Перша сторінка
Мапа сайту
Зворотній зв'язок
Персональний сайт Славіка Бігуна
Людяність і оптимізм, професіоналізм і довершеність

ЮрХіт

ЮрСвободи. Законодавствo про свободу слова та захист прав журналістів – пряма мова проблематики (стенограми засідання Міжвідомчої робочої групи з аналізу стану додержання)

24.12.2011

Тема: свобода слова та захист прав журналістів / freedom of speech and protection of journalists' rights

Опубліковано варті уваги Стенограми засідання Міжвідомчої робочої групи з аналізу стану додержання законодавства про свободу слова та захист прав журналістів від 7.11, 14.10, 12.12. 2011.

Стенограма засідання Міжвідомчої робочої групи з аналізу стану додержання законодавства про свободу слова та захист прав журналістів від 12 грудня 2011 року (15.00)

м. Київ,
вул. Хрещатик, 26,
Національний прес-центр
телебачення і радіомовлення України

ПРИСУТНІ: прес-секретар Президента України, керівник міжвідомчої робочої групи Чепак Д., члени робочої групи - заступник Генерального прокурора України Занфіров В., заступник начальника Управління державної охорони України Шуляк С., заступник начальника головного слідчого управління МВС України Татаров О., представник в Україні Міжнародної правозахисної організації «Репортери без кордонів» Романюк О., юрист Інституту масової інформації Головенко Р., член правління Громадської організації «Телекритика» Остапа С., голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України Курдінович О., керівник Головного управління забезпечення доступу до публічної інформації Адміністрації Президента України Іванеско Д., голова Національної спілки журналістів України Лубченко І., керівник Управління з питань комунікації Адміністрації Президента України Косолапова Д.;

запрошені - кореспондент програми «ВІКНА – Новини» телеканалу СТБ Соколенко Н., генеральний директор Української асоціації видавців періодичної преси Погорєлов О., керівник Департаменту інформації та комунікації Кабінету міністрів України Андрєєв Д., прес-секретар Прем’єр-міністра України Лук’яненко В., радник харківського міського голови Сидоренко Ю., представники ЗМІ.

ЧЕПАК Д. Доброго дня всім учасникам робочої групи.

Сьогодні буде не зовсім стандартне засідання робочої групи. На жаль, через роботу в Адміністрації Президента України мені доведеться залишити вас протягом 15 хвилин. Я пропоную, якщо ніхто не проти, щоб модерацію нашого заходу взяв на себе Олександр Курдінович.

Коротко про порядок денний, який включає короткі доповіді щодо ситуацій, які до цього обговорювалися:

Питання про телерадіокомпанії міста Харкова.

Решта справ, які надійшли на розгляд робочої групи.

Діяльність засобів масової інформації в Україні (розглянемо кілька листів, які теж надійшли на адресу Президента України – петиція, яка надійшла у Всесвітній день боротьби проти безкарності, від Європейської федерації журналістів).

Умови роботи журналісті на засіданнях Кабінету Міністрів України.

Також минулого разу ми домовлялися розглянути питання про конфліктні ситуації, що виникають за участі представників ЗМІ, питання єдиної ідентифікації, яку б прийняли і правоохоронці і журналісти. Представники організації «Репортери без кордонів» підготувалися до цього пункту. У цьому контексті хочу розповісти про одну ініціативу, яку вже ввела Адміністрація. Буду рада, якщо журналісти звернуть на це увагу.

Щоб уникнути незрозумілих ситуацій під час поїздок Президента України в регіони, ми взяли до уваги варіант, що використовується під час міжнародних конференцій: використовується дуже просте ID, на якому написано «преса». Його роздають органи державної влади, які проводять акредитацію. У нашому випадку це обласні державні адміністрації. Працівники прес-служби будуть мати своє ID, де буде вказано «прес-служба». Також буде написано, до чого це приурочено.

Це питання попередньо обговорювалося з Оксаною Романюк. Було слушне зауваження щодо можливості підробок. Поговорили зі співробітниками, як цього можна уникнути, і для кожної з поїздок буде розроблятися нова невеличка голограма, яка буде кожного разу інша. Про неї будуть попереджені правоохоронці.

Але це не вирішує ситуацію загалом. Це стосується лише діяльності прес-служби Президента України. Про ID загалом ми зможемо поговорити пізніше.

РОМАНЮК О. Щоб це не перетворилося на засіб обмеження, це буде при акредитації видавитися абсолютно всім ЗМІ?

ЧЕПАК Д. Я поясню, навіщо це робиться. Це робиться для всіх. Тут немає фотографії, це означає, що якщо людина акредитувалася останньою чи після закриття акредитації, вона все рівно отримує ID. Дуже багато буває конфліктних ситуацій, коли пресу не пускають, тому що люди одне одного не знають. В Києві переважно всі правоохоронці знають, хто є пресою, ідентифікують по обличчю. В регіонах інколи бувають нестандартні ситуації.

За допомогою ID буде зрозуміло, де преса, де працівники прес-служби. Преса зможе так само звернутися до представників прес-служби, буде зрозуміло, до кого звертатися.

Крім цього, в порядку денному залишається «інше». Я щойно отримала два листи. Один із них з пропозицією включити до складу міжвідомчої робочої групи Олега Наливайка, генерального директора УНІАН. Другий – лист колективів редакцій одеських газет «Чорноморські новини» та «Юг», яких намагаються виселити із займаних приміщень.

СОКОЛЕНКО Н. Ще є заява руху «Стоп цензурі!» щодо ситуації в газеті «Сегодня» з нашою пропозицією провести парламентські слухання, оскільки є факти, в тому числі записані на відео, які ще не оприлюднено, де викривається вся вертикаль цензури в Україні, що заборонено Конституцією. Це дуже серйозний випадок. Прошу внести дане питання в порядок денний.

ЧЕПАК Д. Доречно запросити на засідання Громницьку і Гужву та інших, щоб уникнути ситуації, яки виникла при розгляді питання навколо телерадіокомпаній міста Харкова, коли була присутня лише частина учасників конфлікту. Тоді запрошуємо їх на наступне засідання робочої групи.

Сьогодні заплановано ще дві міжнародні зустрічі з Президентом України в Адміністрації, тому мушу виконувати прямі обов’язки. Дякую. Бажаю Вам гарної роботи.

Хотіла б звернутися до журналістів та журналістських організацій. 21 грудня відбудеться прес-конференція Президента України. Після новорічних свят я хотіла почати запроваджувати нові правила роботи прес-служби з журналістами, які б були відповідно обговорені, зрозумілі всім та донесені до кожного журналіста.

Мені важко це зробити самій, я декілька разів зверталася з цією пропозицією. Але, оскільки немає єдиної профспілки, яка б всіх об’єднала, то єдиний варіант – сісти всім разом за круглим столом.

Можливо зустрітися або в п’ятницю, або наступного тижня, можливо в якусь суботу з журналістами в Адміністрації Президента України чи на нейтральній території з цього питання?

СОКОЛЕНКО Н. В суботу на нейтральній території.

ЧЕПАК Д. Давайте в суботу на нейтральній території, де ми могли б обговорити всі питання, які були. У нас ще є багато запитань, які було б добре почати вирішувати. Тому всіх запрошую.

Що стосується поточної роботи, ми минулого разу обговорювали можливість розбиватися на робочі групи в межах великої робочої групи в межах відповідної ділянки роботи. Я розумію, що роботи організації «Репортери без кордонів» з МВС – це красивий початок.

РОМАНЮК О. Йдеться не лише про організацію «Репортери без кордонів», а про всі журналістські організації України, журналістська спільнота.

ЧЕПАК Д. Хорошої Вам роботи. До наступного разу. Дякую.

КУРДІНОВИЧ О. Шановні колеги, радий вітати вас!

Продовжимо обговорення питань відповідно до порядку денного.

Є пропозиція заслухати коротко резюме ситуації навколо телерадіокомпаній міста Харкова, з’ясувати стан справ і завершити розгляд цього питання.

Надамо славо раднику Харківського міського голови Юрію Сидоренку.

СИДОРЕНКО Ю. Першою рекомендацією за результатами минулого засідання міжвідомчої робочої групи було: сприяти забезпеченню свободи діяльності засобів масової інформації у Харкові. Ми не підраховували кількість опозиційних засобів масової інформації, але можу запевнити, що в Харкові всі вони працюють абсолютно вільно. Це і партійні газети, це, наприклад, і радіо «Нова хвиля», яка належить Авакову та вільно працює, не відчуває жодних проблем з сигналом. Є радіо «Слобожанщина», на якому постійно виходить програма «Політичний двобій», де постійно приймає участь представник Всеукраїнського об’єднання «Свобода» Ігор Швайка. Є канал «Simon», який ретранслює канал ТВі, має виробництво власних новин, не висловлює жодних компліментів міській та обласній владі, а критикує їхню роботу.

Запрацював телеканал «Фора», як і було обіцяно минулого разу одним з його директорів Віктором Мозговим. На відміну від сайту «Телекритики» не буду категорично висловлюватися, хто саме директор цього телеканалу.

ОСТАПА С. Це не наше твердження, а наводиться відкритий лист.

СИДОРЕНКО Ю. Телеканал «Фора» запрацював 16 листопада. Можу запевнити, що харківська міська влада не має жодного впливу на формування редакційної політики цього каналу.

Щодо телекомпанії «АТН», вона досі не зайнялася отриманням санітарного паспорту. Отримувати санітарний паспорт за них міська влада не збирається. Дякую.

РОМАНЮК О. Як я бачу, харківська міська влада не вжила жодних заходів для того, щоб відновити мовлення телеканалу «АТН», про що йшлося, в чому була головна проблема.

Ми рекомендували на минулому засіданні вжити заходів для того, щоб знайти можливість передати сигнал від офісу телекомпанії «АТН» до офісу Харківського РТПЦ. Це технічно можливо. Була відсутня політична воля.

Зараз ви розповідаєте про інші телеканали, радіо, газети. Питання не вирішено.

СИДОРЕНКО Ю. Ще раз повторю, що за телекомпанію «АТН» отримувати санітарний паспорт міська влада не збирається.

РОМАНЮК О. «Репортери без кордонів» вважають, що харківська міська влада не вжила зусиль для вирішення даної ситуації.

Проблема була у відсутності плюралізму на місцевому телебаченні. Новини «АТН» не виходять в ефір вже близько 4 місяців. Проблема не вирішена.

СИДОРЕНКО Ю. Плюралізм на міському телебаченні є у повній мірі.

КУРДІНОВИЧ О. Необхідно відрізняти повноваження харківської міської влади від повноважень господарських суб’єктів.

Давайте зробимо резюме, що харківська міська влада повинна сприяти відновленню трансляції телеканалу «АТН». Вона не може забезпечити цю трансляцію.

РОМАНЮК О. Вона може це зробити, якщо є політична воля. В Одесі це змогли зробити, у Харкові – не змогли.

КУРДІНОВИЧ О. Не можна завдяки лише одній політичній волі вирішити цілу купу політичних питань.

СОКОЛЕНКО Н. Скільки разів їм необхідно переписувати заяву, яку вони подавали декілька разів? Заяву їм повертали, бо «кома не там стоїть». Це і є політична воля – сказати, що «коми всі приймаються».

СИДОРЕНКО Ю. Будь ласка, покажіть мені у структурі міської влади посаду санітарного лікаря.

КУРДІНОВИЧ О. Для завершення розгляду цього питання є пропозиція, щоб міська влада надала роз’яснення щодо можливого власного сприяння відновленню трансляції телеканалу «АТН».

Для того, щоб ми поставили крапку, ви відповідно до владних повноважень надасте обґрунтовану відповідь, що зроблено, виходячи з компетенції, відповідно до повноважень органу місцевого самоврядування для відновлення роботи.

СИДОРЕНКО Ю. Можу обіцяти, що пораджуся із заступником з юридичних питань, так як не розумію наскільки влада тут узагалі уповноважена відновлювати чи ні трансляцію даного каналу.

КУРДІНОВИЧ О. Надайте подібне роз’яснення як відповідь на поставлене запитання.

СОКОЛЕНКО Н. Заступник з юридичних питань є власником телекомпанії –конкурента «АТН». Я взагалі не бачу в цьому сенсу.

Нехай нам представлять всі документи, які надавала телекомпанія «АТН» у санепідеміологічну службу, і які були відповіді. Міська влада бере участь в узгоджені кандидатури головного санітарного лікаря.

СИДОРЕНКО Ю. Ми нікому не заважаємо. Те, що телеканал «АТН» не виходить, - це питання не до нас. Це проблема з санітарним паспортом, на отримання чи відкликання якого ми ніяк не впливаємо.

СОКОЛЕНКО Н. Але ви впливаєте на призначення головного санітарного лікаря.

СИДОРЕНКО Ю. При цьому ми не можемо надати вам вищезазначені документи, так як вони знаходяться в розпорядженні санітарно-епідеміологічної служби.

СОКОЛЕНКО Н. Попросіть ці документи згідно з Законом України «Про доступ до публічної інформації».

СИДОРЕНКО Ю. Ніхто не заважає вам це зробити.

КУРДІНОВИЧ О. Пане Юрію, прошу, як рекомендація засідання міжвідомчої робочої групи, надати інформацію про заходи, які були вжиті міською владою щодо вирішення цього питання.

Пропоную перейти до наступного запитання. Як ви знаєте, до Президента України надійшов лист президента Всесвітньої організації видавців Джейкоба Метью та президента Всесвітнього форуму редакторів Еріка Б’єрагера щодо низки проблемних, на їхню думку, питань щодо роботи миколаївських журналістів. Пане Олексію, прокоментуйте.

ПОГОРЄЛОВ О. Я можу цей лист прокоментувати, оскільки Українська асоціація видавців є офіційною приймаючою стороною цього конгресу, який відбудеться наступного року. Цей лист висловлює занепокоєння станом свободи слова в Україні. Конгрес - це можливість відкоригувати імідж України за кордоном.

Багато інформації у нас є обмеженою і виходить вона не з України. Цей лист - це підтвердження того, з чого виходять наші партнери. Вони звертають увагу на те, що мають певні застереження стосовно розгляду справи журналіста Влащенка, докази щодо того, хто був замовником. Оскільки в нього забрали техніку, але лишили гроші, це є підтвердженням того, що це не було суто пограбування, оскільки він займався розслідувальною діяльністю. Друга теза листа, що є певні сумніви щодо проекту Закону «Про захист суспільної моралі», який може призвести до скорочення свободи слова в Україні, до закриття без судових рішень медіа в Україні. Мандат свободи слова є одним з найважливіших, і це питання безумовно буде дискутуватися. Ми будемо мати круглий стіл. Я б порадив робочій групі підготувати відповідь на цей лист. І друге, акцент на українській тематиці буде більшим, тому надавайте по тематиках, по персонах, кого можна включити до конгресу наступного року. Тому що наприкінці листа вони пропонують налагодити регулярну співпрацю, щоб ситуацію зі свободою слова покращувати. Ми маємо час, щоб могли відбутися декілька заходів по свободі слова.

КУРДІНОВИЧ О. Дякую. Я нарахував з Вашого виступу 3 тези. Перше, це запрошення взяти участь у роботі круглого столу, думаю всі погодяться. Зробіть офіційно через сайт оголошення та механізм збору заявок на участь і ознайомте всіх з програмою, регламентом. Щодо вбивства журналіста О.Влащенка, думаю, МВС надасть інформацію. Я перепрошую, замах на вбивство.

ТАТАРОВ О. Все вірно, тому що кримінальний закон передбачає вбивство, а є замах на вбивство, яке не доведено, від осіб, які намагалися вчинити злочин. По цій кримінальній справі я звітував минулого разу. Двом особам вже пред’явлено обвинувачення, протягом цього місяця, думаю, справу буде направлено до суду.

КУРДІНОВИЧ О. Третє, це стурбованість щодо проекту Закону щодо суспільної моралі. Наразі, в усіх членів колегії склалась думка щодо недоцільності прийняття цього законопроекту. Буде відповідь на заявників.

СОКОЛЕНКО Н. Можна додатково поінформувати, що наша група не підтримує внесення цих правок до Закону?

КУРДІНОВИЧ О. Я думаю, що можливо формування в робочому порядку висновку та спрямування на адресу розробників цього законопроекту. Тоді попросимо секретаріат підготувати такий проект і його погодимо. Дякую.

Наступне питання – короткі доповіді по зверненнях, що розглядалися на минулих засіданнях. Йдеться про проміжні звіти Генеральної прокуратури України та Міністерства внутрішніх справ України.

ЗАНФІРОВ В. Постійно діючою робочою групою з питань додержання законодавства про свободу слова і протидії цензурі, яка складається з працівників Генеральної прокуратури, продовжується аналіз стану захисту прав журналістів. Прокурори регіонів постійно аналізують інформацію, яка є. Хочу повідомити про наступне – 86 матеріалів, які раніше розглядалися, по них прийнято рішення про порушення кримінальних справ або відмовлено в порушенні кримінальних справ. Генеральною прокуратурою вивчено законність прийнятих рішень. Генеральна прокуратура згідна з прийнятими рішеннями. Додатково щодо розгляду нових 22 інформацій про злочини відносно журналістів хочу повідомити, що розглянуто 7 матеріалів, порушено 5 кримінальних справ. У двох випадках відмовлено у порушенні кримінальних справ, за п’ятьма випадками - спори розглядаються судами, у чотирьох випадках надано роз’яснення та за шести - звернення до правоохоронних органів не надходили. Тобто інформації немає, те, що було не знайдено.

За результатами п’яти нових, з часу останнього засідання, випадків за участю представників засобів масової інформації, що розглядаються в рамках міжвідомчої робочої групи, порушень законодавства, яке вимагає реагування органів прокуратури, не встановлено. Це коротко. Пропонував би по тих 86 більш конкретно, щоб починати з першого по вісімдесят шостий. Вже якщо прийнято рішення, порушена справа, то справу направлено в суд. Щоб ми не поверталися.

РОМАНЮК О. Можна конкретніше. Ті сім випадків, що порушено кримінальні справи у двох випадках відмовлено, щодо п’яти – не знайшли складу злочину. Детальніше прізвища.

ЗАНФІРОВ В. Дозвольте ми надамо таблицю роздруковану, надішлемо.

КУРДІНОВИЧ О. Дякую. З приводу інших запитань, що належать до компетенції Міністерства внутрішніх справ - Олег Татаров.

ТАТАРОВ О. З початку 2011 року органами внутрішніх справ порушено 126 кримінальних справ за злочинами, в яких потерпілими визнано працівників засобів масової інформації. За листопад-грудень поточного року це 14 кримінальних справ. З них у 4 справах встановлено осіб, які вчинили злочини. Щодо градації злочинів – крадіжок 6, грабежів 4, умисних вбивств 2 (з них одне залишається нерозкритим), одне хуліганство...

Хочу поінформувати, що за цей період було направлено 11 кримінальних справ до суду. АР Крим, Донецька область, м. Київ – подають справи, Запорізька, Херсонська, Чернівецька області та Південно-Західна залізниця по одній кримінальній справі. В усіх кримінальних справах потерпілими визнано працівників засобів масової інформації, перебувають на контролі у керівництва МВС і Головного слідчого управління МВС України. По них проводиться робота аналогічно тій, про що зазначав заступник Генерального прокурора України.

РОМАНЮК О. Можна прокоментувати хід розслідування вбивства Розвадовського.

ТАТАРОВ О. Справа порушувалася районним відділом внутрішніх справ. Зараз її розслідує спеціалізований відділ слідчого управління МВС України в м. Києві. Затримано три особи, одна з них знаходиться на підписці про невиїзд. Опрацьовується декілька версій вчинення важкого злочину. Одна з основних версій – вбивство, пов’язане із заволодінням матеріальними коштами потерпілого.

РОМАНЮК О. А професійна діяльність розглядається?

ТАТАРОВ О. Версій розглядається декілька і не відкидається, в тому числі, версія, пов’язана з професійною діяльністю. Але все це буде перевірятися в ході досудового слідства.

РОМАНЮК О. Скільки справ порушено за 171 статтею Кримінального Кодексу України? Це питання до представника Генеральної прокуратури.

ЗАНФІРОВ В. З 22 нових справ за 171 статтею - жодної.

ГОЛОВЕНКО Р. В мене пропозиція. Ви наводили приклади кримінальних справ, крадіжки і таке інше. Крадіжка - це ж зрозуміло мотив корисливий, тобто не мотив перешкодити діяльності журналіста, чи якось переслідувати його за журналістську діяльність, а заволодіння майном. Тобто абсолютно немає стосунку до роботи журналіста. Давайте акцентувати саме на тих справах, де є мотив перешкодити діяльності журналіста, а це 171 стаття. Або хоча би може бути мотив, наприклад, порушено за тілесні ушкодження і розглядається версія, що можливо перешкоджання журналістській діяльності поряд з іншими версіями, але також розглядається і ця версія. Або замах на убивство, так як було з Влащенком О., а ті справи, де немає різниці, чи пограбували журналіста, чи тракториста, чи бухгалтера. Тобто якщо немає навіть натяку жодного на мотив журналістської діяльності, я думаю, їх не варто враховувати і подавати всю статистику. Тому що цифра 126 вражаюча, але якщо брати мотив журналістської діяльності, то тут він буде невеликий.

ТАТАРОВ О. Насамперед, коли порушується кримінальна справа, то всі обставини вчинення злочину невідомі. Є факт вчинення злочину, чи то злочин проти власності, проти особи. Вже в ході досудового слідства може додатково з’ясуватися, що мотив саме був пов’язаний із професійною діяльністю зазначеної особи. А якщо не брати до уваги всі кримінальні справи, які я зазначав, то відповідно не буде контролю і не буде роботи, яка проводиться нами нині. Тому у зв’язку з цим, всі справи перебувають на контролі незалежно, чи професійна діяльність, чи ні. Якщо встановлюється в ході досудового слідства, що це професійна діяльність, відповідно до чинного законодавства будемо звертатися до прокуратури для можливості в подальшому порушення кримінальної справи, пов’язаної із перешкоджанням цій діяльності.

КУРДІНОВИЧ О. Давайте виходити з того, що є об’єктивна картина, об’єктивна робота правоохоронних органів. З іншого боку, на мою думку, і, до речі, ми говорили про це на одному з перших засідань, ми вітаємо і треба подякувати правоохоронним органам за таку пильну увагу до роботи засобів масової інформації і журналістів зокрема. Бо зазначені справи, як правило, є резонансними, і завжди суспільство за допомогою, знову ж таки, засобів масової інформації інформується про стан цих справ. Інша справа, що яка стаття більше підходить до кваліфікації зазначених справ. Тут, я вважаю, підхід обґрунтований. І чим більше ми будемо розглядати подібних речей, я вважаю, тим краще, тим більше громадськість буде знати про всі випадки проблемних питань із журналістами. Особливо, коли йдеться про кримінальні справи.

Наступне питання - петиція до Президента України у Всесвітній день проти безкарності, а також лист від Арне Кьоніга. Прошу доповісти Д. Іванеско.

ІВАНЕСКО Д. Дякую. Цього року під час відзначення міжнародного дня боротьби з безкарністю біля Адміністрації Президента відбувся мітинг, під час якого представнику Президента було передано петицію від представників журналістських організацій, в якій міститься звернення розслідувати факти злочинів проти журналістів та порушення їхніх прав. Це звернення було зареєстровано в Адміністрації Президента та передано за належністю до Генеральної прокуратури з проханням надати інформацію про результати розслідування цих злочинів. Серед зазначених у петиції є і старі і нові факти, думаю, що після аналізу МВС та прокуратури ми отримаємо інформацію. Від Адміністрації Президента хочу додати, що Президент зацікавлений у свободі слова, щоб об’єктивно розслідувались питання перешкоджання діяльності. Відповідь буде після аналізу Генпрокуратурою.

РОМАНЮК О. На наступне засідання можна очікувати?

ІВАНЕСКО Д. Виходячи з того, що частина з цих вже відома Генпрокуратурі та МВС, думаю можна просити в максимально короткі строки.

ЗАНФІРОВ В. На наступному засіданні ми зможемо поінформувати по всіх цих фактах.

КУРДІНОВИЧ О. Тоді є пропозиція включити до наступного порядку денного засідання розгляд по суті інформації щодо зазначеного звернення до Президента України.

Наступне питання порядку денного – умови роботи журналістів на засіданнях Кабінету міністрів України.

Передаю слово прес-секретарю Прем’єр-міністра України Віталію Лук’яненку.

ЛУК’ЯНЕНКО В. Шановні члени міжвідомчої робочої групи, шановні колеги. Висвітлення роботи Уряду під час засідань Уряду відбувається згідно з нормами Закону України «Про висвітлення діяльності органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування». Мета роботи прес-служби - забезпечити максимальне безперешкодне виконання журналістами своїх професійних обов’язків під час роботи Уряду, на яку журналісти акредитовані. Хочу підкреслити, що за весь час нашої роботи жоден журналіст не був позбавлений акредитації, жодному не було відмовлено безпідставно в акредитації. Ми свою роботу будуємо таким чином, щоб консультуватися з колегами, вирішувати питання не конфліктно, а в інтересах журналістів.

Дещо нові умови роботи журналістів склалися після реконструкції, проведеної в залі засідань Кабінету Міністрів, коли прес-центр розміщено на 6 поверсі, а сама зала засідань – на 7 поверсі. Так як і було раніше, журналісти працюють в залі засідань до початку засідання і під час вступного слова Прем’єр-міністра України. Як я розумію, питання викликане тим, що нова деталь порядку роботи акредитованих журналістів полягає в тому, що журналісти знаходяться на визначеному прес-пункті і пересування залом, де працюють члени Уряду, зараз не відбувається. Але в залі засідань постійно працюють співробітники прес-служби, які на прохання журналістів, на їх звернення відповідно звертаються до того члена Уряду, в кому є зацікавленість у журналістів, і запрошують їх до коментування. І вже справа члена Уряду - погодитися на таке коментування чи відмовитися від нього. При цьому підкреслюю, що ми наполягаємо на тому, щоби члени Кабінету Міністрів активно брали участь у коментуванні і в спілкуванні з журналістами. Це не наша вимога, а вимога Прем’єр-міністра України, публічне доручення Прем’єр-міністра членам Уряду більш активно і постійно спілкуватися з пресою, відповідати на запитання і коментувати.

АНДРЕЄВ Д. Крім того, мінімум два брифінги або прес-конференцію ми обов’язково проводимо після засідання Кабінету міністрів України чи під час. Будь-яку інформацію, яка з’являється з цієї тематики, ми обговорюємо напередодні з журналістами, яких ці теми цікавлять.

СОКОЛЕНКО Н. Як журналіст, яка періодично буваю в Кабінеті Міністрів, скажу. Перше питання, хто це придумав, чи це було прохання міністрів відгородити себе від журналістів цими стрічками чорного кольору? Для чого це було зроблено? Бувають заходи аналогічні в Адміністрації Президента України. Чому в Адміністрації Президента України журналісти можуть підійти до міністра, Голови СБУ, Генерального прокурора, Голови Нацбанку і запитати оперативні питання? Це дуже добре, що у міністрів є прес-секретарі, які визначають, передовсім, піар-стратегію для свого шефа. Нас, журналістів, цікавить гаряча інформація. Що ви зробили? Ми тепер стоїмо на морозі півтори години, чекаючи під Кабінетом міністрів, щоби поставити питання. Вам нас не шкода? Я в середу стояла, щоби записати Міністра юстиції О. Лавриновича по дуже гарячому питанню про те, що він, нібито, їздить на краденому колись у Штутгарті «Мерседесі». Це серйозне звинувачення і важливою була відповідь міністра. Я розуміла, що в Кабміні на сьомому поверсі не поставлю цього питання. Тому редакцією була відряджена стояти під Кабміном на морозі півтори години. Кому від цього стало легше? О.Лавринович заїхав з чорного ходу. Ми записали його заступника. В чому логіка? Міністри не хочуть з нами спілкуватися? Хай не будуть міністрами, ідуть бізнесом займаються. Хто це придумав, дайте відповідь? Чи не шкода вам журналістів? Я не одна там була. Там стояли абсолютно всі телеканали, яким треба оперативний коментар. Комусь Єжеля, комусь Бойка, не пам’ятаю, кого там ще писали. П’ять чи шість міністрів, у кожного було оперативне редакційне завдання. Ми стояли на морозі. А коли сніг, дощ? Вам нас не шкода?

ЛУК’ЯНЕНКО В. Шкода всіх, хто стоїть на морозі. По-друге, повторю те, що сказав. Жодному із журналістів за весь цей час не було відмовлено в акредитації, в можливості зайти в тепле приміщення і працювати там. По-третє, всі журналісти, які звертаються до співробітників прес-служби з проханням підійти, прокоментувати до міністра, вони таке сприяння отримують. І якщо міністр готовий коментувати, то він підходить і коментує.

СОКОЛЕНКО Н. Неправда. А якщо не готовий?

ЛУК’ЯНЕНКО В. А якщо не готовий, на жаль, це не входить до наших посадових обов’язків і в те, що ми можемо зробити.

СОКОЛЕНКО Н. А чому в Адміністрації Президента України можна?

ЛУК’ЯНЕНКО В. Я не відповідаю за Адміністрацію Президента України. Будь ласка, до мене запитання щодо висвітлення роботи Кабінету міністрів України. Дякую.

ОСТАПА С. Я хочу сказати, що такий механізм співпраці журналістів і політиків є також і у Верховній Раді України. Вони не можуть зайти у Верховну Раду, але вони спілкуються в кулуарах, в кого треба взяти оперативний коментар. У журналістів у Кабінеті міністрів такої можливості не стало. Вона була раніше. Я розумію, що через прес-службу також можна. Але одна справа, коли підходить журналіст і ставить інколи незручне питання Міністру і він тікає від камер і бачать це глядачі, народ України, як відповідає політик за свої дії. А друга справа, коли підходить представник прес-служби і каже, - вибачте, міністр не хоче відповідати на це запитання, або не може. Це на камеру не записується, не транслюється по телебаченню. Розумієте, яка різниця. Таке враження, що міністри не те що не хочуть відповідати, вони не хочуть, щоб транслювалося це запитання по телебаченню, щоб люди чули, що такі запитання ставляться до них.

ЛУК’ЯНЕНКО В. Я поставлю питання на розуміння. Чи правильно я розумію, що тут відбувається засідання міжвідомчої робочої групи, а не дискусійний клуб? Тому, якщо є конкретні питання, який міністр побіг, повернувся, чому він так зробив. Будь ласка.

СОКОЛЕНКО Н. Лавринович О.

АНДРЕЄВ Д. Ви зверталися до прес-служби в цей день?

СОКОЛЕНКО Н. Аякже. Більше того, і до самого Лавриновича О., і до прес-служби. Повне ігнорування.

ЛУК’ЯНЕНКО В. Дякую, зафіксували. Якого числа це було? В середу. Всі подібні звернення, будь ласка, до нас. І в нас максимально все, що ми можемо зробити зі свого боку для вирішення цих ситуацій, для задоволення інформаційних потреб журналістів, для того, щоб вони змогли виконувати свою професійну роботу ми зробимо. Дякую.

ОСТАПА С. Тут питання глобальніше, не стосується тільки Лавриновича О. Воно виникло набагато раніше. Озвучено було на попередньому засіданні міжвідомчої групи. Тут питання всіх міністрів. «Доступ до тіла» в коридорі буквально три секунди.

КУРДІНОВИЧ О. Прошу змінити тон розмови, колеги.

СОКОЛЕНКО Н. Ми просили відновити попередні умови.

РОМАНЮК О. Можна зробити пропозицію і рекомендувати Міжвідомчій робочій групі, базуючись на досвіді Адміністрації Президента, Верховної Ради, звернутися з рекомендацією до прес-служби Кабінету Міністрів, щоб була можливість спілкуватися з членами Уряду в кулуарах, яка була раніше при всіх 15-16 міністрах. Чому для цих треба робити виняток?

ЛУК’ЯНЕНКО В. Дякую. Всі пропозиції, рекомендації розглядаються. Наперед вдячний за них.

ІВАНЕСКО Д. Давайте ще порекомендуємо Кабінету міністрів змінити чорну стрічку на червону, чи блакитну. Погодити з журналістськими організаціями, обов’язково з Національною спілкою журналістів, профспілковими організаціями.

Я так розумію, що всі журналісти розуміють, що отримання коментаря передбачає бажання людини взяти коментар, а іншої людини – дати коментар. Є зона, наприклад, як у Верховній Раді. Якщо депутат хоче спілкуватися з журналістами - він виходить у цю зону. Якщо він не хоче, якби ви не зобов’язували прес-службу Верховної Ради, вона не змусить народних депутатів відповідати.

СОКОЛЕНКО Н. Депутати заходять до зали через кулуари і ми там можемо схопити. Мова йде про те, що якщо вони не хочуть, то ми показуємо людям, що вони не хочуть. Все. Чому ми позбавлені такої можливості в Кабінеті міністрів? Поясніть.

КУРДІНОВИЧ О. Шановні колеги! Думаю, тут все зрозуміло. Давайте резюмувати. Я пропоную перше - інформацію прес-секретаря Прем’єр-міністра і керівника департаменту інформаційної політики Секретаріату Кабінету міністрів довести до відома. Ця інформація була надана як відповідь на існування зазначеної проблеми, і, у зв’язку з цим, підготувати рекомендації міжвідомчої робочої групи до Секретаріату Кабінету міністрів щодо організації доступу журналістів до членів Кабінету міністрів України. Правильно? Нема заперечень? Насправді ми всі прямуємо до однієї мети - забезпечити доступ журналістів до чинної влади, забезпечити відкритість влади, а як це зробити - давайте думати спільними зусиллями, враховуючи, що як в Україні, так і за кордоном є величезний досвід з вирішення таких питань, тим більше, що сьогодні є досвід Адміністрації Президента України, Верховної Ради, де жодних проблем не існує. Тут є об’єктивна причина - зміна приміщення.

СОКОЛЕНКО О. Ні, немає. Я коротко скажу. Це не емоції. Після того як ремонт був зроблений, прес-центр опинився на 6-му поверсі, а засідання відбувалися на 7-му, перший місяць нам було навіть зручніше, ніж до ремонту, поки не стояли ці стрічки, ми вільно ходили, навіть до самих віце-прем’єрів могли підійти, тому це нас влаштовувало абсолютно. Ми підходимо, запитуємо оперативну інформацію. Це було доти, доки не з’явилися ці стрічки.

КУРДІНОВИЧ О. Дякую. Якщо не помиляюсь вони не чорні, бордові.

ЛУК’ЯНЕНКО В. Стрічки дійсно чорні. І вперше, коли виникло це питання, я абсолютно серйозно сказав, давайте оголосимо конкурс, якого кольору повинна бути стрічка. Добре. Завжди потрібні підказки, пропозиції. Тільки є ж дві сторони процесу, які працюють, і журналісти, і члени Кабінету міністрів працюють, і, якщо засідання уже почалося, а журналісти не зайняли місце на прес-пойнті, то це перешкоджає роботі членів Уряду. Давайте враховувати обидві сторони процесу, що обидві сторони працюють. Дякую.

КУРДІНОВИЧ О. Тут безумовно немає жодних сумнівів, це потрібно врахувати, бо Кабмін не зможе виконувати власні функції. Дякую.

Наступне питання стосовно конфліктів, що виникають за участю засобів масової інформації. Ми будемо його розглядати в плані єдиної ідентифікації та взаємодії правоохоронців та журналістів.

РОМАНЮК О. Як ви знаєте, за останні два місяці виникла дуже напружена ситуація в стосунках між ЗМІ і міліцією. Було зафіксовано чотири випадки побиття журналістів під час масових акцій. Ми вирішили, що потрібно вжити якихось конкретних кроків, і Міністерство внутрішніх справ України вже пішло нам назустріч, поки що в теоретичному плані, але ми сподіваємось, що ці кроки принесуть користь і в практичному плані. Отже, 30 листопада відбулася зустріч робочої групи журналістів з Міністром внутрішніх справ України, на якій домовилися, що журналісти зроблять рекомендації до наказу МВС України і розроблять інструкцію, яка стане практичним інструментом до застосування законів, які захищають роботу журналістів. І також ця інструкція допоможе взаємодіяти журналістам і міліціонерам під час публічних акцій і масових заходів. Ця інструкція є у роздаткових матеріалах. Оскільки одним із виправдань міліції через те, що вони били журналістів, вони нам казали, що вони не можуть ідентифікувати журналістів, відрізнити їх від інших громадян - учасників акцій протестів, ми вирішили робити ідентифікацію, яка б навчила міліціонерів, якось показала, що це є журналіст, і що вони не є якоюсь стороною конфлікту. Ми зараз над цим працюємо, це все обговорюється. Напевно, це буде у вигляді беджів більш-менш уніфікованих. У принципі, все зараз у робочому процесі. Ми чекаємо десь 15-16 грудня рекомендації від МВС України до інструкції.

ТАТАРОВ О. Я хотів би підтвердити наміри співпраці Міністерства внутрішніх справ України з засобами масової інформації. Після зустрічі було опубліковано звернення Міністра внутрішніх справ України до особового складу про взаємодію працівників МВС України із журналістами, до всіх працівників органів внутрішніх справ, зокрема тих, які забезпечують охорону громадського порядку, спецпідрозділів, які охороняють безпосередньо при проведенні масових заходів, для того, щоб сприяли працівникам засобів масової інформації у виконанні своїх обов’язків. Звернення розміщено на сайті МВС України.

Інструкція нами вже опрацьовується. Відповідно, будуть надані деякі рекомендації, щоб змінити її, особливо в положенні взаємовідносин працівників ЗМІ з органами внутрішніх справ, щоб також не було перешкоджань діяльності міліції.

РОМАНЮК О. Ми зараз працюємо над інструкцією з безпеки для журналістів, як їм взаємодіяти з міліцією і які заходи безпеки їм вживати для того, щоб нормально працювати на масових акціях.

ОСТАПА С. Я не бачу Юрія Луканова, він був запрошений, можливо він оголосив би, що в суботу відбувся четвертий позачерговий з’їзд Незалежної медіа-профспілки України, на якому відбулося об’єднання НМПУ і КНМП. Незалежну медіа-профспілку України очолив Юрій Луканов, він же очолює Київську незалежну медіа-профспілку. Там також йшлося про карти ідентифікації. Я думаю, що врешті-решт всі домовляться і така загальна карта, яку б сприймали і бачили і беркутівці, і міліціянти під час масових акцій, була б вироблена нарешті.

РОМАНЮК О. Хочу додати, що наш досвід уже перейняли колеги з Білорусі, які пішли нашим шляхом і звернулися з пропозицією до свого МВС сісти за круглий стіл виробити якісь засоби ідентифікації. А в Росії, на скільки я знаю, вже давно все домовлено, тільки на практиці не дуже працює.

ІВАНЕСКО Д. Хто буде контролювати тих людей, які отримують акредитацію? Це буде саморегулювання спілками журналістів? А чи передбачено можливість відкликання цієї карти за порушення?

ЛУБЧЕНКО І. Ми не думали, що це буде сьогодні у порядку денному. Але з профспілкою ми, практично, по суті все обговорили.

БОЙКО О. На основі досвіду Великобританії розроблено єдину карту. Там сім організацій, які причетні до цього, які мають право видавати. Є одна організація, яка видає карти на всіх. Але ці організації є засновниками, вони подають пропозиції, анкети і отримують ці карти. Організації відповідальні за подані кандидатури. Є механізм відкликання цих карт за певні порушення.

ЛУБЧЕНКО І. Там 16 організацій. Кожна організація друкує свою карту. Вони однакові абсолютно?

БОЙКО О. Ні, там тільки різний логотип.

ЛУБЧЕНКО І. Ми пропонуємо, щоб один орган друкував карти і видавав організаціям. А організації видають карти і забирають, якщо виникають проблеми.

КУРДІНОВИЧ О. Нам необхідно зробити перелік організацій, які видаватимуть посвідчення.

ОСТАПА С. Це питання саморегуляції, вона обговорюється.

ІВАНЕСКО Д. Там є рада, яка вирішує кого, у разі потреби, прийняти, кого виключити.

КУРДІНОВИЧ О. Чи передбачена якась відповідальність за невиконання законних вимог міліції? Яким чином міліція може впливати на тих осіб, які мають беджі?

ЛУБЧЕНКО І. В тому варіанті документів, що ми передавали, записано, що вони мають виконувати вимоги міліції, але ці вимоги мають бути чітко сформульовані і до того, як почнеться якась акція. З другого боку, цілодобово треба мати якийсь пункт, куди можна звернутися і запитати, чи є такий журналіст, чи є в нього карта.

ЛУК’ЯНЕНКО В. Це не питання саморегулювання. Складні ситуації виникають у взаємодії між журналістом і правоохоронними органами. Виникає проблема ідентифікації журналіста як особи, яка має певні права, визначені законом. Чому б не піти за аналогією з легалізацією засобів масової інформації, як це визначено законом у нашій державі? Якщо ти хочеш випускати газету або створювати телеканал, ти маєш зареєструватися. База даних може бути, наприклад, в Міністерстві юстиції України за реєстраційним принципом, тобто ЗМІ подають кандидатуру, їй видають посвідчення, єдине для всієї країни.

ЛУБЧЕНКО І. Видають не на кожну людину. Вся біда в тому, що деякі організації видадуть і по сто, і по двісті посвідчень.

ЛУК’ЯНЕНКО В. Ми акредитуємо відповідно до закону незалежних журналістів, які ніде не працюють, але підтримують свою фахову діяльність. Чому б і ні?

ЛУБЧЕНКО І. Профспілка зараз працює над тим, щоб фрілансери були десь оформлені.

ОСТАПА С. Хочу пояснити пану Віталію, що тут є два питання. Одне – це вироблення однієї форми посвідчень. Друге питання – це питання ідентифікації журналістів під час масових акцій. Це можуть бути пов’язки, це можуть бути жилети з написом «Преса», це можуть бути великі беджі «Преса».

Якщо співробітнику «Беркута» незрозуміло, що людина з камерою знімає, то зрозуміло, що він не домашнє відео знімає під час масової акції, а працює на якийсь телеканал.

Питання ідентифікації зараз йде паралельно. Ми з міліцією вирішуємо це, щоб вони теж зрозуміли, що для них має бути ідентифікацією.

Питання посвідчення – це вже друге питання. Це все-таки питання саморегуляції.

РОМАНЮК О. Абсолютно згодна з Світланою, що питання посвідчення - це питання саморегуляції і влада не повинна бути до нього дотичною. Ми обговорювали це питання, і представник міжнародної федерації сказав, що це не проблема, а проблема свободи слова у країні, а не що хтось прийде, зробить пару кадрів, проблема, щоб журналісти отримали доступ, оце тоді буде сигналом і для міжнародного суспільства і для України.

ІВАНЕСКО Д. Проблема не в доступі, зараз акредитують всіх, навіть якщо ти з вулиці назвешся журналістом. У нас в Адміністрації є дві людини, які акредитуються, але нічого не пишуть. А якщо їй дати ще й бедж, то вона прийде до мене - бедж «спілка журналістів»: по-перше, цим вона займає місце іншої людини, а по-друге - ви за неї маєте нести відповідальність, коли у вас буде, що справді цей журналіст пише, він, наприклад, з «Комерсанту», ось це питання саморегуляції і це проблема, щоб не видавали кожній людині. Тим беджам буде довіряти міліція і ми. Тоді буле нормальна співпраця.

РОМАНЮК О. Дуже важливо, щоб міліція, органи державної влади підтвердили, що вони довіряють цьому беджу. Наприклад, з тильної сторони журналіста у Великобританії написано, що поліція визнає носія цього посвідчення як дійсного журналіста.

ІВАНЕСКО Д. Скажімо в Польщі представник влади може звернутися до спілки журналістів за порушення позбавити цю людину беджа, і йому буде тяжко працювати без підтримки.

ЗАНФІРОВ В. Поддерживаю коллегу, должна быть взаимная ответственность. Приведу пример из Белой Церкви. Бизнесмен Рудик, 2006 год. Отримав журналістське посвідчення для придбання пристрою з відстрілу гумових куль. Так будет и с беджиком.

РОМАНЮК О. Якщо буде навіть 10 відсотків фальшивих, а 90 справжніх і їх не будуть бити, це буде прорив, мегапрогрес.

КУРДІНОВИЧ О. Це проблема пов’язана з правом журналіста носити зброю. Тут, зрозуміло, можна просто використати цей механізм. Чи потрібно, можливо, нам внести зміни до чинного законодавства, можливо до закону про професійну діяльність журналіста.

ГОЛОВЕНКО Р. Так, але посвідчення видається редакцією, а не професійною спілкою.

КУРДІНОВИЧ О. Юристи, пане Романе, можливо ви подумаєте, щодо внесення змін до чинного законодавства, щоб такі нюанси ми врегулювали на майбутнє. 

ЛУБЧЕНКО І. В Донецькій області дві редакції створили Інтернаціональний союз журналістів і газети, як оце «Київ на долонях», які там журналістські матеріали? Ніяких! Але це редакція і вона може видавати посвідчення.

ОСТАПА С. Хотіла сказати Денису Іванеско. Фахівці в кожній професії є десь 10%. Стоять на дорогах у нас лже-даїшники, які беруть побори з водіїв, правильно? Лже-лікарі є, всі є. Не треба так акцентувати, що вони з’являться і це вже катастрофа. Є, були й будуть у всіх країнах.

КУРДІНОВИЧ О. Шановні колеги, я розумію важливість цього питання.

Пропоную наступне резюме: перше - схвалити механізм роботи взаємодії Міністерства внутрішніх справ з представництвом організації «Репортери без кордонів.

РОМАНЮК О. Ні, це журналістські всі організації України.

КУРДІНОВИЧ О. Тобто ви уособлюєте всіх. У нас сьогодні є робоча група, яка займається розробкою інструкції та проекту наказу МВС, що затвердить зазначену інструкцію.

Крім цього, можливо треба запропонувати зміни до чинного законодавства щодо професійного захисту журналістів і надання повноважень професійним організаціям для надання подібних посвідчень.

У нас є кілька напрямів. Перше - це ідентифікація під час масових заходів, які потребують висвітлення і межують з певною небезпекою виконання службових обов’язків журналістів.

Друге - це посвідчення, що ідентифікує журналіста як представника засобу масової інформації та представника професії, який користується особливими правами та обов’язками під час виконання власних службових обов’язків.

Третій нюанс – це регулювання відкликання цих посвідчень. Це стосуватиметься не державних органів, не Міністерства внутрішніх справ, а більше саморегулівних організацій. Тут постає питання про якісь закони щодо організацій, які саморегулюються у сфері журналістської діяльності.

РОМАНЮК О. Це, напевно, не законодавче регулювання.

КУРДІНОВИЧ О. Я пропоную подумати над цим і доручити нашій міні-групі до 1 лютого підготувати відповідну інформацію, розглянути це питання на засіданні міжвідомчої робочої групи. Це відповідно буде лютий. Немає заперечень? Дякую. Переходимо до «Різного».

ОСТАПА С. Нам зателефонували з кількох редакцій комунальних газет Херсонської області. Редакторам газет керівники виконавчої гілки влади наказали не друкувати критичних матеріалів проти влади, не друкувати матеріалів опозиційних партій. Попередили, що за такий друк вони будуть позбавлені роботи. Нам вони назвалися, але просили їхні прізвища не озвучувати, бо по телефону сказали - ми не можемо довести це, і звичайно, якщо знайти роботу там дуже важко, якщо одна газета на весь район, і сказали, що вони між собою сконтактувалися, що це по всій Херсонській області.

АНДРЕЄВ Д. А від кого це?

ОСТАПА С. Якщо це районна - від голови райдержадміністрації, якщо міська газета - від міського голови.

КУРДІНОВИЧ О. Я так розумію, що вони не зможуть назватися, то ви, як представники громадських організацій, зробите звернення до Держкомтелерадіо, тут треба перевірити.

АНДРЕЄВ Д. А кого питати, нема ні факту, ні прізвища? Або хтось називає прізвище і тоді кримінальна справа. Вони сьогодні критикують?

ОСТАПА С. Коли я перепитала, то сказали, що один був, кажуть, не знають яким чином його «прогавила» влада, не помітила. Взагалі, якщо взяти міську чи районну газету - ви мало там побачите критики. Йдеться не про критичний сайт, а про газету, що фінансується тим містом чи районом. Вони повинні бути об’єктивними, а не проопозиційними чи провладними.

ЛУБЧЕНКО І. Яка назва цих газет?

ОСТАПА С. Назва є.

РОМАНЮК О. Давайте проведено моніторинг цих видань за певний період і побачимо, який там баланс, і якщо він не буде відповідати певним стандартам, тоді міжвідомча робоча група буде рекомендувати.

КУРДІНОВИЧ О. Шановні колеги, давайте говорити про реальні речі. Жоден моніторинг не встановить. Є певна редакційна політика, ми не можемо вимагати від них балансу, оцінювати рівень тиску за балансом неправильно.

РОМАНЮК О. Це непрямий доказ.

ОСТАПА О. Якщо швидше прийняти закон про роздержавлення ЗМІ, то такі ситуації будуть менше виникати.

КУРДІНОВИЧ О. Це редакційна політика газети. Ніхто не має права втручатися. Держкомтелерадіо може звернутися до обласної влади з проханням вжити заходів щодо недопущення втручання в редакційну політику, якщо немає конкретних фактів. Таке ми вже робили і подібні звернення надходять неодноразово. Якщо районна влада не знає законодавства, ми надамо відповідні роз’яснення.

ЛУК’ЯНЕНКО В. А прокуратура допише юридичне обґрунтування.

РОМАНЮК О. У мене питання до представника УДО пана Станіслава: хто охороняє в’їзди до державної резиденції «Межигір’я»?

ШУЛЯК С. Безпосередньо біля місця проживання особи, що охороняється, охорону здійснює Управління державної охорони.

РОМАНЮК О. Справа в тому, що 19 листопада, я так розумію, працівники УДО перешкоджали знімати в’їзди до державної резиденції «Межигір’я» знімальній групі телеканалу ТВі.

У нас є відповідь на запит журналіста Сергія Лещенка, де в останньому абзаці йдеться: «Поряд з тим, інформуємо журналіста, що здійснювати фотозйомку в’їздів на територію колишньої державної резиденції «Межигір’я» не забороняється».

Прошу Вас ознайомитися.

ШУЛЯК С. Чи можуть вони стверджувати, що це здійснювали працівники УДО?

РОМАНЮК О. Ми звернулися до МВС стосовно цієї ситуації, вони відповіли, що це були працівники УДО.

ІВАНЕСКО Д. Ви вважаєте, що в даній ситуації було порушення прав журналіста. Давайте направимо в УДО офіційний запит з підписом, а УДО надасть ґрунтовну відповідь: вони охороняють цю територію, чи інша структура.

ШУЛЯК С. Ми надамо будь-яку необхідну інформацію, яка не заборонена.

РОМАНЮК О. Ми хочемо з’ясувати, чи можна проводити зйомку в’їздів до державної резиденції «Межигір’я» згідно з законом? Якщо можна, то чому перешкоджають в цьому журналістам?

ШУЛЯК С. Я не знаю, чи можна проводити зйомку при в’їзді, а знаю, що заперечуємо зйомку біля місця проживання особи, що охороняється.

Конкретизуйте питання, який саме в’їзд мається на увазі. Я не хочу закінчувати на заперечувальній ноті, але будь-яке питання потребує точної інформації.

Питання, що пред’являють нам, з’являються через те, що відсутні елементарні позиції дисципліни. Те, що сьогодні казали про жилети, посвідчення, щоб журналістів не били. Існує один порядок, якби його всі виконували - у нас би всього цього не було.

Сьогодні ви говорите про масові акції, про взаємодію з міліцією. Якщо там стоїть міліція, необхідно спочатку виконати вимоги співробітників міліції, а потім, якщо ви з ними не згодні, йдіть до суду. Але працівника міліція, що там стоїть, не потрібно робити винним, він виконує наказ.

ОСТАПА С. Справа в тому, що немає вимог від співробітників міліції, вони просто б’ють по ногах, по фотоапарату.

ШУЛЯК С. Ми зі свого боку намагаємося згладжувати гострі кути, відносимося з розумінням до цього. Десь трохи відступимо, скажемо не чіпати, просто через те, що шкода людей. Вони не знають та не хочуть знати ні законів, ні порядку, самі не хочуть їх виконувати.

РОМАНЮК О. Ми вас просимо оприлюднити цей порядок: можна знімати чи ні при в’їзді в «Межигір’я». Будь-ласка, оприлюдніть.

КУРДІНОВИЧ О. Пані Оксано, виходячи з нашої бесіди, Ви сформулюйте якомога конкретніше офіційний запит, щоб УДО мало можливість надати конкретну відповідь.

Я так розумію, все набагато простіше, ніж ми намагаємося ускладнити. Є відповідні інструкції, є бажання журналістів знати всі можливості.

Зробіть такий запит. У випадку готовності відповіді ми попросимо Управління державної охорони прокоментувати зазначену відповідь наступного разу.

Щодо оприлюднення інструкцій у Вас є механізм взаємодії, ви співпрацюєте та можете в робочому порядку вирішити це питання.

ШУЛЯК С. Інструкції є несекретними, вони пройшли через Мін’юст України.

На своєму сайті перед кожним заходом ми викладаємо порядок проведення цього заходу.

КУРДІНОВИЧ О. Я перепрошую. На жаль, ми вичерпали наш регламент. Дякую всім за увагу.

РОМАНЮК О. Я прошу зараз підняти дуже важливе питання – питання регламенту.

КУРДІНОВИЧ О. Я просто попереджаю всіх про те, що вже немає часу, що всі повинні виконувати далі свою роботу. Що стосується регламенту, надаю Вам слово.

РОМАНЮК О. У мене дуже велике зауваження: абсолютно не існує механізму прийняття рішень робочої групи. Хтось пише якісь рішення, які потім підписують нашими іменами, за які ми не голосуємо, які ми не бачимо. Ми бачимо їх вперше, коли вони розсилаються.

Я прошу заснувати електронну розсилку, Google-групу, в якій ми будемо обговорювати ці рішення. Встановити якийсь період часу, протягом якого ми можемо подати свої рекомендації до проекту рішення. Рішення приймати консенсусом.

Прошу це питання винести на розгляд робочої групи.

КУРДІНОВИЧ О. Дякую. Які ще є пропозиції щодо регламенту роботи?

ДАЦЮК І. Вибачте. Чи всім зручно розсилка Google Group?

Оксано, скільки днів для подання пропозицій Ви рекомендуєте ставити?

РОМАНЮК О. В залежності від нагальності питання: добу чи дві.

ДАЦЮК І.  Три доби, я думаю, достатньо.

РОМАНЮК О. Нормально. Я думаю, достатньо.

ІВАНЕСКО Д. Давайте розробимо порядок, як ми ухвалюємо рішення, голосуємо за чи проти, щоб це було прозоро і всім зрозуміло.

КУРДІНОВИЧ О. Давайте спробуємо механізм, запропонований Оксаною. Я думаю, з ним варто погодитися. Не будемо вдаватися до бюрократії, нам її вистачає.

Якщо щось не вийде, тоді будемо вдосконалювати цей механізм. Немає заперечень?

Дякую, шановні друзі, за плідну роботу. До побачення.

  • Стенограма засідання Міжвідомчої робочої групи з аналізу стану додержання законодавства про свободу слова та захист прав журналістів від 7 листопада 2011 року (16.00)

ПРИСУТНІ: прес-секретар Президента України, керівник міжвідомчої робочої групи Д.Чепак, члени робочої групи - заступник Генерального прокурора України Є.Блажівський, перший заступник начальника Управління державної охорони України С.Шуляк, заступник начальника головного слідчого управління МВС України О.Татаров, перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації О.Бондаренко, кореспондент – представник в Україні Міжнародної правозахисної організації «Репортери без кордонів» О.Романюк, директор інституту масової інформації В.Сюмар, член правління громадської організації «Телекритика» С.Остапа, Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України О.Курдінович., Керівник Головного управління забезпечення доступу до публічної інформації Адміністрації Президента України Д.Іванеско, Голова Національної ради з питань телебачення та радіомовлення В.Манжосов, Голова Національної спілки журналістів України І.Лубченко, керівник Управління з питань комунікації Адміністрації Президента України Д.Косолапова, спеціаліст з моніторингу та дослідження Бюро представництва ОБСЄ з питань свободи слова І.Догель, прес-аташе Представництва Європейського Союзу в Україні Д.Стулік, прес-аташе Посольства США в Україні Д.Вулф, заступник Харківського міського голови з питань правового супроводження М.Стоматіна, кореспондент програми «ВІКНА-Новини» телеканалу СТБ Н.Соколенко, директор ТОВ «Телекомпанія АТН» О.Юхт, директор Харківського обласного РТПЦ О.Дергільов, директор ТОВ «Українські цифрові комунікації» М.Цзян, юрист - представник телекомпанії «АТН» Ю.Аксьонов, директор АТ «Телерадіокомпанія «Право – А/ТВК» О.Баранник, директор АТ «Телерадіокомпанія «Право – А/ТВК» Ю.Гоголевський, директор ТОВ «Телерадіокомпанія «Фора» І.Рубашко, директор ТОВ «Телерадіокомпанія «Фора» - В.Мозговий, представники ЗМІ.

Д.ЧЕПАК. Доброго дня всім учасникам робочої групи, представникам засобів масової інформації!

У нас сьогодні на порядок денний, який ми узгодили з представниками робочої групи, винесено кілька питань. Головним є питання щодо ситуації навколо телерадіокомпанії м.Харкова, яке ми почали розглядати на минулому засіданні. Також ми розглянемо нові звернення і справи, які надійшли впродовж останнього часу в міжвідомчу робочу групу, конфліктні ситуації між представниками правоохоронних органів та працівниками ЗМІ, в тому числі закордонний досвід, і перейдемо до інших питань міжвідомчої робочої групи.

На засіданні також присутній представник радіо «Мелодія», котрий кілька разів звертався до нас в телефонному режимі. Це одне із запитань, яке зараз стоїть у черзі на розгляд. Я пропоную розглянути його в межах четвертого пункту «Інше».

Серед учасників також представники Нацради, котрі вперше беруть участь у роботі нашого засідання.

Є ще одна дуже важлива деталь - питання регламенту. Минулого разу ми вийшли за його рамки, тому перед тим, як розпочинати розмову, я пропоную домовитися, що ми працюємо до шостої години, і пропоную домовитись про регламент виступів і доповнень. Пропоную регламент виступів, доповідей визначити не більше 5 хвилин, а співдоповіді - максимум 3 хвилини.

Тоді починаємо з короткої доповіді за новими зверненнями справ, які розглядались на минулих засіданнях, в тому числі - про напад на журналіста в м. Миколаїв. Запрошую до виступу представника МВС.

О.ТАТАРОВ. Дякую. Олег Татаров - заступник начальника головного слідчого управління МВС. Я хотів би проінформувати, що з початку проведення наших засідань у МВС було зареєстровано 10 звернень працівників ЗМІ. Відповідно було порушено 10 кримінальних справ, з яких 4 вже розкрито, а також встановлені особи, причетні до вчинення злочинів. По 6 справах проводяться оперативно-розшукові заходи і слідчі дії на встановлення фігурантів вчинення злочину. Також за минулий місяць розкрито 4 злочини і направлено до суду 5 кримінальних справ, 4 з них - по м.Києву і 1 - по м.Львову.

Я хотів би сказати, що питанню розслідування злочинів зазначеної категорії в Міністерстві внутрішніх справ приділяється особлива увага, максимально швидко проводяться всі заходи, необхідні для їх розкриття.

Хорошим прикладом є розкриття злочину, вчиненого у м. Миколаєві. Коротко по суті кримінальної справи. 17.10 до управління МВС звернувся Влащенко Олександр Володимирович, кореспондент газети «Наш город» із заявою про те, що незнайомі особи із застосуванням фізичної сили заволоділи його майном, а саме: фотоапаратом фірми «Nikon», диктофоном, двома мобільними телефонами на загальну суму 10070 грн. Відразу ж було порушено кримінальну справу. Після проведення оперативно-розшукових заходів і слідчих дій вже до 7-ї години було встановлено фігурантів справи. Ними виявились троє молодих людей майже одного віку, котрі працювали на одному підприємстві і вирішили збагатитися вчиненням розбійного нападу. Заздалегідь був підготовлений пристрій для відстрілу кулями. Потерпілому було нанесено тілесні ушкодження, після чого той втратив свідомість, а його речі було викрадено. Спочатку всі підозрювані були затримані за підозрою у вчиненні злочину. Згідно з санкцією суду м.Миколаєва вони заарештовані з запобіжним заходом у вигляді підписки про невиїзд. Кожному з них наразі вже пред’явлено звинувачення у вчиненні злочину. Найближчим часом цю кримінальну справу буде направлено до суду. Дякую за увагу.

Д.ЧЕПАК. Чи є у вас щось?

Є.БЛАЖІВСЬКИЙ. Я хотів би сказати, що це питання дійсно перебуває на контролі органів внутрішніх справ та прокуратури. І за всіма цими випадками, де потерпілими особами є працівники ЗМІ, проводяться ретельні перевірки, приймаються оперативні рішення. Зрозуміло, хотілося б, щоб процент розкриття цих злочинів був вищим. Увага органів внутрішніх справ і прокуратури дещо більша до таких випадків, до розкриття цих злочинів.

Більшість випадків, де жертвами є працівники ЗМІ – це злочини загальнокримінального характеру. І незважаючи на те, що часто такий висновок є ніби очевидним, оперативні групи продовжують працювати, розглядаючи інші версії. І той результат, що лише в жовтні - з часу попереднього нашого засідання - 5 кримінальних справ уже скеровано до суду, свідчить про планомірність роботи по розкриттю таких злочинів.

І.ЛУБЧЕНКО. Можна Вам поставити запитання? Значить, все ж таки напад на журналіста - це напад у зв’язку з професійною діяльністю чи випадковий збіг? Але як тоді нападники готувалися, знали, що в нього буде фотоапарат, ще щось?

О.ТАТАРОВ. Дякую за запитання. Умисел був направлений лише на заволодіння чужим майном, то був збіг, ніхто не готувався до вчинення злочину проти працівника ЗМІ. А щодо речей, то, як правило, кожен громадянин має зараз мобільний телефон, вартість якого може досягати і тисячі доларів, аналогічна ситуація була і в цьому випадку.

О.РОМАНЮК. Можна прокоментувати? Я вдячна і міліції, і прокуратурі за всі зусилля, які вони докладають, що випадкам нападів на журналістів приділялась особлива увага, але в той же час у мене є кілька зауважень.

Зокрема по тому списку, який нам надали минулого разу. У ньому зі 103 випадків, поданих журналістами на розгляд Генпрокуратури і МВС, справи за 171 статтею порушено лише у 4 випадках. У 99 інших випадках - абсолютно різне формулювання, починаючи з того, що заяви чи звернення до прокуратури не надходило (33 випадки), або у порушенні справи відмовлено (28 випадків), конфлікт вичерпано і т.д. Але до цього списку в той же час потрапили такі випадки як: пошкодження апаратури та погрози розправою журналісту Данилу Павлову у Донецьку (прокуратура відмовила у порушенні кримінальної справи), стрілянина по вікнах приміщень, де знаходилася редакція ЗМІ (у порушенні кримінальної справи відмовлено: вказано, що збитки становлять 100 гривень). Депутат Житомирської райради через те, що йому не сподобався запис, відібрав у журналіста телефон, виштовхав його з приміщення - в порушенні кримінальної справи відмовлено за відсутністю складу злочину.

Мені здається, дуже важливо взяти такі випадки до уваги, це було б дуже важливо. Я б хотіла також отримати коментар. Хочу відзначити, що я вивчала цей список і відмітила кілька тенденцій. Перша – це те, що представники міліції, влади чомусь мають імунітет від 171-ї статті. Чому це відбувається? Вони не можуть застосовувати фізичну силу до журналістів, вилучати в них записи. Жодного разу не було порушено справи проти чиновника. Всі випадки, в яких була участь УДО - виправдані. В Україні складається тенденція росту кількості випадків вчинення злочинів проти журналістів. Буквально вчора ввечері побили знімальну групу «1+1» - це зробили співробітники … видавництва «Прем’єра». Я прошу Вас розібратися у цьому випадку і надати детальну інформацію. Мені здається, що зростання рівня насильства відбувається не в останню чергу тому, що народ бачить, як міліція поводиться з журналістами, і просто бере з них приклад: значить, журналістів можна бити. Дякую за увагу.

Є.БЛАЖІВСЬКИЙ. З цих 103 випадків, які розбирає наша комісія, немає навіть половини тих, які повинна розглядати міліція чи прокуратура, тому що багато з цих випадків повинні розглядатися в порядку розгляду трудових, господарських, адміністративних справ. А ті випадки, які дійсно пов’язані з кримінальними справами або з матеріалами, що дають підставу для перевірки і прийняття в подальшому рішення про відмову в кримінальній справі, вони всі є на обліку. В переважній більшості в усіх тих випадках, про які повідомляли засоби масової інформації, рішення приймалися на районному рівні. Вони також вивчаються обласними управліннями внутрішніх справ, обласними прокуратурами, а якщо є необхідність – розглядаються і в центральному апараті. З частиною таких рішень ми не погоджуємося, ми їх скасовуємо, даємо вказівки з’ясувати всі обставини. Ми говорили на одному із засідань, що нам дійсно треба вивчити світовий, європейський досвід поводження працівників ЗМІ і правоохоронців, тому що, можливо, багатьом нашим громадянам треба переймати такий досвід.

І всі ці випадки, про які ми говоримо, це ж не є якісь умисні дії: завжди є непередбачувана поведінка однієї чи іншої сторони, але ніхто не ставив це собі за умисел. Всі ці випадки носять не умисний характер, а виробничий. Ми б хотіли вивчити досвід інших країн щодо правил поведінки таких осіб - працівників УДО, працівників, які здійснюють охорону в т.ч. і судових органів. Ці правила виписані, і люди повинні виконувати свої обов’язки. Вони їх виконують. Нікому не дано підстав перешкоджати їхній роботі, при всій повазі до інших професій: лікарів, вчителів і журналістів.

Д.ЧЕПАК. Що стосується питання міжнародного досвіду - воно у нас є третім пунктом. Тоді ми можемо до цього повернутися. Прошу.

О.РОМАНЮК. Маленький коментар. Я рада, що все це буде розглядатись на робочій групі, і якщо будуть з’являтись якісь нові випадки, то ми будемо їх детально розбирати, щоб не повторювалось того, що було раніше. Але щодо міжнародного досвіду, я можу на наступне наше засідання підготувати інформацію про те, як необхідно себе поводити на акціях протесту. Це інформація від Міжнародної організації журналістів та організації «Репортери без кордонів». Але також хочу нагадати, що, якщо ви пам’ятаєте, здається, у вересні цього року був спільний тренінг з УДО, на якому виступав міжнародний експерт Алан Джонс. Він зазначив, що якщо журналіст зняв якусь картинку, припустимо, як президент сідає в машину, чи щось інше, то працівник охорони правопорядку не має права видаляти це з камери журналіста - це компетенція редактора. Завданням працівника УДО є або гарантувати, щоб таких моментів не виникало, або повідомити журналістів, що деяких моментів не можна знімати. Проте видаляти кадри з фотоапарата, як це було минуло року з журналісткою в Донецьку, міжнародні норми не допускають. Дякую.

Д.ЧЕПАК. У мене є пропозиція: або ми зараз переходимо до питання про міжнародний досвід, якщо ми вже почали про нього говорити, або до питання про харківську телекомпанію. Залишаємо той же порядок денний. Тоді прошу до слова представника МВС, потім - «Телекритики».

О.ТАТАРОВ. Журналісти також повинні вести себе в певних випадках як і звичайні пересічні громадяни, і ви знаєте, що у нас є випадки, коли проводиться слідча дія (стаття 121 Кримінально-процесуального кодексу нам забороняє її розголошувати), а журналіст попри зауваження слідчого все одно хоче пройти в приміщення, де вона проводиться, і на зауваження не реагує. Це перша частина питання.

Нам потрібно в цьому напрямку працювати взаємно. Друга частина - це те, що сказали, що було 113 справ, а в порушенні кримінальної справи відмовлено. У новому році це питання зніметься, тому що згідно нового Кримінально-процесуального кодексу поняття справи не буде - буде єдиний реєстр досудових проваджень, інформація буде реєструватися і по кожному зверненню буде проводитись розслідування. До речі, робоча група працювала під керівництвом Євгена Миколайовича, Василя Івановича, і вже є певні напрацювання по введенню в дію цього реєстру. Дякую.

С.ОСТАПА. У мене репліка щодо того, що сказав пан Євген. Ви сказали, що це такі виробничі моменти. Я з Вами не згодна, бо ця група була створена і її створенню передували такі випадки, коли правоохоронці перешкоджали роботі журналістів. Таке враження, що цих випадків стає все більше і більше. Я не думаю, що вони мають виробничий характер. В Україні є багато професій, а соціально, суспільно важливих, за перешкоджання виконання обов’язків яких передбачається кримінальна відповідальність, небагато. От є стаття за перешкоджання роботі міліціонерів. Якщо таке трапляється, то порушується справа. У випадку з журналістами порушується дуже і дуже рідко.

В.СЮМАР. У мене таке коротке зауваження. Насправді загальносвітовими і правовими нормами визнано те, що журналіст захищений більше не тому, що він належить до такої категорії, як лікарі, вчителі, але його треба захищати, тому що за ним стоять мільйони людей, які мають побачити цю інформацію. Тобто, насправді мова йде про захист права на інформацію мільйонів людей, а не лише про те, що журналіст опинився в тому місці, бо не туди зайшов. Це його робота. І в цьому контексті треба усвідомлювати, що це не може бути в загальній статистиці. Це перше.

Друге, в мене конкретне запитання про Василя Климентьева: коли ми дочекаємося публічного звіту по цій дуже резонансній справі? Давно не було звіту, а справа на особистому контролі Президента. Дякую.

Є.БЛАЖІВСЬКИЙ. Я хотів би сказати, що дійсно журналіст має право на більший захист під час виконання своїх обов’язків, але я говорю про те, що ми маємо дві сторони, які знаходяться на роботі. І одна до одної мають бути більш толерантними в поведінці. Тоді не буде таких випадків. Щодо справи Василя Климентьєва. По цій справі робота триває. Слідча група працює, є різна інформація. Вона перевіряється. І зрозуміло, що ми підготуємо скоро звіт для громадськості, але сказати, що на сьогоднішній день вже точно встановлені особи, які вчинили цей злочин, або місце знаходження живого чи неживого Климентьєва, цього сказати не можна. Багато версій вже відпало. Залишається їх не так багато, робота над ними триває і склад слідчої групи не зменшувався.

І.ЛУБЧЕНКО. Євгене Миколайовичу, я хочу повернутися до іншого питання. Ми от і говоримо, і скільки часу вже обіцяють найти щось за справою Климентієва: то от уже найшли, то от уже находять, і в той же час є дуже багато негативної інформації про харківську міліцію і її діяльність. Якось це пов’язано чи ні?

Є.БЛАЖІВСЬКИЙ. Я можу сказати таку річ: слідчу групу очолюють не працівники харківської міліції, а центрального апарату. А задіяні і працівники центрального апарату, і інших областей. І тому говорити про те, що там лише харківські працівники міліції задіяні у тій групі, яка розслідує цей злочин, не можна. Негативні випадки є в роботі багатьох органів, в тому числі і харківських. Ви знаєте, що є там і справи на працівників, деякі з них заарештовані (за інші злочини)? Але ніхто абсолютно не ставить питання про це. У нас є справи і проти працівників суду, і прокуратури, але до того часу, поки не буде зібрано доказів, які дадуть підстави пред’явити обвинувачення тій чи іншій особі, я не можу цього сказати.

І.ЛУБЧЕНКО. Ну так, я забув, що Ви не журналіст.

Н.СОКОЛЕНКО. Вибачте, але мене особисто не задовольняє така відповідь. Що значить, збираєте докази, півтора роки? Поясніть, як це відбувається.

Є.БЛАЖІВСЬКИЙ. На жаль, є справи, які розслідуються більше років, і потім є позитивний результат. Ви розумієте, якби було завдання скопати грядку, ми б сказали, що ми скопаємо її до ранку. А питання збору доказів - зовсім інше. Інформація надходить не відразу, дозовано. Якийсь період може не надходити інформації. Це слідчо-оперативна робота, вона йде не тільки на території України, а й в інших державах. Використовуються всі можливості техніки. Поки що результатів, які б вказали конкретно, що сталося, хто це вчинив, немає.

Д.ЧЕПАК. Пропоную перейти до наступного запитання, тим більше, що ми вже відійшли трошки від регламенту. Пропоную перейти до питання телерадіокомпаній м. Харкова, якщо вичерпали запитання до Генеральної прокуратури. Я коротко нагадаю, що минулого засідання ми почали розгляд цього питання і вирішили його продовжити, тому що не було представлено іншої сторони. Зараз у нас така унікальна ситуація, коли обидві сторони конфлікту зібралися в одному приміщенні.

Я хочу сказати, що за цією ситуацією стежить не лише українська спільнота, але і міжнародна. Спеціально заради цієї історії до нас приїхав представник ОБСЄ, це Ілля Догель, і я хочу вас з ним познайомити.

І.ДОГЕЛЬ. Добрый день, госпожа председатель, спасибо большое за приглашение и за предоставление слова.

Дамы и господа, я представляю офис ОБСЕ по вопросам свободы СМИ. Представитель ОБСЕ по вопросам свободы СМИ госпожа Дуня Миятович внимательно следит за развитием событий в области свободы СМИ, и в этом контексте она благодарит Администрацию Президента, в частности Вас, за приглашение принять участие в работе межведомственной рабочей группы. К сожалению, сегодня она не смогла присутствовать, поэтому делегировала меня на заседание, но она высказала принципиальную готовность лично принимать участие в дальнейшей работе.

По поводу Харьковской компании «АТН». Представитель ОБСЕ 22 сентября сделал публичное заявление, после того как она обратилась с запросом в Министерство иностранных дел Украины по поводу ситуации вокруг «АТН». Тогда госпожа Миятович высказала обеспокоенность и призвала власти Украины содействовать тому, чтобы восстановить плюрализм в телерадиовещании в большом регионе, в Харьковской области. Она подчеркнула, что одним из самых главных обязательств, которые Украина приняла на себя в рамках ОБСЕ, было обязательство обеспечения плюрализма и многообразия как мнений высказываемых в СМИ, так и форм собственности, владельцев СМИ, представленных на рынке. Госпожа Миятович высказала удовлетворение, что Президент Украины следит лично за ситуацией, которая разворачивается вокруг «АТН», и поручил Кабинету Министров и Генеральной прокуратуре провести проверку. Поэтому мне поручено внимательно ознакомиться с работой группы и выслушать все мнения, которые будут здесь представлены, и отчитаться представителю, что я несомненно сделаю, и мы надеемся, что результатом этой работы нашей совместной станет то, что плюрализм телерынка и телевещания в Харькове и области будет восстановлен. Спасибо за внимание.

Д.ЧЕПАК. Дякую. Я пропоную почати розгляд ситуації навколо телерадіокомпанії у Харкові, з, можливо, позиції власне телекомпанії. Я так розумію, її буде представляти пан Олег. Давайте почнемо тоді з Вас. Іншу точку зору ми вже чули минулого разу. Я так розумію, що Ви мали можливість виступити перед Комітетом з питань свободи слова Верховної Ради. Прошу.

О.ЮХТ. Здравствуйте! Меня зовут Олег Юхт. Я хотел бы начать с того, что за то время, пока мы не имеем возможности вещать как бы на тех каналах, которые под контролем местных властей - это государственная телерадиокомпания и каналы, которым владеют совместно госпожа Стоматина, Добкин и Кернес, - была развернута целая дискредитационная кампания против нашей телекомпании. Ежедневно не менее шести раз в сутки выходит программа, в которой рассказывается о том, что мы совершили преступление, работая через радиорелейную линию связи, что харьковчане расплачиваются здоровьем своим, смотря наши программы, и подобные клеветнические измышления, которые лишний раз подтверждают, что все эти ситуации так или иначе связаны с действием местных властей.

Я хотел бы еще остановиться на таком моменте. На прошлом заседании госпожа Стоматина говорила по поводу того, что маленькая ложь порождает большую, и что якобы телекомпания «АТН» была зарегистрирована в 2006 году, то есть программы «АТН» не существовало 18 лет, как мы об этом писали. Я хочу поддержать в этом тезисе госпожу Стоматину и объявить что, да, вот они даже сами признаются в том, что их маленькая ложь порождает большую. И если следовать идеям госпожи Стоматиной, то телекомпания, то есть канал «Интер», который говорит, что он сейчас вещает 15 лет, лжецы. Так она на прошлом заседании это сказала. Потому что ООО телекомпании «Интер» не существует вообще в природе. Она не была зарегистрирована, потому что работает под другим юридическим лицом. У нас было несколько юридических лиц. И последнее действительно было зарегистрировано в 2006 году. Но программы «АТН» выходили в эфир 18 лет под этой же маркой «АТН», были другие юридические лица. Вот такая вот манипуляция фактами и происходит во всей этой истории, и мы настаиваем на том, что все это связано с местными властями.

Я хочу обратить ваше внимание на несколько совпадений, которые произошли. 22 июля компания «IT СЕРВИС», с которой у нас был договор на осуществление сигнала от нашего офиса на ХОРТПЦ, прислала письмо, что она разрывает договор без пояснения причин. Они имели право на это, предупредив нас заранее за 10 дней, чем они и воспользовались.

В это же время госпожа Кобец пишет жалобу на наличие у нас радиорелейной линии связи, которая попадает в городскую СЭС 26 июля. Хочу заметить, что через 10 дней госпожа Кобец становится председателем молодежного крыла Партии регионов «Молодые регионы». 26 июля жалоба попадает в горСЭС, но магическим способом за неделю до того, как письмо попало в горСЭС, он уже обеспокоился нашей линией связи и направил запрос по этому поводу на ХОРТПЦ.

25 июля, то есть за сутки до получения этой жалобы, уже получил ответ от ХОРТПЦ о том, что у нас есть радиорелейная линия связи, и у нас нет санитарного паспорта. Вот такие совпадения нас просто обескуражили.

Следующее совпадение в том, что мы обращаемся к одному провайдеру, который подключает нас, чтобы мы могли выходить без радиорелейной линии связи, без линии связи «IT СЕРВИС», который с нами расторг договор, они проводят канал, ставят оборудование, оно начинает работать, как только на ХОРТПЦ выясняется, какой провайдер оказывает нам услуги, на следующий день у них пропадает техническая возможность по доставке нашего сигнала. Так же ситуация повторилась со вторым провайдером. Первый был «Датагруп», второй «Велтон Телеком». Сколько раз мы ни обращались к провайдерам, у нас даже было заключено несколько договоров, но все те провайдеры выжидают и говорят, что вы решите наверху, а мы ссориться с местными властями не хотим.

Мы долго ждали, мы получили санитарный паспорт, обратились в городскую СЭС, чтобы возобновили наше вещание, но они начали тянуть с этим. Когда мы выступили с открытым обращением, это было 12-го числа, 13-го числа выключили те две телекомпании, которые транслировали наши новости. После этого о наших мытарствах можно книгу написать. Мы обращались и в суд, пока он назначил заседание, группа граждан обратилась к санитарному врачу с жалобой на наш санитарный паспорт, который нам выдала центральная СЭС. Очень быстро, в течение недели была выслана комиссия, которая проверяла законность выдачи нашего санитарного паспорта. Они сделали выводы, что наша линия связи никакого влияния на ухудшение здоровья не оказывает, они сделали свои замеры, и о том, что санитарный паспорт выдан с нарушениями. Паспорт был отозван, собственно говоря, из-за чего мы отказались от иска, ведь власти добились того, что этот паспорт был отозван. После этого они нам написали письмо от 3 ноября, о том, что нет никакой возможности проверить общий фон электромагнитных излучений возле нашей радиорелейной линии связи, потому что все предыдущие приборы, которые ставили, которые делают электромагнитное излучение, они дали неверные расчеты, и для того, чтобы мы получили санитарный паспорт нужно еще 4-м провайдерам, это там МТС, Киевстар, им нужно переделывать свои документы, это нужно делать только по их воле, если они этого захотят. То есть на сегодняшний день у нас полностью заблокирована ситуация с получением санитарного паспорта. Но при этом хочу отметить, что ни МТС, ни Киевстар, у кого неверные данные, не были отключены, их приборы связи, они продолжают работать.

Еще закончу про совпадения. Понимаете, почему мы считаем, что без местной власти здесь не обошлось. Потому что мы обращаемся с письмом к Президенту, Президент поручает Генпрокуратуре проверять. И ровно через 10 дней как городская прокуратура начинает проверку всех наших заявлений, М.Добкин, губернатор Харьковской области выдает распоряжение о начале процедуры перевода 2,5 гектар земли из рекреационной собственности и передачу в собственность прокурору города. Я понимаю, что каждый гражданин, как и все мы, имеет право на получение 2,5 га земли из рекреационной зоны. Просто нас смущают все эти совпадения, которые нас преследуют. Люди, которые в этом задействованы, так или иначе связаны с властью, и причем не самым чистым способом.

На сегодняшний день ситуация такая, что у меня 11 писем лежит на ХОРТПЦ. Это государственное предприятие, оно монополист, оно обязано осуществлять деятельность по распространению сигнала. Каким образом мы можем доставить сигнал? Мы предлагали поставить туда свое оборудование, поставить компьютер, привозить туда диски, все что угодно. У меня 11 писем и 8 ответов от уважаемого господина Дергилева. Ответы одни, дайте имя провайдера, мы вас пустить не можем, расскажите, как вы будете доставлять туда сигнал. Никаким другим способом мы пробиться через эту стену не можем. Вот сегодня тут решается судьба, будет ли какая-то независимая пресса, неподконтрольная нашим местным властям. Потому что только политическая воля может сдвинуть это с мертвой точки. Спасибо.

Д.ЧЕПАК. Дякую. У мене прохання до учасників дотримуватися регламенту. Оскільки Вас не було минулого разу, я Вас не перебивала, але прошу на майбутнє не перевищувати регламент.

Хтось ще виступить по Харкову? Друга сторона?

Я думаю, що може було багато що сказано про міську владу .

М.СТОМАТІНА. Я попросила предоставить мне возможность. Господин Юхт очень эмоционально осветил свою позицию, при этом он забыл назвать одну вещь.

В своем выступлении он забыл осветить одну маленькую вещь. В открытом письме Президенту Украины телерадиокомпания «АТН» открыто обвиняла Харьковского городского голову Кернеса Геннадия Адольфовича и должностных лиц Харьковского городского совета в злоупотреблении своим служебным положением и оказании давления на средства массовой информации.

Я хочу напомнить господину Юхту о том, что он ни единожды, ни одного раза не сказал, в чем конкретно, он считает, были нарушены его права, или какими действиями со стороны городских властей были затронуты его права. Все остальное – это набор слов: они так считают, они так предполагают, они видят в каких-то совпадениях злую судьбу и т.д.

Я хотела бы еще раз обратить внимание всех уважаемых присутствующих, сигнал мог быть доставлен совершенно разными способами. Один из них - это доставка сигнала эфирным способом через релейную станцию. По состоянию на сегодня сама телерадиокомпания обратилась с иском в суд административный и сама от этого иска отказалась ввиду его полной бесперспективности.

Это ли не говорит о том, что в настоящий момент фактически руководитель этой компании взывает к тому, чтобы в отношениях этой компании было сделано какое-то исключение. Все должны иметь санитарный паспорт, а они такой паспорт иметь не должны. Хотя другие действия, направленные на получение возможности передавать сигнал на вышку, они не делают. Городской совет заставить его это сделать не может.

Либо они заинтересованы в том, чтобы данного рода предприятие функционировало в нормальном режиме, либо они в этом не заинтересованы, и тогда они ищут повод, чтобы этого не делать, а очень замечательно «пиарятся» во всех средствах массовой информации.

Теперь что касается правдивости данного рода господ, и для чего это нужно. Не далее как 3 числа, у нас другое есть средство массовой информации «Status Quo», и в данном случае оно процитировало уважаемого представителя Юхта о том, что телекомпания «АТН» подала в суд на Харьковского городского голову Геннадия Кернеса за клевету. При этом данную информацию выбросили полностью во все средства массовой информации. Я бы хотела, если это возможно, процитировать, за что же именно с иском в суд обратился господин Юхт .

Я цитирую позорну заяву мовою оригіналу: «Твердження Кернеса щодо порушення керівництвом ТОВ «Телекомпанія «АТН» санітарно-епідеміологічного законодавства шляхом використання ТОВ «Телекомпанія «АТН» радіорелейної станції за відсутності санітарного паспорту, виданого компетентними органами Міністерства охорони здоров’я України на це обладнання, є не обґрунтованим, таким, що не відповідає дійсності та порочить ділову репутацію ТОВ «Телекомпанія «АТН»

Ну скажите, пожалуйста, можно серьезно относится к суждениям данной телерадиокомпании, если они не критично относятся даже к собственной позиции. Они признают в том, что они работают без санитарного паспорта. Харьковский городской совет к этому не имеет никакого отношения. И свой собственный иск к главному санитарному врачу они отзывают, и после этого еще и обращаются с иском в суд, расценивая данную информацию как клевету. Ну, здесь можно говорить только о критичности суждений. Все это нужно только для того, чтобы поддерживать интерес к собственной персоне, не более чем.

Кроме этого я прошу, уважаемые господа журналисты, обратить еще внимание, мне бы не хотелось, как бы некоторые вещи цитировать, однако я могу напомнить текст опять же искового заявления общества с ограниченной ответственностью «Телекомпания «АТН», в котором они обращается о защите деловой репутации и «спростування недостовірної інформації».

Они прекрасно знают о том и цитируют опять же их исковое заявление: «що відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може піддана кримінальному покаранню доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов’язаний неухильно дотримуватися Конституції України, Законів України, не посягати на права і свободу, честь і гідність інших людей».

Я цитирую исковое заявление Телекомпании АТН, то есть, как защищать свои права, они знают замечательно. Они считают, что свобода слова - это исключительно их прерогатива, предоставляя недостоверную информацию, причем информацию, которая была расследована в связи с обращением в прокуратуру. Я так понимаю, что господин Юхт не смог сформулировать, какими именно действиями городской совет чинит препятствие указанному средству массовой информации, и при этом они забывают извиниться за ту недостоверную информацию, которую они постоянно выплескивают в СМИ. Я говорю о том, что это не более чем пропагандистская кампания со стороны данной компании «АТН», направленная на привлечение внимания к телекомпании, потому что никаким другими способами, интересными передачами данные журналисты не смогли привлечь, зато скандал для них является на пользу. Час.. пробачте, тоді я закінчую.

М.ЦЗЯН. Спасибо. М.Цзян, директор «Украинских цифровых коммуникаций» под торговой маркой «Триолан». Я хочу сказать, что в Харькове действительно трагедия, но не такая большая, как ее раздувают уже на протяжении уже полтора месяца, но что меня больше всего возмущает, это то, что в течение этого времени, с 14 сентября происходит создание некоего козла отпущения в моем лице. Действительно, я могу сказать, что действительны слова Олега Юхта о том, что маленькая ложь - большая ложь звучит за нашим столом уже несколько раз. Вот Олег может рассказать, как в течение 3-х лет выходила «АТН» на 7-м канале в ночное время. Мне ответ известен, они выходили по радиорелейке, и IT Servise, который входит в группу «Триолан», к этому отношения никакого иметь не может. Второе, та же самая компания IT Servise до сегодняшнего дня предоставляет услуги связи компании «АТН», они прекрасно выходят в интернет. На самом деле эти полтора месяца наша сторона занимается тем, что оправдывается, как будто мы в чем-то виноваты. Существует ряд событий, которые свидетельствует, о том, что существует ряд компаний, которые занимались…, и сейчас ведется следствие, и это всего лишь домыслы и вопрос о мотивах… занимались нечестными делами вокруг земельных операций, и сейчас под маркой и завесой журналистики и телевизионного решения пытаются зачистить следы, скрыть то, что происходило. Таким образом, сейчас 3 субъекта, один из которых директор «Право – А/ТВК» Кравченко и его коллеги, находятся за решеткой, и все эти субъекты имеют непосредственную связь с теми телекомпаниями. Поэтому всех заинтересованных лиц мне хотелось обратить внимание на то, что сейчас происходит. Но я так понимаю, что здесь за столом собрались люди, которых меньше интересуют хозяйственные вопросы, а больше - каким образом восстановить телевизионное вещание в Харькове. Я думаю, что это самое конструктивное. Что можно сейчас обсуждать, а не кто и почему виноват, как это произошло. Что же можно сделать для того, чтобы восстановить вещание. Я думаю, что, прежде всего, это 3 телекомпании, которые я знаю, это действительно профессиональные журналисты. Но недостаточно быть хорошим журналистом для того, что осуществить вещание телеканала. Для этого нужно знать некоторые технические и другие аспекты. Поэтому задача сейчас найти тех менеджеров, которые могут организовать этот процесс не просто с точки зрения журналистики, но и с технической части. Некоторые шаги уже в этом направлении сделаны. Я знаю, что руководство телекомпании «Фора» поменялось, и я уверен, что в ближайшую неделю-две сигнал восстановится. Если бы такое произошло и с менеджерами других телекомпаний, я думаю, что результат приблизился бы к позитивному завершению. Спасибо.

Ю.АКСЬОНОВ. Я, Аксенов Юлий, адвокат, который представляю интересы телекомпании «АТН». Ну и мое дополнение относительно реплики М.Стоматиной относительно желания или нежелания получения санпаспорта. Я не буду вдаваться в демагогию, как М.Цзян, который имеет сейчас порядка трех исковых заявлений о незаконном отчуждении акций телекомпании «Фора», поэтому, я думаю, не совсем он не заинтересован в данной ситуации. Но я хочу по фактам разложить, что происходило относительно санитарного паспорта. М.Стоматина и остальные присутствующие требовали фактов, также на прошлом заседании согласно стенограммы представитель Генпрокуратуры тоже говорил, что им не «вистачає фактів». Поэтому по фактам. Прошу также обратить внимание, поскольку это касается вопросов общего надзора со стороны соблюдения законности со стороны санитарной станции. Вот у нас есть 3 субъекта, относительно которых крутится вопрос санитарного паспорта. Это должностные лица, которые представлены госпожой Зубковой – главный санитарный врач г. Харькова, госпожой Колпаковой – областной санитарный врач, и главный врач государственного учреждения санитарная станция Министерства здравоохранения Украины Некрасова Любовь Сергеевна. Так вот. Начнем с Зубковой, поскольку она является основным участником данного действа. По поводу бездействия ее в возобновлении вещания. Хотел бы остановиться подробнее на основании, которое стало для проверки санитарной станцией, и помимо того, отметить маленький нюанс, который не освещался, что вещание проводилось с 2.08. 2011 по 05.08.2011. То есть это было связано… прошу прощения, 13 дней проводилось вещание. Когда отрезали возможность передавать сигнал по кабелю, телекомпания включила свой радиопередатчик, при этом действительно санитарный паспорт не был на него получен, в этом не было необходимости, поэтому соответственно его никто не получал. Однако сразу после включения передатчика было подано заявление на имя Колпаковой - это областной санитарный врач. Кстати, все документы у нее есть. Кому интересно, все документы я потом покажу, обращение Юхта о том, что он просит выдать паспорт. Однако только спустя 19 дней был передан пакет документов, который необходим для получения такого паспорта. Этот перечень не совпадал с перечнем, который попросила в дальнейшем Некрасова. Но, по сути, что касается Зубковой, это я отвлекся. Значит основанием для проверки было заявление гражданки Кобец, которая является председателем «Молодых регионов». Она стала испытывать безосновательное ухудшение состояния здоровья, вот что интересно, она обнаружила, что по переулку Театральный, 4 в бизнес-центре «Поема» ретранслятор, который может быть источником излучения. Текст заявления у меня есть. Я думаю, что не может быть случайным совпадением, что данная гражданка так диагностировала четко ухудшение ее здоровья. Соответственно вынесла постановление Зубкова, кстати, это уже второе, было постановление, которым она обязала Дергилева отключить линию, которая не создает какого-либо излучения. Санитарный паспорт был изготовлен 1 сентября 2011 года, в постановлении о применении административных мер было указано, что деятельность передатчика отключается до момента получения санитарного паспорта. При этом на протяжении с 7-го по 27-е число подавались письма с просьбой о восстановлении вещания. Это было проигнорировано. При этом Зубкова проверяла не наличие санитарного паспорта, а правильность измерений, которые содержатся в паспорте. Это противоречит прописанному в правилах составления этих же санитарных норм, в которых сказано, что санитарный паспорт может составляться и соответственно проверяться теми учреждениями, которые прошли аккредитацию в комитете по вопросам гигиенического регламентирования Минздрава. Соответственно у Зубковой такого не было, но самое главное то, что невынесение решения по восстановлению деятельности является противоречием закона, поскольку в постановлении указано, после получения санпаспорта право… Зубкова не имела.

Д.ЧЕПАК. Я перепрошую, минуло вже більш ніж 5 хвилин, якщо можна - підсумуйте, просто багато деталей, які вже прозвучали. Скажіть просто, що Ви мали на увазі загалом.

Ю.АКСЬОНОВ. Хорошо, я подытожу. Зубкова по получении паспорта не имела права… законодательством установлено, прокуратура разберется. Некрасова не имела права отзывать, потому что нет такой формы «отзыв санитарного паспорта». Есть соответствующие нормативные акты. Соответственно этот паспорт сейчас является действительным, соответственно деятельность может производиться телекомпанией «АТН» в общем режиме.

Д.ЧЕПАК. Тобто Ви хочете сказати, що зараз телекомпанія може відновити свою діяльність, згідно з документацією вона цілком готова до цього?

Ю.АКСЬОНОВ. Это будет в рамках закона, однако существует постановление 21, поэтому при всем нашем желании мы не можем этого сделать, а во-вторых Зубкова должна издать соответствующее решение о возобновлении вещания. Это по закону.

Д.ЧЕПАК. В мене є пропозиція звернутись до Нацради за роз’ясненням. У нас вже записалися до виступу Вікторія Сюмар, Стулік, Світлана Остапа. Пане Володимире, можете пояснити?

О.ДЕРГІЛЬОВ. Здравствуйте. Моя фамилия Дергилев. Я директор ХОРТПЦ, о котором мы сейчас много говорили. Конечно надо дать определенные пояснения по данному факту. Да, мы отключили согласно распоряжению главврача СЭС г. Харькова радиорелейную станцию, мы обязаны были это сделать по закону, но даже если брать фактор отсутствия санитарного паспорта, на человеческий организм это очень серьезный фактор. У меня таких объектов мало, и я постоянно отчитываюсь перед СЭС о наличии санитарных паспортов. Это первое. Второе. Я призываю все-таки стороны оперировать фактами. Передо мной лежит рабочий проект 1999 года об установке радиорелейной станции, правда, по адресу Петровского, 3 почему-то, и 2007 года, где не указано никаких оптоволоконных. Понимаете, это закон, это документ, который определяет подачу сигнала только по радиорелейной станции. Вы можете посмотреть, здесь схема, она утверждена и откуда взялось оптоволокно, честно говоря, понять не могу. Более того, у меня оказывается подписан договор с товарищем Юхтом, по которому он платит за радиорелейную станцию? Смешно! Если говорить о технической части, то радиорелейка эта работала, и сигнал был постоянный до 4 августа или 2-го, я не помню там точно. Дальше. Да, компания «АТН» обратилась ко мне в начале сентября о том, что паспорт все-таки изготовлен. К сожалению, я не мог ничего сделать, потому что не было соответствующего постановления главврача. Более того, как выяснилось, никаких реальных замеров ближайшей зоны не было, ведь мы ж не может теоретически рассматривать зону, там нужно реальные замеры напряженности электромагнитного поля в каждой точке, особенно в жилых домах. Этого не было проведено. Я основания по включению не имел. Как организация чисто технического направления мы действуем согласно действующего законодательства, и строительство, переключение, подключение - все регламентируют соответствующие законы, инструкции внутренние и правила, которые установлены в нашем предприятии, и мы их переступить не можем. Это касается не только компании А/ТВК, это касается абсолютно всех компаний, начиная от техники безопасности и рабочими проектами, которые составляются на каждую линию на каждом этапе. И если я сейчас спрашиваю, кто же провайдер, кто подаст сигнал, это чтобы довести их сигнал до передатчика. К сожалению, такой информации не получаю и ничего сделать не могу. В принципе все, когда будут вопросы, можете задавать.

Д.ЧЕПАК. Які є запитання? Просили виступити ще представники Нацради.

О.БАРАННИК. «А/ТВК» можна?

Д.ЧЕПАК. Давайте.

О.БАРАННИК. Доброго дня! Директор «А/ТВК» Баранник Олена. Стосовно того, що заявляє Олександр Іванович Дергільов, шановний пан, з яким ми дуже довго зустрічаємось вже кожного дня, кожного тижня і вже скоро почнемо товаришувати сім’ями, родинами. Якось так сталося, що у мене, як і у Олега теж 11 листів направлено до пана Олександра з проханням поставити наше обладнання. Мова йде лише про комп’ютер і про джерело безперебійного живлення, більше нічого нам від нього не потрібно. Це для того, щоб відновити мовлення. Перший лист із таким проханням я написала 15 вересня, тобто вже на другий день після відключення нашого каналу від ефіру. Спочатку версія була така: йому потрібно порадитися з концерном радіомовлення. Ми чекали дуже довго, і потім я, до речі, привозила листи. Всі ці 11 листів я жодного разу не відправила поштою, а сама особисто їх йому привозила, і на інших екземплярах у мене стоять оці печатки. Він спочатку казав, що не знає, які за це треба брати розцінки. Я йому пропонувала - поставте будь-яку цифру, яка Вас влаштує, однозначну, двозначну, тризначну, на порядок ще більше, мене це не цікавить, для мене головне відновити мовлення. «А хто у вас буде провайдером?» Але для комп’ютера провайдер не потрібен - все, я забула про існування УЦК, я забула про Датагруп, хто там у нас ще в Харкові є. Я хочу привезти комп’ютер, поставити джерело безперебійного живлення, все, я більше нічого не хочу. І раз на тиждень ми будемо привозити вінчестер, куди будемо скидати усі свої програми. Я хочу зараз почути, чи можна це зробити, чи ні, і якщо ні, то на підставі яких документів. Ми звернулися до концерну і отримали лист, в якому написано, що все вирішуватиме Олександр Іванович Дергільов, з огляду на свої можливості. Я хочу додати ще одну маленьку деталь. Він нам каже, що це не можна зробити, як на це відреагує КРУ? Я згодна заключити будь-які договори, будь-які угоди, на оренду приміщення, на оренду якогось клаптика, до речі на території ХОРТПЦ є якісь будівлі, може він поставити в якомусь машинному залі ці комп’ютери, хай ставить у будь-якому приміщенні на території ХОРТПЦ, ми сплатимо всі роботи по прокладці цього кабелю. Ми хочемо працювати. В нас є можливості, є люди, які працюють, є купа проектів. Я Вас прошу, Олександре Івановичу, дозвольте нам працювати, підіть нам назустріч і протягніть нам руку.

О.ДЕРГІЛЬОВ. Абсолютно согласен, и готов немедленно же, но согласно действующего законодательства.

Вопрос первый. Вы должны четко, если желаете, подъезжаете прямо ко мне. Еще раз покажу Вам Закон Украины, инструкции, по которым мы должны разработать техусловия для Вас, Вы должны выполнить рабочий проект.

У нас все должно быть отображено на бумагах согласно документов. Это обязательно, иначе через год мы запутаемся в своих проводах, не будем знать где и какой сигнал проходит.

Что касается установки компьютеров, источников бесперебойного питания. Такой практики ни одно ТРК не практикует. Всегда сигнал подается со студии. Тот же компьютер в данном случае часть студийного комплекса.

О.БАРАННИК. Хто Вам таке сказав?

О.ДЕРГІЛЬОВ. Давайте не будем перебивать, я Вас не перебивал. Я считаю, это часть аппаратно-медийного комплекса, не только я так считаю, так считают все.

В этом случае в принципе законом предусмотрено. Но вы же понимаете, что аренда государственного помещения, здесь находятся представители юридической власти, они могут подтвердить, что это все определено Законом Украины об аренде государственных помещений и т.д. Я могу Вам показать, там есть порядок четкий, как надо обращаться, это не ко мне, это в Фонд государственного имущества. Я прав абсолютно.

Поэтому, если такая возможность есть, пожалуйста. Но не забывайте, что наши предприятия является еще и режимными, это ни для кого не секрет. Мы тоже должны учитывать данный факт. Давайте искать пути, но мы должны действовать в рамках действующего законодательства. И только так.

О.БАРАННИК. Моє перше запитання стосовно режимного підприємства. Наскільки я знаю, підприємство УЦК знаходиться на території Вашого режимного підприємства, і вони пов’язані однією прохідною.

Чому для одних можна користатися Вашими територіями, іншим – ні?

О.ДЕРГІЛЬОВ. Это абсолютно неправильно. Пожалуйста, поднимите государственный акт и убедитесь, что это совершенно разные территории.

О.БАРАННИК. А чому вони користуються однією прохідною.

О.ДЕРГІЛЬОВ. Потому что другой дороги нет.

Д.ЧЕПАК. Я бачу у нас дискусія зайшла у прохідну. Я попрошу Володимира Манжосова внести ясність.

В.МАНЖОСОВ. Дякую. Я, мабуть, буду другою людиною, яка не вийде за рамки регламенту. Бо, чесно кажучи, я хотів би внести ясність, але навряд чи зможу це зробити. Більшість, мабуть не більшість, а всі питання, які піднімалися з цією проблемою, вони знаходяться поза межами компетенції Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. Ми розглядаємо це як спір між двома чи трьома, чи чотирма, чи кількома господарчими суб’єктами.

Відповідно до тих звернень, які ми отримали, ми призначили позапланові перевірки наших мовників, тобто ліцензіатів Національної ради, які присутні тут. Такі перевірки пройшли. І наші перевірки, що вони могли виявити? Вони виявили відсутність мовлення. Відсутність мовлення відповідно до Закону України «Про телебачення і радіомовлення», це стосується обмеженого ефірного частотного ресурсу, вона повинна каратися санкціями Національної ради. Такими як попередження.

Ми будемо підводити підсумки цих перевірок чи на наступному засіданні, чи на наступному тижні. Але я можу сказати, що, враховуючи цю ситуацію, яка склалася навколо цієї проблеми, то проекти рішень підготовлено взяти результати перевірок до відома і надати час для вирішення цих питань, для того щоб ми могли вже дійсно потім розбиратися, чи є тут провина компанії, небажання компанії мовити, чи це якісь неможливості через певні стосунки з діючими господарськими суб’єктами.

Д.ЧЕПАК. Вікторія Сюмар.

В.СЮМАР. Дякую. На минулому засіданні, ми тут зараз слухали дуже багато технічних нюансів, я думаю більшість мало хто що зрозумів. Я читала звіт наших журналістів, тому зрозумію, про що ви говорите. Це складно, там система власності заплутана і всі знають, що там фігурують люди близькі до влади, які були близькі до попередньої влади, тепер близькі до нинішньої влади.

В мене конкретне дуже запитання щодо вирішення цієї проблеми. Була висловлена дуже конкретна теза минулого засідання: «всі в Україні зацікавлені в тому, щоб в такому важливому місті, як Харків, був збережений плюралізм думок, і що в цьому зацікавлена в першу чергу сама харківська влада. І була висловлена пропозиція, щоб харківська влада зініціювала зустріч з представниками телеканалів для вироблення алгоритму вирішення цієї проблеми, оскільки харківська влада зацікавлена в цьому.

В мене питання номер один – це чи відбулася така зустріч, чи вона була зініційована, що власне владою було зроблено для вирішення цієї пропозиції? Чи бачите ви спільну можливість разом у тому колі, яке ми тут бачимо, виробити такий алгоритм і представити його громадськості? Коли канали можуть конкретно запрацювати?

М.СТОМАТІНА. Я дуже дякую за це запитання. В мене зустрічне запитання, скажіть, будь ласка, чи ви звернули увагу на цей досить таки цікавий лист, що навіть в даному засіданні присутні по два керівники підприємств?

Для того, щоб міська влада могла провести перемовини, треба встановити, хто з цих осіб є легітимною особою, з ким треба вести перемовини з цього приводу.

Навіть у даному засіданні присутні дві особи, які вважають себе керівниками зазначеного підприємства. Є дві особи як від телекомпанії «Фора», так і від телекомпанії «Право-А/ТВК».

Ми не можемо втручатися. Стосовно телекомпанії «Право-А/ТВК» 6 позовів розглядається в судах, стосовно телекомпанії «Фора» - 13.

Я не можу встановити, кого можна запросити для того, щоб врегулювати це питання, з ким можна з цього приводу спілкуватися, бо кожен вважає себе керівником.

Я ще на минулому робочому засіданні звертала увагу - шановні, подивіться, міська влада з цього приводу не має способів впливу. Це є їх внутрішній корпоративний спір.

Допоможіть їм вирішити його, врегулювати. Після цього міська влада буде робити все, що тільки від неї залежить. Але вирішувати, хто з них акціонер, хто, кому, що продавав, чому в ліцензії на Нацраду записані одні особи, інші особи збираються на якісь збори, призначають других, третіх, четвертих керівників, пробачте, не маємо права цього робити, бо це буде втручанням у їх внутрішню діяльність.

Нехай самі спочатку визначаться, а після того, я впевнена в цьому, ми досить швидко зможемо врегулювати зазначений спір. Врегулювати яким сенсом – допомогти тим, чим ми можемо.

Я розумію, у телекомпаній, як з’ясувалося у процесі вивчення цього питання, є складнощі з технічними працівниками. Вони досить добрі журналісти, вони мають певні навички журналістської діяльності. Але цього мабуть таки трохи замало. Треба їм допомогти якимись керівними кадрами, які обізнані з тим, як технічно доправити той продукт, який вони створюють для населення, для споживачів продукту. Ну як вони не приймають на роботу технічних фахівців, і ці технічні фахівці не вирішують зазначене питання, міська влада не може їм з цього приводу їх нав’язати.

Я ще раз звертаю увагу, шановні, подивіться, якщо компанія хоче, вона виходить в ефір. Якщо звернутися до телекомпанії АТН, вони прекрасно створюють інформаційний продукт, подобається він комусь чи не подобається. Але не в ефірі, вони викладають усі ці новини в Інтернет. Є вирішення, є технічний працівник, який з цим працює. Якщо немає технічного працівника, який обізнаний з ефірним мовленням, то мабуть тоді з цього приводу треба звернутись до обізнаних осіб.

Д.ЧЕПАК. Дякую. Давід Стулік.

Д.СТУЛІК. Доброго дня. Перш за все дякую за запрошення.

Перш за все я вітаю Вас, що можна почути думку обох сторін, бо, як ви знаєте, дискусія породжує правду.

Я думаю, що ця дискусія так і проходить, і в цьому допомагає.

Хочу також зазначити, що я особисто на прохання посла відвідав Харків, мав можливість зустрітися з багатьма з вас, почути різні думки, побачити різні документи, хоча я не є технічною людиною, трошки зрозуміти всі ці технічні деталі.

Але тут стало зрозуміло, що технічні деталі вирішити можна, але тут ще є політична складова і комерційна складова.

Тут хочу зазначити, що на зустрічі з паном Кернесом чули нібито запевнення від міського голови, що він також докладає зусиль, щоб ситуація з відновленням мовлення була встановлена якнайшвидше.

Таку саму інформацію отримав наш посол, який також 10 жовтня відвідав Харків. Тобто тут ми хочемо долучитися до заяв колег, що ми також хочемо бачити плюраритет ЗМІ в такому важливому місті як Харків, і не тільки Харків.

Це питання будь-якого міста в Україні. Бо, як ви знаєте, Україна взяла на себе певні зобов’язання не тільки перед ОБСЄ, а також перед Європейським Союзом. Є багато спільних документів. Україна як країна, яка прагне наблизитися до Європейського Союзу, багато разів підкреслювала ці цінності плюралізму в ЗМІ.

Тому ми дійсно будемо на це звертати увагу, будемо вимагати вирішувати ці проблеми, ділитися нашим досвідом. Ви знаєте, Європейський Союз є найбільшим донором, і в рамках технічної допомоги ці питання також вирішуються.

Щоб потім нас не звинуватили, що ми втручаємося у внутрішні справи, хочу зазначити, що це зобов’язання Україна на себе взяла добровільно. Ми тільки нагадуємо нашому партнеру про ці європейські цінності.

І, як я сказав, ми будемо продовжувати слідкувати за розвитком ситуації не тільки в Харкові, але й загалом на медійному ринку в Україні.

Д.ЧЕПАК. Перед тим як передати слово Світлані Остапі, я б хотіла попросити в такому випадку пана Девіда і ОБСЄ – Іллю або Дуню, якщо ви побажаєте приєднуватися до засідання нашої міжвідомчої робочої групи, а з іншого боку можливо ви долучитесь до роботи з закордонного досвіду, над яким постійно у нас працюють «Репортери без кордонів». В такому випадку ви просто принесете нам ще якийсь цікавий досвід, який може бути власне предметом розгляду.

Д.СТУЛІК. Звичайно так. Але тут треба зрозуміти, що немає єдиного європейського стандарту. Якщо готувався німецький досвід, туди краще запрошувати колег з німецького посольства, які мають цю інформацію. Але ми можемо це з ними або з їх колегами з інших посольств підготувати.

Д.ЧЕПАК. Світлана Остапа, потім Марина Стоматіна.

С.ОСТАПА. По-перше, пан Девід порадів тут дискусії, а я цій дискусії чомусь не дуже радію, тому що ця дискусія більше схожа на судові дебати, де кожен виступає з тисячами дрібниць, незрозумілими більшості присутніх. Хочеться конструктивної дискусії, щоб зрозуміти, що треба зробити для того, щоб відновити роботу телекомпаній.

З відповіді пані Марини Стоматіної я зрозуміла, що влада нічого не зробила, щоб врегулювати це питання, скажемо так, мировим шляхом.

Ви кажете, що тут присутні по два керівника з кожної телекомпанії, вони між собою не можуть домовитися.

Наскільки я знаю, пан Юхт представляє одноосібно свою компанію, другого керівника не існує. Я думаю, що ви маєте бути посередниками у цій дискусії, особливо, якщо голова міста, пан Кернес, завірив всіх, що він зробить усе можливе, щоб врегулювати цю ситуацію.

Одне запитання: чи погоджуєтесь ви на мирову, і коли врешті-решт запрацюють телеканали?

М.СТОМАТІНА. Я ще раз прошу звернути увагу на те, не може міська влада заставити працювати компанію, коли вона не хоче.

Якщо вони посилаються на те, що вони не можуть видавати сигнал в ефір і вважають постанову головного лікаря незаконною, йдуть до суду, а в суді відмовляються від позову, то це послідовна позиція.

Ось сидить працівник одного провайдера, там сидить представник іншого. У нас у країні є досить великі провайдери: і Укртелеком, і будь-які інші. Скажіть, будь ласка, чому харківська міська влада має створювати технічні умови для того, щоб телекомпанія АТН свій сигнал, свій інформаційний продукт донесла до ХОРТПЦ.

Яку мирову угоду з ким я маю підписувати, якщо міська влада жодним чином не перешкоджає. Це було встановлено в ході перевірки шляхом опитування всіх осіб, які казали про те, що міська влада з цього приводу вчиняє шкоду засобу масової інформації. Якщо цей засіб не хоче працювати, як його заставити?

С.ОСТАПА. Ви кажете, що вони не хочуть працювати. Вони тут вголос заявляють, що вони хочуть працювати, кажуть, що вони можуть зробити для того, щоб працювати.

Ви звинувачуєте один одного. Давайте звинуваченнями нехай займаються органи, які цим мають займатися.

М.СТОМАТІНА. Саме з цього я прошу звернути увагу на те, що вирішувати технічні питання доставки сигналу телерадіокомпанії має її керівництво. Попросіть, будь ласка, не міську раду зробити доставку сигналу, нехай це зробить пан Юхт, якщо він очолює це підприємство. Він за це отримує заробітну плату. Нехай йому в цьому допоможуть акціонери підприємства, які з цього приводу мають також у якийсь спосіб працювати.

С.ОСТАПА. Чим ви посприяли?

Д.ЧЕПАК. Я перепрошую, мені здається, що ви повторюєтесь.

Проситься до слова Наталія Соколенко, Олена Бондаренко, Юрій Луканов.

Н.СОКОЛЕНКО. Пані Марино, дуже перепрошую, але позиція ваша блюзнірська, особливо щодо того, що канал АТН хоче привернути увагу до свого продукту. Коли ми були у пана Кернеса на зустрічі, він сам зачитав, що останні заміри харківської аудиторії, поки АТН працював, показали, що 34% харків’ян, а 32 і 30 і всі інші. Тобто канал був насправді, продукт видавався в Харкові найкращий.

Далі там ще багато зауважень до вашої позиції, але це просто вже перетворюється на «палату № 6», тим більше, що ми втретє вже слухаємо.

Але я хочу напевно звернутися до представників партії влади і подякувати за те, що була вирішена позитивно ситуація в Одесі з телекомпанією «Круг», яка приблизно за таким же сценарієм була викинута з ефіру.

Але Одеса таке специфічне місто. Там, розумієте, дуже великий плюралізм всередині самої партії влади в Одесі. Я припускаю, що саме одна з так би мовити гілок партії влади допомогла відновити мовлення телекомпанії «Круг».

Із тих подяк, які висловлювали журналісти телекомпанії на адресу тим, хто допоміг, очевидно, що дякують саме Партії регіонів.

Тому, пані Олено, до Вас звернення: ситуація ідентична, канал відімкнули, сказали в Одесі, що якась там технічна поламка. Насправді вдалося все досить швидко вирішити. Якісь є напевно таємні пружини, таємні механізми. Можна їх застосувати в Харкові?

О.БОНДАРЕНКО. Спасибо большое. Придется отвечать, хотя вообще-то я не планировала этого делать.

Д.ЧЕПАК. По «Кругу» у нас якраз це є в останньому запитанні, питання, які до нас надходили. «Круг» до нас звернувся, але питання було вирішено раніше, ніж ми встигли це обговорити. Прошу.

О.БОНДАРЕНКО. Вы знаете, так долго боролись и «Стоп цензуре» в том числе, чтобы власть вообще свои руки не прилагала и не вмешивалась в хозяйственную деятельность СМИ. А теперь как в диком каком-то сне партию заставляют вмешаться.

Н.СОКОЛЕНКО. Так інші механізми не працюють!

О.БОНДАРЕНКО. Есть у нас документы, и странная ситуация, вот читаю о том, что программы АТН, «Право» и «Фора», они «транслювалися через «Українські цифрові комунікації», потом в следующем абзаце я вдруг читаю, что «слід зазначити, що ці всі компанії, в тому числі Українські цифрові комунікації належать до однієї медіагрупи Авакова».

Мне непонятно, как может одна, которая ретранслирует другую компанию одного и того же собственника, вдруг взять и выключить.

Уважаемые харьковчане, почему ни одна из сторон не упомянула фамилии Липчанский и Аваков?

Вы прекрасно знаете, в чём ситуация. Почему все из вас лицемерно молчат, что два собственника не могут между собой поделить куски пирога.

Почему это должен говорить политик из парламента? Я что, лучше знаю харьковскую ситуацию, чем вы? Получается, что лучше. Почему никто здесь не сказал, что на самом деле сейчас идет драка за собственность, один собственник хочет насолить другому.

Почему вы заставляете краснеть Президента, почему вы заставляете здесь вмешиваться Партию регионов? Почему мы должны делать за вас работу, которую вы должны делать на уровне города?

В.МОЗГОВИЙ. Я наверно буду третьим человеком, который не переберет время регламента после господина Манжосова. Я скажу, что задачу, которую поставил генеральный директор компании «Фора» передо мной, исполняющим обязанности компании «Фора» - восстановиться.

Я говорю, что вещание телекомпании «Фора» в городе Харькове будет восстановлено в этом месяце, несмотря на те негаразды, о которых рассказывали нам тут популярно, непопулярно. Вещание будет восстановлено в технологическом, юридическом и хозяйственном плане.

Сборы, которые проводятся в судах, будут проводиться, это дело судов.

Вещание будет восстановлено. Спасибо.

Д.ЧЕПАК. Це одне з найголовніших повідомлень за сьогоднішні дві години. Прошу, Юрій Луканов.

Ю.ЛУКАНОВ. Доброго здоров’я. Юрій Луканов, голова Київської незалежної медіа-профспілки. Лише сьогодні дізнався, що буде це засідання, тому не зовсім зручно мені виступати в такій ситуації. Тим не менше, я був учасником коаліції громадських організацій, яка вивчала це питання. Крім того провів ще власне розслідування, написав парочку статей на цю тему. Відкидаючи всі технічні деталі, хочу коротко розповісти спочатку про атмосферу навколо нашої групи, яка туди приїздила. Ми приїхали, спочатку зустрілися з Кернесом, міським головою Харкова, який сказав, що дуже зацікавлений. Ми довго балакали - півтори години.

Він був налаштований, що ми приїхали упереджено, хоча ми поїхали вирішувати питання як відновити мовлення. Перед зустріччю нас попросила прес-секретар Кернеса, пані Грузинська, здається, її прізвище, щоб ми працювали без преси.

Потім з’являються новини, здається, в «Харківських новинах» чи «Харківських ізвєстіях» - такий телеканал, в якому розповідається, що на наше прохання пресу туди не пустили. Я розумію, що це журналісти могли помилитися.

Після того відбувся круглий стіл за участю всіх зацікавлених осіб. Наступного дня виступає Кернес на прес-конференції і розповідає, що його туди ніхто не запрошував. Хоча Андрій Куликов, який був модератором нашої зустрічі, запрошував всіх, у тому числі персонально пана Кернеса. Ще можу продовжити ряд таких неточностей, які формувалися навколо нашої групи, щоб ви зрозуміли, навколо чого відбувається відверта брехня з боку міської влади.

Тут звучало дуже багато технічних речей. Але дивна штука, якщо резюмувати все, що тут говорилося, дивіться, тут все дуже просто. Є три канали, які дозволяють собі критикувати владу. Раптом у короткий проміжок часу - вони нормально працювали, працювали, працювали - раптом відмикається мовлення в усіх за однією схемою. Провайдери кажуть, що в них зникає технічна можливість. Вони звертаються до інших провайдерів, ті ніби погоджуються, а коли доходить до мовлення – те ж саме.

От на що я хотів звернути увагу. Тут все залежить від волі однієї людини – Геннадія Кернеса.

О.ЮХТ. Я тоже не хотел бы останавливаться на взаимных обвинениях. Я просто хочу сказать, что, как все здесь увидели, решение, к сожалению, в Харькове принято быть не может. Если бы это технически зависело каким-то образом от компании, то давно бы вещание было восстановлено. Поэтому только политическое решение, политическая воля может нам позволить сработаться с ХОРТПЦ, с Концерном РРТ, который позволит нам все-таки любыми путями, на которые мы согласны, на любые условия, на которые мы согласны, дать нам возможность вещать с собственных передатчиков. Спасибо.

Пані Олена, ми говорили просто минулого разу про Липчанського, Авакова.

БОНДАРЕНКО О. Не все тогда были, не все представители, которые есть сейчас, тоже это слышали.

Я не к тому, что там нужно отмывать городскую власть. Это как раз их задача, чтобы корпоративные конфликты не перерастали в нечто большее, чем корпоративный конфликт.

Но просто не видається Вам смішно, что когда телекомуникационщик, который подает сигнал на РТПЦ, имеет того же собственника, что и телекомпания, они между собой грызутся, а все это подается как конфликт власти и телекомпании. Ну смешно.

Н.СОКОЛЕНКО. Справа в тому, що вже хотіли відмовитися від послуг пана Максима Цзяна і під’єднатися через «Велтон», через «Датагруп». Не вийшло. Пан Дергільов казав: «Приходьте завтра». А завтра «Датагруп» відмовилася. Потім прийшли з «ВелтонТелеком», пан Дергільов знову каже: «Приходьте завтра, натисніть на директора». Вони приходять завтра, «ВелтонТелеком» відмовляється.

О.БОНДАРЕНКО. Наталия, мы не можем сейчас говорить о «Датагруп». Я могу сказать лично, что я знакома с Александром, который возглавляет «Датагруп», он вообще не в курсе этого конфликта.

То есть мы можем здесь с Вами обсуждать «Велтон», «Датагруп» и т.д., но без их присутствия это будет неполная информация.

О.ДЕРГІЛЬОВ. Ситуация следующая, представьте себе, Вы приходите к соседу и говорите: «Я тебе должен 100 грн., но я тебе не отдам, отдаст Вася». Вы говорите: «Приведи Васю», правильно? Пусть он подтвердит.

Так и здесь приходит телекомпания АТН и говорит, что «Датагруп» готова вести сигнал. Я говорю: «Дайте мне бумагу от «Датагруп», хотя бы приведите, потом будем разговаривать».

Это справедливо или нет, как вы считаете? Справедливо.

Говорю: «Завтра приводите». Никого нет, ничего нет. И сейчас заявления как будто я в этом виноват.

Н.СОКОЛЕНКО. Компанією «Велтон» було підписано акти виконаних робіт.

О.ДЕРГІЛЬОВ. Какие акты? Вы сначала разберитесь с договорами. Сначала договор, потом акт. Мы ж не можем давать акт выполненных работ перед договором.

Вы такое видели когда-нибудь. Сначала договор, потом акт?

І.РУБАШКО. Прошу прощения. Телекомпания «Фора», Харьков.

Во-первых, я хочу сказать по-поводу провайдеров касательно АТН. Действительно были заключены договоры, проплачены деньги, с «ВелтонТелеком» в тестовом режиме был подан сигнал и поэтому акты были подписаны. Это для того, чтоб вы понимали, что акты были подписаны после того, что «ВелтонТелеком» побывал и у вас и отказался от дальнейшей работы.

Что касается телекомпании «Фора», я хочу сказать как раз о господине Липчанском и господине Авакове.

В июле месяце на тот момент генеральный директор телекомпании «Фора» назначил меня исполняющим обязанности, то есть принял на работу. И назначил после этого исполняющим обязанности генерального директора с правом подписи.

В августе месяце проходит собрание акционеров, на котором генерального директора прошлого отстраняют от работы, припиняють його повноваження, и назначают меня генеральным директором.

Параллельно, в связи с тем, что «Фора» была ЗАО, перерегистрировалась в ЧАО, направляется пакет документов в Нацраду для внесения изменений в реестр телекомпаний. Но первого августа этого года пропадает бухгалтер со всеми уставными документами, со всеми бухгалтерскими документами.

В результате я остаюсь в ситуации, когда у меня на руках только одна печать. Мало того, в связи с изменением ЗАО в ЧАО подаются документы в налоговую администрацию для получения нового свидетельства. Эти документы тоже исчезают.

Я не знаю, налоговая, которая очень строго относится ко всем таким действам, выдает документы неизвестному лицу, никогда не работавшему в телекомпании.

По факту пропажи документов мною подается заявление в милицию, отказывается в возбуждении уголовного дела согласно 63 статьи Уголовного кодекса, так как бухгалтер Куприенко отказалась давать показания против себя, уголовное дело прекращается.

По сей день бухгалтер есть, она не хочет разговаривать, никто соответственно документы не ищет.

С первого августа у нас, помимо всего прочего, начинаются проблемы с вещанием. После того как АТН выходит в эфир с открытым письмом к Президенту, нас отключают от эфира, как собственно и телеканал А/ТВК, в один день.

Я не хочу уходить в хозяйственные споры, потому что они у нас есть, и с УЦК - оператором, с которым мы работали. Это действительно хозяйственный спор, не будем туда углубляться.

Дальше происходит такая ситуация - для того чтобы восстановить документы, мне нужно зарегистрировать протокол, по которому я избрана. Как и собственно у А/ТВК, так и у меня в Регпалате документы на принимаются. То есть они принимаются – отдаются, принимаются – отдаются. В результате дотягивается до того, когда подаются иски в суды.

Предыдущие собственники, год назад была сделка, касалась «Форы». Четыре года назад была сделка, которая касалась А/ТВК, подают иски с признанием недействительными этих сделок купли-продажи. Суд выносит постановление о припиненні, о нерегистрации изменений в уставных документах и соответственно о неназначении генеральных директоров, как Елены Баранник, так и меня.

Поэтому на данный момент мы не можем восстановить ничего.

Дальше - лучше, появляется новый директор «Форы».

Д.ЧЕПАК. Я пропоную, якщо б ви могли підсумувати. Ви хотіли щось сказати цим набором фактів.

І.РУБАШКО. Я хочу сказать набором фактов, что на данный момент на телеканал «Фора», собственно и на телеканал А/ТВК осуществляется рейдерский захват с тем, что появляются два директора, мы оспариваем это в суде, но факт существует. Появляется, как выяснилось сегодня, второй директор уже на А/ТВК.

Все мы не можем провести себя, то есть собранием акционеров мы не можем зарегистрироваться, нам этого не дают.

Что касается Авакова и Липчанского. В свое время было заведено уголовное дело по господину Липчанскому. И странное дело - собственником УЦК, который отключил нас от эфира, является господин Липчанский.

Да, каналы могут быть включены, только каналы будут подвластны господину Липчанскому, который на данный момент «висит на крючке». Вот и все.

Д.ЧЕПАК. У нас залишається 15 хвилин до закінчення. Давайте надамо слово тим, хто не виступав. Але з іншого боку тут було кілька реплік щодо міської влади.

М.СТОМАТІНА. Прошу увагу звернути на те, що так часто згадуваний пан Липчанський – це депутат Харківської міської ради від «Батьківщини», а так часто згадуваний пан Аваков – депутат Харківської обласної ради від тієї ж «Батьківщини». Тому я можу тільки поспівчувати тій партійній організації за те, що її члени так досить цікаво та об’ємно проводять своє з’ясування стосунків.

М.БАГРАЄВ. Я первый раз присутствую на вашем совещании. У меня создается впечатление, что мы две вещи рассматриваем. С одной стороны мы вроде бы политизируем, понятно почему. С другой стороны, есть какие-то хозяйственные споры.

Если компания, я сейчас пытался узнать, там 50 на 50, идет какой-то конфликт интересов. Неужели мы должны его здесь рассматривать? Наверно, есть собственники. Эти собственники могут приехать сюда на комиссию. Я условно говорю, но если мы уже дошли до того, что на повестке стоит вопрос, присутствуют по два директора.

Это одна сторона. Вторая сторона касается непосредственно компаний, которая не в этом комплекте. Вот здесь очевидная история, я так понимаю, что при наличии договора провайдера, вы готовы их включить. Вот суть вопроса.

Нельзя этого сделать, чтоб произошло? Можно это сделать законным путем, чтобы не было у них аргументации: «Вас не подключили по какой-то причине».

К сожалению, мы много говорим, а в итоге 5 или 6 раз повторяем одно и тоже.

Простите, но я тут и с Леной согласен. Комитет не рассматривал этот вопрос. Я говорю как оно есть. Это было в режиме совещания, я, к сожалению, не присутствовал в Комитете. Но при этом на второй день в Интернете я узнал, что Комитет принял такие-то политические решения. Это тоже было определенное передергивание фактов.

Для чего мы здесь собрались? Чтобы дать какие-то рекомендации.

Рекомендация №1: пускай разберутся между собой субъекты хозяйственного спора.

Я не знаю, как мы можем даже на уровне Комитета вмешаться. Это очевидно, что мы не имеем права и не можем.

С другой стороны, мне понравилось то, что вы здесь публично говорили, что готовы включить при наличии соответствующих документов.

О.ДЕРГІЛЬОВ. У нас как госпредприятия есть инструкции, которые должны выполняться.

М.БАГРАЄВ. Я прекрасно понимаю, чем занимается ваша компания. Поэтому, если нужен какой-то период для оформления документов, и потом вы включите сигнал, то мы дадим необходимое время. Не нужно политизировать ситуацию.

Д.ЧЕПАК. Пан Гоголевський.

Ю.ГОГОЛЕВСЬКИЙ. Добрый вечер! Гоголевський Юрий, представитель Долженка Константина Ивановича, собственника АТ «Телекомпанія «Право-А/ТВК».

Говоря о свободе слова, мы забыли о двух программах, которые были отключены в мае на эфирном канале «Право-А/ТВК». Это «Харьковские новости» и «Трибуна ТВ». Никто не может сказать, что данные программы были близки к власти.

Касается эта ситуация ограничения свободы слова, или речь идет о решении спорных вопросов.

Д.ЧЕПАК. Чи хтось ще хоче висловитися щодо ситуації, яка склалася з телекомпаніями у Харкові?

Н.СОКОЛЕНКО. Подібну ситуацію було вирішено в Одесі. Сподіваємося, що ми колись скористаємося цим прикладом.

М.ЦЗЯН. Арсен Борисович Аваков никогда не имел никакого отношения ООО «Украинские цифровые коммуникации».

О.БОНДАРЕНКО. Почему эта информация находится в документах и вы ее не опровергли? Мы руководствуемся той информацией, которая представлена в материалах этого заседания.

Я задавала вопрос, но ни в чем не обвиняла.

О.ЮХТ. Мною говорилось в начале заседания, что в данных документах факты изложено недостоверно.

Д.ЧЕПАК. Гарна ідея надати час для виходу телеканалу в ефір, а саме до кінця місяця.

І.ЛУБЧЕНКО. Це єдина ділова пропозиція сьогодні.

Д.ЧЕПАК. Це довга та складна історія. Але у випадку виходу телеканалу в ефір дану дискусію буде закрито.

Коли ви зможете забезпечити відновлення мовлення?

МОЗГОВИЙ В. Вещание планируется восстановить к 16 ноября, дата может измениться на 2-3 дня. Но тестовое вещание до 16 ноября будет восстановлено.

Технологические вопросы практически все решены, юридические вопросы - не обсуждаем ни одного вопроса, касательно творческих – идет работа над программами.

Вещание будет восстановлено.

І.ЛУБЧЕНКО. Це питання можна обговорювати безкінечно. Слід відібрати ліцензії в тих, хто не зможе відновити мовлення.

Д.ЧЕПАК. Давайте дамо слово представнику ОБСЄ.

І.ДОГЕЛЬ. Спасибо большое. С интересом выслушал все позиции.

Это очень важно, что собрались представители всех заинтересованных сторон за этим столом.

Пока мы заседаем здесь, страдают в первую очередь из-за отсутствия в эфире альтернативных передач новостей телекомпании «АТН» интересы харьковской аудитории. Об этом никогда не нужно забывать.

Представителя ОБСЕ по вопросам свободы СМИ интересует в меньшей степени споры хозяйствующих субъектов, а в первую очередь интересы аудитории.

Я думаю, Дария, что ваше предложение о том, чтобы дать какой-то срок и посмотреть, выйдут ли действительно по заверениям наших уважаемых коллег телекомпании в эфир в конце этого месяца – это одно из разумных предложений.

Естественно, представитель ОБСЕ по вопросам свободы СМИ будет следить за ситуацией и поддерживать контакты с соответствующими властями Украины

Д.ЧЕПАК. Підтримую. Тоді у мене є пропозиція, щоб перший ефір телекомпанії було записано на диск та розіслано членам групи.

І.ЛУБЧЕНКО. Я хотів підняти інше питання, добре що це почують представники Верховної Ради України.

Після прийняття нового законодавства про корупцію представники прокуратури звинувачують редакції в корупційних діях. У даній ситуації в редакції працює 20 років батько – редактор та 15 років син. Кожен з них має власну зарплату, гонорар, гроші вони не ділять.

І у цій ситуації представники прокуратури складають акт, справа доходить до опису майна.

Є.БЛАЖІВСЬКИЙ. Я дійсно за те, щоб законодавство про боротьбу з корупцією виконувалося. Зазначений випадок був нещодавно предметом розгляду нашої колегії. Ми ставили його як вкрай негативний приклад виконання закону.

Це єдиний випадок по відношенню до журналістів. Ніхто майно не описує, а складений протокол про корупцію вже відкликано. Питання вичерпано.

І.ЛУБЧЕНКО. Добре. Я повідомлю зацікавлених осіб про відкликання протоколу.

О.БОНДАРЕНКО. Обсуждаемая редакция находится в коммунальной собственности? Она приравнена к статусу госслужбы? В одном госучреждении не могут работать родственник в подчинении друг друга.

І.ЛУБЧЕНКО. Редакція прирівняна до держслужби лише за оплатою праці, працівники навіть не мають рангу.

О.БОНДАРЕНКО. Нужно учитывать и такие моменты. А то когда в политике династия - это одно, а что, когда в журналистике, что – это другое?

Д.ЧЕПАК. Шановні друзі! Подякуємо представникам Харкова за те, що вони приїхали і хоча б частково роз’яснили цю ситуацію.

Хочу проінформувати, що у нас 5 хвилин до шостої години. І у нас ще два нерозглянутих питання. Є дві пропозиції: або зараз обговорити закордонний досвід і решту, або перенести це на наступний раз.

Якщо зараз, ми можемо вкластися в 5 хвилин, Вікторіє? Давайте.

В.СЮМАР. Це питання важливе для всієї країни. Оскільки відомі ситуації, коли 12 жовтня біля Печерського суду побили журналістку із «Кореспондента» і журналіста із «Комерсанта» працівники «Беркуту», завдяки втручанню все-таки були принесені вибачення.

3 листопада був побитий Максим Требухов біля Верховної Ради України, була розбита камера іноземної компанії «РИА Новости».

Вчора вже працівники охоронного агентства побили знімальну групу «1+1», причому дуже нахабно.

Це свідчить про одну дуже погану тенденцію, що коли немає покарання за один факт, вал побиттів наступає за цим.

Це велика пляма на іміджі України. Ми будемо мати дуже суттєве погіршення рейтингів України в контексті свободи слова за оцінкою різних міжнародних організацій. Але не це головне.

Головне те, що це умови праці журналістів. Журналісти не можуть не бути в епіцентрі подій, вони не можуть не знімати протестувальників.

Я розумію, що працівники правоохоронних органів роблять свою роботу. Але необхідно враховувати той момент, що правоохоронці треновані, повністю озброєні.

Журналісти не мають таких навичок фізичної боротьби. Проте вони мають дорогу техніку та кадри, які необхідно зберегти. За ними стоять мільйони людей, які хочуть побачити відзняті матеріали.

У зв’язку з цим зупинюся на конкретних речі: як це працює в інших країнах, як нещодавно це запрацювало навіть в Білорусі, яку ми можемо дуже серйозно критикувати.

Коли в Білорусі були акції протестів, журналістів разом з іншими загрібали в автозаки або розкидали по бокам. Журналісти прийшли під правоохоронні структури країни, під управління МВС, і сторони домовилися, що влада узгоджує разом з ними жилети, і людей в жилетах просто не чіпають, їх не б’ють, не гребуть в автозаки.

Практика з жилетами працює в інших країнах: європейських та особливо в районах бойових дій. Всі міжнародні структури добре знають, як оформлюються подібні домовленості.

Дуже конкретні пропозиції в мене. Я просто скористаюся нагодою присутності тут працівників Генпрокуратури і МВС.

Давайте домовимося, чи можемо ми зробити спільний формат ідентифікації, який буде визнано і журналістами, і правоохоронними структурами. Що ми домовляємося про подібні жилети. Вирішити питання, хто їх може виготовляти чи журналісти можуть їх замовляти.

ЗМІ просто будуть звертатися щодо отримання зазначених жилетів. Це буде ідентифікувати самого журналіста, буде, так би мовити, червоною карткою для того, щоб їх не били в той момент, коли вони виконують свої професійні обов’язки.

Другий момент – це необхідність проведення освітньої роботи з бійцями «Беркуту». Представники ОБСЄ привозили фахівців в Україну. Можливо є способи організувати тренінги, започаткувати програми. Це не вимагатиме коштів з державного бюджету.

Правоохоронні органи мають інструкції, які є у кожного працівника «Беркуту», коли він приходить виконувати свої професійні обов’язки. Чи можна ознайомитися з цими інструкціями в частині, що стосується поводження з журналістами. Бо, на жаль, ці інструкції є не публічними.

Можливо внести все ж таки рекомендації в контексті жилетів, про які, я сподіваюся, ми все-таки домовимося.

Слід розглянути, як працівникам правоохоронних органів рекомендується в інструкції поводитися з журналістами з огляду на специфіку роботи ЗМІ і на важливість присутності ЗМІ на різних заходах.

Інакше ситуація просто виходить з-під контролю. Ми отримуємо дуже серйозне протистояння між журналістами і працівникам правоохоронних органів. Кількість таких правопорушень збільшується.

Є.БЛАЖІВСЬКИЙ. Я дуже радий почути такі слова, які ведуть до взаєморозуміння, співпраці.

Зрозуміло, що корисними будуть тренінги: як поводити себе правоохоронцям, коли поруч працівники ЗМІ. Я думаю, так само були б корисними поради працівникам ЗМІ, де, в яких місцях стояти, коли великі скупчення людей. Тому що великі скупчення людей не завжди контрольовані, не завжди правильно і адекватно себе поводять.

Це важливо як для однієї сторони, так і для іншої. В такому разі у нас буде більше об’єктивної, хорошої, якісної інформації.

Я також підтримую пропозиції застосування жилетів. Можливо комісія звернеться до правоохоронних органів, Міністерства юстиції, профспілкових організацій журналістів, вузів з проханням розробити, виробити форму розпізнавальних засобів (жилетів).

Необхідно зважити всі «за» та «проти» застосування жилетів, вивчити досвід інших у цьому питанні, їх помилки.

Д.ЧЕПАК. Надамо слово Іллі Догелю, представнику ОБСЄ, що має досвід у цій історії, жилетів в тому числі.

І.ДОГЕЛЬ. Дамы и господа! ОБСЕ действительно имеет опыт. Подготовлен в 2007 году доклад о рекомендации правоохранительным органам и журналистам по поводу того, как сотрудничать, а не мешать друг другу в ходе публичных акций.

Мы с удовольствием в распоряжение рабочей группы предоставим этот документ на русском и английском языках. Там говорится и о жилетах, и о едином образце удостоверения журналиста, который принят Европейской Ассоциацией журналистов, и другие полезные сведения.

Может, стоит перенести рассмотрение этого вопроса на следующее заседание. Спасибо.

Д.ЧЕПАК. Олена Бондаренко, Світлана Остапа.

О.БОНДАРЕНКО. Вы знаете, в наших документах, которые нам раздали сегодня, есть на самом деле замечательные рекомендации. Я предлагаю и Виктории Сюмар, и всем, кто заинтересован в качественном журналистском труде, применять как боевой листок и руководство к действию.

Любое взаимодействие прессы и прокуратуры, прессы и милиции особенно на массовых мероприятиях предполагает не только обязательства какой-то одной стороны, но и обязательство другой стороны.

Я вот для себя, например, отметила, что в данной справке по принципам поведения для прессы, радио, телевидения, полиции (зарубежный опыт Федеративной Республики Германия) у прессы тоже есть обязанности.

Что касается обязанностей правоохранительных органов: прежде всего наладить постоянные контакты, «має інформувати засоби масової інформації на ранньому етапі, своєчасно знову таки інформувати, пресове посвідчення єдиного зразка, поліція надає підтримку і таке інше».

Как правило, журналист больше знает права, а обязанности знать не хочет. Я хочу озвучить то, что вменяется в обязанности, прежде всего средствам массовой информации:

«У випадках найтяжчої злочинності подробиці щодо тактичних заходів поліції не можна оприлюднювати без узгодження з відповідальними керівниками поліції.

Не повинні перетворюватися на інструмент злочинців.

Не має створювати перешкод для виконання завдань поліції».

Самое главное, что касается особенно недавних событий:

«Представники ЗМІ не повинні перешкоджати проведенню акцій поліції. На них також поширюються розпорядження поліції».

Уважаемые журналисты, если все-таки полиции дан приказ сделать зачистку или отодвинуть колонну, то вам придется их слушаться, потому что у них есть приказ, и они будут его выполнять.

И в данном случае нужно не конфронтировать с милицией, с правоохранительными органами, а в данном случаи просто выполнять те распоряжения, которые касаются вас как граждан.

Самое главное не забывать, что у каждого закона есть одна часть, которая посвящена правам, а вторая – которая посвящена обязанностям. Свобода – это прежде всего полная ответственность за свои действия.

Отдельная часть журналистов, к сожалению, путает свободу с безответственностью и анархией. Обязанности есть у всех.

Д.ЧЕПАК. Світлана Остапа.

С.ОСТАПА. Я дуже дякую пані Олені, що нагадала журналістам про наші обов’язки. Я просто хочу також нагадати, що подібну інструкцію вже ухвалили в УДО, її оприлюднили на сайті. Вони почали до нас звертатися з такими інструкціями, про які йшлося.

Силовики і працівники «Беркуту» з такими інструкціями до журналістів не звертаються ні попередньо, ні під час акції. Вони не знають, що можна робити такі інструкції.

Я думаю, що можуть також і силовики оприлюднити не всю інструкцію, а частину, що стосується журналістської роботи.

Погіршилася робота журналістів в Кабінеті Міністрів України. Раніше журналісти під час засідань Кабінету міністрів України мали змогу поспілкуватися з міністрами в кулуарах, як це робиться у Верховній Раді.

Зараз їх запрошують в окрему кімнату і транслюють засідання по телевізору, Змоги поспілкуватися, взяти якісь окремі коментарі по тій чи іншій темі у них зараз немає.

Журналісти просили все-таки переглянути це рішення і більше легалізувати доступ до тіл міністрів.

Д.ЧЕПАК. Я пропоную коротко сказати з приводу семінарів і роботи УДО та «Беркуту», силовиків. У нас був дуже хороший досвід семінару з УДО, коли виникла ця проблема. Фактично одним семінаром повністю знялася проблема.

У мене є пропозиція до ОБСЄ, яке нам вже дуже допомагало з тренером, до «Репортерів без кордонів», до Інституту масової інформації, можливо ви нам допоможете. Доцільно залучити до співпраці Американське посольство, Єврокомісію.

Чи могли б ми тоді розробити план тренінгів. На жаль, у нас немає на це коштів. Я так розумію, що прочитати один тренінг – це не є такі величезні кошти, але якщо вони реально такі ефективні, то чому б цього не зробити.

Якщо можливо, ми могли б тоді пропрацювати базу даних так само, як минулого року, минулого разу, коли йшлося про співпрацю з УДО. Я розумію, що закордонного експерта потрібно за 2 -3 місяці попередити, і тоді по узгодженню можемо організувати роботу.

Що стосується історії з жилетами, ми колись її обговорювали. Там так само є можливість для маніпуляції і фальсифікування, коли цей жилет може опинитися в руках будь-кого. Тому я пропоную, наприклад, так само можливо до наступного разу скористатися досвідом і ОБСЄ, і європейських країн для того, щоб ми могли це обговорити і запропонувати якісь варіант, той, який підійде в Україні.

І.ЛУБЧЕНКО. Ми, коли ці жилети зробили, їх розібрали в один момент, поки ми їх безплатно давали. Як тільки ми сказали, що ми ж не можемо кожного разу безкоштовно їх робити. Коли зробили 150 штук, замовили в Рівному, ніхто не захотів брати. І тут треба, ці всі семінари – це все правильно, але треба з місць людей викликати (з областей) з УДО, з «Беркут».

Д.ЧЕПАК. Дякую, зараз вже 18.10. Я пропоную зупинитися на цьому.

О.ПРОНІН. Четвертий пункт, радіо «Мелодія».

Д.ЧЕПАК. Я пам’ятаю про четвертий пункт, на жаль, ми вже вийшли за регламент на 11 хвилин. Пропоную перенести це питання на наступний раз. В нас в цих пакетах є інформація про радіо «Мелодію». Там ситуація, якщо коротко, це конфлікт з Нацрадою. Тут є представники Нацради і ви можете з ними обговорити.

О.ПРОНІН. Так получилось, что на сегодняшнем замечательном собрании у нас появилась возможность поделится опытом происходящих событий в видеопространстве города Харькова. Радио «Мелодия» сегодня терпит свое поражение. 10 лет в эфире, есть многомиллионная аудитория радиослушателей, идут сейчас идут электронные письма, и в конверте: «Верните «Мелодию!», «Лишили частицы сердца!», «Лишили частицы души!», «Вы семейное радио, мы хотим слушать вас семьей». По 270, по 300 подписей приходит в одном письме.

Творческая интеллигенция просит: «Верните «Мелодию». Вот с этой просьбой мы обращаемся.

Д.ЧЕПАК. Наскільки я розумію, цією історією займається Нацрада. Прошу, пане Володимире.

О.ПРОНІН. Меня зовут Александр, фамилия моя Пронин, я программный директор.

В.МАНЖОСОВ. Але нещодавно ми переоформили ліцензію на прохання компанії «Онікс», яка володіє цим брендом і яка власне будувала цю радіостанцію, з позивними «Перець FM». Тобто я не знаю, у нас тут є по два директора одних і тих же компаній, я так розумію, що «Мелодій» у нас теж кілька. Офіційне керівництво телерадіоорганізації «Онікс», яке володіє брендом «Мелодія» і мережею «Мелодія», відмовилося від цього бренду і ми переоформили їх на «Перець FM», на другу їх радіостанцію, другу мережу і дододали їм туди частоти «Мелодії», які в них залишались.

О.ПРОНІН. Я обращаюсь к вам от огромной аудитории, которая просит вернуть «Мелодию». Вот эта просьба. Радиослушатели спрашивают у нас: «Где вы вещаете? Мы хотим быть с «Мелодией». Вот это проблема сегодняшнего дня. Спасибо

М.БАГРАЄВ. Если можно, я скажу два слова. Я чуть-чуть в курсе этой ситуации. На самом деле, абсолютно правильно сказал Манжосов, у них произошло переоформление договоров, и там сейчас вместо «Мелодии» вещает «Перець FM».

Насколько я знаю, собственник сегодня, который владеет брендом «Мелодия», ведет разные переговоры для того, чтобы появилась в эфире «Мелодия». Я надеюсь, что в ближайшие месяц-два мы «Мелодию» увидим в эфире. Это я могу сказать.

Д.ЧЕПАК. Дякую.

О.ПРОНІН. Спасибо. Мы не зря встретились сегодня.

Д.ЧЕПАК. Спасибі вам величезне. Я думаю, що дві проблеми за одне засідання - це непогано.

Дякую дуже. До зустрічі наступного місяця.

Ще раз хочу попросити всіх учасників робочої групи, коли у вас є запитання або питання, які, ви вважаєте, потрібно внести в порядок денний, будь ласка, пишіть або давайте знати.

Все, що у нас зараз тут обговорювалося, воно увійшло в протокол. Відповідно підсумок і всі рішення будуть так само, як і минулого разу, розіслані всім членам комісії.

Є пропозиція запросити на наступне засідання прес-службу Кабміну, щоб обговорити доступ журналістів до Кабінету міністрів, до інформації.

Прошу, пан Юхт просив слово.

О.ЮХТ. Правильно ли я понял, что по Харькову никакого решения не принято? И просто комиссия надеется, что те, кто создали нам все проблемы, они же добровольно их решат. Я правильно понимаю ситуацию? Спасибо.

Д.ЧЕПАК. На яке Ви рішення сподіваєтесь зараз?

О.ЮХТ. Я спрашиваю просто. Я надеялся, как, я вам уже сказал, что комиссия, в частности, может выработать какие-то рекомендации тем органам, от которых… вещание АТН в частности. Если мы будем как бы действовать по подзаконным актам, инструкциям, на которые нам все время намекают как СЭС, так и уважаемый Концерн РРТ, представители Дергилева, мы не выйдем в эфир никогда. Спасибо.

Д.ЧЕПАК. Наскільки я зрозуміла, я скажу своє бачення ситуації, протягом місяця до 16 числа, як нас завірили, цей телеканал має вийти в ефір. Правильно? Ні? Це телеканал «Фора»?

О.ЮХТ. Если выйдет этот телеканал с тем директором, который представил. При этом представители «УЦК», «Триолана» - это те люди, которые создали нам проблемы. Если они выйдут – это просто будет рейдерский захват. «АТН» там не выйдет никогда. И товарищ Мозговой об этом уже сказал, что «АТН» там не выйдет никогда.

Д.ЧЕПАК. Давайте тоді так. З приводу рекомендацій тут прозвучало три варіанти, якщо так можна сказати, «рекомендацій». Одні з них були з ОБСЄ, одні з Ради Європи, Вікторія Сюмар і Олена Бондаренко.

Ми випишемо всі ці рекомендації, якщо ви хочете, так само будете включені в цю розсилку. Ми можемо просто цю розсилку дати на всіх учасників цього зібрання.

Ми спробуємо тоді запропонувати як рекомендацію один об’єднаний варіант, який будемо тоді подавати. Ви так само будете в цій розсилці.

м. Київ,
вул. Хрещатик, 26,
Національний прес-центр

телебачення і радіомовлення України

  • Стенограма засідання Міжвідомчої робочої групи з аналізу стану додержання законодавства про свободу слова та захист прав журналістів від 4 жовтня 2011 року (16.00)

м. Київ
вул. Хрещатик, 26
Національний прес-центр
телебачення і радіомовлення України

Д. ЧЕПАК: Добрий день! Є пропозиція почати. Зараз у нас відбувається засідання Міжвідомчої робочої групи. І я для початку представлю всіх присутніх, у тому числі тих, яких ми ще чекаємо.

Віктор Занфіров – заступник генерального прокурора України; Станіслав Шуляк – заступник начальника УДО України; Олег Татаров – заступник начальника Головного слідчого управління МВС України; Оксана Романюк – представник в Україні Міжнародної організації «Репортери без кордонів». Ми чекаємо ще Вікторію Сюмар – директора Інституту масової інформації. У нас є Світлана Остапа – член правління Громадської організації «Телекритика»; Олександр Курдінович – голова Державного комітету з питань телебачення та радіомовлення; Денис Іванеско – керівник Головного управління забезпечення доступу до публічної інформації Адміністрації Президента України. На жаль, не зміг приїхати Ігор Лубченко, який захворів. Є Михайло Пушкаренко – керівник юридичного департаменту Національної ради з питань телебачення та радіомовлення. Ми домовлялися, що додамо кількох людей, яких нам бракує в обговоренні. Так само, як у нас з’явився пан Володимир Мостовий – голова Комісії журналістської етики; Наталія Соколенко – кореспондентка програми «Вікна-новини» СТБ; Дмитрій Горчаков – політичний аналітик представництва Євросоюзу в Україні; Марина Стоматіна – заступник Харківського міського голови з питань правового супроводження. Також ми ще чекаємо Андрія Куликова – експерта масової інформації, журналіста.

У нас є кілька запитань, які нам було би добре обговорити. Насамперед я хочу представити всім учасникам нашої робочої групи цю невеличку книжечку, томик, який є результатом роботи Міжвідомчої комісії та всіх її учасників. Як відомо, сама робота цієї Міжвідомчої комісії почалася з двох листів-звернень до Президента України. Це було звернення від І. Лубченка та Інституту масової інформації, які передала Олена Притула під час зустрічі Президента з головними редакторами. Там було 11 фактів від НСЖУ та 86, які стосувалися порушення свободи слова та прав журналістів в Україні. І на основі цього ми розробили табличку. Ось як вона виглядає. В одній із граф є дата звернення, суть питання, розгляд звернення і висновок. По кожному з цих запитань. Окрім цього, протягом літа надходило ще кілька звернень. Загалом ми нарахували їх в таблиці 103, і ще плюс три, які є окремими документами. Для того, щоб зрозуміти, на якому етапі що перебуває, ви можете відкрити табличку, де є відповідальний орган, який про це буде коротко звітувати. Я розумію, що розглянути 103+3 запитання напевне займе кілька діб, тому пропоную переглянути всі ці запитання. Якщо будуть запитання з конкретного, ми можемо у рамках Міжвідомчої групи дати відповідь на запит. А поки що, щоб зробити загальний огляд тих, які вже  розглянуті, я прошу поінформувати кількох відповідальних. Це – Держкомтелебачення, Генеральна прокуратура, МВС. Пропоную почати з пана Олександра.

О. КУРДІНОВИЧ: Дякую. Я коротко поінформую про стан справ із розглядом звернень громадян, представників ЗМІ, які стосувалися захисту прав журналістів, права яких, на думку позивачів, було порушено, і які нам надійшли від Спілки журналістів України та частково від Інституту масової інформації.

Коротко. Припинення оператором «Волі» телеканалу «Антена+». Питання розглядалося на всіх рівнях, а зараз воно вирішується в судовому порядку. Кілька питань було пов’язаних зі зміною керівників комунальних ЗМІ. Частина з них вирішена шляхом влаштування на роботу звільнених осіб. Розгляд частини здійснюється у судовому порядку. Тому тут рішення суду та правомірність звільнення важко коментувати.

Що стосується припинення або обмеження фінансування комунальних ЗМІ. Наприклад, щодо газети «Колос» райради Харківської області. На нашу думку, це знаходиться у компетенції засновника, тобто органу місцевого самоврядування.  І він має приймати рішення щодо фінансування. Але ж є судовий позов і судовий порядок розгляду цього питання, тому теж треба дочекатися.

Що стосується захисту пенсій журналістам, перерахунку пенсій. Це є проблема і відповідь Міністерства праці та соціальної політики, що оплата праці журналістів була така, що не відповідала у тому випадку постанові Кабміну, і відповідне переміщення заробітної плати, яке відбулося у грудні 2008 року. Журналісти не мають права на перерахунок цих пенсій.

Що стосується надання фінансової підтримки з місцевих бюджетів районним газетам. Є рішення місцевих органів влади, які з тих чи інших причин – в основному це рішення юридичного характеру – не забезпечили належне фінансування своїх засобів масової інформації. За інформацією, наданою Полтавською держадміністрацією, з метою перевірки фактів, наданих І. Лубченком, було створено робочу групу, співзасновникам було рекомендовано привести установчі документи у відповідність до Закону про друковані ЗМІ, а редактору підвищити рівень якості підготовки матеріалів видання. Знову ж таки - питання пов’язане з відмовою у збільшенні в селі фінансування у зв’язку з низькою якістю, на думку місцевої влади, роботи видання. Було питання закриття телепрограми «Київський форум». Було таке рішення прийняте редакцією. Наскільки ми інформовані, програма значно втратила кількість глядачів, тому редакцією та керівництвом було прийняте рішення не продовжувати вихід її в ефір. Держкомтелерадіо теж перевіряло цей факт і рекомендувало директору відновити цю програму або знайти повноцінну заміну для того, щоб в ефір повернулося якісне ток-шоу.

Що стосується ще кількох звернень, що пов’язані з виплатою пенсій журналістам, підвищенням заробітної плати журналістам, конфліктами між засновниками комунальних засобів масової інформації та відповідними редакціями. Це, що називається, вічне питання. І рішення може бути виключно згідно з Законом України «Про роздержавлення комунальних друкованих засобів масової інформації». Відповідний законопроект готується Комітетом, і саме стосунки між редакціями газет та місцевою владою може бути вирішено в рамках чинного законодавства. Дякую за увагу, у мене все.

Д. ЧЕПАК: Пропоную зараз взяти слово пану Занфірову, а далі Олег Татаров.

В. ЗАНФІРОВ: Шановні члени Міжвідомчої робочої групи. Тотальне дотримання прав журналістів, забезпечення їх реалізації знаходиться на особливому контролі Генеральної прокуратури України. Прокурори регіонів систематично інформують про стан розгляду звернень, вирішують питання захисту прав журналістів. Коротко поінформую про результати цієї роботи.

З метою забезпечення конституційних прав на свободу слова Генеральним прокурором створена робоча група, до якої входять представники різних наглядових підрозділів Генеральної прокуратури. Нами опрацьовано всі 86 фактів, викладених у зверненні  Ігоря Лубченка, голови Національної спілки журналістів України, та головного редактора Інтернет-видання «Українська правда» Олени Притули. За ними проведені перевірки та прийняті рішення. Зокрема, прийнято 31 рішення в порядку статті 97 Кримінально-процесуального кодексу. За виявленими фактами вчинення злочинів стосовно представників ЗМІ порушено 12 кримінальних справ, 6 з яких вже направлено до суду. Як приклад – вирок Жовтневого суду м. Дніпропетровська громадянину Антоновському, який перешкоджав виконанню журналістами своїх повноважень. Також правоохоронними органами прийнято 19 рішень про відмову в порушенні кримінальних справ. Генеральна прокуратура перевірила всі ці рішення і згодна з ними. У 13-ти випадках доводи не знайшли свого підтвердження. Слід зазначити, що переважна більшість питань подання пов’язана з питаннями фінансово-господарської діяльності ЗМІ, організаційно-розпорядними функціями їх керівників, зміни правового статусу. Відповідно до чинного законодавства такі складні питання мають вирішуватися не правоохоронними органами, а в судовому порядку. Для прикладу – законність звільнення головного редактора газети «Вперед» Комардюка, також ­– директора Черкаської обласної телерадіокомпанії. Загалом за вказаними 86 фактами до правоохоронних органів не надходило звернень щодо 24. Це були публікації в Інтернет-виданнях, які робили посилання невідомо на кого і не відносно кого. Тому  тут ми не отримали ніякої більше інформації.

Хочу запевнити: органи Прокуратури і надалі будуть виконувати всі покладені на них обов’язки щодо забезпечення прав журналістів. Дякую за увагу.

Д. ЧЕПАК: Прошу пан Олег Татаров – заступник начальника Головного слідчого управління МВС України.

О. ТАТАРОВ: У Міністерстві внутрішніх справ України також приділяється увага злочинам даної категорії. Оскільки статистика свідчить, що з кожним роком кількість таких злочинів зростає, і за 9 місяців 2011 року є 92 кримінальні справи, які перебувають у провадженні, де вчинено злочини стосовно працівників ЗМІ, у тому числі й не пов’язані з їх професійною діяльністю. Моментальна реакція йде, оскільки МВС інформується про факт вчинення правопорушення відносно працівника ЗМІ. Кожна справа ставиться на контроль. Все робиться для того, щоб злочини були розкриті. Минулого засідання звертали увагу на 14 кримінальних справ, 6 із них уже направлено до суду, щодо інших триває досудове слідство. Після його завершення буде прийнято законне рішення.

Д. ЧЕПАК: Прошу Вікторія Сюмар - Інститут масової інформації.

В. СЮМАР: Дуже шкода, що не мала можливості раніше ознайомитися. Колосальна робота насправді пророблена. Хочу подякувати усім, хто ініціював цю роботу.

Вже 12 років ми займаємося цією діяльністю, фіксуємо порушення. Від нас вони дійшли до журналістів, які передали відповідні звернення. Подібного нічого не було, тобто ніхто нам конкретно не звітував. Тепер ми розуміємо, на якій стадії розслідування. Є кілька справ, де Генеральна прокуратура погоджувалася із закриттям, зокрема, по справі Дмитра Добродумова. Я знаю добре цього журналіста і цю справу. Чому там було погодження закриття – мені не досить зрозуміло, тому що погрози там були, і це більше схоже на якусь відписку. Якщо можна цю справу якось все-таки перевірити, там де Прокуратура погодилася з висновками місцевих прокуратур. Друга річ. Дуже добре, коли Прокуратура втручалася, суди виносили рішення на користь журналістів, зокрема, що стосувалося звільнень працівників комунальних ЗМІ. Тобто коли місцеві керівники приходять і всіх звільняють. Потім суд поновлює на роботі. Тут потрібно давати оцінку діям тих, хто звільняв. Потрібно Держкомтелерадіо більш комплексно підходити до цієї проблеми, тому що закон про реформування державних і комунальних ЗМІ не те, що назрів – він перезрів. Ми бачимо величезну кількість порушень, які стосуються можливості тиску на комунальні державні ЗМІ, які нібито легалізовані діючим законодавством, тому що це нібито вони легалізуються. Дуже багато важелів власне тиску. Тому одразу, щоб зняти 25% проблем, підняти це питання і нарешті дійти до комплексного рішення.

І те, що стосується Вашого зауваження, що це були якість невідомі посилання. Так, дуже часто журналісти не звертаються до Прокуратури, і це погано. Заяву писати треба. Але є така річ як YouTube, де порушення зафіксовані. Це є достатньою підставою для правоохоронних органів брати це відео і порушувати справи, без відповідних звернень самих журналістів.

І останнє. Знаєте, права журналістів не тільки, коли їх б’ють або не дають можливість виконувати свої обов’язки. Журналісти привертають увагу суспільства до серйозних резонансних тем, і ми часто не бачимо реакції правоохоронних органів на ті речі, які піднімаються ЗМІ. Але це абсолютно нормальна практика, коли за результатами піднятих тем піднімаються кримінальні справи. Це буде сприяння захисту прав журналістів. Дякую.

Д. ЧЕПАК: Пане Олександре або пане Олег – ви хочете відповісти?

О. КУРДІНОВИЧ: Я погоджуюся з Вікторією. У нас є певні неузгодженості у підготовці цього проекту. Я сподіваюся, що протягом 3–4 тижнів ми зможемо запропонувати законопроект. Наші новації - це буде добровільне роздержавлення редакцій комунальних ЗМІ, якщо редакція готова брати на себе відповідальність за збереження майна, можливість пошуку фінансування, незалежно від місцевої влади. Ми запропонуємо механізм, як це можна зробити. Якщо нема таких можливостей у редакції і немає доброї волі робити це, ми не можемо їх змушувати.

Д. ЧЕПАК: Сподіваюся, будуть відкриті дискусії, тому що без консенсусу ми будемо мати більше скандалів, аніж рішення проблеми.

Проект, який був у Верховній Раді, чому його не було підтримано?  Виявилося сотні проблемних питань, які виникли після прийняття законопроекту. Тому було прийнято рішення врахувати думку редакції журналістів, для того, щоб зробити захист їх інтересів і майна, щоб воно дійсно служило їх інтересам, а не для окремих «ділків». На жаль, аналогів у чинному законодавстві немає. Тому якщо буде добра воля працівників і журналістів – буде створено всі умови, якщо ні – ніхто не буде змушувати їх самоліквідовуватися, передавати їх приміщення і майно органам влади чи якимось іншим чином.

О. ТАТАРОВ: Я відповім на другу частину питання стосовно того, що не порушуються кримінальні справи. Відповідно до статті 24 Кримінально-процесуального кодексу інформація, опублікована в пресі, є приводом для порушення кримінальної справи, і на такі факти завжди відбувається реагування. Але якщо отримується інформація, що десь вчинено злочин на території держави, то проводиться перевірка. Прийняти рішення про порушення чи відмову в порушенні кримінальної справи ми не маємо змоги. Нам потрібна конкретика. У подальшому будуть використані і відеозаписи певних правопорушень для прийняття законного рішення.

Д. ЧЕПАК: Можна конкретно вашу адресу, телефон, будемо надсилати, а не «на деревню к дедушке».

О. ТАТАРОВ: Управління зв’язків з громадськістю у нас є.

Н. СОКОЛЕНКО: Як будете реагувати на наші сюжети?

О. ТАТАРОВ: У рамках законодавства.

Н. СОКОЛЕНКО: Насправді є вже реакція, у нас є хороший випадок, який стосується Полтавської області. Там у організаторки цієї акції протесту мама директор школи. З того часу вже 12 перевірок протягом тижня. Я так розумію, що ніхто не розуміє, про що ми говоримо.

Д. ЧЕПАК: Чи є ще якісь коментарі до теми, що була?

О. РОМАНЮК: Справа в тому, що виведення журналістів з зали суду у справі Тимошенко, що відбулося 6 липня, сказано, що заяв з приводу перешкоджання діяльності до правоохоронних органів не надходило. Але наскільки я знаю, було звернення, яке зараз знаходиться в провадженні у Шевченківській прокуратурі, підписане журналістами, які безпосередньо постраждали. Тут цього питання я не бачу.

Д. ЧЕПАК: Я перепрошую, це друге питання, яке ми хотіли розглянути?

По суду, Ви маєте на увазі? Зараз ми до цього перейдемо по регламенту. Якщо нічого немає зараз, я розумію прекрасно, що це – величезний масив матеріалу, який потрібно принаймні прочитати, щоб виникли запитання.

Давайте ми просто таким чином побудуємо цю роботу: якщо будуть якісь запитання, які можна буде вирішити, до якогось конкретного органу – я маю на увазі ГПУ або МВС – тут вказано, хто звітує. Прошу тоді задавати або напряму запитання, або через Міжвідомчу групу.

Якщо з цим все ясно, вивчаємо, переходимо тоді до другої історії.

Це було так само, ми порушували цю тему минулого разу, коли збиралися перший раз перед літніми канікулами. Йшлося про інцидент із журналістами на судових засіданнях у справі Тимошенко. Якраз тоді пані Оксана підняла цю тему. Ми тоді говорили про те, що там потрібно розслідувати, і ми говорили про міжнародний досвід, який відповідно нам було б добре побачити, як він працює.

Тому я зараз пропоную надати слово панові Олегу Татарову, який розкаже по інформації, що стосується України. А після цього пані Оксана Романюк, яка готувала історію міжнародного досвіду. Пане Олеже.

О. ТАТАРОВ: Щодо подій 6-7 липня у Печерському суді міста Києва було зареєстровано у нас 2 інциденти.

Перший стосується звернення невідомої особи до правоохоронних органів, що нібито він передивлявся засоби масової інформації і побачив, що під час витіснення певних осіб із залу судового засідання було заподіяно тілесних ушкоджень працівникові засобів масової інформації. У ході перевірки встановлено, що дзвінок здійснювався з таксофону. Особа, яка нібито представилася нам – перевірялися анкетні дані – такої у нас в державі не встановлено. І відповідно було рішення прийнято після проведення перевірки про відмову в порушенні кримінальної справи у зв’язку з відсутністю складу злочину.

Другий інцидент. Також громадянка України перебувала біля залу судового засідання, і в момент видалення з зали осіб їй були, нібито, нанесені тілесні ушкодження. Але у ході перевірки вона відмовилася від своїх показів, сказала, що претензій до правоохоронних органів не має. Оскільки, якщо і хтось зачепив, це було помилково. Відповідно було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутності складу злочину.

Більше звернень до МВС з цього питання не надходило і не реєструвалося. Дякую.

О. РОМАНЮК: Справа в тому, що було звернення, яке було підписане близько 20 журналістами. Я це точно знаю. І воно було передане до Прокуратури Шевченківського району.

Це, мабуть, не до Вас, а до Прокуратури.

В. ЗАНФІРОВ: Процесуальне рішення з цих питань не вирішувалося, не розглядалося.

О. РОМАНЮК: Воно, до речі, було опубліковане в засобах масової інформації так само.

Це був відкритий лист, наскільки я знаю, відкрите звернення. Там були перераховані порушення прав журналістів.

В. ЗАНФІРОВ: Мені невідомо з цього питання нічого. Це щодо цих же подій – 6–7 липня?

О. РОМАНЮК: Так.

В. ЗАНФІРОВ: Я записую. Я обов’язково Вам повідомлю про результати цього звернення.

В. СЮМАР: Знаєте, я зараз не буду офіційно, я тільки скажу, що була не так давно в Білорусі і мені журналісти білоруські говорили, це теж міжнародний досвід. Вони говорили про те, що коли там всіх автозаками загрібають, то на журналістів не дивляться. Вони думають, якби себе розрізняти, вони там собі придумують жилетки, щоб їх не гребли разом з усіма.

Я дуже не хочу, щоб українські журналісти мали б ту саму ситуацію. Бо, насправді, в суді над Тимошенко ми щось подібне бачимо, коли беруть журналістку і просто (на YouTube є ця інформація, ви можете подивитися, ми можемо надіслати), коли беруть і просто її там «в стєнку впічатують». Її, я думаю, навіть той захисний жилет у принципі не захистить від того великого дядька.

Я думаю, що ми, по-перше, ще не Білорусь, і нею не будемо, сподіваюся. Але треба розуміти, що в даному випадку поводження до журналістів – це питання іміджу держави, тому що журналіст туди приходить не тому, що йому цікаво, а тому, що він там показує людям, він засвідчує суспільно важливу тему – це його робота. Тобто робота є у правоохоронців. Але зважати на тих, хто має показувати реальність – так само є надзвичайно важливо.

Тому прохання зібрати цей матеріал і не просто поінформувати Оксану Романюк чи членів робочої групи, а дати публічну оцінку ось з тим, як поводяться з журналістами в даному випадку, і в цьому суді, і при інших конфліктних ситуаціях, яких в Україні в принципі вистачає. І можливо рекомендації працівникам правоохоронних органів, відповідно спецслужб, як треба поводити себе в такій ситуації, як зважати на такі історії. Дякую.

Д. ЧЕПАК: Я так розумію, що ми плавно перейшли на міжнародний досвід. Пані Оксано.

О. РОМАНЮК: У Вас роздано у папочках ваших короткий огляд міжнародного досвіду. Я думаю, що не буду його перераховувати. Хто бажає, той з ним ознайомиться. Я хочу озвучити позицію «Репортерів без кордону», а саме: ми вважаємо, що Україні слід сфокусуватися на відкритості і прозорості судової влади.

Якщо порівняти українське та європейське законодавство і в сфері захисту прав журналістів, і в сфері того, наскільки журналістам дозволяється робити аудіо-, відеофіксації судових засідань, то на папері воно виглядає в Україні прекрасно. Але в дійсності в Європі, у розвинених демократичних країнах суди є дійсно відкритими. І тому, якщо Україна поважає міжнародні стандарти, вона повинна працювати над втіленням тих законів у життя. І якщо судове засідання, яке становить значний суспільний інтерес, є закритим, якщо до нього обмежується доступ, то ми просто не можемо вірити в те, що рішення такого суду є чесним, є відкритим.

Якщо говорити про конкретні випадки – взяти суд над екс-прем’єр-міністром Тимошенко, доступ до якого було штучно обмежено, на нашу думку. Ми вважаємо, що з огляду на міжнародний досвід це судове засідання мало проводитися взагалі в актовій залі, щоб забезпечити вільний доступ усіх бажаючих, усіх журналістів. Так, приміром, як це було у Франції. Нещодавно у вересні закінчився суд над колишнім Президентом Шираком. Він проводився в актовому залі, тому що це відкритий судовий процес.

Н. СОКОЛЕНКО: Одна коротка ремарка: коли судили льотчиків із СУ-27 (Скнилів), чомусь судова наша влада спромоглася організувати ці слухання у великій актовій залі Будинку офіцерів. То тепер, знатоки, внимание - вопрос: чому не можна це зробити з Тимошенко?

Залишається ще дуже важлива частина виголошення вироку. Я не знаю, це до міліції звертатися чи до Прокуратури, бо це невиконання Закону «Про судоустрій та судочинство». Це обов’язок прямий суду надати місце для всіх охочих бути присутнім на судовому процесі.

О. РОМАНЮК: На думку юридичного комітету «Репортери без кордонів», якщо такі штучні обмеження доступу, якщо журналістів б’ють прямо в приміщенні суду –  постає питання: наскільки відповідає людина, суддя своїй посаді. Наскільки відповідають ті люди, які за це відповідальні, яке вони мають право посідати свої посади.

Другий випадок – це суд над колишнім генералом МВС Пукачем. Нашою головною вимогою є зробити цей суд відкритим, хоча б частково, тому що до цього суду є значний суспільний інтерес і в Україні, і за кордоном. Він має дуже суттєвий вплив на імідж України.

Якщо судові засідання відбуваються абсолютно у закритому режимі, наша організація просто не має права довіряти вердикту такого суду, не можемо вважати рішення такого суду чесними, відкритими.

Тут йдеться навіть не про право журналістів проводити свою роботу, право на аудіо- чи відеозйомку. Тут йдеться про право громадян на інформацію. Це стаття 10 Конвенції «Про захист прав людини», це право на інформацію. Держава повинна забезпечити, гарантувати це право. Тому наша умова – зробити цей суд відкритим, хоча б частково.

Або ми також дуже зацікавлені, аби посадовці, які несуть за це відповідальність, – той же самий суддя, вийшли публічно до журналістів, відповіли на запитання, обґрунтували свою позицію – чому цей суд закритий.

Дякую.

Д. ЧЕПАК: Пропоную зараз відповіді від правоохоронців, а потім пан Володимир Мостовий, в якого є ідея.

В. ЗАНФІРОВ: Дякую. Я хочу Вас поінформувати, Ви не гірше за мене знаєте, що в Україні діє верховенство права. Суд у нас незалежний. У процесі розгляду кримінальних справ вирішується питання про допит свідків, вирішується питання про достовірність усіх даних, які були добуті в процесі досудового слідства, в судовому засіданні, тому що в пріоритеті постановки вироку – це є дані, отримані в порядку судового розгляду.

Якщо буде це транслюватися на всю країну, які дані були, то чому допитувати тоді свідків. Це по-перше.

По справі Пукача, що Ви кажете, є секретні дані.

Н. СОКОЛЕНКО: Я перепрошую, у нас суд по закону відкритий. Тобто теоретично всі 46 млн. громадян можуть прийти до зали, якби така зала була. Оскільки незручно просто їхати з Вінниці до Києва, то є такі засоби масової інформації, які забезпечують трансляцію, виконуючи тим самим Закон України «Про відкритість судових засідань».

Яка проблема допитувати свідків?

В. ЗАНФІРОВ: Ще раз кажу: рішення допуску, які матеріали можна оголошувати – вирішує головуючий суддя, йому законом надано право. Він виносить вирок від імені України.

Розумієте, вказувати судді проводити відкрите чи закрите.... Це він вирішує згідно з вимогами чинного законодавства.

О. РОМАНЮК: Я тоді можу сказати, яке враження може бути у міжнародного співтовариства про цей суд.

В. ЗАНФІРОВ: Будь ласка, в якому з міжнародних товариств з країн, які Ви самі дали в листі, – Франції, Німеччині, Великобританії, Америці – коли журналісти виходять і кажуть: «Давайте ми будемо фотографувати в залі, будемо відкривати». Ви приклад можете навести?

О. РОМАНЮК: Йдеться не про фотографування і не про аудіо, не про відео, а про допуск журналістів до суду, про право громадян на отримання інформації. Що відбувається в цьому суді, яких свідків допитують?

В. ЗАНФІРОВ: Згоден з Вами.

О. РОМАНЮК: А потім уже будемо говорити про аудіо-, відеофіксацію.

В. ЗАНФІРОВ: Я ще раз підкреслюю: суддя вирішує питання про отримання інформації, яка буде покладена в основу того ж вироку. І тому суддя допускає, але суддя може обмежувати надання тієї чи іншої інформації. Це його право.

Якщо є публікації з американського суду, будь ласка, наведіть приклад

Н. СОКОЛЕНКО: Це не зовсім його право. Він може обмежувати тільки у певних випадках, якщо стосується, Ви знаєте.

В. ЗАНФІРОВ: Право показів, я ж кажу.

Н. СОКОЛЕНКО: І де там, що йдеться про зґвалтування, чи комерційна таємниця, чи державна таємниця?

В. ЗАНФІРОВ: Державна таємниця. По справі проходять дані кримінального розшуку України. Розумієте, це служба, яка спеціально займається такими питаннями. Методи роботи.

Я думаю, що на вирок Вас запросять, я не знаю. Це право судді, я не можу це казати. Але якщо там проводяться вирішення, вивчення питань, допит свідків, то вони не можуть запрошувати журналістів.

О. РОМАНЮК: Вибачте, що заважає зробити цей суд відкритим частково. Чому раптом таємницею стали прізвища Гонгадзе, Пукача?

Чому не можна зробити цей суд відкритим частково? Нехай буде закрита дійсно частина, що стосується державної таємниці. Чому у державному реєстрі відсутні дані про протоколи, які тримає цей суд, про рішення цього суду, про рішення цього судді? Як його, Матвієнко, здається. Вони відсутні в державному реєстрі, хоча це протизаконно.

В. ЗАНФІРОВ: Я хочу Вас поінформувати, і Ви краще знаєте за мене, що всі питання ці вирішуються Законом «Про судоустрій» і Кримінально-процесуальним кодексом. Там оговорені права судді, права всіх учасників судового процесу (свідків, потерпілих, обвинувачених). Суддя вирішує питання відповідно до цього.

Н. СОКОЛЕНКО: Якщо суддя помиляється, що тоді?

В. ЗАНФІРОВ: Вирок буде скасовано, якщо суддя помиляється.

Н. СОКОЛЕНКО: Не є державною таємницею, хто кому які накази давав, не перебуваючи на службі в кримінальному розшуку. Якщо йдеться про цивільних осіб, не міліціянтів, чому ця інформація має бути закрита від суспільства?

В. ЗАНФІРОВ: Як Ви можете виділити з допиту свідка, розбийте його – оце є секретна, оце є допит цивільної основи, заходьте через 5 хвилин, ми виходим.

О. РОМАНЮК: Так, правильно.

Д. ЧЕПАК: Технологічно це буде важко: туди сюди вигоняти.

О. РОМАНЮК: Але це краще, ніж зараз. Вам кажу про те враження, яке складається у світу про цей суд, не тільки у світового співтовариства, а й у громадян України. Яка у них довіра до влади, до судочинства, до судової системи?

В. ЗАНФІРОВ: Я хочу, щоб Ви навели приклади по країнах великої демократії: у тих же Сполучених Штатах, у тій же Німеччині, у тій же Італії, у тій же Великобританії.

Журналісти там вказують судді, як проводити процес?

О. РОМАНЮК: Це не вказівки, це рекомендації.

В. ЗАНФІРОВ: Ви ж сказали: хай вийде суддя і журналістам розкаже, що він буде розказувати, що не буде.

Суддя керується Конституцією, Кримінально-процесуальним кодексом, Законом «Про судоустрій».

Н. СОКОЛЕНКО: Якщо суддя помиляється?

В. ЗАНФІРОВ: Значить, буде при вироку, при винесенні вироку, якщо буде поставлено вирок, тоді буде дана цьому оцінка. У процесі ніхто не може судді вказувати. Він – незалежний, діє згідно з Конституцією і Кримінально-процесуальним кодексом.

Д. ЧЕПАК: Прошу представника МВС.

О. ТАТАРОВ: Я хотів би сказати, що, напевно, це питання не потрібно було ні представнику Генеральної прокуратури, ні мені задавати, тому що ми можемо коментувати, але фрагментарно. Це питання судової влади. Ніхто не повинен втручатися в його діяльність, перше. Друге – якщо ми уже перейшли до світового досвіду, треба було звернути увагу на те питання, також у тих країнах, що перелічували, є випадки, коли проводиться судовий розгляд справи закритий. Так? І аналогічна ситуація виходить з нашими. А то, що говорили, давайте частково - свідок зайде і вийде, у нас і так процеси довготривалі, на що звертається увага міжнародної спільноти. Дякую.

О. РОМАНЮК: Пане Олег, є таке питання, як суспільний інтерес, який у деяких випадках превалює над правом учасників процесу приховати інформацію. Мені здається, що справа Пукача – це якраз і є тією справою, в якій суспільний інтерес дійсно превалює над правами учасників процесу. Взагалі, по-правильному, треба було б зробити цей процес відкритим за міжнародними стандартами.

О. ТАТАРОВ: Це рішення судді.

Д. ЧЕПАК: Дякую. Я бачу, що ця дискусія трошки повторюється. Якщо можна, я надам слово пану Володимиру Мостовому, в якого є ідея, наскільки я знаю, з цього приводу.

В. МОСТОВИЙ: Власне ідея у мене є, але я просто хотів запропонувати це якраз у розвиток попереднього питання щодо міжнародного досвіду. Я з німецького досвіду хотів запропонувати –  місяці два тому я звертався до прес-секретарів Міністерства внутрішніх справ, Міністерства надзвичайних ситуацій з такою пропозицією: я їм переслав тексти німецьких принципів поведінки для преси, радіо, телебачення та поліції. Власне, це дві сторіночки, але тут не тільки декларативна, скажімо так, частина, а й суто практичні є речі, практичні рекомендації. І звичайно воно в нагоді стало як представникам цих Міністерств, вірніше службовцям цих Міністерств, так і журналістам, тому що при висвітленні таких екстремальних подій – від вбивств до пожеж, до чого хочете. Ось ці два Міністерства. Суспільство має знати і подробиці, і мотиви, і так далі.

Але часто при виконанні журналістами своїх функцій, при висвітленні цих подій на заваді стають представники силових відомств. Трапляються випадки, коли журналісти заважають своїми діями здійсненню працівниками правопорядку своїх обов’язків, своїх дій. Тому, звичайно, це не може бути універсальними принципами і для роботи журналістів із судами, із МНСниками, з міліцією, СБУ і так далі. Мабуть, потрібно і для того, щоб визнавали це і журналісти, і службовці міністерств. Службовцям простіше: там, якщо це йде чи наказом, чи чимось – це ясно, а журналісти, вони у нас, знаєте, ну дуже так, скажімо, децентралізовані.

Тому я пропоную, щоб дати такий вироблений спільно текст кожної такої угоди на розгляд, скажімо, НСЖУ, Асоціації видавців преси, Асоціації видавців регіональної преси, Індустріального телевізійного комітету. Так, щоб це було в загальному визнанні, ці принципи.

І, скажімо, тут наштовхуєшся, коли ознайомлюєшся з цими правилами, то там йдеться про єдину прес-карту, а вона, скажімо, в Німеччині, у Франції і так далі – це єдина прес-карта, а у нас – це велика проблема, бо НСЖУ видає свою прес-карту, незалежна медіапрофспілка видає свою прес-карту, і так далі. Це знижує рівень цього документа, тому що коли забирають, скажімо – хоча я не знаю таких прецедентів – коли НСЖУ забере свою прес-карту, то до профспілки, чи ще в яку громадську організацію. Тому ще раз кажу: до цього потрібно повернутися, можливо, якщо це буде рекомендація Міжвідомчої робочої групи, то якось це вплине. Тому що була прийнята ця ідея взагалі схвально в службах обох Міністерств, але ж я кажу: «тишина за Рогожской заставой», поки що. Так що, якщо б якимось чином Міжвідомча робоча група на це прореагувала, мені здається, якраз було б і не погано. Дякую.

Д. ЧЕПАК: У мене є пропозиція – якщо можна, так само, нам роздати по примірнику, щоб можна було зрозуміти, що там написано. Дякую.

В. МОСТОВИЙ: Я кажу, що це не догма – це просто приклад, як роблять подібні речі там, де, як кажуть, демократія розвинена.

Д. ЧЕПАК: Дякую. Вікторія Сюмар.

В. СЮМАР: Я добре знаю цей досвід, ми його вчили. Насправді я дякую, що ви підняли цю тему, бо вона давно вже так дискутується, і щоб просунутися в цьому напрямку, то це буде величезний насправді плюс. Єдине, що тут треба чітко зазначати, що це питання саморегуляції. Тобто йдеться про те, що журналістські спільноти саморегулюються, визнаються більшістю журналістської спільноти, самі видають ці карти, а завдання держави – визнавати те, що регулюється журналістським середовищем.

Що може зробити робоча група? Ми не можемо точно радити, що робити журналістам, тому що у нас тут різні представники. Ми можемо – в принципі, я не знаю, на скільки ми можемо – можемо рекомендувати Адміністрації Президента, Президенту, який має законодавче право, законодавчі ініціативи, або Держкомтелерадіо, яке так само має таке право, все-таки розробити закон про саморегуляцію. Тому що у нас цього закону немає, у нас немає можливості саморегулюватися так, щоб це визнавалося відповідно державою. І сьогодні питання про саморегуляцію стоїть і в Інтернет-спільноти дуже гостро, і, відповідно, так само у журналістському, і не тільки у журналістському середовищі. І якщо держава визнаватиме ті положення, які буде ухвалювати спільнота, – це буде величезний позитив і іміджевий, і для розбудови держави, громадського сектору. Надзвичайно багато питань ми вирішимо цим. Тому я думаю, що можна з такою ініціативою виступити.

Д. ЧЕПАК: Перепрошую, якщо можна, я задам питання пані Оксані, інформаційно-технічного характеру. Чи я правильно розумію, що є об’єднання зараз профспілок, які існують? Чи це може бути щось у цьому контексті, про що говорила Віка Сюмар?

О. РОМАНЮК: Це спроба журналістських різних організацій об’єднати зусилля для того, щоб краще координуватися, щоб якось саморегуляцією займатися. Потім вирости в одну картку пресову від усіх разом. Те, про що говорив нам пан Володимир.

О. КУРДІНОВИЧ: Ви домовтесь, в першу чергу, організацією, без участі держави.

Д. ЧЕПАК: Чи є інші коментарі на цю тему? Пані Остапа?

С. ОСТАПА: Ми чекаємо.

Д. ЧЕПАК: Усі чекають Харкова, я зрозуміла.

О. КУРДІНОВИЧ: Скажу про саморегулярну організацію. Насправді є такий проект закону, вірніше був такий проект закону. Був окремий проект закону, який стосувався саме саморегуляції засобів масової інформації, журналістської спільноти. Ще був законопроект, який стосувався тих чи інших громадських організацій, наприклад, фахівців з питань нерухомості, ріелтерів, наприклад, фахівців інвестиційного бізнесу.

Усі знаєте, є Українська асоціація інвестиційного бізнесу, яка є, я вважаю, наочним і суперуспішним прикладом саморегулювання у сфері, в даному випадку – інвестиційного бізнесу. Це як приклад існування таких організацій. Вони, їх положення, всі їх стосунки прописані у законі. Не буду назву говорити, бо не згадаю.

Я думаю, якщо тут є така ініціатива, якщо є проект закону, якщо є ідеї – давайте розглянемо, давайте запропонуємо такий законопроект. Це буде реальним кроком на шляху дійсно до створення громадянського суспільства.

Д. ЧЕПАК: Переходимо, я так розумію, плавно до третього запитання.

У мене тільки перед цим початком є одне запитання, перепрошую, що я його не поставила на початку нашої наради. Давайте визначимо регламент, коли ми розійдемося. Я розумію, в когось є новини, в когось є ще якісь історії. Я пропоную поставити до половини шостого. Погоджуємося?

Тоді переходимо до третього нашого запитання. Йдеться про ситуацію з Харківською компанією «АТН».

Я розкажу передісторію, хоча, в принципі, я так розумію, що всі більш-менш орієнтуються в цій ситуації. Передісторія стосується власне Міжвідомчої комісії. Президенту України представники «АТН» написали відкритого листа, після чого Президент доручив Уряду і Прокуратурі з’ясувати ситуацію навколо цього Харківського телеканалу «АТН». І тому ця історія потрапила на засідання цієї Міжвідомчої комісії.

З іншого боку, коли ми робили опитування серед учасників: «Яке б запитання ви винесли?», фактично від усіх воно прозвучало.

Тому я пропоную зараз розглянути його, оскільки за дорученням Президента йшлося про розслідування Генпрокуратури. Ми збиралися спочатку надати слово заступнику Генерального прокурора, але за його пропозицією ми надаємо слово людині, яка, я так розумію, є власне з місця події, яка розбиралася з правовим питанням. Це – Марина Стоматіна, заступник Харківського міського голови з питань правового судочинства. Прошу.

М.СТОМАТІНА: Добрый день, уважаемые участники. Я бы хотела немножко поправить - моя должность называется заместитель Харьковского городского головы по вопросам правового обеспечения. Что касается деятельности Харьковского городского совета, Харьковского городского головы, я бы хотела предоставить следующую информацию. Харьковский городской совет является органом местного самоуправления, и мы действуем в рамках правового поля, которое регулирует деятельность органов местного самоуправления.

Что касается ситуации, которая сложилась в отношении телекомпании «АТН», – телекомпания «АТН», регистрационный код которой 34016872 – была зарегистрирована 16 февраля 2006 года. Почему я обращаю на это внимание? Потому что с маленькой неправды начинается большая ложь. В своём письме сотрудники телекомпании обращают внимание на то, что они 18 лет очень успешно действовали на ниве харьковского информационного пространства. При этом, обращаю ваше внимание, что юридическое лицо, зарегистрированное в 2006 году, – до времени государственной регистрации никаких юридических прав не имеет и никаких обязанностей не приобретает. И никаким образом вещать в течение 18 лет не могло по факту своего рождения 16 февраля 2006 года. Именно с такого начинается неправдивое изложение событий, которые присутствуют на территории города Харькова.

Данная телекомпания 23 июля 2007 года получила лицензию – серия НТР 0226 М – на право проведения вещания на 7-метровом канале, время вещания с 1.00 ночи до 7.00 утра. Иного времени для вещания указанная телекомпания «АТН» не имеет. Параллельно на этом же 7-метровом канале вещает другое юридическое лицо - телекомпания «Тонис-центр», в период, соответственно, с 7.00 утра до 1.00 ночи. При этом время вещания на этом телеканале разделено согласно решениям Национального совета и, скажем так, ни одна из организаций не нарушала этот часовой промежуток.

В 2011 году, в июле месяце, указанная телекомпания «АТН» своё вещание прекратила. Что можно сказать о том, что послужило причиной данного события? Телекомпания «АТН», получив право на вещание в 2007 году в полном объеме, как это ни парадоксально, полный комплект разрешительных документов не получила. Данная телекомпания для вещания использовала радиорелейную станцию. В соответствии с действующим законодательством, для осуществления деятельности указанным объектом, несущим повышенную опасность, обязательным условием является наличие санитарного паспорта. Я не могу комментировать, по каким причинам – с 2007  по 2011 годы –  руководство телекомпании «АТН» не озаботилось получением указанного разрешительного документа. Однако отсутствие данного документа является безусловной причиной для прекращения вещания. При этом данные проверки, проведенной исключительно в компетенции санитарно-эпидемиологической службы, и постановлением главного государственного врача города Харькова, было временно приостановлено до получения временного санитарного паспорта. По настоящий момент надлежащего санитарного паспорта телекомпания «АТН» не получила. По каким причинам ….. я считаю, что такие вопросы следует задавать руководству телекомпании. Поскольку при прочих равных условиях телекомпания «АТН» могла бы получить на осуществление своей деятельности по передаче радиосигнала соответствующие разрешительные документы.

Кроме этого, указанная телекомпания на передающее устройство могла обеспечить подачу сигнала путём задействования оптико-волоконной связи. До этого момента – до прекращения подачи – между телекомпанией «АТН» и провайдером «IT сервис» были договорные отношения. Вопросы, касающиеся хозяйственных взаимоотношений между двумя субъектами хозяйствования – каковым является телекомпания «АТН» и провайдер «IT сервис» – в компетенцию органов местного самоуправления не входят. Однако мне известно о наличии конфликтной ситуации между этим провайдером и телекомпанией «АТН», в связи с чем, я бы хотела зачитать следующее письмо ещё от 26 сентября 2011 года, которое направило ООО «IT сервис», следующего содержания:

«Між телекомпаніями ТОВ «IT сервіс» та ТОВ «Телекомпанія «АТН» укладено угоду № 27-5 від 01.02.2009 року, згідно з якою виконавець надає послугу доступу до мережі передачі даних за технологією fast ethernet між апаратною ТОВ «Телекомпанія «АТН» та апаратною ТОВ «УЦК». Транспортування телевізійного сигналу ТОВ «Телекомпанія «АТН» до передавача 7 ТВК ніколи не забезпечувалося. Протягом дії договору плата послуг здійснювалася несвоєчасно та є заборгованість. Так, станом на 30 квітня 2011 року вона складала 7 тис. грн., про що боржник був поінформований. Протягом наступних чотирьох місяців сплата не була проведена і заборгованість на 1 липня 2011 року склала понад 8 тис. грн. Лист директора ТОВ «IT сервіс» про заборгованість від 7 липня 2011 року. 22 липня 2011 року було направлено листа № 22/07 про припинення угоди у зв’язку із заборгованістю».

Указанные документы свидетельствуют о том, что между двумя субъектами хозяйствования существует хозяйственный спор, который, я считаю, что при наличии доброй воли со стороны телекомпании «АТН» задолженность должна была быть погашенной и вопросы осуществления хозяйственных договоров должны были быть разрешены в установленном порядке, или самостоятельно -  путём заключения временных договоров, либо в судебном порядке. На это существуют определённые механизмы.

По данному вопросу, кроме этого, в открытом письме есть ссылка на то, что другие провайдеры по тем или иным причинам отказывались обеспечить подачу телевизионного сигнала. Я прошу обратить внимание, что Харьковский городской совет контролем деятельности провайдеров не занимается. Это вопросы компетенции Госкомсвязи Украины. Они выдают лицензии и осуществляют определённый контроль над тем, как провайдеры обеспечивают свою деятельность. При прочих равных условиях телекомпания «АТН» имеет возможность, если хотите – если не обеспечивается процедура подачи путём применения оптоволокна – я не знаю, кассеты возить, что ли, на передачу. То есть, в том или ином виде обеспечить выход своих программ в эфир. Я ещё раз подчёркиваю: в эфир они выходили с 1.00 ночи до 7.00 утра. В течение рабочего дня предпринять те или иные действия, связанные с предоставлением программы передающими устройствами, – это обязанность администрации телекомпании «АТН». Органы местного самоуправления влиять на данный вопрос не могут никаким образом.

Что касается вопросов, связанных с санитарно-эпидемиологической станцией, я прошу обратить внимание, что это государственная структура, имеющая чёткую вертикаль. В компетенцию органов местного самоуправления органы санитарно-эпидемиологической службы не входят. Харьковский городской совет никаким образом не влияет ни на процесс назначения тех или иных должностных лиц, не может контролировать осуществление ими в той или иной степени действий. При этом, я прошу обратить внимание, что со стороны телекомпании «АТН» в Харьковский окружной административный суд подано исковое заявление, в котором они оспаривают временную приостановку деятельности по трансляции сигнала. И, по моей информации, в настоящий момент этот судебный процесс не закончен. И говорить о том, что действия санитарного врача не укладываются в правовое поле – нельзя. Я думаю, что суд поэтому даст соответствующую оценку.

В связи с чем, была, собственно говоря, предпринята временная приостановка передачи сигнала путём применения радиорелейной станции. В связи с тем, что на данное оборудование с 2007 по 2011 годы не был получен санитарный паспорт. Я еще раз обращаю внимание: этот разрешительный документ, который является обязательным, и, скажем так, телекомпания «АТН» имеет возможность и в настоящий момент озадачиться этим вопросом, обратиться в соответствующие органы и такой санитарный паспорт получить. Вместо них это сделать никто не может. Заставить администрацию получить этот паспорт орган местного самоуправления права не имеет.

Что касается вопросов, связанных – почему это происходит. ООО имеет следующую структуру капитала – 90% части в уставном фонде принадлежит акционерному обществу «Инвестор». Эта структура является близкой по капиталу к бывшему губернатору Харьковской области Арсену Борисовичу Авакову, и 10% принадлежит директору этого предприятия Юхту Олегу Викторовичу. В данном случае мы рассматриваем такую трактовку, связанную с прекращением деятельности «АТН», не более чем начавшуюся предвыборную кампанию со стороны Авакова Арсена Борисовича, поскольку, не обеспечивая выход телекомпании в эфир с 1.00 ночи до 7.00 утра, они свои программы выпускают, выкладывают в Интернете. Мало того, на прошлой неделе началось у них такое обеспечение подачи своих информационных материалов – были задействованы несколько микроавтобусов с установленными на них большими телевизорами. Они перемещаются по городу, в тех или иных частях,  транслируют свои новости. При этом никто со стороны органов местного самоуправления, других государственных структур никаких препятствий им в этом вопросе не чинит. При этом все автобусы увешаны предвыборной агитацией и имеют очень большую, совершенно характерную окраску с указанием о том, что это благотворительный фонд Арсена Авакова. Это то, что касается прекращения деятельности телекомпании «АТН». То есть выпуск, формирование информационных материалов они осуществляют самостоятельно и продолжают в настоящий момент формировать информационные материалы. Обеспечение передачи сигнала путём использования радиорелейной техники запрещено временно, согласно постановлению санитарно-эпидемиологической службы. Вопросы передачи этого же сигнала с использованием средств оптико-волоконной линии – это вопросы хозяйственных взаимоотношений между самой телекомпанией «АТН» и провайдерами, которые осуществляют ту или иную деятельность на территории города Харькова.

Я ещё раз прошу обратить внимание: со стороны Харьковского городского совета, исполнительного комитета Харьковского городского совета, Харьковского городского головы Кернеса Г.А. никаких действий, направленных на препятствование деятельности данной телекомпании, не проводилось и не проводится.

Когда возник этот вопрос? Возник этот конфликт на пресс-конференциях, связанных с присутствием самого коллектива журналистского, других журналистов. Не приводится ни одного факта, свидетельствующего о том, что данная ситуация является следствием злонамеренных действий. Я расцениваю эту ситуацию в целом как, будем говорить, неспособность менеджмента телекомпании «АТН» обеспечить хозяйственную деятельность своего юридического лица. При прочих равных условиях, такие, как бы фактические обстоятельства, могли быть исследованы и проверены на соответствие действующему законодательству. Никто не говорит о том, какие фактические действия они расценивают как злоупотребление служебным положением. Однако при этом – что это нарушение свободы слова - говорят все. Простите, дать оценку без основания обвинения –  не представляется даже оценка.

Д. ЧЕПАК: Перед тим, як надати слово пані Оксані, якщо можна, слово Віктору Занфірову, тому що я розумію, що є перший лист від пана …

В. ЗАНФІРОВ: Хочу поінформувати присутніх про результати перевірки, проведеної Генеральною прокуратурою з вищевказаного питання.

Для здійснення мовлення 22.08.2007 року товариство придбало у товариства «МВП Квант-ефір» передавач, встановлений на території Харківського обласного телерадіотелевізійного передавального центру за адресою: м. Харків, вул. Деревянка, 1.

Також товариство використовувало на підставі договору оренди з товариством «Агенція Телебачення Новини» радіорелейну станцію «Геліос-8-34», установлену на даху будівлі по пров. Театральний, 4, яку 31.11.2011 р. придбало у власність.

Телевізійне мовлення товариством здійснювалося з 2007 року, проте лише 27.07.2011 року керівництво компанії звернулося до Харківської обласної СЕС з проханням надати санітарний паспорт на станцію.

На це звертання директорові товариства надано відповідь з переліком питань, на підставі яких можливо скласти санітарний паспорт радіотехнічного об’єкту згідно з чинним законодавством.

У подальшому товариство в Харківську обласну СЕС не зверталося.

Водночас Харківською міською СЕС у зв’язку з заявою громадян (звертаю увагу – зареєстровано 26.07) проведено 01.08 позапланове санітарно-епідеміологічне обстеження вказаного радіотехнічного об’єкта за адресою: пров. Театральний, 4, під час якого встановлено факт використання товариством передачі сигналу радіорелейної лінії, передавальну частину якої встановлено на даху будинку по пров. Театральному, 4, а приймальна частина знаходиться на вул. Деревянка, 1 за відсутності санітарного паспорта.

У зв’язку з цим, головним санітарним лікарем м. Харкова винесено постанови про накладення штрафу та тимчасову заборону передачі телевізійного сигналу зі станції, про тимчасову заборону прийому телевізійного сигналу станцією. На виконання вказаних постанов відключено обладнання станції по вул. Деревянка, 1. А з 05.08.2011 року припинено передачу телевізійного сигналу зі станції.

Директором товариства до Харківської міськСЕС 13.09.2011 року надано лист із завіреною копією санітарного паспорта від 01.09.2011, виданого державним закладом «Центральна СЕС МОЗ України».

Наказом голови Державної санітарно-епідеміологічної служби України від 20.09.2011 року створено комісію з метою об’єктивного розгляду скарг громадян на дії головного лікаря державного закладу «Центральна санітарно-епідеміологічна станція Міністерства охорони здоров’я» при погодженні санітарного паспорта на радіорелейну станцію товариства «Телекомпанія «АТН» по пров. Театральному, 4.

За висновком комісії, вказаний санітарний паспорт оформлено з порушеннями вимог санітарного законодавства у зв’язку з цим листом головного лікаря державної установи «Центральна санітарно-епідеміологічна станція Міністерства охорони здоров’я». Чому він видавався з порушеннями, зараз Генеральна прокуратура проводить перевірку. Буде надано відповідну оцінку.

Харківським окружним адміністративним судом 20.09 відкрито провадження у справі за позовом товариства до головного державного санітарного лікаря про зобов’язання вчинити певні дії. Розгляд справи триває.

Окрім того, за інформацією Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Харківській області, дозвіл на розміщення радіорелейної лінії по пров. Театральному, 4 не надавався, в експлуатацію даний об’єкт не здавався.

За поясненнями директора товариства «Телекомпанія «АТН», однією з причин припинення мовлення телеканалу мало також місце відмова провайдерів «ІТ Сервіс» , ЗАТ «Датагруп» та «Велтон. Телеком» від виконання договірних зобов’язань. Зазначені спірні питання мають вирішувати згідно з діючим законодавством суб’єкти господарювання в судовому порядку. Тому Генеральна прокуратура в цю ситуацію не втручається.

Також під час перевірки директор та 54 співробітники товариства «Телекомпанія «АТН» повідомили, що надати будь-яких документальних підтверджень неправомірної діяльності міської влади, в тому числі Харківського міського голови або голови обласної міської державної адміністрації, вони не можуть.

А. КУЛІКОВ: Я пропоную надалі не зачитувати документи, які є в усіх в матеріалах, заощаджувати на цьому час.

Ні в кого не викликає сумнівів ретельність, з якою Прокуратура підходить до цих справ.

В. ЗАНФІРОВ: Це не той документ. Є відповідь Президенту, частина його є.

А. КУЛІКОВ: Там було 2 абзаци, які різнилися. Я стежив за текстом.

В. ЗАНФІРОВ: Я хотів повністю Вам, все без будь-яких коментарів.

Н. СОКОЛЕНКО: Перепрошую, а чому ГПУ не зацікавив факт, що оператори всі, як один, відмовляються співпрацювати з однією компанією? І чому ГПУ не врахувала те, що всі оператори, які працюють в Харкові, так чи інакше знаходяться під контролем міської влади через комунальне підприємство «Технічні мережі», через які всі прокладають кабелі чи якось інше. Можливо, я помиляюся в термінології. Чому Прокуратуру це не зацікавило?

С. ОСТАПА: Я уточню, що сказала пані Наталія. Не просто відмовляються: вони погоджуються, а на другий день – відмовляються.

Н. СОКОЛЕНКО: А на другий день повертають гроші за виконані роботи, як помилковий платіж. Не одна компанія, а кілька, три, по-моєму. Це Вас не наштовхує на якісь сумні роздуми?

В. ЗАНФІРОВ: Втручання у господарську діяльність, згідно з чинним законодавством – не передбачено. Ми не можемо втручатися, чому провайдер не хоче укладати угоду про надання послуг.

Н. СОКОЛЕНКО: А якщо це тиск на бізнес?

В. ЗАНФІРОВ: Якщо це тиск на бізнес – є заява, що на мене здійснюють тиск.

Н. СОКОЛЕНКО: А по факту?

В. ЗАНФІРОВ: Я ж Вам сказав: ми проводили перевірку, опитали працівника і директора компанії. Нам ніхто нічого не міг надати.

Н. СОКОЛЕНКО: Зараз Ви факт почули. Це може бути підставою для перевірки додаткової, зараз факт – три платежі повернені, як помилкові, три незалежних гравці на цьому ринку чомусь ведуть себе однаково? Ну факт є, мені здається, треба перевірити.

В. ЗАНФІРОВ: За перевірки я сказав: якщо суб’єкт господарської діяльності не хоче укладати угоду – це його право. Є у нас, існує в процесуальному законодавстві цивільному – якщо хоче звернутися телекомпанія і заставити провайдера виконувати обов’язки за договором, хай звертається до суду. Це його право, а втручатися у господарську діяльність ми не можемо. Чому ви не укладаєте угоду? Це їх право.

О. РОМАНЮК: Тоді я трошки не бачу сенсу засідання цієї робочої групи, тому що ми подаємо факти, ми - може подати висновки нашої місії. Це абсолютно чітко можемо прослідкувати - опосередкований зв’язок між паном мером міста, до речі, ось пані Стоматіна забула згадати, що у неї кілька інтересів – вона представляє також компанію «Тоніс-центр», вона є власницею. 10 % цієї компанії належать їй. І в цієї компанії є конфлікт з компанією «АТН». І дуже шкода, що я не бачу тут представників власне самої компанії «АТН», лише одна сторона конфлікту, яка, до речі, подає абсолютно викривлену інформацію. Я вважаю, що ми, напевно, подамо в Генпрокуратуру висновки нашої місії і попросимо провести перевірку за цими фактами.

Д. ЧЕПАК: Одну секундочку, давно проситься пані Марина. Якраз про неї зараз йшлося. З приводу запрошення. Я тільки зараз про це подумала, що нам потрібно тоді запрошувати – коли ми обговорюємо якісь конкретні випадки, ще й сторони, які не входять у Міжвідомчу комісію. Це дуже хороше зауваження. Я пропоную тоді, якщо ми чи встигнемо дорозглянути це питання, якщо ми будемо продовжувати,  ми запросимо на наступний раз «АТН».

О. РОМАНЮК: Я, до речі, бачу тут розходження між словами і ділами, між тими прекрасними словами, що нам сказав пан Г.А. Кернес, про те, що він за свободу слова, і тим, що зараз присутній його представник, який тут подає викривлену однобічну інформацію про конфлікт і не показує абсолютно ніякого бажання якось його вирішувати. Я не бачу взагалі перспективи вирішення.

Н. СОКОЛЕНКО: Перш ніж продовжувати в принципі такі зустрічі, я коротко поясню мотивацію, чому я, наприклад, прийшла. У Харкові, коли вся ця історія почалася, інші мовники, які займали більш-менш критичну позицію до життя нашого, вони всі, даруйте на слові, «заткнулися». Дійшло до того, що жодна телекомпанія не висвітлила факт зіткнення трамваю з маршруткою. Ви розумієте, до чого все дійшло? Тому ми до вас звертаємося з проханням поновити свободу слова в Харкові. До чого це призведе надалі? Як міг Геннадій Адольфович використати цей факт, чому його треба було приховувати? Він же міг вийти до людей і сказати: треба підвищувати плату за проїзд на транспорті. Люди добрі, подивіться, що робиться, тричі на одному місці сходить трамвай, ось він зіткнувся з маршруткою. У цьому сенс засобів масової інформації, а не в тому, щоб усіх «заткнути». Тому ми тут, а не тому, щоб ми вислухали усе це сто п’ятдесят дев’ятий раз про співзасновників, і таке інше, хто кому підпорядковується, кому ні. Якщо є у нас влада і законність, і верховенство права, будь ласка, забезпечте свободу слова в Харкові. От і все. Пожалійте людей. Тільки «АТН» висвітлює приклади знущань над людьми в Харківському СІЗО, конфлікти з правоохоронцями, тортури. Це висвітлює «АТН». Тепер це ніхто не робить. У чому річ? Ви зрозумійте.

Д. ЧЕПАК: Якщо можна, зараз пані Марина. Після неї пан Куліков, потім Ірина Горіна і далі записуйтеся.

М. СТОМАТІНА: Я прошу прощения, если вы обсуждаете мою кандидатуру, или каким-то образом. Обращайтесь ко мне, я готова дать вам ответ.

Что касается вопроса о том, что я владею 10-процентным пакетом акций акционерного общества «Тонис-центр», при этом скажите, пожалуйста, каким образом я влияю на редакционную политику или иным образом способствую деятельности…

Н. СОКОЛЕНКО: Зацікавленість?

М. СТОМАТІНА: Здесь нет зацікавленості, по той простой причине, что в ходе приватизации практически всё население Украины получило акции тех или иных предприятий. В данном конкретном случае владение мною акциями не влияет ни на мою объективность в деятельности «Тонис-центра», поскольку в данном случае «Тонис-центр» вещает в строго ограниченном временном промежутке и с телекомпанией «АТН» не пересекается. Кроме того, позвольте мне сказать, будьте так добры. Теперь, что касается деятельности, касающейся предприятий коммунальной формы собственности. Если у вас есть факты о том, что коммунальные предприятия, которые занимаются обслуживанием инженерных сетей в зданиях, которые принадлежат коммунальной собственности, – назовите, пожалуйста, этот факт. Голословно обвинять в какой-то предвзятости, как минимум, не корректно с вашей стороны.

Н. СОКОЛЕНКО: Факти могли б з’явитися у міліції від Прокуратури, яка може прослуховувати, у тому числі й телефонні переговори.

М. СТОМАТІНА: Я еще на прошлом заседании сказала, что если у вас есть желание прослушивать мой телефон – пожалуйста. Ни в чем себе не отказывайте. Что касается следующего вопроса, который касается деятельности на территории Городского совета, – не кажется ли вам, что телекомпания «АТН» в данном конкретном случае пытается неспособность своего менеджмента переложить на плечи городского совета? Простите, городской совет не обязан и не должен решать проблемы. Может ли передатчик осуществлять сигнал от передающего устройства к принимающему? Это технические вопросы, которыми должны заниматься технические специалисты самой компании и технические специалисты, те, которые обладают надлежащими познаниями и могут оказать помощь телекомпании в налаживании ее хозяйственной деятельности. И не более чем.

Д. ЧЕПАК: Андрій Куліков, після цього Денис Іванеско і Віка Сюмар.

А. КУЛІКОВ: Ми тут перебуваємо насправді в полоні припущень. Ми можемо припускати, що міська влада чинить тиск на провайдерів. Але так само я вважаю, що твердження про те, що Аваков А.Б. розпочав виборчу компанію, належить до таких самих припущень.

І у відповідь на таку логіку я можу сказати, що спроба усунути телекомпанію, яка частково належить Авакову А.Б., з телеефіру – є превентивним ходом для того, щоб … і т.д.

Ми можемо довго одне одного в цьому переконувати. Доказів немає, докази навряд чи з’являться без отих спеціальних заходів. Як людина, чий телефон прослуховується і чию телефонну пошту читають, я насправді дуже проти цього. Я насправді проти заходів забезпечити свободу слова у Харкові. Ні Генеральна прокуратура, і не «Беркут», і ніхто інший не здатні забезпечити свободу слова у Харкові, у Хацапетівці.

Але, я гадаю, що є певні засоби законодавчі, які можуть допомогти це зробити.

Подивіться, чому такого розголосу набуває ця історія. Так чи інакше, у ній задіяні двоє людей, політичних опонентів. Одного звинувачують у тому, що виборча кампанія, іншого звинувачують у придушенні свободи слова.

Я не вважаю розумним, доцільним і справедливим, коли людина, яка має владу у місті, володіє засобами масової інформації у цьому місті. Я вважаю, що потрібне законодавче закріплення, що принаймні на час виконання своєї виборчої посади чи призначення на посаду губернатора такі люди мають передавати свої активи.

Ми розуміємо, що це не є 100% запобіжним заходом, але все ж таки це має бути в публічному.. Так само, як депутати під час виконання своїх обов’язків відмовляються від своїх активів.

Це є моя пропозиція для того, щоб юристи, і не тільки юристи, подумали про це і, можливо, сформулювали відповідь.

Д. ЧЕПАК: Пані Ірина Горіна.

І. ГОРІНА: Добрый день, уважаемые коллеги. Благодарю, что у меня есть возможность присутствовать на заседании этой рабочей группы и высказать свою точку зрения. Я была участником совместной работы, которая проходила в Харькове между представителями местного самоуправления и группы журналистов. Прошлую неделю, работая на округе, у меня была возможность общаться в неформальной обстановке и находить какие-то подтверждения тем или иным допущениям в этом вопросе. В понедельник, прибыв в Киев, я как народный депутат обратилась к Генеральному прокурору с запросом. Мой вопрос касался санитарного паспорта. Каким образом он был так быстро выдан, а потом отозван, что там за коррупционные, на мой взгляд, стояли действия. И точно так же я как народный депутат готова обратиться к Генеральному прокурору на обращение тех лиц, на которых оказывают давление. Я могу не ссылаться, ко мне могут обратиться с письмом, и я не дам ему дальше ход, откуда у меня такие данные. Но попросить проверить, есть ли давление та тех или иных субъектов хозяйствования, что им не дают возможность заключить те или иные договора. Я точно так же считаю, что это право есть и у оппозиционных депутатов, для того, чтобы восстановить истину. Но, безусловно, здесь не был расставлен акцент. То, что было зачитано со слов представителя местного самоуправления и представителя Генпрокуратуры, было ясно, что существуют связанные субъекты, которым принадлежит телекомпания и провайдерские сети. Наверно, можно установить истину: не являются ли они учредителями и других провайдерских систем, потому что все они были организованы во время работы предыдущей власти. И т.д., и т.д. Я хотела бы сказать: в этом вопросе, мое убеждение, что это спор двух собственников, которые вот таким образом….. Эта ситуация переложилась, и уже власть и оппозиция стали здесь таким звеном. Но хочу сказать, что первый раз за все время действия Нацрады и таких рабочих групп приходит власть и отчитывается, это правильно, что вы обращаете внимание на те вопросы, которые еще надо дорассмотреть. Я как народный депутат готова работать, к кому я могу обращаться и давать дальше движение, чтобы здесь восстановить истину. Потому что в этом конкретном вопросе нет вины городского головы и местного самоуправления. В этом надо разобраться, и сказать точно так, где громко, как мы сейчас ведем обсуждение. Спасибо.

В.СЮМАР: А я свого колегу підтримую  – А. Кулікова і з приводу пропозиції, навіть її чітко сформулюю. Йдеться про проект Закону «Прозорість медіавласності». І насправді у нас є прецеденти. Наші близькі сусіди грузини прийняли закон, який взагалі забороняє політикам, чиновникам мати власність в медіа. Якщо Президент виступить з цією пропозицією, він зніме багато питань з точки зору своєї відданості принципам свободи слова і функціонування медіа в Україні, тому що дуже багато маніпуляцій довкола Президента.

І з приводу останнього конкурсу - закон може вирішити це питання. І до вас пропозиція дуже конкретна. Розумієте, про що говорили мої колеги – про імідж вашого міста, в чому міська влада 100% зацікавлена. Імідж міста полягає не в тому, щоб влада втручалася, ні, безперечно. Йдеться про суспільний інтерес, про плюралізм, який має бути в кожному місті. І міська влада в цьому має бути зацікавлена. Якщо це суперечка господарчих суб’єктів – але вона вже набула політичного звучання – то може є сенс стати відкритим, чесним посередником, а не казати: це все вони. Бо йдеться про ваше місто та імідж України. От у мене така до вас пропозиція.

М.СТОМАТІНА:  Я прошу прощения, если можно, я отвечу. В Харьковском городском совете не единожды проводились пресс-конференции по этому вопросу. На них приходили как журналисты, так и провайдеры. Инициатором приглашения провайдеров, для того чтобы они разрешили свои внутренние хозяйственные проблемы, был именно городской совет. Уже созданы все условия для того, чтобы руководители наконец-то встретились и достигли соглашения. Осталось вместо них еще и документы оформлять. Прошу вас обратить свое внимание, что мы очень заботимся о свободе слова, о праве телекомпании вещать. При этом забываем, что вторая сторона какие-то права имеет, именно провайдер.

Я бы хотела зачитать письмо, которое направляет «Украинские цифровые коммуникации», который является непосредственно участником конфликта. Это один из тех провайдеров, который осуществлял транслирование. Прошу прощения, я закончу. Так вот, оно следующего содержания:

«Я, Дзян Максим Юрійович, займаю посаду директора ТОВ «Українські цифрові комунікації» з 1 серпня 2011 року. Між нашою компанією та провайдером існували правові відносини. Зараз йдуть розбіжності, спрямовані на переукладання угод на не вигідних для нашої сторони умовах. Свою позицію опоненти намагаються провести всіляким тиском, у т.ч. через ЗМІ. Особливо відзначу, що ніяких дій та розпоряджень про припинення мовлення 26 та 11 телеканалів ні мною особисто, ні нашою компанією не проводились. Це є свідченням того, що між компаніями є повні фінансові відносини. Як ви вважаєте, чи це є їх особистою темою для спілкування, чи це має стати предметом узгодження міської влади?»

Я считаю, что это их личного взаимоотношения вопрос, технических условий, на которых они должны работать. Кроме того, вопросы, связанные с финансовым обеспечением их деятельности, я считаю, что это вопросы руководства телекомпаний – как они договорятся со своими провайдерами. Их за одним столом собирают, что вы еще хотите?

Н. СОКОЛЕНКО: А я вважаю, що це неправда, оскільки головна претензія Дзяна була, що договір з компанією на 3-х аркушах. Цього йому було замало, ну це смішно.

М. СТОМАТІНА: Так это вопрос наверное к Дзяну, а не Харьковскому городскому совету. Я как заместитель Харьковського городского головы им договора должна оформлять?

В. Сюмар: Ви процитували лист господарчого суб’єкта. Ми вважаємо, що міська влада Харкова повинна дбати не про господарчі суб’єкти більше, а більше про інтереси громади. У даному випадку йдеться про інтереси громади. Все.

М. СТОМАТІНА: В данном случае мы, наверное, как никто другой заинтересованы, чтобы в эфире были представлены разные точки зрения. Деятельность оппозиционных каналов для нас является одним из источников получения информации о проблемах в городе. Это указание на те болевые точки, которые требуют вмешательства со стороны городского совета.  Начиная с 2007 года, телекомпания работала и строила свою деятельность в соответствии со своими редакционными планами. Харьковский городской совет вместо них оформлять и получать санитарный паспорт не будет. Я считаю, что в настоящий момент у них есть возможность озадачиться получением разрешительных документов, и снимется препятствие для их деятельности. Но для них гораздо лучше обратить внимание на себя, на деятельность своей телекомпании, своих учредителей таким демаршем, извините, демаршем по отношению к имиджу нашего города, по отношению к репутации должностных лиц города. Обвинить городского голову, при этом ни один из журналистов, которые данную тему развивали, не потрудились предоставить хотя бы какой-то факт, с которым они связывают злоупотребление служебной деятельностью. И ни один из них не считает нужным извиниться перед городским головой.

Для того, чтобы исправить эту ситуацию, нужно понимать, какая проблема. Проблема была озвучена только одна - нет санитарного паспорта. Так делайте его или скажите, что мы не хотим его делать. Мало того, они продолжают все свои выпуски новостей выкладывать в Интернет. Если телекомпания имеет возможность вещать с часу ночи до семи утра – какая проблема предоставить их на ретранслятор для того, чтобы эти передачи выходили. Многие телекомпании работают в этом не один год и проблемы в этом не испытывают.

Д. ЧЕПАК: Я дуже перепрошую, що вриваюся в паузу. Ми вибилися за регламент. Я пропоную працювати до без 15-ти. У мене є одна пропозиція. Я так розумію, що ми не завершимо цю історію. У нас є ще в черзі Денис, потім Світлана Остапа, і потім, якщо можна, пан Андрій. Добре?

Д. ІВАНЕСКО: Я так розумію, що ви там були і розбиралися в ситуації. Поясніть мені, в чому був мотив влади перешкоджати цьому каналові? Він веде мовлення з 1 до 7, не мені вам пояснювати рейтинги.

Н. СОКОЛЕНКО: Ти скажеш 2 причини, а я скажу про рейтинги. Коли ми були в гостях у пана Кернеса, він нам зачитував рейтинги телебачення, чи які новини «АТН» транслювали 2 відключених канали. Кернес зачитував рейтинг «АТН», ретрансльованих по цих 2-х каналах, – 50%, рейтинг «Довіри» – 32 %. Це –  найвищі показники.

Д. ІВАНЕСКО: Вночі це один ефір, а ці ж самі новини ретранслювали ще 2 канали, які теж відключені, відключені 3 канали - от масштаб катастрофи. А тепер про причини.

О. РОМАНЮК: Є ще одна причина, яка, можливо, не така очевидна. Справа в тому, що цифровий конкурс на місце в цифровому мультиплексі по Харкову виграла компанія «Тоніс», яка не є настільки популярною. Рейтинги її є нижчими за телекомпанію «АТН», яка також подавалася. Телекомпанія «Тоніс» відповідно зацікавлена в тому, щоб мовити 24 години на добу, витіснивши мовника «АТН» з ефіру. Таким чином, це місце в цифровому мультиплексі, простежується такий інтерес.

Д. ІВАНЕСКО: Добре, вони вели мовлення вночі.

Н. СОКОЛЕНКО: Вночі і вдень. Там 3 телеканали.

Д. ІВАНЕСКО: Не вийшло домовитися з провайдерами. Є провайдери, які не хочуть з якоїсь причини транслювати цей сигнал. Я не бачу жодної причини. Коли я працював на телебаченні, ми возили касети на вишку, з вежі подавали сигнал. І це не було згортанням свободи слова.

Н. СОКОЛЕНКО: Не дають, вони хотіли. От якби зараз була «АТН», вони б розповіли. Вони хотіли. Вони пропонували поставити свій сервер і возити диски. Вони пропонували все.

О. РОМАНЮК: Їм не дають просто поставити комп’ютер.

А. КУЛІКОВ: Треба лише додавати: за їхніми словами.

О. РОМАНЮК: Їх тут просто немає. Я ретранслюю те, що говорили представники «АТН».

М. СТОМАТІНА: Я прошу прощения, все-таки обратите внимание на ту информацию, которую зачитывал представитель Генеральной прокуратуры. Когда вызывали специалистов тех, которые подписывали открытое письмо к Президенту о давлении на средства массовой информации, ни одно лицо не сказало, каким образом.

Вы за них сейчас пытаетесь сформировать какую-то позицию. Помогите им, технически помогите.

Н. СОКОЛЕНКО: Я?

М. СТОМАТІНА: Наверно Вы, а почему нет?

Д. ЧЕПАК: Світлана Остапа.

С. ОСТАПА: Я присутня уже вдруге при обговоренні цієї проблеми. Вперше вона обговорювалася теж однією стороною, була присутня одна сторона – це на засіданні Комітету з питань свободи слова та інформації 2 тижні тому. І представники всіх трьох телеканалів, які не могли мовити, але, на жаль, не приїхали представники Харківської влади. І теж вийшло якесь представлення з одного боку.

Зараз ми чуємо всі з іншого боку цю проблему. Шкода, що не можуть зійтися дві сторони вкупі, і послухати ми не можемо їх одночасно.

Але я хочу сказати, що це проблема непоодинока в Україні. В інших містах, в інших областях також є такі проблеми. Вони може не такі гучні, як Харківська справа, тому що суб’єкти не писали відкритих листів до Президента.

Але ми писали про ці проблеми. Це в Житомирській області, і в Рівненській, і в Кіровоградській. Коли в невеликих містах з’являється засіб масової інформації, як правило, це телеканал невеличкий кабельний, який тільки починає критикувати владу, відразу все закінчується такою самою ситуацією. Його відключають від кабельних мереж, всі, хто можуть його ретранслювати, відмовляються це робити. Коли береш коментар у місцевої влади, вони всі говорять одне й те саме – це конфлікт між двома господарюючими суб’єктами.

Я думаю, що це один сценарій написаний, і влада сама себе переконує, що треба таке саме говорити, для того, щоб просто себе виправдати у цій ситуації.

Насправді, ви кажете, що ніхто не надав факти. Хто надасть факти про те, що, наприклад, в телефонній розмові хтось з керівників міста сказав, що зробиш це.

Вони переживають за свій бізнес, вони не можуть це сказати, тому що це було сказано приватно. Немає ніяких документів, немає ніяких доказів, вони не можуть це представити.

М. СТОМАТІНА: Я прошу прощения, если это адресовано мне, я отвечу.

В соответствии со статьей 97 Уголовно-процессуального кодекса перед принятием решения проводятся оперативно-следственные мероприятия, в том числе и подключают на «прослушку» телефон.

Еще раз говорю, пожалуйста, слушайте.

Д. ЧЕПАК: Пан Андрій, потім пан Віктор. І я пропоную не закінчити, а зупинити... Тому що ми вже вийшли за межі регламенту, і мені вже учасники пишуть sms у зв’язку з цим.

Прошу, пане Андрію.

А. КУЛІКОВ: У мене просто було уточнення щодо формулювання, яке у листі Генерального прокурора. Там написано, що надати будь-яких документальних підтверджень вони не можуть.

Справді, такі речі дуже важко доводяться документально, Генпрокуратура і Генпрокурор у цьому висновку абсолютно праві.

Але у мене є запитання до пані Стоматіної: чи Ви підтримуєте те, що посадові особи місцевих влад не мають бути акціонерами, власниками засобів масової інформації, хоча б на території, підпорядкованої органам місцевої влади.

М. СТОМАТІНА: Я считаю, что данное требование, установленное на законодательном уровне, лишним, безусловно, не будет. Что касается моих личных обстоятельств, я поясню следующее.

А. КУЛІКОВ: Запитання стосувалося лише Вашого ставлення. Дякую. Особисті обставини мене не цікавлять.

В. ЗАНФІРОВ: Слушая Вашу жаркую перепалку о свободе, о том о сем, хотел бы, чтобы меня услышали, конкретно дали ответ.

Я на уточнение ваше, Андрей, на то, что не только документальных, объяснений 54 работника никто не дал, не только документальных, а устных объяснений.

Второе. Да, действительно, здесь может быть не совсем правильно, что нет второй стороны. Мы бы выслушали, какие есть вопросы. Хотя Прокуратура Харькова проводила проверку, опрашивали всех, никто никаких данных о том не дал.

Теперь еще второй вопрос: почему мы уходим от вопроса, мы говорим высокие слова: демократия, цензура. На простой вопрос никто не хочет ответить: почему нет санитарного паспорта? Как люди с 2007 года работают?

Объяснение простое: потому что люди использовали, видимо, тот момент, что никто туда не смотрел.

Н. СОКОЛЕНКО: Неправда, вони не використовували ці радіорелейні. Їм кабель обрубали, тоді вони увімкнули цю штуку і понесли одразу цю заявку на паспорт.

Д. ЧЕПАК: Наталочка, як журналіст журналісту –  давай продовжимо з «АТН», бо  виходить – я чув, бо мені сказали, я бачив, бо мені написали.......

В. ЗАНФІРОВ: Извините, еще один комментарий. Вот Ваша коллега сказала: я слышала в Житомирской, Ривненской областях там нет чего-то.

С. ОСТАПА: Я не слышала, я писала.

В. ЗАНФІРОВ: Я сталкиваюсь сейчас с массой, сейчас приходит документов – жалоб, обращений граждан, которые свои недоработки (неполучение паспорта, какого-то другого вопроса), говорят: это политические притеснения. Потому что Вы просто получите паспорт.

Если по кабелю, кто им кабель обрубил, об этом я слышу впервые.

Н. СОКОЛЕНКО: Розірвали достроково угоду.

В. ЗАНФІРОВ: Так в суд пусть идут, отстаивают. При чем тут свобода слова?

Н. СОКОЛЕНКО: Нацрада, коли видає ліцензію на мовлення, вимагає мовити рівно в ті часові проміжки, на які видана ліцензія. Якщо компанія припиняє мовити, Нацрада може покарати. І щоб не допустити покарання з боку Нацради.…

В. ЗАНФІРОВ: Пошли на другое нарушение – начали работать с радиорелейным облучением, со станцией облучает всех, которые в периметре. Правильно?

Д. ЧЕПАК: Давайте розмежуємо дві проблеми. Одна стосується санепідемстанції, друга - загалом демократії і свободи слова.

По другому питання, що стосується «АТН», ми розбиратися не можемо. Правильно я розумію? Тому я пропоную продовжити наступного разу. А зараз даю слово пану Володимиру Мостовому.

В. МОСТОВИЙ: Це, власне, запитання. А Прокуратура взагалі цікавилася – у решти харківських телеканалів є санітарний паспорт? Чи це вийшло вибірково саме по «АТН»?

В. ЗАНФІРОВ: Было обращение только лишь по вопросу «АТН», и мы смотрели только «АТН». Если вы вынесете рекомендации, я обращаюсь к журналистам, которые против вмешательства в работу средств массовой информации, о том, что давайте проверим всех, у кого есть, что будет дальше? Вопросов нет. Я даю гарантию – нарушений у многих море. Прикрываясь кем-то, кто-то где-то стоит, это с седьмого года, мы вещаем с седьмого года. Когда вопрос коснулся – это ущемление наших прав.

Н. СОКОЛЕНКО: Це неправда. Вас ввели в оману, вони не користувалися.

Д. ЧЕПАК: Друзі, я пропоную все-таки продовжити з ними, бо у мене таке враження, що у нас зараз неправильна дискусія починається. Якщо можна, я просто зупиню, я не буду з усіма прощатися. Я тільки нагадаю, що ми домовлялися минулого разу – щомісяця. У нас були зараз три місяці канікули, тому що було літо. І відповідно, ми можемо десь через місяць –  на середину або на початок місяця – зібратися знову. Що стосується того, що говорила пані Остапа, що ще ні разу ці дві сторони не збиралися, я попрошу пані Марину, запитаю: чи Ви змогли б приїхати відповідно?

М. СТОМАТІНА: Безумовно.

Д. ЧЕПАК: Тобто маєте шанс. І з другого боку так само хочу нагадати: наші засідання відбуваються у відкритому режимі, і відповідно, хто хоче, той може приєднатися у будь-який час і будь-який момент.

Інформацію про те, коли відбуваються засідання і приблизні теми завжди можна отримати у прес-службі. Відповідно, анонсом ми повідомляємо, коли буде наступне засідання. Дякую всім і сподіваюся на зустріч за місяць.

 

Джерела

Світлина: під час засідання (джерело: офіційне інтернет-представництво Президента України)





 

Статистика

Rambler's Top100

Створено в
студії

~~ <*))>< ~ fishdesign