Перша сторінка
Мапа сайту
Зворотній зв'язок
Персональний сайт Славіка Бігуна
Людяність і оптимізм, професіоналізм і довершеність

ЮрХіт

ЮрСвободи. Закон «Про доступ до публічної інформації» (13.01.2011, текст проекту, зауваження, стенограма прийняття Закону, інші документи)

13.01.2011

Тема: свобода слова, свобода преси, Закон України «Про доступ до публічної інформації» | Ukraine, freedom of speech, freedom of press, The Law of Ukraine “On Access to Public Information”

<tablesonormaltable border="0" cellspacing="0" cellpadding="0" width="100%"></tablesonormaltable>

Верховна Рада України 13 січня 2011 року схвалила Закон "Про доступ до публічної інформації” (№ 2763), який, в разі його підписання Главою держави, набуде чинності за три місяці з дня його опублікування. 

Законом встановлено, що "публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, яка була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим законом".

Згідно із законом, "публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом".

Законом встановлено також гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації. Згідно із документом, "право на доступ до публічної інформації гарантується: обов´язком розпорядників інформації надавати і оприлюднювати інформацію, окрім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту і отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб´єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації".

Також законом встановлено порядок доступу до інформації, який забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідний законопроект зареєстровано за № 2763.

<//td><//tr><//tbody><//table>

Джерело: ВРУ

 

Додаткова інформація про Закон/Законопроект «Про доступ до публічної інформації» (№ 2763)

Проект Закону «Про доступ до публічної інформації»

Номер, дата реєстрації:      2763 від 11.07.2008Сесія реєстрації:      2 сесія VI скликанняСуб'єкт законодавчої ініціативи:   Народний депутат УкраїниІніціатор(и) законопроекту:         Шевченко А.В. VI скликання

Текст законопроекту та супровідні документи:

Проект Закону 11.07.2008Подання 11.07.2008Пояснювальна записка 11.07.2008Авторський колектив 11.07.2008

Документи, пов'язані із роботою над законопроектом:

Висновок Головного науково-експертного управління 16.12.2008Висновок комітету 17.06.2010Зауваження Головного юридичного управління 06.07.2010Порівняльна таблиця до другого читання 07.07.2010Текст законопроекту до другого читання 07.07.2010Висновок комітету 15.09.2010Додаток 05.10.2010Зауваження Головного юридичного управління 05.10.2010Порівняльна таблиця до повторного другого читання 05.10.2010Текст законопроекту до повторного другого читання 05.10.2010Порівняльна таблиця до повторного другого читання (додаткова) 03.11.2010Текст статей законопроекту до повторного другого читання (додатково) 03.11.2010Зауваження Головного юридичного управління 18.11.2010Висновок комітету 15.12.2010Зауваження Головного юридичного управління 15.12.2010Порівняльна таблиця до повторного другого читання 15.12.2010Текст законопроекту до повторного другого читання 15.12.2010 

 

ВИТЯГ ІЗ СТЕНОГРАМИ ВРУ

ЗАСІДАННЯ П’ЯТДЕСЯТЕ | Сесійна зала Верховної Ради України

Веде засідання Голова Верховної Ради України А. І. МАРТИНЮК

 

11:36:13

… Маємо розглядати проект закону 6379, але текст законопроекту не відповідає вимогам 116 статті. Будь ласка, комітет написав, що він хоче плювати на 116 статтю, але це думка комітету. Підготуйте, будь ласка, відповідно до вимог Регламенту.

Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України. Злополучні в тому розумінні, що ми вже пів року, чи скільки, їх маємо розглядати: 7321 і 2763, знову ж таки, враховуючи ситуацію, текст законопроекту не відповідає вимогам статті 116 Регламенту. Будь ласка, Шевченко.

11:37:11

ШЕВЧЕНКО А.В.

Колега, так, це дуже давня історія, ми не раз вже її обговорювали в залі і ви знаєте, що минулого разу з ініціативи Адама Івановича ми повернулися ще раз до обговорення цих двох законопроектів. Також ми спілкувалися з Головним юридичним управлінням. Я хочу просто сказати від імені переговорної групи, яка працювала над цими двома законопроектами, а до неї ввійшли представники… представники різних політичних сил, парламентського комітету, Адміністрації Президента, громадських організацій, журналістських організацій, що ми все-таки закликаємо Верховну Раду розглянути обидва законопроекти. Вони відпрацьовані, у них немає жодної неузгодженої крапки, коми, жодного неузгодженого слова. Ці два законопроекти цілком готові до того, щоб стати законами.

Тому, Адам Іванович, я хочу внести пропозицію, щоб ми зараз поставили на голосування питання про те, щоб ми розглянули законопроект 7321, а вслід за ним 2763 тут, у залі і розглянули їх по суті.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я дякую голові комітету. Але ви не надали відповідь на головне зауваження, яке стосується 116 статті.

Бондаренко, будь ласка, Олена. Олена Бондаренко, не Володимир.

11:38:26

БОНДАРЕНКО О.А.

Уважаемые коллеги, я все-таки прошу поддержать нашу инициативу. Адам Иванович, я еще раз обращаю ваше внимание, естественно, что все поправки меняли текст. Почему? Потому что оба законопроекта между собой не согласовывались, и перед нами стояла задача: согласовать из тех документов, из двух документом убрать те нормы, которые друг другу противоречили. (Оплески) Мы довели до совершенства два закона. Я вас очень прошу, давайте голосовать эти законопроекты. Хотите – вместе, хотите – по каждой поправке отдельно. Спасибо.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, не треба робити політики там, де її не можна зробити і не намагайтесь це робити. Шановні колеги журналісти, ви можете вішати лозунги в себе в редакціях. Ви приходите на робоче місце не з лозунгами, а з мікрофонами, ручками. А плакати тут ні до чого не допоможуть. Верховна Рада і без вас знає, що робити.

Шановні колеги, ще раз повторюю, ніхто не одержить слово, опустить руки. Я розумію ваше бажання перед камерами зараз засвітитися. Будемо поступати так, як вимагає Регламент.

Ще раз наголошую: у зв'язку з  тим, що тут набуває дуже багато спекуляцій, я звертаюся до Верховної  Ради: хто за те, щоб всупереч 116-й статті Регламенту розглядати законопроект за номером 7321?

11:40:13

За-377

Рішення прийнято. Але ще раз повторюю, що це – воля Верховної  Ради, порушити Закон «Про Регламент». Так, будь ласка, Бондаренко Олена Анатоліївна, прошу.

11:40:37

БОНДАРЕНКО О.А.

Уважаемые коллеги, у нас с вами непростая задача. На момент рассмотрения данного документа у нас с вами больше 50-ти поправок. У меня есть предложение довериться рабочей группе, которая работала в составе более, чем 20 человек. Она была представлена представителями фракции БЮТ, представителями фракции Партии регионов, в нее входили юристы и от фракций, и от Администрации Президента. Администрацию Президента представлял лично Юрий Мирошниченко, в этой группе работали люди, представляющие третий сектор и журналисты. Я выражаю всем огромное-огромное спасибо за то, что месяц своей жизни они посвятили именно работе над этими документами.

И у меня есть предложение для экономии времени все 55 поправок проголосовать, в общем,  той редакции, которую предложила рабочая группа. Спасибо большое.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Так, шановні колеги, будемо йти по поправках. Хто з авторів поправок, які не враховані, наполягає на їхньому голосуванні? Прошу зголоситися. Немає таких?

Тепер ще один момент. Можливо, у когось із народних депутатів є зауваження до врахованих поправок. Немає, так?

Тоді я ставлю на голосування про прийняття в цілому як закону законопроекту  за номером 7321 – Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо забезпечення доступу до публічної інформації). Прошу голосувати.

11:42:33

За-412

Закон прийнято.

По фракціях і так зрозуміло. По фракціях, будь ласка. Партія регіонів – 175, «Батьківщина» - 110, «Наша Україна» - 49, комуністів – 25, Народної Партії – 20, позафракційні – 33.

Розглядається проект Закону про доступ до публічної інформації. Реєстраційний номер 2763. Шевченко, будь ласка.

11:43:10

ШЕВЧЕНКО А.В.

Колеги, я хочу привітати нас із тим, що парламент в такі моменти стає тим, чим він насправді повинен бути. Тому що головна наша місія саме в тому є, щоб захищати права і свободи громадян.

Я думаю, що, знаєте, в житті будь-якого законодавчого органу є історичні дні. І, безумовно, це точно історичний день, який нас наблизить до того, що ми цими двома законами змінимо філософію чиновника.

На 20-му році незалежності ми залишаємося країною, де між чиновником і громадянином стоїть непролазна стіна, де влада відгороджується від громадян грифом і «цілком таємно», неприступними секретарками чи охоронцями, чи затемненими вікнами автомобілів. Я думаю, що такий закон, як ми зараз розглядаємо, вони допомагають розібрати цю стіну, яка є між чиновником і громадянином.

По суті. Перед вами проект Закону про доступ до публічної інформації. Сьогодні Україна має шанси стати однією із 80 країн світу, де діють закони про доступ до публічної інформації. Робоча група, яка працювала над обома законопроектами, заклала наступну філософію.

Перше. Та інформація, якою володіє чиновник, вона апріорі повинна бути відкритою для всіх громадян, крім чітко окреслених винятків, а саме:  перше – коли це таємна інформація, і ми знаємо, що є державна таємниця, банківська таємниця та інші види таємної інформації; друге – це конфіденційна інформація; і третє – це службова інформація, тобто та інформація, яка є у чиновника в процесі прийняття рішення до ухвалення рішення.

Друга позиція. Ми входили з того, що вся інформація про бюджетні кошти, про використання бюджетних коштів повинна бути максимально відкритою для всіх громадян. В  цьому є колосальний антикорупційний ефект.

Третє. Ми також виходили з того, що інформація про публічну особу, про політика, про державного службовця високого рівня, вона повинна бути максимально відкритою.

Ми вважаємо, що текст закону, який зараз перед нами, він суттєво розширить права громадян – і  зверну увагу на важливий момент – в законі немає слова «журналіст», це поширення прав, додаткових прав і гарантій на всіх громадян України.

Для того, щоб зекономити час я попрошу Верховну Раду піти за тією схемою, яку ми щойно застосували при розгляді законопроекту 7321. Перед вами напрацювання переговорної групи, я би пропонував Верховну Раду покластися на результат роботи переговорної групи і проголосувати за законопроект у другому читанні і в цілому.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги! Дивимося таблицю, всі пропозиції, а це в основному пропозиції одного тільки автора, вірніше Мірошниченка і Шевченка, враховані.

Хто наполягає на підтвердженні тих пропозицій, які враховані? Немає? Тоді я ставлю на голосування про прийняття в цілому закону за номером 2763. Проект Закону про доступ до публічної інформації. Прошу голосувати.

11:46:37

За-408

Рішення прийнято. …

 

ТЕКСТ ЗАКОНОПРОЕКТУ ДО ПОВТОРНОГО ДРУГОГО ЧИТАННЯ 15.12.2010

(УВАГА – ЦЕ НЕ ОСТАТОЧНИЙ ТЕКСТ ЗАКОПРОЕКТУ, ЯКИЙ СХВАЛЕНО)

Стаття 1. Публічна інформація

1. Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, яка була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим законом.

2. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 2. Мета і сфера дії Закону

1. Метою цього Закону є забезпечення прозорості і відкритості суб’єктів владних повноважень та створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

2. Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб’єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Стаття 3. Гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації

1. Право на доступ до публічної інформації гарантується:

1) обов’язком розпорядників інформації надавати і оприлюднювати інформацію, окрім випадків, передбачених законом;

2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;

3) максимальним спрощенням процедури подання запиту і отримання інформації;

4) доступом до засідань колегіальних суб’єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;

5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;   

6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Стаття 4. Принципи забезпечення доступу до публічної інформації

1. Доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах:

1) прозорості та відкритості діяльності суб’єктів владних повноважень;

2) вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом;

3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Розділ ІІ. Порядок доступу до інформації

Стаття 5. Забезпечення доступу до інформації

1. Доступ до інформації забезпечується шляхом:

1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації:

в офіційних друкованих виданнях;

на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет;

на інформаційних стендах;

будь-яким іншим способом;

2) надання інформації за запитами на інформацію.

Стаття 6. Публічна інформація з обмеженим доступом

1. Інформацією з обмеженим доступом є:

1) конфіденційна інформація;

2) таємна інформація;

3) службова інформація.

2. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

3. Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше.

4. Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.

5. Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

6. Не належать до інформації з обмеженим доступом декларації про доходи осіб та членів їхніх сімей, які:

1) претендують на зайняття чи займають виборну посаду в органах влади;

2) обіймають посаду державного службовця, службовця органу місцевого самоврядування першої або другої категорії.

7. Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Стаття 7. Конфіденційна інформація

1. Конфіденційна інформація – інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.  Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена у частині першій та другій статті 13 цього Закону.

2. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Стаття 8. Таємна інформація

1. Таємна інформація – інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю слідства та іншу передбачену законом таємницю.

2. Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.

Стаття 9. Службова інформація

1. Відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація:

1) що міститься у документах суб’єктів владних повноважень, що становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов’язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;

2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

2. Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф “для службового користування”. Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

3. Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб’єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.

Стаття 10. Доступ до інформації про особу

1. Кожна особа має право:

1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї і з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом;

2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається;

3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про цю особу, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону;

4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів;

5) на відшкодування шкоди у випадку розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.

2. Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.

3. Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані:

1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом;

2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом;

3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб;

4) виправляти неточну і застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

4. Зберігання інформації про особу не повинно тривати довше, ніж це необхідно для досягнення мети, задля якої ця інформація збиралася.

5. Відмова особі у доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені.

Стаття 11. Захист особи, що оприлюднює інформацію

1. Посадові та службові особи не підлягають юридичній відповідальності, незважаючи на порушення своїх обов’язків, за розголошення інформації про правопорушення або відомостей, що стосуються серйозної загрози здоров’ю чи безпеці громадян, довкіллю, якщо особа при цьому керувалася добрими намірами та мала обґрунтоване переконання, що інформація є достовірною, а також містить докази правопорушення або стосується істотної загрози здоров’ю чи безпеці громадян, довкіллю.

 

Розділ ІII. СУБ’ЄКТИ ВІДНОСИН У СФЕРІ ДОСТУПУ ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Стаття 12. Визначення та перелік суб’єктів

1. Суб’єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації – фізичні, юридичні особи, об’єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб’єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації – суб’єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації;

Стаття 13. Розпорядники інформації

1. Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб’єкти владних повноважень — органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб’єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов’язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб’єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, – стосовно інформації, пов’язаної з виконанням їхніх обов’язків;

4) суб’єкти господарювання, що займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

2. До розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб’єкти господарювання, які володіють:

1) інформацією про стан довкілля;

2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;

3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров’ю та безпеці громадян;

4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно значущою інформацією).

3. На розпорядників інформації, визначених пунктами 2, 3, 4 частини першої та частиною другою цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.

4. Усі розпорядники інформації, незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Стаття 14. Обов’язки розпорядників інформації

1. Розпорядники інформації зобов’язані:

1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення;

2) систематично вести облік документів, що знаходяться у їхньому володінні;

3) вести облік запитів на інформацію;

4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо;

5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації;

6) надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об’єктивність наданої інформації.

Стаття 15. Оприлюднення інформації розпорядниками

1. Розпорядники інформації зобов’язані оприлюднювати:

1) інформацію про організаційну структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрями діяльності та фінансові ресурси (структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витрачання тощо);

2) нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності;

3) перелік та умови отримання послуг, що надаються цими органами, форми і зразки документів, правила їх заповнення;

4) порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень розпорядників інформації, дій чи бездіяльності;

5) інформацію про систему обліку, види інформації, яку зберігає розпорядник;

6) інформацію про механізми чи процедури, за допомогою яких громадськість може представляти свої інтереси або в інший спосіб впливати на реалізацію повноважень розпорядника інформації;     

7) плани проведення та порядок денний своїх  відкритих засідань; 

8) розташування місць, де надаються необхідні запитувачам форми і бланки установи;  

9) загальні правила роботи установи, правила внутрішнього трудового розпорядку;      

10) звіти, в тому числі щодо задоволення запитів на інформацію;    

11) інформацію про діяльність суб’єктів владних повноважень, а саме про:

їхні місцезнаходження, поштову адресу, номери засобів зв’язку, адреси офіційного веб-сайту та електронної пошти;

прізвище, ім’я та по батькові, службові номери засобів зв’язку, адресу електронної пошти керівника органу та його заступників, а також керівників структурних та регіональних підрозділів, основні функції структурних та регіональних підрозділів, крім випадків, коли ці відомості належать до інформації з обмеженим доступом;       

розклад роботи та графік прийому громадян;

вакансії, порядок і умови проходження конкурсу на заміщення вакантних посад;

перелік та умови надання послуг, форми і зразки документів, необхідних для надання послуг, правила їх оформлення;   

перелік і службові номери засобів зв’язку підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, та їх керівників, крім підприємств, установ та організацій, створених з метою конспірації, оперативно-розшукової або контррозвідувальної діяльності;  

порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень суб’єктів владних повноважень, їх дій чи бездіяльності;    

систему обліку, види інформації, якою володіє суб’єкт владних повноважень;

12) іншу інформацію про діяльність суб’єктів владних повноважень, порядок обов’язкового оприлюднення якої встановлений законами.

2. Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов’язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п’яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту, така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документу і дати оновлення інформації.

3. Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

4. Негайному оприлюдненню підлягає будь-яка інформація про факти, що загрожують життю, здоров’ю або/та майну осіб, та про заходи, які застосовуються у зв’язку з цим.

Стаття 16. Відповідальні особи з питань запитів на інформацію

1. Розпорядник інформації відповідає за визначення та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань запитів на інформацію розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію та надання консультацій під час оформлення запиту.

2. Запит, що пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань запитів на інформацію.

Стаття 17. Контроль за забезпеченням доступу до публічної інформації

1. Парламентський контроль за дотриманням права людини на доступ до інформації здійснюється Уповноваженим з прав людини, тимчасовими слідчими комісіями Верховної Ради України, народними депутатами України.

2. Громадський контроль за забезпеченням розпорядниками інформації доступу до публічної інформації здійснюється депутатами місцевих рад, громадськими організаціями, громадськими радами, громадянами особисто шляхом проведення громадських слухань, громадської експертизи тощо.

3. Державний контроль за забезпеченням розпорядниками інформації доступу до інформації здійснюється відповідно до спеціального законодавства.

Стаття 18. Реєстрація документів розпорядника інформації

1. Для забезпечення збереження та доступу до публічної інформації, документи, що знаходяться у суб’єктів владних повноважень, підлягають обов`язковій реєстрації у системі обліку, що має містити:

1) назву документа;

2) дату створення документа;

3) дату надходження документа;

4) джерело інформації (автор, відповідний підрозділ);

5) передбачену законом підставу віднесення інформації до категорії з обмеженим доступом;

6) строк обмеження доступу до інформації, у разі якщо вона віднесена до інформації з обмеженим доступом;

7) галузь;

8) ключові слова;

9) тип, носій (текстовий документ, плівки, відеозаписи, аудіо записи тощо);

10) вид (нормативні акти, угоди, рішення, протоколи, звіти, прес-релізи);

11) проекти рішень (доповідні записки, звернення, заяви, подання, пропозиції, листи тощо);

12) форму та місце зберігання документа тощо.

2. Доступ до системи обліку, що містить інформацію про документ, що знаходиться у суб’єкта владних повноважень, забезпечується шляхом:

1) оприлюднення на офіційних веб-сайтах суб’єктів владних повноважень такої інформації, а в разі їх відсутності – в інший прийнятний спосіб;

2) надання доступу до системи за запитами.

3. Система обліку публічної інформації не може бути віднесена до категорії інформації з обмеженим доступом.

4. Розпорядники інформації несуть відповідальність за забезпечення доступу до системи обліку  відповідно до закону.

 

Розділ ІV. РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА НА ДОСТУП ДО ІНФОРМАЦІЇ ЗА ІНФОРМАЦІЙНИМ ЗАПИТОМ

Стаття 19. Оформлення запитів на інформацію

1. Запит на інформацію – це прохання особи до розпорядника інформації, надати публічну інформацію, що знаходиться у його володіння.

2. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації з запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

3. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

4. Письмовий запит подається в довільній формі.

5. Запит на інформацію має містити:

1) ім’я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назва, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

6. З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.

7. У разі якщо з поважних причин (інвалідність, обмежені фізичні можливості тощо) особа не може подати письмовий запит, його має оформити відповідальна особа з питань запитів на інформацію, обов’язково зазначивши в запиті своє ім’я, контактний телефон, та надати копію запиту особі, яка його подала.

Стаття 20. Строк розгляду запитів на інформацію

1. Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту.

2. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

3. Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

4. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або вимагає пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту.

Стаття 21. Плата за надання інформації

1. Інформація на запит надається безкоштовно.

2. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов’язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк

3. Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк,  інформація надається безкоштовно.

4. При наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.

Стаття 22. Відмова та відстрочка в задоволенні запиту на інформацію

1. Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов’язаний відповідно до його повноважень, передбачених законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 22 цього Закону фактичні витрати, пов’язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною четвертою статті 20 цього Закону.

2. Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем з загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

3. Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов’язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У цьому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

4. У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:

1) прізвище, ім’я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;

2) дату відмови;

3) мотивовану підставу відмови;

4) порядок оскарження відмови;

5) підпис.

5. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовий формі.

6. Відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз’ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

7. У рішенні про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:

1) прізвище, ім’я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;

2) дату надсилання або вручення повідомлення про відстрочку;

3) причини, з яких запит на інформацію не може бути задоволений у встановлений цим Законом строк;

4) строк, у який буде задоволено запит;

5) підпис.

Розділ V. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації

Стаття 23. Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації

1. Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

2. Запитувач має право оскаржити:       

1) відмову в задоволенні запиту на інформацію;        

2) відстрочку задоволення запиту на інформацію;      

3) ненадання відповіді на запит на інформацію;

4) надання недостовірної або неповної інформації;     

5) несвоєчасне надання інформації;      

6) невиконання розпорядниками обов’язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону;       

7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

3. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Стаття 24. Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації

1. Відповідальність за порушення цього законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень:

1) ненадання відповіді на запит;

2) ненадання інформації за запитом;

3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію;

4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону;

5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації;

6) несвоєчасне надання інформації;

7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом;

8) нездійснення реєстрації документів;

9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів.

2. Особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному цивільним законодавством.

 

Розділ VI. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування.

 2. До приведення законодавства України у відповідність з цим Законом акти законодавства України застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

 3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):

а) частину першу статті 212-3 після слів і знаків "Про інформацію" доповнити словами і знаками "Про доступ до публічної інформації"; примітку викласти в такій редакції: "Примітка. Особи, визначені в примітці до статті 212-26 цього Кодексу, притягаються до відповідальності за діяння, описані даною статтею, згідно зі статтею 212-26.";

б) частину першу статті 212-26 після слів та знаків "Про інформацію" доповнити словами і знаками "Про доступ до публічної інформації";

 2) у назві та абзаці першому частини першої статті 330 Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., №25-26 ст. 131) слова "яка є власністю держави" замінити словами "яка знаходиться у володінні держави";

 3) частину десяту статті 9 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 22, ст. 303; 2000  р., № 10, ст.79) доповнити реченням "Забороняється оприлюднювати або надавати зібрані відомості, а також інформацію щодо проведення або непроведення стосовно певної особи оперативно-розшукової діяльності до прийняття рішення за результатами такої діяльності. Питання оприлюднення або надання такої інформації після прийняття рішення регулюється законом.».

 4) статтю 9 Закону України "Про контррозвідувальну діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 12, ст. 89) доповнити реченням такого змісту: "Забороняється оприлюднювати або надавати (розголошувати) зібрані відомості, а також інформацію щодо проведення або непроведення стосовно певної особи контррозвідувальної діяльності та заходів до прийняття рішення за результатами такої діяльності або заходів";

 5) статтю 13 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (Відомості Верховної Ради України, 2001р., № 43, ст. 214) доповнити частиною п'ятою такого змісту:

"5. Зазначені положення не поширюються на випадки оприлюднення чи надання інформації на підставі Закону України "Про доступ до публічної інформації".

4. Кабінету Міністрів України у двомісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

а) затвердити граничні норми витрат на копіювання або друк, передбачені статтею 22 цього Закону;

б) внести на розгляд Верховної Ради України законопроекти щодо приведення законів України у відповідність з цим Законом;

в) привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;

г) забезпечити приведення органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.

 

 

ЗАУВАЖЕННЯ ГОЛОВНОГО ЮРИДИЧНОГО УПРАВЛІННЯ 15.12.2010

З А У В А Ж Е Н Н Я

до проекту Закону України «Про доступ до публічної інформації» (реєстраційний № 2763)

У Головному юридичному управлінні у межах відведеного часу  (проект отримано 15 грудня 2010 року о 17.00) вивчено повторно підготовлений до повторного другого читання зазначений законопроект з внесеними до його окремих статей поправками.

Поправки, на нашу думку, не усувають концептуальних вад законопроекту, на які Головним управлінням раніше зверталася увага (зауваження відповідно від 6 липня, 5 жовтня та 18 листопада 2010 року).

Крім того, статті 1, 11 проекту у запропонованій редакції зберегли положення, які змінюють концепцію законопроекту та предмет регулювання відносин, визначений парламентом на етапі першого читання, що не відповідає процедурі повторного другого читання (пункт 1 частини другої статті 102, статті 116, 124 Регламенту Верховної Ради України).

Всупереч вимогам частини першої статті 116 Регламенту Верховної Ради України внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме — примітку до статті 212-3  викладено в новій редакції: «особи, визначені в примітці до статті 212-26 цього Кодексу, притягаються до відповідальності за діяння, описані даною статтею, згідно зі статтею 212-26». Звертаємо увагу, що зміст цієї примітки побудовано без урахування усталених правил побудови норм Кодексу України про адміністративні правопорушення. Враховуючи також, що перелік діянь, за які пропонується встановити відповідальність у статтях 212-3 та 212-26 Кодексу, однаковий, а різниця лише в суб’єктах відповідальності, незрозумілим є викладення примітки в запропонованій редакції.

         Поправка до статті 7 законопроекту не враховує конституційного припису щодо поширення інформації про особу «без її згоди, крім випадків, визначених законом» (частина друга статті 32 Конституції України).

         Стаття 11 проекту (з урахуванням запропонованих поправок) містить положення про звільнення посадових та службових осіб від «юридичної відповідальності, незважаючи на порушення своїх обов’язків». Це не відповідає вимогам Конституції України  про обов'язок  посадових осіб діяти  лише  на  підставі,  в  межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України, в тому числі потребує приведення у відповідність до конституційного припису, за яким юридична відповідальність настає за віддання і  виконання  явно  злочинного  розпорядження  чи наказу (відповідно частина друга статті 19 та частина друга статті 60 Основного Закону України).

         Інститут звільнення від  юридичної відповідальності, крім того, не є предметом регулювання відносин за цим законопроектом і його слід виключити. Зазначені питання регулюються нормами Кримінального, Цивільного кодексів України, Кодексу України про адміністративні правопорушення.

         Звертаємо також увагу на окремі питання щодо змін до чинних законів (Прикінцеві положення проекту). Зокрема.

         Зміни до статті  330 Кримінального кодексу України носять суто технічний характер. Разом з тим, при формулюванні змісту диспозиції частини першої зазначеної статті мали б бути  враховані положення статті 32 Конституцій України та інших законів України, які встановлюють режим конфіденційної інформації.

         Проектом передбачається внести зміни до Закону України «Про інформацію». Водночас на розгляд парламенту у другому читанні Комітетом запропонована нова редакція цього Закону (законопроект за реєстр. № 7321), що у цій частині є взаємовиключними законодавчими ініціативами.

          Пропоновані поправки до Прикінцевих положень законопроекту містять норму, за якою «до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства України застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону». Враховуючи це і те, що пропоновані зміни до окремих законодавчих актів не є комплексними у сфері доступу до інформації, вважаємо, що після набрання чинності норми Закону породжуватимуть невизначеність правових наслідків їх застосування. Всупереч статтям 124 і 147 Конституції України повноваження судової влади щодо встановлення неконституційності чи незаконності правової норми у такий спосіб перекладуться на суб’єкта її правозастосування.

Узагальнюючий висновок: законопроект потребує суттєвого доопрацювання перед внесенням на розгляд Верховної Ради України.

Заступник керівника  Головного управління                                                                В.Мілованов        

 





 

Статистика

Rambler's Top100

Створено в
студії

~~ <*))>< ~ fishdesign