Перша сторінка
Мапа сайту
Зворотній зв'язок
Персональний сайт Славіка Бігуна
Людяність і оптимізм, професіоналізм і довершеність

ЮрХіт

Міністр юстиції Микола Оніщук: „На щастя, його тут не було”

24.01.2008

 

„На щастя, його тут не було”

ƒ Шановний пане Оніщук, у цьому кабінеті донедавна працював інший міністр. Як пройшла передача влади в Мін’юсті? Що запам’яталося?

–Передача пройшла мирно. Олександр Володимирович Лавринович, здається, останній тиждень не працював – був у від пустці. Його обов’язки виконував один із заступників Міністра юстиції. Як колеги по професійному цеху, і в тому числі по роботі в парламенті, ми один одного добре знаємо. Крім того, оскільки йдеться про професійну діяльність, то багатьох із заступників Міністра я знаю по парламентській роботі. Оскільки за час моєї роботи за ступником голови комітету в парламенті фактично кожен із них приходив на засідання комітету, аби доповісти з приводу певного законопроекту.

ƒ Приймаючи повноваження Міністра юстиції, ви розмовляли з Олександром Лавриновичем?

– Так, розмова була. Щоправда, не тут (у кабінеті Міністра юстиції – Авт.). Вона пройшла в іншому місці. Відбулася, я б сказав, спокійна професійна передача влади.

Я поцікавився, які проекти колишній міністр вважає за потрібне продовжити, що би він мені, власне, хотів побажати, які передати ідеї. Тобто це було комфортно. Не було ситуації захоплення кабінетів, тим більше силових, інших подібних дій.

ƒ Якими були ваші перші кроки?

– Щойно прийшовши, я зібрав заступників. Із тими заступниками, які залишилися на роботі, ми знайшли взаєморозуміння по пріоритетах, визначених для Міністерства. В цьому ситуація в Міністерстві вигідно вирізняється позитивним досвідом (передачі влади – Авт.), який міг би бути впроваджений у будь-якому міністерстві чи природній монополії.

ƒ Ви могли би поділитися з читача ми «Юридичної газети» своїми думками, почуттями, які виникли, щойно ви прийшли в Міністерство, йшли до кабінету?

– Які були почуття? Безумовно, цьому передувало величезне моральне та фізичне навантаження. Річ у тім, що весь цей рік – починаючи з березня – був дуже виснажливим з точки зору тієї, м’яко кажучи, гострої політичної конкуренції, жорсткіше кажучи, політичного протистояння, в якому перебували фракції, а потім і Президент… відтак і виборчий період… Ситуація, вимагала концентрації волі, знань і всього іншого. Звісно, це давалося взнаки.

Крім того, це було вже третє скликання, коли мене обрали до парламенту. І завжди, попри те, що всі прагнуть стати міністром, був певний вибір. Це не був вирішальний фактор, але певний фон. Необхідно було скласти депутатський мандат.

ƒ Ви це зробили відразу?

– Навіть якби цього не вимагали, це питання професійної честі – Міністр юстиції мав бути першим, хто напише відповідну заяву. І третє: я ішов у Міністерство зі знач ним багажем життєвого та професійного досвіду, із розумінням того, чим має займатися Міністерство, які повинні бути пріоритети. Тому я увійшов у кабінет з легкістю.

ƒ Що ви змінили в ньому?

– Змінив дуже мало.

ƒ Кажуть, ви замінили картини?

–Це правда. Так, замінив картини. Тепер у мене висять роботи Столяренка, Глущенка – це все українські художники, ви знаєте. А це – пані Яблонська. Все інше без змін. І ще переставив одне із зелених насаджень – мені здалося, так буде краще. Умови для роботи тут нормальні. Потреби щось змінювати кардинально не було.

ƒ Щодо портретів...

– Я навіть здогадуюсь, який тут портрет висів (показує на стіну під малим гербом України)

ƒ Думаєте, глави колишнього уряду?

– Його вже тут не було. На щастя. Отож, нічого суттєвого змінювати не довелося.

 

Ініціативи

ƒ Пане Оніщук, які ваші перші здобутки на посаді? Що розчарувало, чим вже варто пишатися?

– Розчарувань немає. Про те, чим вар то пишатися, говорити, можливо, зарано. Оскільки, аби пишатися, потрібно мати результати роботи, а не тільки задуми. Щодо перших здобутків, то вони знаходяться в площині чітких пріоритетів Міністерства і Міністра на найближчу перспективу, зокрема на рік. Пишаюся тим, що ці пріоритети на сьогодні є чітко сформульованими, маю надію, що вони є зрозумілими для суспільства, і, що не менш важливо, оскільки йдеться про посаду урядовця, що вони є зрозумілими – в плані виконання – для апарату міністерства: заступникам, керівникам департаментів, начальникам головних управлінь юстиції, колегам по міністерству загалом.

ƒ Щодо пріоритетів. У інтерв’ю „ЮГ” на початку листопада 2007 року, коли „ЮГ” обговорювала можливих претендентів на посаду Міністра, ви відзначили три пріоритети: по-перше, забезпечення безумовного виконання судових рішень, по-друге, вирішення проблеми вихолощення змісту законів через недопустимість реєстрації актів, що їм не відповідає, по-третє, законопроектна робота, спрямована на реформу кримінальної юстиції, адвокатури та правосуддя (див. № 44-45 ЮГ 2007). Представляючи вас у Міністерстві, Президент Ющенко наголосив на п’яти пріоритетах: боротьба з корупцією, реформування системи виконання покарань, захист прав людини, реформування судової системи та адаптації національного законодавства до європейського. Чи внесли ви корективи в своє бачення пріоритетів в зв’язку з цим?

– Президент глобально – чітко і правильно – визначив пріоритети роботи Міністерства. Вони співпадають з моїм баченням того, що має складати основу в діяльності Міністерства. Разом з тим, є декілька піднапрямів у розвиток того, про що говорив Президент. Зокрема, пріоритетом номер один і тим, чого найбільше очікують від нового Уряду і Міністра юстиції громадяни України є реформування засад судочинства, правосуддя як такого. Не секрет, що в цьому відношенні певні очікування пов’язані з внесенням до Верховної ради України як міністерством – тобто Урядом, так і Президентом – за ініціативою Національної комісії із зміцнення демократії та верховенства права в Україні – ряду законопроектів, які мають суттєво покращити ситуацію в цій сфері. Йдеться, говорячи без деталізації, про вдосконалення процедури добору, підготовки і призначення суддів. У цій площині пріоритетним для нас є забезпечення публічності та конкурсності заняття посад суддів і зменшення явищ, я сказав би так, протекціонізму з боку керівників судів, коли йдеться про формування апарату суддів. Усталеним поглядом європейського типу в цьому розумінні є те, що держава готує суддів, зокрема уряд опікується підготовкою суддів, і передає їх у судову систему. А не сама судова система – через відповідні корпоративні залежності, інститути – формує суддівський корпус.

ƒ Під „державою” ви маєте на увазі що?

–Я маю на увазі уряд, зокрема в нашому випадку, це Державна судова адміністрація як орган виконавчої влади, хоча вона створюється у спеціальному порядку… Як наслідок, це означає ми маємо звільнити судову систему від функції, значною мірою корпоративно детермінована – це їх підготовка, добір – з тим, аби суддя приходив у судову систему через державну підготовку, коли держава передає їх для здійснення правосуддя. У розвиток цього: йдеться про запровадження спеціальної підготовки кандидата на посаду судді. Зверніть увагу: йдеться не про освіту, а підготовку… Тобто вже після того, як буде встановлено, що особа за кваліфікаційними ознаками може претендувати на посаду судді, вона проходитиме двохрічну підготовку.

ƒ Йдеться про підготовку на базі Академії суддів?

– Так, Академії суддів. Сьогодні такий підхід використовується у Франції, інших європейських державах – і зокрема вважається таким, що береться за основу в питаннях доступу до суддівської професії.

ƒ Які нововведення стосуватимуться діючих суддів?

– Вдосконалення добору і підготовки суддів. І це лише один із першочергових заходів, які можна і необхідно здійснити в рамках чинної Конституції. Інше першочергове питання – це питання відповідальності суддів.

ƒ Що мається на увазі?

– Йдеться про відмежування функції дисциплінарного переслідування від стадії застосування санкції. Не секрет, що на сьогодні і члени Вищої ради юстиції і члени кваліфікаційно-дисциплінарних комісії безпосереднього (а) порушують дисциплінарні провадження, (б) вивчають підстави для притягнення до відповідальності, тобто якщо бажаєте, проводять дисциплінарне слідство, і (в) згодом виступають як судді. Йдеться про те, аби розмежувати функцію дисциплінарного переслідування від квазі-суду. Тому пропонується ввести до складу, як Вищої Ради юстиції, так і кваліфікаційно-дисциплінарних комісій служби судових інспекторів, які, за аналогією, будуть здійснювати „досудове дисциплінарне слідство”.

ƒ Вважаєте, що цього буде достатньо, аби вдосконалити механізм дисциплінарної відповідальності суддів?

– У контексті реформування йдеться також і про те, аби конкретизувати склади дисциплінарних проступків суддів. Йдеться і про те, аби переглянути строки притягнення до дисциплінарної відповідальності. Адже не секрет, що сьогодні діє скорочений шестимісячний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності.

ƒ З моменту виявлення?

– Так, з моменту виявлення. Так ось перебіг цього строку досить часто використовується суддями, аби уникнути дисциплінарної відповідальності. Наприклад, неявка два рази на засідання дисциплінарного органу – а засідання Вищої Ради юстиції чи КДК проводиться один раз на місяць. Потім – хвороба, згодом – ще якась причина… Так може збігти шестимісячний строк і провадження зупиняється.

ƒ Це ж відбувається із дисциплінарними справами із „чорного списку Президента”, поданого на розгляд Вищої Ради юстиції України в грудні 2007 року?

– Наскільки я розумію, там була проблема із кворумом. У всякому разі слід мати на увазі, що чинне законодавство не передбачає зупинення строку дисциплінарного переслідування… Крім того, зауважу, що навіть Вища Рада юстиція вправі лише рекомендувати застосувати санкцію, а застосовує її – Верховна Рада України – і застосування санкції має відбутися в межах шестимісячного строку.

ƒ І що пропонується змінити?

– Пропонується встановити підстави, коли перебіг строку призупиняється. Тобто, неявка, хвороба, період між рекомендацією застосування санкції і прийняттям акту парламенту. Також пропонується обмежити юрисдикційні підстави для оскарження дисциплінарних рішень. Так, скажімо, сьогодні нерідко оскаржується рішення Вищої Ради юстиції, але це рішення має лише рекомендаційний характер. Водночас оскарження такого рішення є перепоною для розгляду питання про застосування санкції парламентом.

Я так широко зупинився на деяких із першочергових заходів щодо одного із пріоритетів. Зокрема і для того, аби показати, що за кожним з них лежить певна система заходів, які відображають певне бачення, які дозволяють навіть без зміни конституційних положень вийти на певні корисні, як мені видається, для вдосконалення правосуддя речі. Я вже не говорю при цьому про тему вдосконалення процесуальних засад судочинства, зміну системи призначення суддів – які потребують внесення змін до Конституції …

ƒ Призначення, але не виборів суддів?

– Так не виборів суддів. Європейська континентальна практика не знає жодного прикладу обрання суддів громадою…

ƒ То це американська практика?

– Так, і не знаю, чи вона може бути застосована. Натомість, у програмі „Український прорив” чинної коаліції передбачено запровадження інституту мирових суддів та їх виборності. Цей, я сказав би, муніципально-державний інститут відправлення правосуддя має діяти як стадія, що передує розгляду спорів в першій інстанції. Й стосується простих спорів, суперечок, які не мають задіювати величезну державну машину вирішення спорів.

ƒ Коли зазначені ідеї та ініціативи планується реалізувати?

– Частина ідей вже пройшла апробацію в Національній комісії із зміцнення демократії та верховенства права й запропонована Президенту України для внесення як законопроекти. Частина пропозицій сьогодні готується Національною комісією – і тепер Нацкомісія діятиме у взаємодії із Міністерством юстиції – зокрема щодо змін до розділу VIII чинної Конституції України, пропозицій до нової Конституції України щодо системи організації правосуддя, засад, порядку призначення суддів. Й очевидно, що цей процес найближчим часом набуде нової динаміки.

ƒ Які шанси на те, що запропоновані зміни – зокрема ті, що не потребують внесення змін до Конституції – буде невдовзі схвалено парламентом з огляду на політичне протистояння?

– На мою думку, шанси достатньо високі. Оскільки чи не всі політичні сили, які представлені сьогодні в парламенті, в своїх виборчих програмах, реагуючи на запити суспільства, поставили і проголосили проблему вдосконалення правосуддя. Відтак те, про що ми зараз говоримо, не несе в собі політичного навантаження. Тому такі пропозиції, на мій погляд, мають бути підтримані.

 

Загроза нацбезпеці, нова в’язниця та новий ЮНЗ

ƒ Пане Оніщук, ще один із озвучених пріоритетів Міністерства юстиції – боротьба з корупцією, але як Міністерство, що не є правоохоронним органом, без відповідного механізму оперативної діяльності може протидіяти такому складному явищу, як корупція?

– Ця тема заслуговує на прискіпливу увагу як суспільства загалом, так і виконавчої влади зокрема. Проблема корупції набула характеру проблеми національної безпеки. Адже не секрет, що починаючи від районної лікарні і завершуючи найвищими щаблями, корупція є майже унормованою практикою. Мається на увазі практика, унормована з точки зору певних соціальних її оцінок.

ƒ Що стала, мовою соціології, «інфоправом»?

– Так. Тому йдеться про те, щоб розробити додаткові заходи в рамках Національної програми боротьби з корупцією, утворити спеціальний антикорупційний орган (про що нині говорять), передбачити спеціальний підрозділ по боротьбі з корупцією в правоохоронних органах, запровадити інститут спеціальних уповноважених антикорупційного органу в системі міністерств і центральних органів виконавчої влади. Йдеться про те, щоб у цій же царині створити систему попередження, профілактики й організації державної політики. Й у цьому відношенні Міністерство юстиції має виступити в ролі провідника. Тобто ми не прагнемо мати оперативно розшукові, слідчі функції, але коли йдеться про державну політику, координацію профілактики, виявлення корупційних явищ і боротьбу з ними, то Міністерство юстиції могло би відігравати більш активну роль.

ƒ Які ще пріоритети зумовлювати муть постановку нових завдань Міністерства?

– Третій пріоритет, і тут також моє бачення збігається з баченням Президента, це реформа кримінальної юстиції. І, зокрема, реформа досудового слідства, що потребує прийняття нового кримінально процесуального кодексу. Йдеться також про перегляд наших поглядів на систему виконання кримінальних покарань.

ƒ Реформа пенітенціарної системи – це „міцний орішок”.

– Справа в тому, що ця система традиційно є консервативною. Й не лише в нас, а й у Європі. Разом із тим є декілька зав дань, які мають бути вирішені з точки зору нових поглядів. Зокрема, йдеться про створення системи громадського контролю. Далі – про реконструкцію слідчих ізоляторів, тюрем. Держава повинна повернутися до цієї проблеми обличчям – виді лити бюджетні кошти. Адже ми маємо слідчі ізолятори, в’язниці, яким по 150-200 років. Потрібно зініціювати і найближчим часом збудувати тюрму за європейськими стандартами, у котрій засуджені утримуватимуться в гідних умовах.

Як відзначив Президент України, українські суди позбавляють людей волі, але ніде не написано, що вони мають позбавляти людей гідності.

ƒ У зв’язку з цим пріоритетом: 27 грудня 2007 року, представляючи свого першого заступника Євгена Корнійчука, ви доручили йому «провести робочу зустріч із керівництвом Департаменту виконання покарань на предмет створення в системі Міністерства юстиції вищого навчального закладу, що здійснюватиме підготовку кадрів для пенітенціарної системи України».

– Це, до речі, одне із завдань у процесі реформування пенітенціарної системи. По суті, в Україні сьогодні нема закладу, який би готував фахівців для пенітенціарної системи.

ƒ Ідеться про створення окремого, нового навчального закладу?

– Ми хотіли би тут провести консультації з Міністерством внутрішніх справ, яке має розвинуту мережу навчальних закладів, що готують фахівців для мережі МВС і які, зокрема, мали би готувати фахівців для пенітенціарної системи. Але, як свідчить досвід, ті фахівці, котрі готуються у вишах системи МВС, не йдуть на роботу в пенітенціарну систему.

ƒ Це не престижно?

–Не престижно! Тому я маю намір про вести розмову з Міністром внутрішніх справ Юрієм Луценком, звернувшись із проханням передати один із навчальних закладів МВС до системи Міністерства юстиції України для створення спеціалізованого навчального закладу підготовки спеціалістів для галузі пенітенціарної системи. Цей заклад буде готувати фахівців виключно для цієї галузі, діяльність у якій має психолого-соціальне навантаження. Таку позицію підтримує пан Кошинець, нинішній керівник Департаменту виконання по карань. Це відповідає і європейській, і світовій практиці: суспільство, держава по винні готувати фахівців спеціально для цієї сфери.

ƒ У які строки має бути виконано зав дання створення нового закладу?

– Звичайно, ми не можемо цього зробити зараз – упродовж навчального року. Але це цілком реально, якщо говорити про початок нового 20082009 навчального року. Ми хотіли би, щоб дана проблема була вирішена до червня цього року. Переконаний, що це нам до снаги, і що створення такого вишу відповідає державним інтересам.

 

Державна виконавча служба

ƒ Шановний пане Оніщук, вашим першим пріоритетом на початку листопада 2007 року ви назвали забезпечення безумовного виконання судових рішень. Які саме зміни очікуються в царині ДВС?

– Удосконалення роботи ДВС – один із пріоритетів Мін’юсту.

ƒ Чи буде змінюватися керівник?

– Так. На мій погляд, для вирішення нових поставлених перед ДВС завдань, потрібен новий керівник. Це складно буде зробити особі, яка перебувала в рамках тих відносин і обставин, у яких знаходилася ДВС в останні роки. Були чимало нарікань на роботу органів ДВС, але я свідомий того, що це не лише проблема ДВС, тому що численні рейдерські атаки й таке інше – це той випадок, коли й судова система, правоохоронна система, ДВС у силу різних обставин інколи скеровуються на виконання завдань по розподілу власності й тому подібного. І тут я не можу сказати, що найбільший гріх лежить на ДВС. Але разом з тим, факт залишається фактом, я вважаю, що керівник цього органу є обтяженим вже тими обставинами, в яких знаходилася ДВС в останні роки. І тому важливо, щоби на цю посаду прийшла нова людина, яка б могла діяти, я сказав би, з меншою мірою залежності до обставин, які на сьогодні існують.

ƒ Можете назвати нового керівника?

– Зараз це питання опрацьовується і про це буде повідомлено окремо.

ƒ Щодо вдосконалення роботи ДВС…

– З-поміж ініціатив – намір налагодити ефективне функціонування реєстру судових рішень. Мій попередник чимало зробив , тож у цьому відношенні небагато залишилося докласти зусиль, аби налагодити роботу реєстру: щоб усі виконавчі провадження, які відкриваються або закриваються, були відображені в загальнонаціональному реєстрі виконавчих проваджень.

ƒ Реєстр буде відкритий?

–Відкритий для стягувачів, державних виконавців, насамперед для органів, які мають спеціальний доступ. Не знаю, чи цей реєстр має бути відкритий повною мі рою для тих, хто не має ніякого стосунку до проблем стягнень.

ƒ Щодо виконання судових рішень…

– Я прихильник запровадження недержавних форм виконання судових рішень. Відразу зроблю застереження: не йдеться про те, аби ця форма виконавчого провадження була уведена щодо усіх видів судових рішень. Тобто ті виконавчі провадження, які стосуються поновлення на роботі, сімейних відносин, зокрема дітей, які стосуються виконання рішень проти держави, мають залишитися в сфері виконання державного інституту – ДВС. Але коли ми говоримо про виконання рішень майнового чи грошового характеру – про стягнення – то я не бачу тут ніяких загроз, як що буде створено альтернативу ДВС. Маються на увазі приватні судові виконавці, приватні виконавчі фірми, що будуть на цьому спеціалізуватися.

ƒ Які кваліфікаційні вимоги ставитимуться до приватних судових виконавців?

– Зрозуміло, що мають бути запроваджені відповідні правила сертифікації, ліцензування. Аби тут не було випадкових людей. І я розраховую на те, що досвід Угорщини, Франції, де широко використовується інститут приватного виконання рішень, дозволить нам зменшити рівень корупції у цих сферах. Адже не секрет, що державний виконавець безпосередньо контактує з приватним сектором – стягувачем – і що саме тут є ґрунт для елементів, а іноді й суттєвих обтяжень корупційного характеру.

ƒ Виконавча служба, зокрема при ватна, таки залишиться сферою діяльності, якою займатимуться виключно юристи?

–Звісно. Виконавцями мають бути осо би з юридичною освітою. Систему регламентації приватної виконавчої діяльності ще буде запроваджено, вироблено деонтологічні правила діяльності у цій сфері. Я зате, аби ця сфера, хоч і не державної діяльності, набула всіх ознак професійних організацій, які працюватимуть на цьому ринку.

 

На захисті державних інтересів

ƒ Пане Оніщук, торік Мін’юст, зважаючи на конфлікт інтересів, домігся розмежування функцій представлення інтересів Кабінету Міністрів і Президента в судах. Щось планується змінювати у цьому відношенні?

– З-поміж пріоритетів і створення системи захисту інтересів держави в судах України. Сьогодні вона розвивається у традиційному плані: юридичні відділи міністерств, відомств, природних монополій захищають у су дах у міру своїх можливостей інтереси держави, інтереси уряду, ос кільки уряд – це і є держава.

ƒ У широкому, американському розумінні цього слова?

– Так. При цьому не йдеться про те, що ми залишаємо інтереси лише Грушевської – інтереси центрального органу виконавчої влади. Мова йде про створення реєстру судових проваджень проти держави, коли держава є позивачем чи відповідачем, про уряд, центральні органи виконавчої влади, природні монополії.

Адже через позови до них величезний масив державної власності перейшов у «приватні руки». Зокрема і через відсутність такого реєстру, тобто розуміння, що і де відбувається – для прикладу, хто забирає у Мінтрансу, умовно кажучи, порт або причал.

Тому ми пропонуємо, створити реєстр, передбачити в державному бюджеті кошти на закупівлю державою послуг. Мова йде про над звичайно важливі судові процеси, де рівень кваліфікації, наприклад, юридичного відділу певного міністерства, можливо, недостатній.

Йдеться також і про те, щоб Міністерство не лише погоджувало призначення керівників юридичних служб, але й мало право виносити подання на їх звільнення. І загалом ми хотіли би суттєво підняти рівень правової роботи в цьому напрямі.

 На останньому в 2007 році засіданні КМ України на порядку денному було питання про відкликання позовів КМ до Президента України. Втім, нема повідомлень про рішення з цього питання.

 Я інформую про факт: Міністерство юстиції відкликало всі позови від імені уряду, які були заявлені до Президента України в судах України щодо його указів. Та ким чином, на сьогодні можна констатувати: сьогодні уряд і президент не перебувають у стані правового конфлікту.

ƒ Але ж на сьогодні нема політичного протистояння між урядом і президентом. А якщо це протистояння відновиться?

– Сподіваюся, що ні. Зокрема тому, що парламент найближчим часом повинен розглянути проект нового Закону про «Кабінет Міністрів України». У якому знач на частина питань, пов’язаних із тлумаченням повноважень, вирішена на користь Конституції: мається на увазі й проб лема формування уряду, й проблема контрасигнації, й проблема виконання рішень РНБО тощо… Що стосується майбутнього: спробуймо пожити в позитивному вимірі.

Сподіваюся, що ні. Зокрема, оскільки парламент найближчим часом повинен розглянути проект нового

ƒ Щодо прийняття нового Закону про КМ. Які шанси його прийняття, невже його не має бути прийнято кваліфікованою більшістю парламенту?

– Ні. Чинне українське законодавство не передбачає такого поняття як «базові закони», що мають прийматися кваліфікованою більшістю.

Таке передбачено в деяких юрисдикціях. Відтак імовірність схвалення нового Закону про КМ є високою.

ƒ В Євросуді прийнято до розгляду так звану „скнилівську справу”. Чи є установка з боку держави в цій справі на дружнє врегулювання спору?

– Наразі такої пропозиції не поступало. Поступить – ми її вивчимо.

ƒ 9 січня 2008 року прес-служба Мін’юсту повідомила: «Міністерство юстиції проаналізує акти Кабінету Міністрів Україні, видані в період з 4 серпня 2006 року по 18 грудня 2007 року. Як повідомив Міністр юстиції Микола Оніщук, відповідну експертизу Мін‘юст проведе на доручення Кабінету Міністрів. Предметом експертизи, за словами Міністра юстиції, стане виявлення можливих корупційних схем та зловживань під час витрачання бюджетних коштів, відчуження державного майна тощо».  Чи не є це політизацією, чи не є це перебиранням на себе функцій прокуратури? Який механізм? Що значить, значитиме «корупційна схема»?

Уточню. Йдеться про те, що у зазначений період мала місце значна нормо-проектна діяльність Уряду. Цілком природно, що з огляду і на громадську думку і на певні факти, є підстави вважати, що ті чи інші акти Уряду не відповідали законам України чи містили елементи інтереси – індивідуального чи корпоративного – при їхньому прийнятті. Відтак новий Уряд доручив і не лише Міністерству юстиції проаналізувати в рамках сфери відання кожного міністерства з тим, аби визначити наявні чи відсутні ознаки корупційних дій чи невідповідності законам. Ці ознаки можуть бути підставою для скасування актів чи реагування правоохоронних органів.

ƒ Йдеться про юридичний підхід?

– Ми проводимо попередню експертизу. Ми не є судом, ми не є прокуратурою. І йдеться про аналіз актів КМ лише в рамках компетенції Міністерства. Це будуть здійснювати відповідні підрозділи Міністерства.

ƒ Які передбачаються форми реагування?

– Це може скасування Урядом акту, судова процедура чи перевірка правоохоронними органами.

ƒ Які строки проведення перевірки актів?

– Це, очевидно, має бути проведено найближчим часом. Немає формалізованого терміну. І це не є основним видом діяльності Міністерством.

 

Кадри і кадрові підтексти

ƒ Пане Оніщук, поговорімо про кадри. Призначено нових заступників міністра. Було введено додаткові посади заступників міністра юстиції. Чим це зумовлено? Не хотіли «йти»?

– Тут є два моменти. По-перше, ряд за ступників міністрів було призначено буквально напередодні призначення нового міністра. І це був малозрозумілий крок. Адже була висока ймовірність того, що нині вже колишній уряд не працюватиме… Що до кадрових призначень відзначу нових заступників: Євген Корнійчук, Віктор Цоклан, Наталія Багашева та Андрій Богдан.

ƒ Які політичні підтексти цих призначень? Якщо попередній міністр юстиції та його деякі заступники чітко асоціювалися з однією політичною силою, то сьогодні ми маємо заступників, які асоціюються з представниками різних політичних сил, зокрема з НУ-НС і БЮТ.

– Вважаю, що підтексти тут перебільшені. Я не відчуваю себе представником окремої політичної сили. Я відчуваю себе членом уряду, який сформовано в парламенті парламентською більшістю. Тому що завдання Міністерства, про які йдеться як про пріоритетні, на мою думку, на сто відсотків в рівній мірі відображають інтереси БЮТ і НУНС, інтереси виборців і взагалі громадян, інтереси Регіонів і Комуністичної партії.

ƒ Тут вони збігаються?

– З моєї точки зору, йдеться про те, що треба зробити для країни, її громадян. що треба зробити для країни, її громадян. У даному випадку просто представник нашої політичної сили (НУНС) є носієм цих ідей, ідей, які, зокрема, відображені й у програмі уряду «Український прорив». Тому абсолютно щиро вам кажу: я не відчуваю себе представником якоїсь виокремленої політичної сили, хоча я справді її представник.

З моєї точки зору, міністр повинен як раз бути носієм цінностей, які відображають розуміння країни. Не забуваючи при тому, що, звісно, я асоціюю себе з політичною силою. Політичною силою, яка сказала виборцям про те, що і як вона повинна робити.

Тому підтексти, про які так багато говорять журналісти, не проявляються. В тих засіданнях уряду, що вже відбулися, в атмосфері роботи уряду, поки що перебільшені.

ƒ Це чи не вперше керівництво Мін’юсту формується з юристів, які, так би мовити, мають досвід роботи, прийшли з юридичного бізнесу. До речі, ваша біографія, розміщена на сайті Мін’юсту, не містить запису про ваш досвід роботи в ЮФ «Юріс». А чому?

– Щодо біографії на сайті Мін’юсту: у ній відображено те, що внесено в тру довій книжці. А моя трудова книжка знаходилося то в Інституті держави і права, то в Спілці юристів, то в Верховній Раді. Але я пишаються тим, що понад 10 років очолював провідну українську юридичну фірму, яку заснував і розвинув, що ще в 1996 році ініціював створення Форуму практикуючих юристів, який опікувався питанням розробки деонтологічних правил поведінки юриста. І це один із важливих періодів мого життя, я ним пишаюся, оскільки вдалося багато зробити.

ƒ Як впливає на діяльність Мініс терства той чинник, що до політичного керівництва Міністерства прийшли юристи, які мають досвід юридичного бізнесу?

–Виключно позитивно. Працюючи в парламенті, ми бачили суспільство і правові явища з точки зору публічного інтересу. Працюючи керівниками ком паній, ми бачили суспільство і правові явища з точки зору громадянського інтересу, приватного інтересу. Таке поєднання, переконаний, лише піде на користь. І це можна зауважити з моїх коментарів. Так, на приклад, будучи публічною особою, вис тупаючи з позицій публічного інтересу, я обстоюю приватноправову форму виконання судових рішень, тобто, по суті, добровільно створюю конкуренцію ДВС, для якої, здавалося б, добре мати монополію. Тобто, з моєї точки зору, зазначений фактор є позитивним.

ƒ Але приватний інтерес може зумовити конфлікт інтересів…

– Таких загроз, я вважаю, не існує. Люди, які приходять з таким багажем політичної відповідальності в Міністерство, люди, направлені сюди на роботу, по суті за списком політичної партії чи виборчого блоку, вже не належать лише собі.

Адже їхня поведінка і статус екстраполюється на статус і електоральні перспективи їхніх політичних сил.

ƒ Мовою юридичного бізнесу, в них не один і не кілька клієнтів, а колектив ний клієнт – народ.

– Так, і ви знаєте, що ми повинні діяти надзвичайно обачно, аби не допустити ви падку в своїй особистій діяльності, який би міг кинути тінь на політичну силу. Коли ми мали мажоритарну систему, коли уряди, за старою моделлю, формувалися за іншими принципами, тоді міністри були відповідальними перед однією особою – президентом.

Сьогодні ми свідомі того, що відповідаємо перед людьми, які проголосували за демократичний вибір, за наш виборчий блок.

ƒ Як у ЮФ «Юріс» відреагували на ваше призначення Міністром юстиції?

– Вони вже звикли, що я не належу фірмі. Я був депутатом вже трьох скликань. І вони навчилися організовувати свою роботу, працювати, по суті, за моєї відсутності. Ну, так складається життя.

ƒ Щодо вашого професійного розвитку. Ви планували захист докторської з конституційного права. В біографії на сайті Мін’юсту вказано: «Нині займається дослідженням актуальних проблем конституційного, в тому числі референдного, права». Як ви передбачаєте, що здійсниться швидше – ваш захист чи прийняття нової Конституції?

– Прийняття Конституції – тривалий процес, бо конституційний процес має «консервативну природу». Не думаю, що його буде завершено раніше за перше півріччя 2009 року. Відповідаючи на ваше запитання: більш пріоритетним для мене є прийняття Конституції, заради цього я готовий поступитися захистом своєї докторської.

 Спілкувався Славік Бігун

- 11 січня 2008 року -

 Публікація (частково опубліковано):

Інтерв’ю з Міністром юстиції України Миколою Оніщуком // Юридична газета. — 2008. — № 3-4 (138-139) (29.01). — С. 4-5.

 

 





 

Статистика

Rambler's Top100

Створено в
студії

~~ <*))>< ~ fishdesign