Перша сторінка
Мапа сайту
Зворотній зв'язок
Персональний сайт Славіка Бігуна
Людяність і оптимізм, професіоналізм і довершеність

ЮрХіт

ЮрНаука. Відзив на дисертацію: Особливості здійснення юридичної діяльності в умовах германської правової сім’ї

25.06.2009

Теми: юридична наука, теорія держави і права, юристи, юридична діяльність у ФРН, Австрії, Швейцарії, відзив офіційного опонента.

Далі - відзив, представлений 25 червня 2009 року на публічному захисті зазначеної нижче дисертації.

ВІДЗИВ ОФІЦІЙНОГО ОПОНЕНТА

кандидата юридичних наук, наукового співробітника Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України БІГУНА В’ячеслава Степановича

на дисертацію МІНЧЕНКО Ольги Василівни «Особливості здійснення юридичної діяльності в умовах германської правової сім’ї»,  

поданої на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень

Актуальність теми дослідження є обґрунтованою. Її зумовлено низкою чинників, з-поміж яких варто виокремити три. Перший – це актуалізація соціального значення юриста та системи його підготовки: що краще підготовлений юрист, то краще він здатен виконати покладені на нього численні обов’язки – перед суспільством, клієнтом (державою), юридичною професією. Другий чинник – це  вивчення юридичної діяльності як процесу здійснення права. Процесу, в якому юрист відіграє активну роль у складній правовій системі, так би мовити є «реалізатором права». Оскільки право здійснюється юристом, то від нього залежить функціонування, розвиток чи занепад права, правових інститутів. Юриста формує повагу до права. І в цьому зв’язку істотними філософська та теоретична, так би мовити, анатомізація юридичної діяльності. Третій чинник – це зростаюча роль порівняльно-правового аспекту юридичної діяльності у трансформації правових систем.  Під впливом глобалізаційних процесів, правовий світ перетворюється на динамічне середовище інтеграції, зближення, паралельного функціонування правових систем, їх елементів. І саме юридична діяльність стає інтегруючим та генеруючим чинником функціонування цього правового світу. Саме юрист у своїй діяльності є інтегратором різних систем права, образно кажучи, «космонавтом у відритому просторі іншої правової системи».

З огляду на положення, викладені вище та дисертантом (в авторефераті (А) на сторінках 1-2, у рукописі дисертації (Д) на сторінках 3-4, 12-13) актуальність теми є обґрунтованою та не викликає сумнівів.

Закономірним із огляду на актуальність теми є зв'язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Як відзначає дисертант (А, с.с. 2, 6, Д, с.с. 5, 10), тему дослідження затверджено Вченою радою шанованого Київського національного університету внутрішніх справ. Вона узгоджується із концептуальними засадами і завданнями низки загальнодержавних концепцій і програм.

Ступінь обґрунтованості наукових положень, висновків та рекомендацій, сформульованих у дисертації, є достатнім. Він забезпечений використанням широкого методологічного інструментарію та джерельною базою. Зокрема, з-поміж методів використано інструментарій системного, функціонального, порівняльного-правового, історичного та інших загальнонаукових і спеціальних методів (А, с. 3-5, Д, с. 6-8), аналіз нормативно-правових і монографічних джерел. Дисертантом опрацьовано понад 250 спеціальних і загальних джерел, у яких відображено різні аспекти проблематики.

Так, дисертантом, з-поміж іншого, охарактеризовано стан наукових досліджень проблематики, розкрито особливості організації і здійснення юридичної діяльності  в умовах германської правової сім’ї, зокрема таких її видів як навчальна і практична, виокремлено особливості філософських засад праворозуміння як світоглядної основи юристів у германській правовій сім’ї.

Дисертантом, з-поміж іншого, удосконалено розуміння поняття правової системи як складного державно-правового явища, що полягає у єдності інституційного, нормативного (регулятивного), ідеологічного і функціонального компонентів, де одним з основних елементів функціональної підсистеми виступає юридична діяльність.

Актуальними є обґрунтовані автором ідеї щодо розуміння діяльності  поліції країн германського права як деполітизованого інституту правоохоронної системи з особливим статусом, який виконує функції з охорони публічного порядку.

Новизна та достовірність наукових положень, висновків та рекомендацій, сформульованих у дисертації засвідчені використанням теоретичних здобутків вітчизняних і зарубіжних учених, які досліджували тему.

В українській юридичній літературі донині лише фрагментарно висвітлено різні види юридичної діяльності в таких досліджуваних дисертантом країнах, як Австрія, ФРН та Швейцарія. Роботі ж дисертанта властивий комплексний характер монографічного дослідження та наукова новизна.

Внеском дисертанта в розвиток філософії та теорії права, а також подальше формування наукової школи теорії юридичної діяльності, можна вважати висвітлення у Розділі 1 філософських засад праворозуміння в германській правовій сім’ї.  Як відзначає дисертант,  «… право завжди було ареною напруженої боротьби різних підходів до його розуміння. Праворозуміння, у свою чергу, програмує підготовку юриста, закладає основу здійснення їх практичної діяльності». «Праворозуміння, – продовжує дисертант, – можна розглядати з двох боків: а) що є право і яким воно повинно бути; б) призначення, зміст, цілі юридичної професії, тобто професійної діяльності юриста» (Д, с. 24-25). Висвітлені положення, думки заслуговують  на подальший розвиток у таких напрямах, як філософія і теорія права, зокрема дослідження філософських засад юридичної професії та освіти.

У змісті та висновках Розділу 2 підкреслюється, що професіоналізм фахівців і високий авторитет юристів у суспільстві зумовлено існуючою системою фахової юридичної освіти, яка є одним із стрижнів юридичної професії. В цьому зв’язку слід відзначити підрозділ 2.2 “Правові засади юридичної освіти у ФРН та Австрії «(с.94-106), в якому чи не вперше узагальнено значну кількість вивчених та опрацьованих іноземних джерел, законів та інших нормативно-правових актів, наукових статей, що висвітлюють функціонування германської правової сім’ї.

Вартим уваги є наукове висвітлення актуальної теми особливостей поліцейської підготовки, що актуалізує дискусію щодо так званої «відомчої юридичної освіти» в Україні (Розділ 2.3, Д, с. 107-124). Цінним є таке спостереження дисертанта: «поняття юридичної освіти в Україні є ширшим порівняно з країнами германського кола, оскільки воно передбачає підготовку як універсального юриста, так і співробітника ОВС, хоча спостерігається тенденція до спеціалізації у напрямку «правоохоронна діяльність» (Д, с. 107). Попри те, що, як зазначається у дисертації, у країнах германського кола, «поліцейським може бути будь-яка особа, яка має спеціальну поліцейську підготовку», дисертант відносить таку підготовку в даному «дослідженні до юридичної освіти, оскільки базовий компонент поліцейської підготовки пов'язаний із правовими знаннями законодавства, з юриспруденцією, з виконанням процесуальних дій, збиранням доказів, доведенням вини, тлумаченням закону, що по суті є юридичною основою будь-якого виду поліцейської роботи» (Д, с. 107). Водночас, з огляду на дискусію щодо можливого вилучення спеціальності «Правоохоронна діяльність» з напряму «Право», обґрунтуванням продовження підготовки фахівців у галузі права в зазначеному напрямі може стати аргумент про те, що зазначені фахівці здійснюють специфічну адміністративну юридичну діяльність державних справ у правоохоронній сфері (подібно до суддів чи прокурорів). Таке положення, наприклад, закріплене «у освітянському законодавстві ФРН (, де передбачено) принцип загальної орієнтації навчання одразу на судову, адміністративну і юридично-консультативну практику…»(Д., с. 97).

Разом з цим, дисертаційне дослідження, як і будь-яка творча праця, містить певні  дискусійні моменти, недоліки, висвітлення яких сприятиме більш повній та об'єктивній характеристиці результатів дисертаційного дослідження.

1. Дискусійним видається наступне положення. З позицій теорії юридичної діяльності оскільки Україну (її правову систему) може бути віднесено до германської правової сім’ї, то «вивчення та узагальнення позитивного досвіду організації та здійснення юридичної діяльності в германській правовій сім’ї з метою його подальшого впровадження в правову систему України дозволить визначити нові орієнтири в питаннях удосконалення діяльності вітчизняних органів юстиції, прокурорського нагляду, підготовки персоналу, піднести захист прав і свобод особи на якісно новий рівень» (Д, с. 24). З позицій логіки, а також правової політики це положення є блискучим, але навряд чи досконалим із огляду на наступний аргумент. Викликає сумнів обґрунтованість приналежності правової системи України до германської правової сім’ї не «за буквою» та теоретизуванням правознавців, а з огляду на особливості формування правової традиції українського народу (чит., напр.: Лобода Ю.П. Правова традиція українського народу (Феномен та об'єкт загальнотеоретичного дискурсу) (2009.) і в контексті реальної юридичної діяльності, практики. Іншими словами, спірним є положення про те, що на території України відчувався вплив «старогерманського права», а на сьогодні в Україні діє «професорське право», відносно високим є соціальний статус судді і значення суду тощо (Д., с. 56-57). Таким чином, більш коректним було б твердження про те, що Україна намагається відповідати тим критеріям, які притаманні правовим системах зазначеної сім’ї. Зазначена дисертантом позиція також має право на існування, якщо її розглядати з позиції державної юридичної діяльності. Тобто, коли йдеться про юридичну діяльність державних інституцій. Така діяльність не завжди відображає, а часом суперечить іншим видам недержавної юридичної діяльності (наприклад, приватна юридична практика), яка не може ігноруватися, якщо йдеться про всебічне відображення елементів юридичної діяльності. Загальнотеоретичні правові дослідження, на думку опонента, повинні враховувати як здобутки філософії права (право, яким воно повинно бути), так і соціології права (право, яким воно є).

2. Розвиваючи теоретико-правові дослідження юридичної діяльності, дисертант зробила поступ у порівняльно-правовому напрямі. Водночас, як уявляється, можна було б більш детально не лише згадати, але й дослідити вплив юридичної науки, правознавців чи дослідників германської сім’ї на юридичну думку та науку Росії та зокрема України кінця ХІХ – початку ХХ століття, а також сьогодення. Такий підхід як збагатив би джерельну базу для теоретизування, так і відкрив би потенціал дослідження таких напрямів юридичної діяльності, як наукова чи практична. У цьому зв’язку варто також було б дослідити «персоналістично-генетичний» зв’язок української та «германської» юридичної науки та освіти в контексті наукової та навчальної юридичної діяльності.

3. Підрозділ 1.1 (Д, с.12-24), що традиційно, присвячено питанням історіографії теми. Охарактеризувавши значну кількість наукових джерел та особливості їх змісту, дисертант вирішила поставлене завдання. Дисертант використовує анотаційний підхід як провідний. Водночас виклад був би більш цінним у разі застосування методу критичного аналізу, співставлення точок зору, систематизації методик та авторських підходів.

4. Достовірність отриманих результатів забезпечено використанням широкого масиву опрацьованої літератури з даного питання (понад двісті джерел), законів,  нормативних актів. Одним із важливих моментів у забезпеченні достовірності теоретичних висновків реаліям правової дійсності є уміле використання автором власного досвіду в інтерпретаціях науково-теоретичних конструкцій, глибоке розуміння викладеного матеріалу. Проте у підрозділі 1.3 (Д, с. 38-59) автором використовуються в основному навчальні видання і недостатньою мірою аналізуються монографічні джерела, які мають скласти основу методології дослідження, забезпечити обґрунтованість висновків та рекомендацій.

5. Окрему увагу приділено питанням змісту та обсягу поняття юридичної діяльності, що знайшло своє відображення у підрозділі 1.4. Автор уміло підійшла до формування структури змісту, використавши логічні взаємозв’язки понять співвідношення обсягів їх змісту. Однак, розкриваючи роль юридичної діяльності у правових сім’ях германського типу необхідно було розпочати з власної авторської позиції щодо розуміння базового поняття підрозділу, можливо запропонувати точки зору або новий підхід до інтерпретації поняття юридичної діяльності, як елементу правової системи. Хоча цей матеріал частково і висвітлено в тексті роботи, пропоную під час публічного захисту сконцентрувати увагу саме на характеристиці юридичної діяльності як елементу правової системи.  Крім того, потребує пояснення позиція дисертанта щодо того, як, якщо розмежовуються, зміст термінів „юридична діяльність” та „правова діяльність”.

6. У підрозділі 3.1. «Роль німецьких юристів у галузі державного управління»(Д, с.125-138) велика увага приділяється самій категорії «управлінська діяльність», яка є організаційною формою і необхідною умовою ефективного і стабільного функціонування сучасного суспільства будь-якої держави,  засобом розкриття потенціалу суспільства і повинна забезпечувати його прогрес,  однак самій ролі юристів приділено, на мій погляд, меншу увагу, що утворює певний інформаційний дисбаланс у конструюванні підрозділу. Все ж таки ключовим терміном є  «роль юристів», а  не  «управління», яке має вторинне значення і характеризує лише сферу професійної діяльності юристів.

Названі вище зауваження не спростовують загальної позитивної оцінки дисертаційного дослідження О. В. Мінченко. Певною мірою вони доповнюють об'єктивну характеристику практичної складності та значущості теми, проведеного дослідження, підкреслюють вагомість внеску дисертанта в теоретичну будову перспектив розвитку навчальної та практичної юридичної діяльності в Україні..

Результати наукового дослідження можуть бути використані у процесі подальшої розробки державних програм здійснення державно-правової реформи, подальшого удосконалення правового статусу суддів, адвокатів, прокурорів та інших представників юридичної професії; також під час комплексної розробки концептуальних положень реформування юридичної освіти, системи підготовки юристів в Україні. Окрім того, наукові доробки автора доцільно реалізувати при визначенні подальших наукових досліджень загальної проблематики юридичної діяльності, розвитку теорії юридичної діяльності, викладанні навчальних дисциплін загально-правового та процесуально-правового спрямування.

Оформлення дисертації в основному відповідає положенням п. 13 «Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника», які ставляться ВАК України до кандидатських дисертацій.

Зміст дисертації відповідає спеціальності 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень, за якою вона подається до захисту, а зміст автореферату є ідентичним до основних положень дисертації.

Наукові положення, висновки, рекомендації, сформульовані у дисертації, викладені у працях дисертанта, які у достатній кількості опубліковані у фахових виданнях.

Отже, кандидатська дисертація Мінченко Ольги Василівни є самостійною завершеною працею, в якій отримано нові науково обґрунтовані результати,  що  у сукупності є суттєвим внеском у розвиток теорії та історії держави і права України, а її автор Мінченко Ольга Василівна заслуговує на присудження їй наукового ступеня кандидата юридичних наук.

Офіційний опонент:

В. С. Бігун

кандидат юридичних наук, науковий співробітник Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України

12 червня 2009 року

<//td><//tr><//tbody><//table>

 

 

 





 

Статистика

Rambler's Top100

Створено в
студії

~~ <*))>< ~ fishdesign