Перша сторінка
Мапа сайту
Зворотній зв'язок
Персональний сайт Славіка Бігуна
Людяність і оптимізм, професіоналізм і довершеність

ЮрХіт

ЮрПрактика. Чи вправі український юрист практикувати в США?

18.11.2008

Мультиюрисдикційна практика «американського» юриста

У США діють різні способи ліцензування або надання дозволів займатися юридичною практикою: (1)  прийняття до бару (admission to the bar); (2) дозвіл на зайняття юрпрактикою з обмеженими повноваженнями; (3) статус «іноземного юрконсультанта»; (4) представництво на засадах pro hac vice (дозвіл суду на представництво в суді чи надання консультацій у справі). Саме останній спосіб може бути використаний українським юристом, який не має права практики в США.

Важливо відзначити, що поняття «юридична практика» та «адвокатська практика» у тому розумінні, яке йому надається, наприклад в Україні, тобто представництво інтересів клієнта в кримінальних та цивільних справах в суді особою, яка є членом колегії адвокатів — близькі за значенням, однак не тотожні.

Іншими словами, «адвокатська практика» — це лише один з видів юридичної практики або практики права; проте в США всі види юрпрактики потребують «початкового» ліцензування — на етапі одержання кваліфікації юриста, — незалежно від того, яким видом юрпрактики (практики права) юрист далі планує займатися.

Отже, в США особа, будучи прийнятою до bar, отримує дозвіл на заняття практикою права, тобто юрпрактикою в широкому розумінні цього слова. Іноземний правник може оминути вступ до бару — набути статус «іноземного юрконсультанта», який, проте, не дозволяє представляти інтереси клієнта в суді.

 

Мультиюрисдикційна юридична практика

Американські юристи, й не тільки, дедалі частіше практикують право в більш ніж одному штаті чи юрисдикції США або за кордоном. Потреби клієнтів, прагнення задовольняти їхні правові потреби в будь-якому куточку США чи світу ставить перед системою правового регулювання юрпрофесії в США нові питання. Зокрема, правила допуску юрпрактики, несанкціонована юрпрактика, правнича етика. За загальним правилом правник вправі займатися «практикою права» лише в тій юрисдикції, де він ліцензований. Чи означає це, що надати консультації підприємству в штаті Делавер можуть лише юристи, ліцензовані в цьому штаті (відтак, це не можуть робити юристи юридичної фірми, базованої в штаті Нью-Йорк, якщо вони такими не є)?

Як бути з «віртуальною» юрпрактикою — наданням консультацій електронними засобами зв’язку (телефоном, факсом, електронною поштою, в режимі телеконференції)? Чи не порушуватиме українська юрфірма норм регламентації юрпрактики в США, якщо надаватиме юридичні послуги клієнту в США? Це лише низка питань, які виникають у зв’язку з розвитком мультиюрисдикційної, зокрема міжнародної, юрпрактики. Запропонувати підходи до вирішення цих та інших питань взяла на себе ААЮ та спеціалізована комісія.

ААЮ в особі комітету в спеціальному звіті 2002 р. відзначає, що «мультиюрисдикційна практика» позначає юридичну діяльність правника в юрисдикції, в якій його не допущено до практики права. Керівним принципом вироблення рекомендацій стало віднаходження балансу між, з одного боку, інтересами штатів в захисті своїх резидентів та системи правосуддя та, з іншого боку, інтересами клієнтів, які функціонують в національній та міжнародних економічних системах, в отриманні ефективного й економного правового забезпечення. На основі цього принципу комісія виробила десять рекомендацій.

Серед іншого, ААЮ, підтвердивши свою підтримку принципу повноважень штатів у регламентації практики права, внесла зміни до Правила 5.5. «Несанкціонована практика права» Типових правилпрофесійної поведінки. Цим правилом юристові забороняється відкривати офіс чи представляти себе уповноваженим на ведення практики права в разі відсутності допуску юриста до прак" тики у відповідній юрисдикції. Правило також конкретизує випадки, коли юрист, який допущений до практики права в юрисдикції США, може на тимчасовій основі практикувати право в іншій юрисдикції. Зокрема, допускається робота на тимчасовій основі в співпраці з юристом, який допущений в юрисдикції, де ведеться практика, й активно бере участь в представлені інтересів клієнта; надання допоміжних послуг, у зв’язку з очікуваним судовим чи адміністративним розглядом справи в штаті, де юрист допущений до практики чи очікує бути допущеним до практики на засадах pro hac vice чи іншим чином, може бути представлений до представництва інтересів клієнта в суді; представництво клієнта в процесах з альтернативних способів вирішення спорів («ADR»), як, наприклад, арбітраж чи посередництво; ведення не судово-процесуальної роботи, яка виникає в зв’язку з практикою юриста в іншій юрисдикції, де його допущено до практики. Комісія також виробила «Типове правило про тимчасову практику іноземних юристів», на якому ми зупинимося в наступній частині. Наразі відзначимо, що рекомендоване типове Правило 5.5. було ухвалене в подібних редакціях у багатьох юрисдикціях США, зокрема, в Нью-Йорку та Каліфорнії.

Підготував Славік Бігун (за матеріалами книги «Юридична професія та освіта. Досвід США у порівняльній перспективі» (2006)).

Частина публікації:

Бігун Славік. Юристи змінюють ролі, а репутація залишається в ціні. Віртуальні та реальні візити українських юристів до США // Юридична газета. — 2008. — № 41 (174). — 14.10. — С. 6-7 (за результатами цифрової відео-конференції (DVC) на тему регламентації юридичної професії в Україні та США, 30 вересня 2008 року). [ Завантажити ]





 

Статистика

Rambler's Top100

Створено в
студії

~~ <*))>< ~ fishdesign