорів – у сферах права, соціології, антропології, історії, теології із більш ніж 15 країн (Україна – я був єдиний, Великобританія, США, Німеччина, Польща, Франція, Індія, Італія, Аргентина, Нігерія, Росія, Данія, Іспанія, Голландія, Угорщина, Литва, Румунія) до деталей обговорили свої теми – громадянство, громадянське суспільство та верховенство права.

З-поміж колег і виступів мені запам’яталися кілька – переважно правничих. Що природно. Найбільше – Матяш Бодіг (Bodig) – угорський теоретик права, який після здобуття юридичної та філософської освіти, захисту двох дисертацій, перебрався викладати теорію права у місцевий університет. У виступі він намагався пояснити зв’язок між трьома верховенством права та громадянським суспільством і громадянством. Зокрема, наскільки розвивати та „збагачувати” перше, аби громадяни змогли бути „покритими” правом у громадянському суспільстві. Але найбільше він відзначився своїми блискучими репліками, багатими посиланнями на актуальні дискусії з філософських і не лише проблема права і соціальних наук. Перервами ми спілкувалися з ним: про сучасні дискурси й застій у юридичному позитивізмі, позитивні та не дуже сторони організації наукових заходів Всесвітнього конгресу IVR, й навіть про футбол – зокрема, коли 1986 року угорці продули радянській збірній 0-6. Між іншим, знову і знову довелося переконатися наскільки важливим є умови праці, як елементарні, так й інтелектуально стимулюючі. Й наскільки індивідуально – порівняти Бодіга в контрасті з іншим колегою Тамашем Гофрі (Gyorfi) – різними є теоретики права. Пристрасть з якою перший виступав і реплікував захоплювала.

З подібною пристрастю, але лише внутрішньою виступав і Джеймс Холстон (Holston). Професор антропології з Берклі, учень Л. Поспішила, він коментував кожен виступ – мабуть, так було задумано. Його виступи нагадували короткі енциклопедичні статті вголос. Тема, постановка проблеми, історичний її огляд і деякі висновки. Все гідне наслідування. Й загалом, чи то завдяки англійській мові, чи то як, американці домінували в дискурсі. Це після Тревога Стека, 38-річного організатора заходу, місцевого викладача університету, що досліджував проблеми громадянського суспільства в Мексиці. Але не лише британці (включно з шотландцями) та американці домінували. Чи не всім дала фору доповідь Аліни Мунгуі-Піпіді (Mungui-Pipidi). Вона розповіла про проблемні аспекти оцінки прогресу в названих сферах загалом і з боку міжнародних організацій. Також справили враження виступи й коментарі Ніни Сюлк (Siulc). З цією американкою польсько-вельського походження ми поговорили детально й багато в чому зійшлися. Можливо, ми продовжимо наукові, зокрема, документалістську співпрацю в майбутньому.

Замок, який не вдалося скорити Кромвелю - на долоні українця.

Літня школа пройшла в чудовому помісті – Бирн (Burn). Віддане сім’єю Джеймсів Університету після смерті сина у Другій світовій, помістя використовується для семінарів і водночас слугує як готель, пансіонат. Дорогою з Абердина в Бирн ми мали змогу побачити шотландські рівнини попри океану. Постійний вітер натякав на суворість зими в цих широтах, а широта просторів – про те, чому шотландці такі гостинні. Як же може не відкриватися серце, коли бачиш такі простори. На одному з них ми провідали замок Дандестон, що поблизу Стоунгейвена. Цей замок-фортецю не скорив Кромвель. Нам вже вдалося „взяти” його всього за п’ять фунтів. І всі залишилися задоволеними – від вражень.

Памятник студенту поблизу New King's College - з філософським змістом

А ще вдалося трохи відчути філософію Шотландців. До речі, в Шотландії й до нині відчувається вплив філософії просвітництва. На кампусі ж університету красується пам’ятник студенту. Якщо приглянутися, то можна помітити, що в руках він тримає розділене навпіл яблуко – біблійний символ знання. Смисл же який хотів донести скульптор розуміння смислу: не змінити, а пізнати світ. Так і я – пізнав ще одну яскравий куточок цього світу – Шотландію.  08.30.2009. Абердин

Додатки:





 

Статистика

Rambler's Top100

Створено в
студії

~~ <*))>< ~ fishdesign