Перша сторінка
Мапа сайту
Зворотній зв'язок
Персональний сайт Славіка Бігуна
Людяність і оптимізм, професіоналізм і довершеність

ЮрХіт

Роберт ГЕНРІ про судову корупцію, незалежність та філософію

22.09.2008

10 запитань «федеральному судді року» в США Роберту Генрі про незалежність заради неупередженості, філософію правосуддя і трагедію у будинку суду Оклахоми-сіті

 

СУДДІ ПОВИННІ БУТИ НЕЗАЛЕЖНИМИ, АБИ БУТИ НЕУПЕРЕДЖЕНИМИ

Суддя Генрі, ви стверджуєте, що судова влада, суди (judiciary) мають бути незалежними, але кого чи від чого?

Це важливе питання. Зазвичай, я використовую усталене висловлювання. А саме: суди мають бути неупередженими (безсторонніми), або неупередженими й, відтак, незалежними. Незалежність суддів не може бути самоціллю. Судді не повинні бути незалежними зважаючи на власну філософську підготовку, певну теорію, наприклад, природного права. Судді повинні бути незалежними лише, щоб бути неупередженими.

І це було проблемою, щиро висловлюючись, у судочинстві в колишньому СРСР судді були частиною виконавчої влади. Й відтак остання говорила їм, як вирішувати справи ще до розгляду обставин. Й це не добре.

Француз Монтеск’є, відображаючи людську природу, подав чудову ідею про поділ влад, систему стримувань і противаг. Відтак судова влада повинна бути незалежною, щоб мати можливість заявити: навіть президент має додержуватися права. Нещодавно ВС США сказав Президенту, що деякі його заходи щодо притягнення до відповідальності іноземців (йдеться про справу ВС США «Хамдан проти Рамсфельда» щодо полонених на базі в Гвантанамо, чит.: «ЮГ» №13 2006 – Ред.) неправомірні, й що він повинен одержати попереднє схвалення Конгресу. Відтак президент у США, при всій владності, повинен дотримуватися права так, як це визначає суд. Навожу цей приклад у контексті тези «бути незалежним, аби бути неупередженим».

У декого може скластися враження, що самі судді повинні бути понад правом. Це не так. Судді, як ніхто інший, повинні дотримуватися права. Їхня етика повинна бути кращою за етику всіх інших. Як суддя, у багатьох випадках мені доводилося ухвалювати рішення, з якими я особисто не погоджувався. Однак моя думка не має значення, право вказує мені, яке рішення приймати.

 

ФІЛОСОФІЯ ПРАВОСУДДЯ

Чи має значення особиста філософія на ухвалення судових рішень?

Це дещо теоретичне питання. У США є професори, які вважають за можливе, так би мовити, «розкласти суддів по шухлядам» – залежно від їхніх підходів до ухвалювання рішень. Йдеться, передусім, про питання щодо яких нема прецедентного права чи законодавства.

Пригадується підхід до вирішення на основі «економічного аналізу» судді Р. Познера (Posner), представника напряму «Право та економіка». Так, в «новій» «безпрецедентній» справі стояло питання про те, хто повинен розглядати справу в Чикаго: суд у справах дорожнього руху чи адміністративна установа? Суддя, застосувавши аналіз врахування витрат і очікуваних результатів (cost and benefit analysis), зробивши кілька арифметичних операцій, постановив, що адміністративний спосіб слід вважати найбільш ефективним для суспільства.

Професор Нью-Йоркського університету Бернард Шварц (Schwartz) розкритикував цей підхід, називаючи автора «циніком» (за визначенням Оскара Вальда: «Він знає ціну всього, але не знає вартості чого-небудь»). «Ви не можете давати оцінку правам, оцінювати наскільки важливими є присяжні, врахування позиції опонента, опитування свідків та зацікавлених осіб», – стверджував професор.

Пануючою суддівською філософією, думаю, є положення про обмеженість суддів. Ми, судді, поступаємося й іншим гілкам влади. Скажімо, якщо Конгрес вдається до прийняття певних рішень, які породжують у нас певні сумніви, то ми можемо прийняти рішення, встановлюючи, що воно є «близьким» до конституційного, чи часом, неконституційним.

Які домінуючі течії філософії правосуддя?

Думаю, нині є два головні конкуруючі напрями. Перед тим, як розповісти про них, відзначу, що в 85-90% справ Конституція, законодавство дає чіткі відповіді про те, як вирішити питання. Верховний суд США щороку розглядає лише 85-90 справ, більшість з яких теж доволі чіткі. У тих справах, для вирішення питань яких нема чітких положень, застосовуються два підходи.

Перший – це «текстуалізм» або «новий текстуалізм», представлений суддею ВС А. Скаліа (Scalia), який стверджував: не має значення, що мав на увазі Конгрес, натомість, що написано за значенням слів за тогочасними словниками.

Другий підхід акцентує на меті, яку ставив перед собою Конгрес, ухвалюючи закон, зокрема в відповідний період, у соціокультурному контексті. Мета, навіть якщо її й не було чітко висловлено, важливіша за слова. Слід вишукати, що малося на увазі, й відтак від цього відштовхуватися.

Це є головні напрями філософії правосуддя, які конкурують між собою у тих не багатьох випадках, коли їх застосування доречне.

Тобто є певне «напруження» між чіткістю правових положень, зокрема законодавства, і принципами права?

Пригадується слова Олівера Вендела-Холмса-молодшого. (До речі, різні течії знаходять у нього слова на підтримку своїх позицій. Представники напряму «право та економіки» стверджують, що він був прихильником економічних поглядів. Представники «правового критицизму» (critical legal theory) вважають, що він не мав особистих переконань, і відтак вказував не те, що слід зважати, що судді думають в певний період. Дискусія триває.) Сам же він вважав, що в Конституції має бути «гнучкість суглобів». Й відтак є місце для гнучкості. Часто проекти документів, конституцій є доволі детальними, «розписаними». Проект конституції ЄС – це ціла новела. Виходить, що чим більше говориться, тим більше є що сказати. Загалом наша, англосаксонська, традиція відрізняється від цивілістичної. Чому б тоді не встановити загальні принципи, й відтак залишити місце для гнучкості.

 

ПРО ДОБРОГО ПРАВНИКА І СУДОВУ КОРУПЦІЮ

Ви маєте значний досвід як приватно-практикуючий юрист, прокурор, викладач, суддя. Що, на вашу думку, означає бути «добрим правником»?

У нашій традиції добрий правник – це службовець суду. Правник не може говорити неправду суду, неналежно висвітлювати обставини, повинен бути підготовленим до виступу в суді, й мати обов’язки не тільки перед своїм клієнтами, але й судом. Й навіть, якщо неадекватне представлення обставин в відповідає інтересам клієнта, йому не дозволено не представити їх чи приховати певні обставини. Якщо правник вдасться до таких дій, то суддя про це довідається, відтак правник не справдить очікувань, й втратить довіру суду.

Чи існує проблема корупції в судочинстві США?

Суди в США мають зразкову репутацію – від найнижчих до найвищих інстанцій. Щодо федеральних судів, то федеральне право чітко регламентує обставини, коли суддя зобов’язаний заявити відвід. Діють дуже суворі правила. Так, якщо моя дружина успадковує хоча б одну акцію в справі підприємства, я не вправі розглядати справи за участю цього підприємства. Я не можу розглядати справи щодо моїх колишніх компаньйонів з часів приватної практики чи справ щодо своїх помічників у суді. Якщо я б розглянув таку справу, то її б «завернули», довелося б розглядати знов. У кількох випадках коли таке траплялося, судді просто «пропустили» повз уваги певні обставини. Щодо харабництва, то за багато років ми не чули жодної скарги на суддю федерального суду. Якщо б мало місце хабарництво, то суддю було обвинувачено й засуджено, його право займатися юрпрактикою було б анульовано.

 

ТРАГЕДІЯ МІСТА І СУДУ

Ви з Оклахоми-сіті, де було підірвано будинок суду. Ви випадково не розглядав справу суд Оклахоми?

Ні. Вибух трапився напроти «мого» судового приміщення. Такого раніше ніколи не траплялося в нашому місті. Загинуло 168 осіб. Ряд моїх співробітників було поранено. Мене було «увільнено» від обов’язків розглядати цю справу, я навіть не міг висловлюватися з цього приводу. Моя дружина, професор дантистики, допомагала ідентифікувати жертв. Це також спричинило мій «відвід» від справ і навіть від колег-суддів, від розмов з якими про вибух мені довелося утримуватися. Справу розглядав місцевий суд присяжних і була стурбованість, що матиме місце упередження, оскільки суддя, що загинув було колегою головуючого. Й взагалі в місті кожен мав певне відношення до події, мав жертв серед рідних чи знайомих. Відтак справу «віддали» на розгляд федерального суду присяжних у Денвері.

Чи не було рішення про страту МакВея упередженим, адже він підірвав будинок суду?

Федеральний уряд витратив мільйони доларів для надання правової допомоги підсудному (він не мав грошей, був радикалом), й він мав висококваліфікованих, відомих адвокатів. Дехто навіть критикував уряд про, начебто, надмірність витрат. Адже, наче, все було ясно. Проте можу з певністю, сказати, що процедурно це був справедливий розгляд. Дійсно, в США, в деяких штатах, є смертна кара. І можливо, одного дня ситуація зміниться.

 

СУДОВА РЕФОРМА: ЧОГО НЕ РОБИТИ

Шановний суддя Генрі, яка мета Вашого перебування в Україні?

Я приїхав як голова Комітету з міжнародних відносин у сфері судочинства Ради суддів США* у межах програми МЗС США «Запрошений фахівець», щоб поділитися досвідом організації судочинства та розповісти про значення незалежного судочинства для економічного розвитку.

Ми, американські судді, не маємо формальної мети, ми не є Радою Європи. У США діє найстаріша в світі система незалежного судочинства, ми маємо більш як 200-річний досвід її функціонування, велике й різнорідне населення, розвинуте економіко-орієнтоване право. Й відтак наші судові органи щороку отримують сотні, можливо, тисячі запитів з різних країн з проханням поділитися ідеями, досвідом.

Якщо Ви знайомі з законопроектами щодо судової реформи в Україні, які питання викликали у Вас найбільшу стурбованість?

Передусім, варто пам’ятати: напрям поступу залежить від України. Україна чітко, можливо, не «джерельно чисто», заявила, про власну зацікавленість у поглибленні, інтеграції, зокрема економічної, з ЄС. Якщо це так, потрібні зміни в судочинстві. Є консенсус, незалежно від кордонів, щодо того, що незалежне судочинство є необхідною умовою для функціонування демократичних країн з ринковою економікою. Зокрема, з цього приводу схвалено конвенції ООН, це ж фіксують міжнародні документи з прав людини, практично всі індустріально розвинуті країни погоджуються з цією тезою. Якщо Україна прагне бути такою країною, й це не вимоги США, то вона повинна відповідати вимозі про незалежне судочинство.

Ви ділитися з нами Вашими досвідом. А чого б Ви рекомендували нам не робити?

Звісно, наш досвід відображає особливості власної правової системи, ексцентричність історії та культури. Федеральна система зумовлює функціонування судової системи, системи матеріального права. Вона напрочуд добре у нас функціонує. Але, в сфері кримінального права наш найближчий сусід, Канада, віддає перевагу «національній» системі». Й наше кримінальне право стає дедалі більш національним, оскільки Конгрес робить все проти такого права. Не рекомендував би я й нашого кримінально-виконавчого права. Ми засуджуємо до тюремного ув’язнення чимало осіб й на тривалі строки. Можливо більше за інші індустріально розвинуті країни світу. В цьому питанні ми все ще в пошуках балансу. Слід ув’язнювати осіб рівно на стільки, на скільки необхідно. Це також надзвичайно коштовно. Ми продовжуємо вдосконалюватися.

Спілкувався Славік Бігун, 19 жовтня 2006 р.

ПЕРСОНА: Роберт Г. Генрі (Robert Henry) (1953 р. н.)

Посада: окружний суддя, федеральний суд, 10-ий округ, голова Комітету з міжнародних відносин у сфері судочинства Ради суддів США

Призначений Президентом Клінтоном 1994 року

Освіта: Університет Оклахоми (бакалавр права, 1976, почесний доктор права, 2000).

Приватна практика: в юрфірмах, 1977-1987.

Держпосади: генпрокурор штату Оклахома, 1987-1991; депутат легіслатури шт. Оклахома, 1976-1986.

Академічні посади: суддя-почесний викладач, Університет Тулса, Колледж Права, 1996; декан і професор права, Університет Оклахома Сіті, 1991-94; викладач політології, університет Оклахома Сіті, 1993; викладач торговельного права, Баптистський університет Оклахоми, 1978-1980.

Автор наукових публікацій, зокрема з питань судочинства.

Нагороди і відзнаки: «Федеральний суддя року», нагороджений 1999 Асоціацією судових адвокатів шт. Оклахома; щорічна нагорода Комісії з прав людини шт. Оклахома в галузі прав людини шт. Оклахома — 1988. 

 


* Федеральна система судів на національному рівні управляється Радою суддів США (the Judicial Conference of the United States, див.: http://www.uscourts.gov/judconf.html). Створена 1922 р. відповідно до частини 331 розділу 28 Кодексу США,  установа складається із 27 федеральних суддів – на чолі з Головою ВС США й у складі 13 голів апеляційних судів, голови Суду міжнародної торгівлі та 12 суддів дистриктів регіональних окружних судів (останні обираються на 3 роки окружними суддями), й збирається двічі на рік, щоб розглянути концептуальні питання та адміністративні проблеми діяльності федеральних судів, виробити законодавчі рекомендацій Конгресу щодо судочинства, а також пропозиції щодо змін і доповнень до норм процесуального права. Рада також складається з відповідних її завданням комітетів, зокрема виконавчого, бюджетного, кодексів поведінки, з кримінального права, міжнародних відносин у сфері судочинства (Committee on International Judicial Relations of the U.S. Judicial Conference; дет. див.: http://www.okhighered.org/oasis/ijrc-brochure.pdf).

Публікація:

Бігун Славік. Десять (10) запитань «Федеральному судді року» в США Роберту Генрі. Про незалежність заради упередженості, філософію правосуддя та найбільшу в історію США кримінальну справу // Юридична газета. — 2006. — № 21 (81) (9.11). — C. 19 (Інтерв’ю з суддею Р. Генрі, 19 жовтня 2006 р., м. Київ). [ Завантажити ]

<//strong><//strong>





 

Статистика

Rambler's Top100

Створено в
студії

~~ <*))>< ~ fishdesign