Перша сторінка
Мапа сайту
Зворотній зв'язок
Персональний сайт Славіка Бігуна
Людяність і оптимізм, професіоналізм і довершеність

ЮрХіт

ЮрТрибуна. «Глибоко занепокоєні відкатом…», – О. Дейчаківський щодо прав людини та демократії в Україні | O. Deychakiwsky on HRs and Democracy in Ukraine (19.02.2011)

27.02.2011

Тема: Витяги з виступу Ореста Дейчаківського щодо прав людини та демократії, 19 лютого 2011 року року англійською та українською мовами | Remarks on Human Rights and Democracy in Ukraine by Orest Deychakiwsky, February 19, 2011 in English and Ukrainian.

Орест Дейчаківський | Експерт Американської Комісії з Безпеки і Співробітництва в Європі (Гельсінкська Комісія США)

Витяги з виступу на конференції, організованій Вашингтонською Групою (TWG) – асоціацією американських фахівців українського походження та пов’язаних з Україною

19 лютого 2011 року

«… Мене попросили виступити з питання прав людини ,засадничих свобод і демократичних тенденцій.  Не секрет, що Україна проходить крізь часи випробування.  Вона потроху сповзає до авторитаризму, а дехто каже, що вже стала напів-авторитарною, але я відразу хочу заявити, що, хоч ситуація і загрозлива, вона не є необоротною.  Вона не безнадійна.

Ми всі, включаючи Гельсінкську Комісію, глибоко занепокоєні відкатом, який ми спостерігали протягом минулого року, у питаннях свободи висловлювання та зборів – тиск на пресу, у тому числі посилення цензури і політичний тиск на деякі незалежні ЗМІ; напади на журналістів, спроби згорнути академічні свободи, зокрема, тих установ і активістів, які мирно просувають українську національну ідентичність; скомпрометовані місцеві вибори у жовтні, що не відповідали стандартам відкритості й чесності; подальша політизація судової гілки; вибіркове переслідування; залякування неурядових організацій з боку СБУ – список можна продовжувати.

«Фрідом Гауз» посунув Україну вниз з її п’єдесталу як єдиної вільної країни серед пострадянських держав, не враховуючи балтійські, і перевів її до категорії частково вільних.  Україна опустилася також у інших індексах (наприклад, у рейтингу Репортерів Без Кордонів Україна тепер 131-ша з 178-ми країн, що на 49 місць нижче, ніж у 2009 році; також у Індексі економічної свободи, Трансперенсі Інтернешнл).  Варто лише почитати статті за якісь кілька останніх тижнів у серйозних західних виданнях.  Волл Стріт Джорнал у нещодавній редакційній статті під назвою «Розчавлений помаранч» зазначає: «Уряд Януковича зараз зайнятий спробами повернути назад у питанні демократичних прав, надавити на пресу, продавити закон про конституційні зміни, що збільшує його права і продовжує на рік повноваження парламенту».  …Також, згідно нового дослідження, проведеного громадянським суспільством, політичними експертами і науковцями в Україні, рівень демократії в Україні тепер майже так само низmкий, як і у останній рік адміністрації Кучми, у2004-му.

Серед нещодавніх занепокійливих подій – політично вмотивовані, як виглядає, вибіркові переслідування: посилений тиск на опозицію із наголосом на звинувачення в корупції провідних членів попереднього уряду Тимошенко – дехто у в’язниці, один, колишній міністр економіки Данилишин, отримав минулого місяця притулок у Чехії, або чиновників нижчого рівня, що, як повідомляють, не влаштовують владні структури регіоналів.  У той же час Генеральна прокуратури поки що мовчить стосовно тих, хто має зв’язки у нинішньому уряді.  Важливо боротися з корупцією на нижніх рівнях, але якщо Янукович серйозно підходить до боротьби із масовою руйнівною корупцією, яка залишається бідою України і продовжує бути одною з головних загроз її демократії, процвітання і національної безпеки, то йому мабуть варто шукати десь ближче до себе.

Влада Януковича, включаючи СБУ і так званих силовиків, займається також залякуванням, арештами і тиском на менш відомих українців, зокрема національно-орієнтованих активістів, блогерів, істориків, учених…

… Отже, Україна рухається в авторитарному напрямку, хоча я б знов застеріг від висновку, що вона вже там повною мірою – в усякому разі, на рівні Росії чи Білорусі.  Значною мірою це через український політичний плюралізм, різноманітність та живу роль громадянського суспільства.

Подгляньмо на Білорусь. Там після президентських виборів 19 грудня режим Лукашенка вдався до брутальних репресивних дій, які тривають дотепер. В Україні ще є значно сильніше громадянське суспільство, більший плюралізм і вільніші медіа ніж у Білорусі (або Росії), незважаючи на дуже реальні утиски. У Білорусі, наприклад, парламент, увесь уряд, державні медіа й інші установи знаходяться під цілковитим контролем Лукашенка вже 15 років – він, по суті, диктатор. Діяльність політичної опозиції і громадянського суспільства більш ускладнені. Тамтешній режим сильніше ніж в Україні опирається критиці, як усередині країни так і ззовні (особливо із Заходу).

В Україні парламентська опозиція ще не остаточно розчинилася, навіть якщо вона і послабилась, і кілька її представників перейшли до більшості «Стабільність та порядок». Але є кілька потенційно стримано-оптимістичних прикмет, яких ви не побачите у Білорусі або Росії – наприклад, демонстрації проти нового податкового кодексу, що примусили режим Януковича піти на компроміс – незважаючи на велику полеміку щодо більшої якості нового кодексу, який, здається, є сприятливішим для олігархів ніж для малого бізнесу. Закон про доступ до публічної інформації. Відміна Закону про освіту авторства міністра освіти Табачника, який намагався обмежити автономію університетів. Провал спроби зробити російську другою офіційною мовою, і навіть звільнення із органів МВС ДАІшника за паплюження української мови…

…Отже, хоча ми серйозно занепокоєні тим, яким шляхом рухаються демократія і права людини в Україні, я поки що не вважаю, що «пропало все», як у відомому колись вислові Юлії Тимошенко. Можливо, що реакція Заходу, а разом з тим і опір громадянського суспільства / політичної опозиції всередині країни загальмують скочування вниз. Кажучи про сили всередині країни, не забуваймо, що більш ніж половина країни, згідно нещодавніх опитувань, не підтримує уряд Януковича чи його Партію регіонів. І їх популярність зменшується, проте це не значить, що рейтинг опозиції зростає, але це вже предмет зовсім іншої дискусії. Замість об’єднувати, діяльність Януковича сприяє подальшому роз’єднанню українського суспільства, особливо національно-свідомої його частини. Водночас він, здається, не стає і популярнішим серед своїх виборців. Мабуть, що він та його оточення зрозуміють, що подальше відчуження виборців приведе їх у нікуди.

Щодо Заходу, то українські очільники намагаються переконати Захід, що вони за демократію, права людини тощо, але, зрозуміло, що є розходження між риторикою та реальністю. Реакція Заходу на недоліки у справах дотримання прав людини та демократії стає гучнішою. Наприклад, минулого тижня тут у США українські посадовці чули чимало про стурбованість з американського боку (Державного департаменту, Конгресу, включно із Гельсінською комісією, української діаспори у США), і є ознаки того, що принаймні кілька українських високопосадовців занепокоєні критикою і не хочуть, щоб їх вважали порушниками прав людини. Вони, навіть, іноді визнають, що необхідно змінюватись на краще. На їхню користь промовляє те, і Ларрі Сильверман буде говорити про це більше, що обидві сторони під егідою Комісії із стратегічного партнерства між Україною та США будуть робити конкретні кроки щодо поліпшення верховенства права, демократії і поваги прав людини в Україні, і це на краще, за умови що українська сторона прийме ці кроки всерйоз. Високопоставлений представник США, пов'язаний з Україною, нещодавно сказав мені, що ситуація в Україні нагадує гру в «прихлопни крота» - тобто, Захід та громадянське суспільство в Україні піднімають одну з проблем прав людини/демократії, і з нею щось покращується або цій справі дають спокій, але з’являються інші проблеми (наприклад, переслідування СБУ /залякування неурядових організацій, які прокочуються хвилями). Тим не менше, це різко контрастує з Росією, Білорусією та іншими пострадянськими державами, які ігнорують як внутрішню, так і закордонну критику або занепокоєність.

Так, є декілька принципових питань, за якими треба спостерігати у майбутньому: якщо Україна і надалі матиме значне погіршення в галузі прав людини і демократії, а також нечесні вибори до Верховної Ради у жовтні 2012, то, я думаю, всі ставки західної підтримки або будь-який інший шанс рухатися вперед до європейської інтеграції (яка, врешті-решт, залишається найважливішою заявленою метою країни ) будуть програні. Україна планує взяти на себе головування в ОБСЄ у 2013 році, тому ми сподіваємося, що вона схоче показати гарний приклад.

Уряд Януковича чітко рухається до консолідації та розширення влади, і пишається здатністю забезпечити стабільність, протиставляючи її політичному хаосу попередніх років. Але стабільність, заснована на авторитаризмі або навіть напів-авторитаризмі, є ілюзорною, і якщо режим Януковича вважає, що відкат демократичних свобод є шляхом для досягнення стабільності, я щиро вважаю це короткозорим і непродуктивним підходом. Драматичні події у Північній Африці та на Близькому Сході, або, навіть ситуації в Білорусі та Росії (що, мабуть, є менш стабільними, ніж може здатися), повинні нагадувати про поверховість так званої стабільності авторитаризму.

 

* * *  

Orest Deychakiwsky | Policy Advisor, Commission on Security and Cooperation in Europe (U.S. Helsinki Commission)

Remarks – Human Rights and Democracy (Excerpts) | The Washington Group Leadership Conference

February 19, 2011

…I’ve been asked to speak about human rights/fundamental freedoms and democracy trends.  It’s no secret that Ukraine is undergoing some trying times.  It’s creeping towards authoritarianism, and many say it’s already semi-authoritarian, but I want to state at the outset that while the situation is discouraging, it is not yet irreversible. It is not hopeless.

All of us, including the Helsinki Commission are deeply concerned by the backsliding that we’ve witnessed over the last year with respect to freedom of expression, assembly, pressures on the media, including the growth of censorship and political pressure on some independent media, and attacks against journalists; attempts to curtail academic freedom and that of institutions and activists who peacefully promote the Ukrainian national identity; the flawed October local elections which did not meet standards for openness and fairness; the lack of rule of law; the further politicization of the judiciary, corruption, selective prosecutions, SBU harassment of NGOs,  and the list can go on.

Freedom House has downgraded Ukraine from its pedestal of being the only “Free” country among the non-Baltic former Soviet states to “Partly Free”, and Ukraine has moved down in other indexes as well (e.g. Reporters Without Borders – Ukraine is now 131st out of 178 countries, 42 places down from 2009, Index of Economic Freedoms, Transparency International). All one has to do is read articles just over the course of the last few weeks in serious Western publications. As WSJ said in its recent editorial called Orange Crushed:  “Yanukovych’s government is now busily trying to reverse democratic rights, putting pressure on the press, ramming constitutional changes into law to increase his power and extending parliament’s term by a year.”   Also, according to new research from civil society, policy advocates and academics in Ukraine, the levels of democracy in Ukraine are almost as low as they were in the final year of the Kuchma administration, 2004.

Among the recent troubling developments are the apparently politically motivated, selective prosecutions - the increased pressure on the opposition which focus on charges of corruption of senior members of the previous Tymoshenko government – some are in jail, one, former Economics Minister Danylyshyn, received political asylum in the Czech Republic last month, or lower level officials who reportedly had already fallen out of favor with the Regions establishment.  At the same time, the Prosecutor General’s Office has so far has remained quiet with respect to those with ties to the current government.  It’s important to go after lower level corruption, but if Yanukovych is serious about battling corrosive and massive corruption – which continues to haunt Ukraine and remains at the top of threats to Ukraine’s democracy, prosperity and national security -- he might want to look a bit closer to home.

The Yanukovych government  -- including the SBU and other so called siloviki - has also engaged in harassment, arrests and pressure against less well-known Ukrainians, including nationally-oriented activists, bloggers, historians, academics…

…So, Ukraine has been moving in an authoritarian direction, although I would again caution against concluding that it is fully there yet– certainly not on the level of Russia or Belarus.  In large part this is due to Ukraine’s political pluralism, diversity, and the vital role of civil society.

Let’s take Belarus, where the Lukashenka regime engaged in a brutal December 19th post-election crackdown, which continues to this day.  Ukraine still has a considerably stronger civil society, greater pluralism and freer media than Belarus (or Russia), despite the very real pressures.  In Belarus, for instance, the parliament, the entire government, the state media and other institutions have been completely dominated by Lukashenka now for 15 years – he is essentially a dictator.  Political opposition and civil society operate in a far more constrained environment.  There is far greater resistance by the regime than in Ukraine to both domestic and external, (specifically Western) criticism.

In Ukraine, the Rada opposition has not yet become completely eviscerated, even if the opposition has been weakened and some of its members have gone over to the Stability and Order majority.  But there are some potentially cautiously encouraging signs that you wouldn’t see in Belarus or Russia – e.g. tax code demonstrations which forced the Yanukovych regime to compromise on the new tax law, notwithstanding there’s a lot of debate as to how much improvement there is, given that it seems to favor the oligarchs over small business; the new information access law; overturning of  Education Minister Tabachnyk’s restrictive education law which attempted to limit the autonomy of universities, defeat of an attempt to make Russian the second official language, and even firing of an Odesa cop for denigrating Ukrainian language…

… So, while we’re all deeply concerned about the trajectory of democracy and human rights in Ukraine, I do not yet think that “propalo vse”, or “all is lost”, as Yuliya Tymoshenko once famously said.

Perhaps Western reaction, coupled with internal, civil society/political opposition push-back, may serve to put the brakes on the downward slide. With respect to the internal: let’s not forget that more than half the country, according to recent polls, is not supportive of the Yanukovych government or his Regions party. And their popularity is diminishing; not that the opposition’s is growing, however, but that’s the subject of a whole difference discussion.  Instead of being a unifier, Yanukovych has acted to further divide Ukrainian society, especially the more nationally-conscious part of the population.  At the same time, he doesn’t seem to be getting more popular with his own base.  Maybe he and the people around him will realize that they’re not getting anywhere by further alienating voters.

With respect to the West, Ukrainian officials keep trying to convey to the West how they’re for democracy, human rights, etc., but, clearly, there is a gap between the rhetoric and the reality.  The West’s reaction to the human rights and democracy deficit has been growing.  Just take last week as an example, here in US where Ukrainian officials heard over and over US concerns (State, Congress, including Helsinki Commission, the Ukrainian-American community), and there are indications that at least some high ranking Ukrainian officials are bothered by the criticism and don’t want to be perceived as human rights violators. They even sometimes admit that they need to improve. To their credit, and Larry Silverman will speak more to this, both sides under the auspices of the US-UA Strategic Partnership Commission will undertake concrete steps to improve the rule of law, democracy and respect for human rights in Ukraine, and this is all to the good, assuming the Ukrainian side takes it seriously.  A senior US official involved with Ukraine recently told me the situation in Ukraine reminds one of the game of whack-a-mole – that is, the West and civil society in Ukraine raise one human rights/democracy problem, it may get ameliorated or put on hold, but then some other problem pops up (e.g. SBU harassment/intimidation of NGOs, which seems to ebb and flow). Still, this is in sharp contrast to Russia, Belarus and other post-Soviet states, who largely ignore both domestic and foreign criticism/expressions of concern.

Now, some red lines to watch for in the future:  if Ukraine has a further significant deterioration in human rights and democracy AND fraudulent October 2012 Rada elections then, I think, all bets off in terms of Western support or any remote chance of moving forward with respect to European integration, which, after all, remains the country’s most important stated goal.  And Ukraine is scheduled to take over the OSCE Chairmanship in 2013, so hopefully it will want to set a good example.

The Yanukovych government clearly has been moving to consolidate and expand power and has prided itself on the ability to provide stability, contrasting it with the political chaos of the previous years.  But a stability based on authoritarianism or even semi-authoritarianism, is an illusory one, and if the Yanukovych regime thinks that rolling back democratic freedoms is the way to achieve stability, I frankly think this is a shortsighted and counterproductive approach.  Ongoing dramatic events in North Africa and the Middle East, or even the situations in Belarus and Russia (which are perhaps less stable than they might appear), should remind one of the superficiality of the so-called stability of authoritarianism.





 

Статистика

Rambler's Top100

Створено в
студії

~~ <*))>< ~ fishdesign