Перша сторінка
Мапа сайту
Зворотній зв'язок
Персональний сайт Славіка Бігуна
Людяність і оптимізм, професіоналізм і довершеність

ЮрХіт

ЮрПублікація. Право як релігія: про ще одну роль юристів

02.06.2008

Чи можна вважати право релігією і, якщо так, то ким тоді вважати юристів?

 

«Право – це релігія». Це судження потребує пояснень, принаймні на рівні питань «що таке право?» і «що таке релігія»? Відповідь на перше запитання варта окремого трактату – настільки складним є явище, яке позначається терміном «право». З релігією ж, здається, ясніше (можливо, тому, що ми, правники, не релігієзнавці), хоча цей термін тлумачиться не менш багатозначно.

 

Розумна книга пише, що релігія – це погляди та уявлення, в основі яких лежить віра в існування надприродних сил – богів, духів, душ, в їхнє панування над світом. Релігія – це також та чи інша віра, віросповідання. Вона може чогось стосуватися, бути «чогось» (релігія моралі). В цьому смислі – це те, що наслідують, перед чим схиляються (ВТСУМ).

 

Розгляньмо один із аспектів розуміння релігії – віру. Віру, що супроводжується переконанням у здатності сил, у які віриться, впливати: на всесвіт, події, долю людей.

 

У цьому зв’язку чи не здається вам, що право теж можна вважати певною вірою? Можна говорити й про віру в право: юристів і неюристів. Але, аби ця віра стала і вірою неюристів, вона повинна бути істинною, сутнісною. Аби вона стала впливовою, вона також має бути й переконливою, численною.

 

З численністю, видається, все гаразд. Скажімо, в США з 304-мільйонним населенням нараховується 1,2 млн юристів. За різними підрахунками (офіційної статистики нема), припускаємо, що в Україні з 47 млн населення маємо більше 400 тисяч юристів (випускників із юридичною освітою). Такі «маси» віруючих у право не можуть не справляти впливу в суспільстві.

 

Інше питання – який вплив вони справляють?

 

Цікаво, що в провідних країнах світу, зокрема й у США, РФ, а також в Україні, аби стати юристом (в США), адвокатом (Україна, РФ), кандидати складають присягу, яку можна назвати, присягою на вірність праву і професії. Саме ця віра, яка, якщо вона щира, стає частиною світогляду юриста, закладає змістовні, сутнісні основи того, що ми називаємо «верховенство права», «правова держава», «права людини». Звідси й уявлення та переконання в тому, як-от у США, що «право є другою релігією».

 

Якщо мислити в цьому руслі, то юридичні навчальні заклади, юридичні інституції держави, громадські правничі організації, юридичні фірми, інші елементи системи юридичної професії можуть і повинні робити те, що мовою релігії називається «проповідництво», а самі юристи – стати, цією ж мовою, «правовими проповідниками». Звісно, в межах «права як релігії» можливі різні конфесії, але всі вони ґрунтуються на базових цінностях, основою яких віра у святість право.

 

Погодьтесь, проблеми виникають тоді, коли право і закон перестають бути об’єктами віри. Коли право стає тим, що приносять у жертву, й юристи закривають на це очі або сприяють цьому. І ще гірше, коли юристи стають «правовими атеїстами» (можливо, цей термін характеризує правовий цинізм, «циніків у праві»). Коли держава в особі чи за допомогою самих юристів (та й чи мають вони «моральне право» такими вважатися взагалі?), сама сприяє порушенню права.

 

Історія в цьому зв’язку свідчить: руйнування релігії призводить до моральної деградації суспільства. За аналогією, руйнування права призводитиме до правової деградації суспільства й держави та, зрештою, їх руйнування.

 

Саме тому ми повинні не допустити «правового атеїзму» з-поміж юристів і зміцнювати віру в право – словом і ділом.

 

Славік Бігун, головний редактор «Юридичної газети»

 

Публікація [Посилання]:

 

Бігун Славік. Право як релігія: ще про одну роль юристів (колонка редактора) // Юридична газета. — 2008. — № 22 (157) (3.06). — С. 3.





 

Статистика

Rambler's Top100

Створено в
студії

~~ <*))>< ~ fishdesign