First page
Sitemap
Feedback
Slavik Bihun’s Personal Site
Humanness & Optimism, Professionalism & Perfection

YurHit

ЮрНаука. Конференція в КНУВС: апробація фрагменту дослідження філософії правосуддя

31.03.2009

Теми: апробація, філософія правосуддя, наукова конференція

31 березня 2009 року на юридичному факультеті Київського національного університету внутрішніх (КНУВС) справ відбулася Міжвузівська студентська науково-теоретична конференція «Правові реформи в Україні». Організатори: факультет (Світлана Лов'як) та Рада наукового товариства студентів факультету (Олександр Клименко).

На запрошення мав честь виступити із доповіддю, присвяченою темі докторського дослідження: "Ідея правосуддя: поняття та його здійснення (на прикладі розуміння правосуддя за Конституцією України)".

Головна ідея викладу полягає в синтезі розумінь правосуддя, викладеного в Конституції України та рішеннях Конституційного Суду України, як такого, що (1) здійснюється судами, у (2) формах судочинства та (3) за умов відповідності вимогам справедливості та забезпечення ефективного поновлення в правах. На разі домінуючим розумінням правосуддя є його тлумачення як діяльності судів, що є тотожним поняттю судочинства та, в процесуальному розумінні, доступу до суду. З точки зору оновленого розуміння правосуддя таким вважатиметься не будь-яка діяльність суду, а така, що відповідає зазначеним вимогам. Таке тлумачення ґрунтується на рішення КСУ та конкретизації положень Конституції України. (Тест короткої доповіді подається нижче).

Учасники конференції, які представляли різні центри юридичної науки та ЮНЗ,  працювали за секціями: конституційного права та процесу; адміністративного права та процесу; кримінального права та процесу; цивільного права та процесу; трудового права; житлового права; господарського права та процесу.

Інформаційний партнер конференції – „Юридична газета”.

Найближчим часом планується видання матеріалів конференції, що стане традиційною.

 

                ІДЕЯ ПРАВОСУДДЯ: ПОНЯТТЯ ТА ЙОГО ЗДІЙСНЕННЯ

(на прикладі розуміння правосуддя за Конституцією України)

В’ячеслав Бігун, науковий співробітник Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, к. ю. н.

 

Постановка проблеми загалом та її зв’язок із важливими науковими і практичними завданнями, виокремлення невирішених раніше частин загальної проблеми. Філософсько-правове осмислення правосуддя, з-поміж іншого, виявляє смисли, закладені в ідеї правосуддя. Його результати можуть сприяти вдосконаленню здійснення правосуддя в Україні.

Подібно до того, як предметом філософського правознавства Г. В. Ф. Гегель вважав ідею права, поняття права і його здійснення, пропонується досліджувати й ідею правосуддя: як поняття і його здійснення.

Дослідження правосуддя – актуальна тема досліджень із процесуального права. Вона досліджується і як філософсько-правова тема в контексті дослідження справедливості як мети правосуддя. У даному викладі пропонується висвітлити ідею правосуддя на основі положень Конституції України та їх тлумачення та конкретизації Конституційним Судом України (КСУ, Суд).

Формулювання мети і постановка завдання. Метою викладу є стислий (без претензій на вичерпність) огляд положень Конституції України щодо змістовних ознак правосуддя. Розглядатимуться й питання розмежування понять правосуддя та судочинство. Спрямованість дослідження – аналіз зазначених положень із позицій аналітичної юриспруденції, філософії правосуддя в розумінні яким воно повинно бути як ідея. Пропонуватимуться висновки, які спрямовані на вдосконалення правової системи України.

Виклад основного матеріалу дослідження з новим обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Спочатку окреслимо зміст ключових положень Конституції України щодо правосуддя та судочинства (виділення тут і надалі — В. Б.). “Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються” (ч. 1 ст. 124). Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних” (ч. 3 ст. 124).

Положення Конституції України щодо правосуддя та судочинства стали предметом тлумачення: наукового, а також офіційного – Конституційним Судом України. Даючи тлумачення конституційним положенням щодо правосуддя, КСУ відзначив: “відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя — це самостійна галузь державної діяльності, яку суди здійснюють шляхом розгляду і вирішення в судових засіданнях в особливій, встановленій законом процесуальній формі цивільних, кримінальних та інших справ” (абз. 1 пункту 3 Ухвали № 44-з від 14 жовтня 1997 року про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням державного зовнішньоекономічного підприємства “Славутич-Сталь”). Суд підтвердив зазначену правову позицію в одному зі своїх наступних рішень у справі про завдання третейського суду (2008)).

У рішенні в справі про мову судочинства (2008) Суд уточнив, що „Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції здійснюють правосуддя,  яке  стосується  конституційного,  адміністративного, господарського,  кримінального та цивільного судочинства.  Ці види судочинства  є  процесуальними  формами  правосуддя  та  охоплюють порядок звернення до суду,  процедуру  розгляду  судом  справи  та  ухвалення судового рішення” (ч. 3 п. 5.1 Рішення). Отже, Суд визнав: „судочинство є процесуальної формою правосуддя”.

Зазначене дозволяє зробити висновок про таке розуміння конституційних положень щодо правосуддя: це спеціальний вид державної діяльності, здійснюваний винятково судами України як державними органами в формах судочинства.

Проте, оскільки правосуддя, за таким тлумаченням в однаковій мірі (принаймні, термінологічно) можна назвати судочинством, то залишається питання про змістовні характеристики правосуддя.

З огляду на зазначене, продовжимо пошук відповіді на порушене вище питання в практиці Суду щодо правосуддя.

Ключовою вважаємо наступну правову позицію Суду: „Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах” (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) (2003). Цю позицію, акцентуючи на “дотриманні справедливості”, Суд повторив у Рішенні в справі про призначення судом більш м’якого покарання (2004).

Між тим, роз’яснюючи поняття судочинство, Суд зазначає: “За своїм змістом судочинство включає в себе, зокрема, підсудність, тобто встановлення повноважень судів системи судів загальної юрисдикції та процесуальних строків, строків звернення, оскарження до суду рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб” (абз. 2 ч. 3 мотивувальної частини Рішення в справі про Дисциплінарний статут прокуратури (2004)).

Узагальнюючи, констатуємо існування формальних і змістовних ознак правосуддя, встановлених положеннями Конституції України та їх тлумаченням. “Конституційний зміст” термінів судочинства та правосуддя дозволяє нам стверджувати, що в України правосуддя, здійснюване в формі судочинства, може провадитися винятково судами як державними органами.

З одного боку, з позицій поділу державної влади та її використання чітке встановлення і регламентація “судової влади” є обґрунтованими: за Конституцією “державна влада в Україні” в частині “її поділу на судову”, реалізується “виключно судами”, як “органами судової влади”, що “здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України” (ч. 1 та ч. 2 ст. 6 Конституції).

З іншого боку, з філософсько-правової точки зору, можна стверджувати, що не лише діяльність судів* може відповідати (слідуючи тлумаченню Суду) “вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах”.

В Україні, втім, положення Конституції та їх текстуальне тлумачення конституційно не уможливлюють називати таку діяльність правосуддям.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку. На підставі наведених тлумачень КСУ можна окреслити таке розуміння правосуддя і судочинства: правосуддя в Україні здійснюється виключно судами в формах судочинства, встановлених законодавством, за умови відповідності судочинства вимогам справедливості і забезпечення ефективного поновлення в правах.

Відповідне положення, як відображення ідеї правосуддя, поняття правосуддя та його здійснення, пропонується врахувати в процесі вдосконалення правової системи України, зокрема Конституції України.

* Ще одним аспектом порушуваної теми питання є питання про те, чи є інші, несудові органи, як-наприклад, органи слідства такими, що здійснюють правосуддя. На перший погляд, за текстуальним тлумаченням Конституції несудові органи не вважаються такими, оскільки вони не є судами (ч. 1 ст. 124 Конституції України). Це положення опосередковано підтвердив Суд у контексті розгляду питання про скарги до суду на постанови слідчого та прокурора про порушення кримінальної справи щодо певної особи. Зазначені скарги, встановив Суд, „повинні розглядатися судом за чинним законодавством у порядку кримінального судочинства. При цьому суд, розглядаючи такі скарги на стадії досудового слідства, перевіряє наявність приводів і підстав для винесення зазначених постанов і не повинен розглядати та вирішувати заздалегідь ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінальної справи по суті, оскільки це буде порушенням конституційних засад правосуддя” (ч. 8 п. 9 Рішення у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) (2003)).

Суд неодноразово підтверджував, що „Правосуддя здійснюється виключно судами у відповідних формах, у тому числі шляхом … судочинства (ст. 124 Конституції України)” (абз. 2 п. 3 Рішення в справі щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб (2002)). Водночас Суд в одному зі своїх рішень включає в поняття кримінальне судочинство діяльність не лише суду. Суд, зокрема, в Рішенні в справі щодо конституційності ст. 2483 ЦПК України (абз. 4 п. 4.2 Рішення) зазначив: „Кримінальне судочинство — це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу — підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів”.





 

Statictics

Rambler's Top100

It is created
in studio

~~ <*))>< ~ fishdesign