Перша сторінка
Мапа сайту
Зворотній зв'язок
Персональний сайт Славіка Бігуна
Людяність і оптимізм, професіоналізм і довершеність

ЮрХіт

ЮрНаука. В’ячеслав Бігун запрошений офіційним опонентом на захисті дисертації А. Фальковського «Аксіологічний підхід в методології сучасної юриспруденції» (Одеса, НУ «ОЮА», 12.03.2011)

26.02.2011

Тема: юридична наука / legal scholarship, філософія права / philosophy of law, опоненcтво / dissertation critical review

В’ячеслав Бігун отримав чергове (шосте за ліком) запрошення виступити офіційним опонентом на захисті дисертації.

Йдеться про захист дисертації ФАЛЬКОВСЬКОГО Андрія Олександровича «Аксіологічний підхід в методології сучасної юриспруденції», поданої на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.12 – філософія права.

Дисертацію підготовлено в Національному університеті «Одеська юридична академія» під науковим керівництвом доктора філософських наук, професора Т. В. Розової.

Захист відбудеться 12 березня 2011 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.086.04 Національного університету «Одеська юридична академія» (за адресою: 65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 23).

Відзив на дисертацію знаходиться в підготовці й буде опублікований на сайті «ЮрСлава».

 

Витяги з автореферату дисертації

Метою дисертаційної роботи є визначення сутності аксіологічного підходу в методології сучасної юриспруденції.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення конкретних завдань дослідження:

розкрити структуру методології сучасної юриспруденції;

осягнути досвід розуміння підходу як складової системи методології юриспруденції;

визначити співвідношення підходу з такими компонентами методології юриспруденції як парадигма та метод;

виявити функції підходів у методології юриспруденції;

розкрити світоглядно-філософські витоки аксіологічного підходу та визначити його різновиди;

сформулювати поняття аксіологічного підходу;

визначити змістовне наповнення категоріального апарату аксіологічного підходу в методології юриспруденції;

розкрити специфіку застосування аксіологічного підходу в філософсько-правовому та порівняльно-правовому пізнанні.

Об’єкт дослідження – підходи як складова методології сучасної юриспруденції.

Предмет дослідження становить роль і місце аксіологічного підходу в системі методології сучасної юриспруденції.

Висновки

В дисертаційному дослідженні поставлено та вирішено наукове завдання, що полягало у розкритті сутності аксіологічного підходу у методології юриспруденції. Обґрунтовано та узагальнено наукові результати, одержані в процесі дисертаційного дослідження, а також рекомендації щодо їх використання містяться у таких положеннях:

1. Відповідно до типів раціональності, що були домінуючими в певний період розвитку світоглядної реальності, методологія юриспруденції в своєму розвитку пройшла три основних етапи: 1) класичний;
2) некласичний; 3) постнекласичний. На кожному з етапів розвитку методології юриспруденції були розроблені, введені та плідно використовувались нові засоби пізнання та йшов процес розширення вже існуючих. З уведенням нових засобів пізнання та докорінним оновленням існуючих починається наступний етап розвитку методології юриспруденції, що формується як альтернатива світоглядно-методологічним орієнтирам попередньої епохи.

2. Методологія сучасної юриспруденції є результатом дискурсу, в межах якого здійснюється процес взаємодії різноманітних когнітивних стратегій осягнення права, визначаються фундаментальні методологічні засади його пізнання. Вона є єдністю трьох взаємозалежних частин – доктринально-ідеологічної, стратегічної та інструментальної. Першу з цих частин можна розглядати як парадигму дослідницького бачення права, себто тип праворозуміння. Друга є цариною підходів, що зумовлюють загальну спрямованість дослідження права, вибір стратегії його осягнення. Третя частина є системою когнітивних практик, своєрідним набором методологічних інструментів у виробленні знань про право. Інструментальна частина методології юриспруденції свідомо залишає поза увагою питання про сенс і призначення права; вона намагається бути нейтральною щодо ціннісного наповнення права. Сучасна методологія юриспруденції в цілому, як єдність доктринально-ідеологічної, стратегічної і інструментальної частин, не є нейтральною щодо цінностей, які закладаються в основу образу права

3. Принципи в сучасній методології юриспруденції виконують
функцію основ процесу пізнання, вони визначають його глибинні підвалини та знаходяться в залежності від того типу раціональності, в межах якого відбувається процес пізнання. Принципи та підходи є різними компонентами системи методології юриспруденції, адже принципи визначають основи процесу пізнання, а підходи – його світоглядно-філософську спрямованість. Під методом слід розуміти систему вимог до пізнавальної активності людини, що орієнтує дослідника на вирішення конкретної філософської, наукової чи практичної проблеми шляхом застосування певного прийому (способу). Підхід щодо методу є більш високим рівнем методології. В основі підходів лежить концептуальна ідея, що безпосередньо визначає спрямованість та впливає на інтерпретацію результатів дослідження. Підхід є формою органічного поєднання світоглядно-філософської спрямованості з методичним інструментарієм, що використовується в певній галузі дослідження. Сутність підходу не вичерпується простою сукупністю методів, а повинна включати також компоненти більш загального порядку (ідеї) та окремого, суб’єктивного (оцінки).

4. Парадигма щодо підходу виступає як більш високий рівень методології юриспруденції, який зумовлює саму постановку проблеми, що досліджується. Підходи, у відповідності до парадигми, котра визначає постановку певної наукової проблеми, розкривають загальну спрямованість дослідження та інтерпретацію отриманих результатів. Парадигма безпосередньо впливає на відбір підходів, водночас, відбувається й зворотній зв’язок. За допомогою підходів, що визначають стратегію дослідження та інтерпретацію отриманих результатів, може проходити становлення нової парадигми.

5. Підходом у методології юриспруденції можна вважати загальну спрямованість дослідження, зумовлену певною фундаментальною ідеєю, крізь яку проходить процес осягнення права. Вибір підходу визначає відбір методів дослідження, а також інтерпретацію отриманих результатів крізь призму певної концептуальної ідеї.

6. Найбільш важливими функціями підходів у методології юриспруденції є гносеологічна, оцінювальна та інтеграційна. Гносеологічна функція полягає в розробці такого знання про право і правові явища, що відповідає основним критеріям науковості – верифікації, цілісності, системності та ін. Отже, у відповідності з гносеологічною функцією, кінцевим результатом застосування підходів у правових дослідженнях є істинне, науково обґрунтоване знання про право. Реалізація цієї функції підходів безпосередньо залежить від вибору методів, що виконують роль інструментальної частини в методології юриспруденції. Оцінювальну функцію підходів можна вважати однією з найважливіших для сучасної методології юриспруденції. Оцінці, в межах підходів, підлягають як право, так і інші явища, що пов’язані з правом. Оцінювальна функція також розкривається в поєднанні істинного та ціннісного пізнання права, що є визначальним для підходів. Оцінювальна функція реалізується шляхом співставлення права з певними цінностями, що постулюються як фундаментальні в кожному з підходів. Ціннісний підхід передбачає розуміння права крізь призму цінностей, що є основою права та можуть забезпечуватись ним. Інтеграційна функція полягає в тому, що в межах певного підходу право проходить через процес міждисциплінарного осягнення, себто призму досвіду дослідження в різноманітних галузях знання.

7. При всій багатоманітності підходів до розуміння цінностей можна виділити два основних напрямки: по-перше, універсалізм, до якого можна віднести аксіологічний трансценденталізм, різноманітні напрямки релігійної філософії, персоналізм, своєрідною складовою трансцендентальної традиції розуміння цінностей є комунікативна концепція цінностей; по-друге, релятивізм, особливо в вигляді культурно-історичного релятивізму та соціологічного напрямку.

8. Аксіологічна парадигма є найбільш загальною світоглядно-теоретичною моделлю, що в своїй основі має широкий спектр ціннісних підходів та визначається широким визнанням у сучасному науковому дискурсі. Саме аксіологічна парадигма зумовлює звернення до ціннісної проблематики у розкритті будь-яких явищ, що підлягають дослідженню. Друге значення – аксіологічною парадигмою вважається певний тип праворозуміння, а саме – нормативно-ціннісний.

9. Аксіологічний підхід є інтегруючим, він є імпліцитно присутнім в кожному з концептуальних дослідницьких підходів, і за його допомогою визначається: по-перше, цінність права як соціального регулятора; по-друге, здатність права втілювати в життя певні цінності, по-третє, ціннісне наповнення права. Ціннісний (аксіологічний) підхід в методології юриспруденції – це загальна стратегія дослідження, що визначає розгляд права крізь призму його відповідності певним цінностям, які можуть забезпечуватись правом та бути його основою. На основі різноманітних критеріїв можливо виділення широкого спектру аксіологічних підходів, котрі є складовою методології сучасної юриспруденції.

10. Категорії, котрі складають категоріальний апарат аксіологічного підходу, визначають спрямованість розуміння права. На основі категорій аксіологічного підходу відбувається осягнення права крізь призму світоглядної ідеї про його ціннісну основу та можливість закріплювати певні цінності, формуються фундаментальні методологічні узагальнення стосовно сутності правової реальності з точки зору ціннісного
підходу.

11. Філософія права в наш час стає все більш орієнтованою на ціннісну проблематику, розкриття ціннісної сутності права та рефлексію над ціннісними основами правової реальності. В методології сучасного філософсько-правового пізнання шляхом застосування аксіологічного підходу видається найбільш важливим вирішення кількох вельми значущих проблем: по-перше, в сфері онтології права – визначення ціннісних основ права; по-друге, в сфері гносеології права – розкриття ціннісних чинників у правовому пізнанні; по-третє, з’ясування ролі цінностей у методології сучасної юриспруденції; по-четверте, у сфері антропології права – розкриття ціннісних компонентів у правовому бутті людини.

12. На основі розкриття сутності права крізь призму цінностей, котрі безпосередньо впливають на образ правової реальності, можливе всебічне порівняльно-правове дослідження. Адже уявлення, як про природне право, так і про позитивне право (система законодавства), завжди ґрунтуються на певних цінностях, виявлення та порівняння яких є можливим шляхом застосування аксіологічного підходу в порівняльно-правових дослідженнях. Застосування аксіологічного підходу у порівняльно-правових дослідженнях зумовлюється фактором подвійної методологічної трансформації. Аксіологічний підхід у царині методології порівняльного правознавства зазнає подвійної адаптації та трансформації – до предмету дослідження юриспруденції взагалі (перший рівень) й до компаративного методу зокрема (другий рівень).

 





 

Статистика

Rambler's Top100

Створено в
студії

~~ <*))>< ~ fishdesign