First page
Sitemap
Feedback
Slavik Bihun’s Personal Site
Humanness & Optimism, Professionalism & Perfection

YurHit

РСП. Справа Гефгена як німецького Раскольникова? Про студента-правника-убивцю і жадобу, погрозу тортур і зґвалтування та права людини

18.03.2009

Теми: Справа Гефгена (Gäfgen), права людини і тортури, правові межі застосування державою сили.

Від себе: Бувають незабутні історії. Справа Гефгена – одна з них. Для мене вона не звичайний не теоретичний приклад, а предмет переосмислення. 2002 рік. Німеччина. Я днями просиджую у бібліотеках Франкфуртського університету. Працюю над літературою, читаю, пишу, готую дисертаційне дослідження. Проводжу немало часу і в бібліотеці юридичного факультету. Спілкуюся з колегами з місцевого юридичного – студентами і професорами. І ось трапляється це – для нас потрясінням. Образно кажучи, було таке враження, що стався землетрус. Історія шокувала місто, а що там говорити про факультет. Нас вона примусила задуматися над тим, до чого може приводить жадоба до грошей. Складно заглянути в душу Гефгену, але, ми тоді припускали: він пішов на цей злочин, аби швидко нажитися, радже ніж важно працювати й жити звичайним життям. Складно сказати, на що він розраховував. Він був хорошим студентом…, може він мислив як Раскольников. Він хотів мільйон євро і він знав, як можна було його отримати…. Його осудила майже вся Німеччина, а він заснував фонд із захисту дітей. З нього вибили визнання, погрожували зґвалтуванням, і він розколовся, але подав позов до Німеччини в ЄСПЛ. Його кар’єра юриста нібито закінчена, нині він сидить у тюрмі в Швальмштаті (Schwalmstadt) без права на перегляд свого по життєвого засудження, але він продовжує займатися практикою правом й чекає на рішення Європейського суду. Яке може змінити практику й погляди суддів.

Але про все по-порядку (далі – пишу, як журналіст і юрист на основі інформації ЄСПЛ.)

 

Вересень 2002 року. У пресі з’являється інформація про зникнення наймолодшого сина відомого в Франкфурті банкіра. За підозрою у його викраденні затримують 27-річного (1975 року народження) Магнуса Гефгена, студента місцевого юридичного.

Преса повідомляє, що Гефген відмовляється давати покази і керівництво поліції міста погрожує застосувати тортури. Гефген видає себе і з’ясовується наступне.

Дитина, 11-ти років, була знайома з М. Гефгеном, знайомим його сестри. 27 вересня 2002 року Гефген заманив дитину до свого помешкання, вдаючи, що його сестра залишила свою куртку. Згодом, він удушив дитину. Це сталося після того, як, за свідченнями на процесі, він хотів, безрезультатно, знесилити його, зокрема споївши водкою. Судмедекспертиза констатувала жахливу смерть.

Згодом Гефген заявив батькам дитини викуп на суму один мільйон євро, якщо ті хочуть знову побачити дитину.

Гефген скинув труп дитини в водоймище неподалік Франкфурту.

30 вересня 2002 року близько 13:00 Гефген забрав викуп на трамвайній станції. За ним було встановлено спостереження й згодом, через кілька годин, затримано поліцією.

1 жовтня 2002 року один із офіцерів поліції, який відповідав за його допит, за дорученням заступника начальника поліції Франкфурта, попередив Гефгена про те, що той буде підданий значним стражданням, якщо відмовиться заявити про місцезнаходження дитини. ЄСПЛ у цьому зв’язку, як факт зазначає, що поліцейські вважали, що погроза була необхідна, так як життя дитини наразилося б на велику небезпеку через відсутність їжі та холод. Унаслідок погроз Гефген указав на місце, де він сховав тіло дитини. Керуючись визнанням, поліція забезпечила докази, зокрема сліди шин авто Гефгена біля водоймища та труп.

Розглядаючи кримінальну справу, Земельний суд Франкфурта ухвалив визнати визнання, дані Гефгеном, під час розслідування таким, що не може використовуватися як доказ у судовому розгляді, оскільки їх було отримано під примусом, зокрема в прошення статті 136a КПК і статті 3 ЄКПЛ. Утім, суд дозволив використання у кримінальному процесі доказів, отриманих на основі тверджень, отриманих силою від Гефгена.

28 липня 2003 року Гефгена визнали винним у викраденні та вбивстві і засудили до довічного ув’язнення. Суд також ухвалив, що, зважаючи на серйозність злочину та провини, вирок не може бути переглянутий на предмет пробації після 15-річного відбуття покарання (звична практика в Німеччині).

Суд встановив, що попри те, що Гефген був повідомлений про право не свідчити і що його свідчення можуть бути використані проти нього, він таки знову зробив визнання того, що він учинив викрадення з метою шантажу та вбив дитину. Суд встановив обставини справи ґрунтуючись саме на „другому” його визнанні. Крім того, висновки суду ґрунтувалися й на інших доказах: доказах, забезпечених у результаті першого визнання, а саме протокол результатів розтину і слідів шин поблизу водоймища; інші докази, отримані внаслідок спостереження після того, як він зібрав гроші викупу, пізніше виявлені в його помешканні чи на банківських рахунках.

Гефген подав апеляцію, зокрема з питань матеріального права, яку було відхилено Федеральний судом 21 травня 2004 року.. Він згодом подав скаргу до Федерального Конституційного Суду, який 14 грудня 2004 відмовив у її розгляді. Суд підтвердив висновки земельного суду про те, що погроза застосування болю з метою отримання доказів є забороненим методом допитування за чинним законодавство і порушенням статті 3 Конвенції. .

20 грудня 2004 року двоє поліцейських, причетні до розслідування вбивства, були визнані винними в застосуванні сили та підбурюванні до застосування примусу при виконанні службових обов’язків, а також засуджені умовно до сплати штрафу.

28 грудня 2005 року Гефген також звернувся за правовою допомогою, аби ініціювати позов до землі Гессен, з метою отримання компенсації за заподіяну шкоду від методів допиту поліції. Ця процедура ще триває.

15 червня 2005 року Гефген звернувся зі скаргою до Європейського суду з прав людини. Скаргу визнано прийнятною 10 квітня 2007 року.

Гефген скаржився на порушення Німеччиною статті 3 та 6 Конвенції. Порушення, на його думку, полягало в тому, що до нього застосовано тортури під час допитів. Він також вважає своє право порушеним у тому, що докази, які були використані в процесі, були отримані силою.

30 червня 2008 року Суд вирішив, шістьма голосами до одного, що Гефген не може вважатися жертвою порушення статті 3, а також відсутність порушення статті 6.

1 грудня 2008 року справу, на запит Гефгена та його юристів, було направлено на розгляд Великої Палати.

18 березня 2009 року Велика палата Європейського суду з прав людини розглянула резонансну справу Гефгена (Gäfgen v. Germany). (Дивіться слухання за лінком.)

Славік Бігун, 18 березеня 2009 року

Фото колаж: зверху ліворуч: офіцер поліції Франкфурта, праворуч – М. Гефген, внизу ліворуч: юрист Гефгена – Мікаель Гойгемер (Michael Heuchemer), праворуч – жертва злочину Гефгена. Також: будинки ЄСПЛ (зверху) та Федерального Конституційного Суду Німеччини.





 

Statictics

Rambler's Top100

It is created
in studio

~~ <*))>< ~ fishdesign