Перша сторінка
Мапа сайту
Зворотній зв'язок
Персональний сайт Славіка Бігуна
Людяність і оптимізм, професіоналізм і довершеність

ЮрХіт

ЮрРік. Професійне життя В. Бігуна 2010 року – про успіхи-невдачі, «біг на місці», загадкових прихильників у Франції, «професійне самогубство» та джерела натхнення

31.12.2010

Тема: професійні підсумки року / Slavik Bihun professional resume of the year

Пройшов 2010-ий рік від Різдва Христового. Й 35 рік мого життя. Цей рік навряд чи можна назвати роком 365 днів щастя, 8 760 годин успіху чи 525 600 хвилин сміху, як цього бажалося. Професійно він видався для мене чи не найважчим (принаймні, його кінцівка). Тому навряд чи буду за ним сумувати. Проте й назвати цей рік невдалим – у професійному плані – не можу. Але, про все по-порядку.

Дисертація non-stop. Далі працюю над докторською за напрямом «філософія правосуддя». Розпочате в 2005 році, дослідження інтенсифікувалося в 2009 й за моїм планом мало завершитися в 2010. Але… дисертаційний успіх, як це вкотре виявилося, залежить не лише від дисертанта. Адміністративні труднощі значно ускладнили цей процес, забравши значну частину сил і творчої енергії, що ще залишися. Щоразу, коли мене питали: як там твоя докторська, у мене в уяві поставала така картина: біжу й бачу вже позначку «Фініш», але згодом усвідомлюю, що біжу на місці чи то на «гусеничному» біговому тренажері. Вже навесні був готовий проект монографії, виконано «статейні» ВАКівські вимоги. Проте лише в травні вдалося затвердити тему. Значну частину літа витратив (замість відпочинку) на доопрацювання проекту монографії – все заради того, щоби восени її надрукувати. Проте, осінній час пішов на погодження текстів проектів (загалом сім) з науковим керівником. Й ось здавалося б прийшов той час … 8 жовтня 2010 року проект було внесено на розгляд. Але далі все пішло вже не за моїм планом. Зрештою, якщо опускати (хоч і важливі) деталі, не лише друк, але й обговорення монографії, перенесено на 2011 рік. Зрештою, оминаючи знову ж прозу особистих навколодисертаційних переживань, відзначу лише, що все ледь не завершилося, образно кажучи, «професійним самогубством». Між тим, втрачався й сенс самого дослідження, його результатів. Залишається лише подякувати всім, хто мене дійсно підтримав (а не робив вигляд) – передусім своєму науковому керівникові професору В. Д. Бабкіну, науковим співробітникам відділу історико-правових досліджень Інституту Корецького, й сподіватися, що 2011 рік буде успішнішим у дисертаційному плані.

Публікації 500/20. Між тим, триває індивідуальна дослідницька робота. Хоча кількість основних публікацій перевалила за 500, цей рік – чи не найменш вдалий (точніше, кількісний) рік із останніх 5-6. Йдеться про 20 публікацій (статей). Це можна пояснити низкою причин: зайнятість рукописом дисертаційної монографії, втихомирення публікаційних апетитів, коштовністю публікацій (доводилося тратити по 250-450 грн. за опублікування ВАКівської статті) тощо. Також частина енергії пішла на вироблення кількох документальних фільмів-оглядів… Та й головного «палива» дослідника, творчої людини – натхнення – цьогоріч бракувало. З-поміж публікаційних подій: по-перше, це вихід колективної монографії «Юридична дидактика» - першої для мене з грифом МОН ( датована 2009 р.); по-друге, опублікування російською мовою – на прохання російських колег – результатів дисертаційного дослідження в формі полілогів («Разговор пяти путников о смысле правосудия. Философско-правовая притча«); по-третє, вихід першої статті в «Бюлетені Міністерства юстиції України», куди дорога мені була «закрита» роками. Тішить те, що побільшало статей у співавторстві. Наступний рік повинен стати більш плідним у плані друку монографій та статей: на часі підготовка та (дай Боже!) видання докторської монографії, англомовної монографії з конституційного права (підписано контракт з Kluwer International), монографії про юридичні фільми, про філософію права в Україні тощо.

Професійна віддушина року. «Одна з головних проблем українського кіно – відсутність професійного середовища», – якось сказав недавно один кінокритик. А як з цим чинником у царині юридичної науки? Та благо, що ми таки живемо поки що в демократичній країні, де не заборонені збиратися на професійні сходи (пригадаймо, що Ф. Достоєвський був засуджений до страти, а відтак відбув, замість страти, каторгу за те, що на одному з зібрань зачитав лист літератора Белінського; а ще нещодавно журналіста та правозахисника Я. Чорновола фактично було засуджено за публіцистичну літературну діяльність). Відтак, ще в наших силах збиратися з друзями та колегами, щоби стимулювати свій професійний розвиток. Однак, ще більше благо, від того, що в цьому плані існують інституційні недержавні проекти. Один із них – проект «Філософія прав людини«, який розпочався цього року й до якого мене було запрошено. Так, улітку в Карпатах учасники проекту – група молодих викладачів і дослідників з різних куточків СНД отримала можливість професійного розвитку в ідеальному середовищі впродовж двох тижнів. Як тут не згадати, порівнюючи, про філософську школу Академію, створену Платоном в IV столітті до н.е. Вже на наступній, зимній сесії в Львові вдалося відчути атмосферу спільності, почати та продовжити реалізацію спільних проектів. Зрештою, як не згадати такий «феномен року», як Facebook, можливості якого буквально за півроку спромоглися заповнити вакуум, що залишався. Наразі (й на наступний рік), доводиться навіть більше думати про більш раціональне (ніж емоціональне) використання цього та подібних ресурсів у професійних цілях.

Юридичні фільми. Юридичні фільми – фільми про право та юристів – стали джерелом натхнення для мене в дисертаційному дослідженні. Це захоплення переросло в окреме дослідження (що триває), перші результати якого вже оприлюдненні. Виявився певний вакуум публічного обговорення цих фільмів у зв’язку з чим на сайті ЮрСлава було започатковано рубрику, а на Facebook – групу. Але, нарешті, прийшов час не лише дивитися юридичні фільми, але й їх робити. «Робити» – це наразі «сильно» сказано. Проте, судіть самі. Цьогоріч вдалося виробити кілька аматорських документальних фільмів-оглядів. Зокрема, фільм-огляди Київського Форуму «Правники-суспільству» ( презентований під час Форуму молодих юристів України), Другого Форуму молодих юристів України (червень), круглого столу «Юридична кар’єра в сфері конституційного права». Крім того, вироблено DVD-реліз більше 10 майстер-класів, раніше організованих КРМЮ України в межах проекту «Українська академія права». Все це за фінансової підтримки члена КРМЮ України Анни Огренчук та технічної – Тараса Василенка. В планах виробити добірку всіх майстер-класів, організованих КРМЮ України.

КРМЮ України. Цей рік увінчав мою більш ніж дворічну співпрацю з Міністерством юстиції України в якості голови Координаційної ради молодих юристів України (КРМЮ України), започаткованій в листопаді 2007 року. Нарешті, 16.06.2010 після обрання нового голови полишив цей пост. За ці роки було віддано тисячі годин часу, частину – марно, частину – плідно, започатковано низку традицій (зрештою, віддякою була рекомендація Ради на присвоєння Почесного звання «Заслужений юрист України», але цьому поданню я сам не дав «ходу»). Між тим, в цьому році ціною неймовірних колективних надзусиль вдалося виконати свій борг – провести Форум «Правники – суспільству» (й це в «Українському домі» - центрі Києва), який мав відбутися в грудні 2009 року під час Всеукраїнського тижня права. Частково взяв участь у підготовці Другого Форму молодих юристів України. В грудні відбувся вже втретє (хоч і доволі скромно, але відбувся!) Форум «Правники – суспільству» Всеукраїнського тижня права (ВТП). Відбувся вдруге й Міжнародний правничий конкурс ім. В. М. Корецького, інші традиційні заходи. На закритті Форуму від Мінюсту мене було відзначено як ініціатора ідеї Всеукраїнського тижня права. А дорогою зі Львова мені зустрівся заступник мера міста, який розповідав мені про чудову ідею цього тижня (що ж, приємно). Невдовзі до цього за сприяння Л. Коваленко було видано в «Бюлетені Мін’юсту» розгорнуту статтю про ВТП (згодом було підготовлено ще більш розлогу статтю). Загалом за два з половиною роки на чолі Ради було зроблено немало (зокрема, завдяки колективним зусиллям), але чимало залишилося зробити. Благо, що є надійна зміна. Чи не найприємніше за ці роки згадувати сотні зустрічей з цікавими молодими людьми, досвідченими колегами, чия відданість професії подає надію на те, що все буде краще, ніж є.

Успіхи-невдачі. Впродовж року на мене чекала ціла череда (наче) невдач. Писати про всі тут не буду, хоч їх й не забуду. Відзначу лише, що ці невдачі не пройшли безслідно. Зокрема,  позитивом можна назвати вдосконалення знань німецької мови; вивчення психології державних службовців в умовах адміністративного тиску (дехто з них ладен більше повірити «свідоцтву про смерть», ніж людині, яка стоїть перед ними); усвідомлення того, що, образно кажучи, відриті двері ще не означають, що в них можна зайти тощо. Найбільшими втратами року були втрати моїх колег – професора В. Брюггера (з яким працював рік у Гейдельберзі), В. Б. Аверянова (який був прикладом пасіонарного дослідника), В. Я. Касяненка (зразкового ентузіаста юридичних біографічних досліджень), В. П. Марчука (1939–2010) (жертовного дослідника спадщини Є. Ерліха). Відчутними були втрати С. Б. Кримського (1930–2010), Юрія Іллєнка (1936–2010). Не піднімали настрій й події, які відбувалися на політичній арені країни. Наприкінці року мене таки «спіткала» велика удача, над якою «працював» майже 2 роки. Але, оскільки вона «перспективна», то зарезервуємо її анонс на 2011 рік.

ЮрСлава 125 000. Персональний сайт ЮрСлава, мій інтернет-майданчик з 2007 року, зміцнює популярність. Не змінившись зовнішньо чи технологічно (хоча зміни на часі), прогресивно зростає його відвідуваність. У грудні 2010 сайту виповнилося 3 роки, про які, мовою цифр, можна сказати таке: зареєстровано більше 125 000 хостів за 3 роки, зроблено більше 1000 записів у щоденнику, досягнуто добротний Google Pagerank «3», вдалося закріпитися в топ-75 (й за останній рік наблизитися до топ-50) в категорії «Закони» рейтингу bigmir.net. Цікаво, що після українських відвідувачів сайт найбільше читають «за кордоном» у Франції (!!!), далі – в Росії та США й в низці екзотичних країн. Мені ж не менш (а часом і більш) приємніше, коли його читають у Польщі. Так чи інакше, в сайту є вже когорта постійних читачів, яким слід найбільше подякувати за прихильність. Ви мене надихаєте!

Як відзначалося, 2010-ий рік навряд чи я б назвав вдалим. Це складно зрозуміти, якщо поглянути лише на перебіг подій. Доводиться оминути тут рядки, які так хочеться написати про своє непрофесійне життя. Воно було непростим. Але саме професійне життя, зрештою, дає надію на краще. Професійне життя, додам, давно перестало бути для мене лише роботою чи посадою. Воно – це вже творчість.

31.12.2010, Славік Бігун

 

Професійне життя 2010: хронологія подій / (дані «Щоденника» ЮрСлави, автора) /

Січень

Лютий

Березень

Квітень

Травень

Червень

Липень

Серпень

Вересень

Жовтень

Листопад

Грудень





 

Статистика

Rambler's Top100

Створено в
студії

~~ <*))>< ~ fishdesign