Перша сторінка
Мапа сайту
Зворотній зв'язок
Персональний сайт Славіка Бігуна
Людяність і оптимізм, професіоналізм і довершеність

ЮрХіт

ЮрІнтерв'ю. В. Бігун: „Залишайтеся людиною і ставайте особистістю”

06.06.2009

Тема: молодий юрист, професійний розвиток юриста, як стати успішним юристом

Часопис "Студент-правник" у рубриці "інтерв’ю з юристом" опублікував співбесіду зі мною: „Залишайтеся людиною і ставайте особистістю”. Вашій увазі його "повний" текст.

В’ячеславе, Ви є головою Координаційної ради молодих юристів України при Міністерстві юстиції України. Які Ви бачите можливі варіанти співпраці громадських організацій з державними органами влади? І, власне, чи може сьогодні ця співпраця бути результативною для обох сторін?

Так, може. І це доводить „Тиждень права”, започаткований як громадська ініціатива в 2008 році, що здобула визнання держави в формі Указу глави держави, стала традиційною – відбуватиметься щорічно в грудні.

Результативність можлива за умови, по-перше, актуальності ідеї чи завдання, по-друге, врахування спільних інтересів та, зокрема, пріоритетів, і, по-третє, високої відданості та цілеспрямованості в виконанні завдань й не перешкоджанні їх здійснення.

Конкретизуйте, будь-ласка.

Ми підмітили низький рівень поваги до права в суспільстві. Спитали себе: чому так? Одна з відповідей: нам, юристам, не довіряють. Отже,  зробили ми висновок, потрібно утверджувати повагу до права через довіру до правників. Це стало ідеєю – гаслом, якщо хочете, молодих юристів України. Й не лише Ради, це наша спільна ідея. Чи не так?

Далі, ми врахували наші спільні інтереси й віддано, жертовно, спільно з колегами, в даному випадку, з Мін’юсту, приватного сектору (за підтримки низки провідних фірм), індивідуальних юристів, здійснили ідею. Ми старанно працювали й нам сказали: ви, як правники, зробили добру справу для суспільства, а для правників – свято.

Думаю, ми не одні такі. Кожна організація, кожен юрист здатен зробити добру справу – заради, й це не пафос, спільного блага. А спільне благо – і є метою держави.

Упродовж 1995-1997 років Ви були першим головою Об’єднання студентів-правників (ОСП), яке, наскільки я знаю, активно діє і сьогодні.

Так, ОСП діє і здобуло визнання як на юридичному факультеті Львівського університету, так і поза його межами.

Як виникла така ідея?

Ми підмітили, що позакадемічне життя студента-правника не організоване. Університет запрошує до своїх лав, але забуває, часом, навіть познайомити. Крім того, нема організованого поєднання академічного та позаакадемічного життя. Студент  має масу питань і проблем, вирішенню яких хто має хтось допомагати. Для цього ми й об’єдналися.

Відразу в громадську організацію?

Спочатку в орган самоврядування, обраний усім факультетом. Це було незабутньо: тисячі студентів факультету зібралися у найбільшій залі університету й обирали собі лідерів. А згодом, аби мати більше прав і можливостей, ми створили ОСП. Нас, до речі, підтримала адміністрація факультету. Додам, що таких організацій студентів-правників, які довели свою живучість декілька, одна з них – в ДоНУ.

Й все відбувалося успішно?

Ні. Були складності, тертя. Але нам удалося забезпечити наступництво керівництва й розуміння спільності з інтересами факультету, представлених адміністрацією. При цьому ми не втратили своєї незалежності, чи, принаймні, автономії.

І який досвід дала Вам громадська діяльність?

Багатий. Це командна робота. Незабутні моменту. Й чи не найголовніше – наповненість життя. Я зреалізувався як повноцінний студент-правник: залишився відмінником у навчанні, став не лише юристом, але й лідером, і не втративши себе, став особистістю.

США, ФРН, Італія, Франція, Нідерланди, Польща – ось далеко не весь перелік країн, де Ви мали можливість навчатися. Скажіть, в чому сьогодні головна проблема юриспруденції в Україні у порівнянні з іншими державами?

Багато вчитися – не означає ставати розумнішим. Є такий анекдот. Зустрічаються циган і академік й розповідають один одному про своє життя. Циган каже: я ось в полі народився, в полі виріс, так і живу. Академік каже: я от в школу пішов, згодом в університет, згодом в академії вчився і ще там і там… А циган йому: що ти такий дурний був, що стільки вчився?

Тай і я про це: важливо не те, де ти вчився, а чого навчився. А вчитися все треба все життя: від людей, з книги. Важливіше – досвід, світогляд. І в цьому плані: я безмежно збагатився іноземним юридичним досвідом.

Щодо головної проблеми юриспруденції?

[Якщо під юриспруденцією ви розумієте теорію та практику права,] Проблем чимало: об’єктивних і суб’єктивних. Найголовніша об’єктивна – трансформаційна. Ми живемо в час кардинальних змін: соціальних, політичних, економічних, моральнісних. Ці зміни нас зводять з пантелику, творять дилеми. Й це не дивно. Й, на жаль, у цих змінах право відіграє не головною ролі. Змінити це – непроста задача кожного юриста. Це не просто, адже наша традиція дещо інша: в нас більша повага до соціальних, міжособистісних норм, аніж до державою творених. Тому так важно приживається в нас верховенство права, панують, так би мовити люди, а не правові норми. Попри це, вірю, що кожен український юрист, студент-правник може щось змінити на краще. Для цього треба не піддаватися реаліям, а їх змінювати, еволюціонувати.

Ви навчались в аспірантурі за спеціальністю «філософія права»? Чому саме «філософія права»?

Розкрию вам таємницю. Вступаючи до аспірантури за двома спеціальностями, я вагався між дослідженням із міжнародного приватного права та філософії права. Мене завжди тягнуло на філософію, навіть у школі мене називали „філософом”. На той час у мене вже був практичний досвід: я працював на одну з кращих у світі юридичних фірм, представляв серйозних клієнтів. Я розумів: зможу розібратися з практикою, а ось із філософією права – тобто ідеальними смислами того, що є право і чим займаються й повинні займатися правники в ідеалі – для цього потрібна спеціальна підготовка

Що таке філософія права?

Є кілька розумінь елегантної юриспруденції, як ще називають філософію права. Перше: йдеться про ідею права, поняття права та його здійснення. Словом, ось є ідея права як справедливості, але як вона здійснюється? Це й досліджує філософія права. Друге, в зв’язку з першим, філософія права досліджує те, яким право повинно бути, тоді як, наприклад, теорія права – яким воно є. Третє, предмет філософії визначається розрізненням понять права і закону. Яскравий приклад – це розрізнення верховенства права і закону, про що так багато нині говорять. Четверте: філософія права визначається його філософськими, світоглядними засадами. В цьому зв’язку є плюралізм підходів: з позицій економіки, психології, антропології тощо. Й кожне представляє певну філософію права, часом її ще називають правова теорія.

Знаючи філософію права взагалі чи свою особисту, ми зрештою повноцінно розуміємо те, чим займаємося, розуміємо те, що позначаємо цим таємничим словом „право”.

Тривалий час Ви займали посаду редактора, зокрема й головного, всеукраїнської професійної газети «Юридична газета». Цікаво було змінити на деякий час сферу своїх інтересів?

Моя сфера інтересів ніколи не змінювалася – це людини і право. В газеті я займався як юридичною журналістикою, так і тим, що називаю публіцистична юриспруденція. Писав на актуальні теми, проводив дослідження серйозних тем.

У вас близько 400 друкованих праць, з більшістю можна познайомитися на персональному сайті „ЮрСлава” (www.bihun.info/publications). Які з них ви вважаєте найкращою?

Юридичний огляд „Справи Гонгадзе” (2000-2008) з інтерв’ю з ключовими особами. А також – „Розмова п’яти подорожніх юристів про проблеми і радості здобуття юридичного фаху”, а також книга „Юридична професія та освіта: досвід США в  порівняльній перспективі” з детальним описом можливостей розвитку кар’єри юриста. Ще кілька публікацій з філософії правосуддя, що узагальнюватимуться в „докторській” монографії

Надзвичайно хочеться запитати: як Вам  вдається успішно робити так багато справ? В чому секрет?

Приємно це чути, однак, мені так не думається. В мене маса недовершених справ, статей і книг, які, впевнений, торкнулися б серця і розуму багатьох.

Одні вважають, що успіх – це досягнення результату. Я вважаю, що успіх означає вчасно встигнути те, що ти повинен або можеш зробити. Невипадкового ж слово успіх походить від слова „встигати” (успівати).

У мене всередині є якийсь моторчик, часом він працює в режимі турбо, часом на нейтральній швидкості, але він завжди працює, продукує. А ще – в мене хороша школа: мені поталанило вчитися в чудових старших колег, професорів працювати під керівництвом юристів, яких можна зрівняти з Буддами і суфіями від юриспруденції. І ще, займаючись журналістикою, мені довелося спілкуватися з майже усіма провідними юристами України, СНД та й не лише. Це успішні юристи. І, спілкуючись, я збагачуюся їхніми кращими якостями. І ще: в мене є кілька джерел натхнення (але це вже дуже приватно)

Щоб Ви могли побажати нашим читачам – майбутнім юристам?

Ставати професіонали та здобувати практичний досвід роботи найкращих зразків – він забезпечить визнання й успіх. В цьому плані не шкодувати ані зусиль, ані грошей. Бути оптимістами – це добре для себе й оточуючих. Прагнути довершеності – максимально досягати вершин у цьому юридичному, тай не лише, світі, допоки судилося жити та творити. Словом, залишатися людиною і стати особистістю у цей доволі цинічний, опортуністичний час змін.

 

Публікація:

В’ячеслав Бігун: „Залишайтеся людиною і ставайте особистістю” (інтерв’ю з юристом) // Студент-правник (www.s-p.org.ua/). – 2009. – 2-3 (3). – С. 16-17. (Автор - Яна Наконечна) [ Завантажити ]





 

Статистика

Rambler's Top100

Створено в
студії

~~ <*))>< ~ fishdesign